Постанова

від 17.09.2015 по справі 810/3597/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2015 року (12:51 год.) м. Київ №810/3597/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Касьянової О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Валса" до Білоцерківської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників сторін:

від позивача: Свинарьов О.В., довіреність №7/15 від 13.03.2015, Сердюкова Т.В., довіреність № 6/15 від 13.03.2105, Калабухова Н.Г., довіреність № 5/15 від 13.03.2015

від відповідача: Іващенко Д.А., довіреність від 08.09.2015 №15750/10/10-02-10

Суть спору : Товариство з обмеженою відповідальністю "Валса" (далі - позивач) звернулось до Білоцерківської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень №0006991501 від 07.04.2015, №00070011501 від 07.04.2015.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків податкового органу, викладених в акті №150/10-15-01/32944951 від 20.03.2015 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих в податковій звітності з податку на додану вартість за січень щодо встановлення порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України про неправомірність формування позивачем за січень 2015 року податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами в листопаді та грудні 2014 року.

Позивач зазначає, що податкові накладні, на підставі яких в січні 2015 року сформовано податковий кредит у сумі 1371909,00 грн., були належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а податкове законодавство не передбачає заборони віднесення суми податкового кредиту за своєчасно зареєстрованою податковою накладною до іншого періоду ніж період виписки податкової накладної.

Відповідач позов не визнав, з підстав, зазначених в письмових запереченнях проти позову, згідно яких, зокрема, зазначає, що з аналізу п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України випливає, що податкова накладна, зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних з дотриманням термінів реєстрації, включається до складу податкового кредиту звітного податкового періоду, в якому така податкова накладна виписана. А у разі порушення термінів реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, така податкова накладна включається до складу податкового кредиту звітного податкового періоду, в якому вона зареєстрована, але не пізніше ніж через 180 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідач посилається на лист ДФС України від 17.02.2015 №5292/7/99-99-19-03-02-17, відповідно до якого платники, які не включили податкові накладні, складені до 1 січня 2015 року, до складу податкового кредиту відповідних періодів, можуть реалізувати своє право на формування податкового кредиту не пізніше грудня 2014 року (за умови дотримання інших вимог Кодексу щодо формування податкового кредиту).

Крім того, відповідно до вказаного листа ДФС платники, які не включили податкові накладні, складені до 1 січня 2015 року, до складу податкового кредиту відповідних періодів, можуть реалізувати своє право на формування податкового кредиту шляхом подання уточнюючих розрахунків за відповідні звітні періоди з урахуванням вимог пункту 198.2 статті 198 розділу V Кодексу. Зазначене стосується податкових накладних, складених до 1 січня 2015 року, як в електронному, так і паперовому вигляді, як зареєстрованих в ЄРПН, так і тих, що за правилами, діючими до цієї дати, не підлягали реєстрації в ЄРПН.

Представники позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримали, просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засідання просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ "Валса" (ідентифікаційний код юридичної особи 32944951) зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області 24.05.2004, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №046416 (а.с.33)

Позивач взятий на податковий облік 07.06.2004 за № 95, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків №486 від 15.06.2010 (а.с.53) та з 17.06.2004 зареєстрований в якості платника податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №14170928 НБ №204446 (а.с.52)

У березні 2015 року Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі п.200.10 ст. 200 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за січень 2015 року ТОВ "Валса" за січень 2015 року.

Результати перевірки оформлені актом перевірки від 20.03.2015 №150/10-15-01/32944951 (далі - акт перевірки) (а.с.7-10).

У ході перевірки відповідачем проаналізовано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року (№9017551034 від 18.02.2015) та додаток 5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року №9017551033 від 18.02.2015.

У висновках акту перевірки за результатами камеральної перевірки встановлено порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Валса" завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2015 року в сумі 1371909,00 грн., що призвело до завищення суму від'ємного значення за січень 2015 року в сумі 882978,00 грн. та до заниження суми ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за січень 2015 року в сумі 488931,00 грн.

Акт перевірки від 20.03.2015 №150/10-15-01/32944951 покладено Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області в основу прийнятих податкових повідомлень-рішень від 07.04.2016:

- №0006991501 форми «В4», яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2015 року на суму 882978,00 грн. (а.с.11);

- №0007001501 форми «Р», яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 733396,50 грн., з яких за основним платежем 488931,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 244465,50 грн. (а.с.12).

Позивач, скориставшись правом адміністративного оскарження рішень податкового органу, звернувся зі скаргами на вищенаведені податкові повідомлення-рішення вих. 91/2 від 15.04.2015 та вих. №94/1 від 26.06.2015 до Головного управління ДФС у Київській області (а.с.54-57).

Рішеннями Головного управління ДФС у Київській області від 15.06.2015 №1632/10/10-36-10-01-04 та №1641/10/10-36-10-01-04 від 16.06.2015 скарги позивача залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 07.04.2015 №0006991501, №0007001501 - без змін (а.с.13-18).

Крім того, позивачем подано скарги на податкові повідомлення-рішення від 07.04.2015 №0006991501, №0007001501 до Державної фіскальної служби України вих. 93/1 від 25.06.2015 та вих. 94/1 від 26.06.2015 (а.с.58-63).

Рішеннями Державної фіскальної служби України №14743/6/99-99-10-01-01-25 від 16.07.2015 та 14744/6/99-99-10-01-01-25 (а.с.19-22) вказані скарги залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 07.04.2015 №0006991501, №0007001501 та рішення, прийняті за розглядом первинних скарг, - без змін.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями відповідача від 07.04.2015 №0006991501, №0007001501, позивач звернувся до суду.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог про визнання неправомірними та скасування прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень суд зазначає наступне.

Позивачем 18.02.2015 засобами телекомунікаційного зв'язку до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області подано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року, що підтверджується квитанцією №2 (а.с.93-104).

Згідно розділу ІІ додатку №5 до вказаної податкової декларації позивачем до складу податкового кредиту за січень 2015 року віднесено суми податку на додану вартість за господарськими операціями з наступними контрагентами: ТОВ «Мікроком», ПАТ «Укрзакордонгеологія», ТОВ «Нафтохімімпекс», ПрАТ «Росава» та ТОВ «Торговий дім «Росава».

Податковий кредит за вказаний період був сформований позивачем на підставі наступних податкових накладних, отриманих від вищевказаних контрагентів:

№640 від 30.11.2014, отриманої від ТОВ «Мікроком» на загальну суму 360,56 грн., в тому числі ПДВ 60,09 грн.(а.с.64);

№221 від 31.12.2014, отриманої від ТОВ «Мікроком» на загальну суму 179,36 грн., в тому числі ПДВ 29,89 грн. (а.с.65);

№19 від 31.12.2014, отриманої від ТОВ «Нафтохімімпекс» на загальну суму 156,00 грн., в тому числі ПДВ 26,00 грн. (а.с.66);

№32 від 31.12.2014, отриманої від ПАТ «Укрзакордонгеологія» на загальну суму 2602400,76 грн., в тому числі ПДВ 433733,46 грн. (а.с.67);

№33 від 31.12.2014, отриманої від ПАТ «Укрзакордонгеологія» на загальну суму 706968 грн., в тому числі ПДВ 117828,00 грн. (а.с.68-69);

№34 від 31.12.2014, отриманої від ПАТ «Укрзакордонгеологія» на загальну суму 1360870,56 грн., в тому числі ПДВ 226811,76 грн. (а.с.70);

№35 від 31.12.2014, отриманої від ПАТ «Укрзакордонгеологія» на загальну суму 3560520,00 грн., в тому числі ПДВ 593420,00 грн. (а.с.71);

№22 від 14.01.2015, отриманої від ПрАТ «Росава», на загальну суму 49344,84 грн., в тому числі ПДВ 8224,14 грн. (а.с.72);

№17 від 14.01.2015, отриманої від ПрАТ «Росава», на загальну суму 79845,72 грн., в тому числі ПДВ 13307,62 грн. (а.с.73);

№18 від 16.01.2015, отриманої від ПрАТ «Росава», на загальну суму 118259,28 грн., в тому числі ПДВ 19709,88 грн. (а.с.74);

№160 від 21.01.2015, отриманої від ПрАТ «Росава», на загальну суму 43243,44 грн., в тому числі ПДВ 7207,24 грн. (а.с.75);

№161 від 21.01.2015, отриманої від ПрАТ «Росава», на загальну суму 108487,68 грн., в тому числі ПДВ 18081,28 грн. (а.с.76);

№162 від 21.01.2015, отриманої від ПрАТ «Росава», на загальну суму 152335,56 грн.. в тому числі ПДВ 25389,26 грн. (а.с.77);

№51 від 23.01.2015, отриманої від ПрАТ «Росава», на загальну суму 177,61 грн., в тому числі ПДВ 29,60 грн. (а.с.78);

№281 від 28.01.2015, отриманої від ПрАТ «Росава», на загальну суму 23391,60 грн., в тому числі ПДВ 3898,60 грн. (а.с.79);

№282 від 28.01.2015, отриманої від ПрАТ «Росава», на загальну суму 171615,60 грн., в тому числі ПДВ 28602,60 грн. (а.с.80);

№283 від 28.01.2015, отриманої від ПрАТ «Росава», на загальну суму 170027,88 грн., в тому числі ПДВ 28337,98 грн. (а.с.81);

№280 від 28.01.2015, отриманої від ПрАТ «Росава», на загальну суму 27718,56 грн., в тому числі ПДВ 4619,76 грн. (а.с.82);

№11 від 30.01.2015, отриманої від ТОВ «Нафтохімімпекс», на загальну суму 156,00 грн., в тому числі ПДВ 26,00 грн. (а.с.83);

№353 від 31.01.2015, отриманої від ПрАТ «Росава», на загальну суму 1040,40 грн., в тому числі 173,40 грн. (а.с.84);

№354 від 31.01.2015, отриманої від ПрАТ «Росава», на загальну суму 6000,00 грн.. в тому числі 1000,00 грн. (а.с.85);

№355 від 31.01.2015, отриманої від ПрАТ «Росава», на загальну суму 774,00 грн., в тому числі ПДВ 129,00 грн. (а.с.86);

№147 від 31.01.2015, отриманої від ТОВ «Торговий дім «Росава», на загальну суму 1920,00 грн., в тому числі ПДВ 320,00 грн. (а.с.87);

№20 від 31.01.2015, отриманої від ПАТ «Укрзакордонгеологія», на загальну суму 3108072,00 грн., в тому числі ПДВ 518012,00 грн. (а.с.94);

№366 від 31.01.2015, отриманої від ТОВ «Мікроком», на загальну суму 38,47 грн., в тому числі ПДВ 6,41 грн. (а.с.95).

Факт отримання позивачем вказаних податкових накладних від контрагентів підтверджується наявним в матеріалах справи реєстром виданих та отриманих податкових накладних за січень 2015 року (а.с.100-102).

Суд зазначає, що відповідач дійшов висновку про завищення суми податкового кредиту з ПДВ за січень 2015 року у зв'язку з тим, що позивачем включено до податкового кредиту за вказаний період податкові накладні, що були складені в листопаді та грудні 2014 року, а саме податкові накладні №640 від 30.11.2014, №221 від 31.12.2014, №19 від 31.12.2014, №32 від 31.12.2014, №33 від 31.12.2014, №34 від 31.12.2014, №35 від 31.12.2014.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Згідно з ст.14.1.181 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до ст.14.1.156 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент складення податкових накладних) (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-ІV, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, виходячи з наведених норм, право на віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого в ціні придбаного товару (послуг), до податкового кредиту виникає у платника податків в разі підтвердження вказаної суми податку на додану вартість податковою накладною, належним чином оформленої відповідно до вимог ст.201 Податкового кодексу України та зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, таке право виникає у платника податку в звітному періоді в момент придбання товару (послуг) та виписування постачальником податкової накладної, а не в момент відображення суми податку на додану вартість у складі податкового кредиту у податковій звітності.

Фактичною підставою для відображення в акті перевірки порушень і прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував викладений в акті висновок про те, що позивач включив у звітному податковому періоді до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі виписаних податкових накладних в 2014 році, оскільки новою редакцією п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, яка діє з 01.01.2015 року, право платника податку на включення сум ПДВ до податкового кредиту на підставі податкової накладної в іншому періоді, ніж така податкова накладна виписана, на думку контролюючого органу, не передбачено.

Дійсно, з 01.01.2015 року Законом України від 28.12.2014 року №71-VІІІ внесено зміни до Податкового кодексу України та викладено п.198.6 ст.198 в новій редакції:

«Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше, ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної:

для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;

для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно».

Суд зазначає, що наведена норма стосується лише тих податкових накладних, які не зареєстровані або зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, а тому не може бути застосована до позивача, оскільки в акті перевірки відповідачем та в судовому засіданні представником відповідача не заперечувалося, що податкові накладні видані та зареєстровані контрагентами позивача вчасно та без порушень.

Крім того, відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-ІV, в редакції, яка діяла до 01.01.2015 року передбачалося, що у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Тому, враховуючи, що спірні правовідносини з приводу виникнення права платника податку на формування податкового кредиту виникли саме в листопаді та грудні 2014 року, а також наявності згідно вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних відносин, права на включення у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної, суд вважає, що в даному випадку застосовуванню підлягають норми податкового законодавства, що діяли на момент виникнення правовідносин (в листопаді та грудні 2014 року).

Суд вважає, що відсутність законодавчих обмежень в часі у платника податків на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у наступних звітних періодах, ніж тих, у яких виписані податкові накладні, не позбавляє платника податку на включення до складу податкового кредиту відповідних сум за такими податковими накладними, якщо дотримано вимоги щодо належного їх оформлення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, суд вважає, що нова редакція п.198.6 статті 198 ПК України, яка діє з 01.01.2015, стосується лише тих податкових накладних, які не зареєстровані або зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, а тому не може бути застосована до позивача, оскільки податкові накладні №640 від 30.11.2014, №221 від 31.12.2014, №19 від 31.12.2014, №32 від 31.12.2014, №33 від 31.12.2014, №34 від 31.12.2014, №35 від 31.12.2014 були належним чином та вчасно зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчить витяг з Єдиного реєстру податкових накладних щодо податкових накладних, виписаних на суму більше 10000,00 грн. (а.с.23), та не заперечується відповідачем.

Більш того суд зазначає, що у зв'язку з тим, що Законом №71-VIII вилучено спеціальну норму, яка встановлювала строк, протягом якого зберігається право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі належним чином отриманих податкових накладних та за відсутності інших законодавчих обмежень в часі для платника податків на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у наступних звітних періодах, ніж тих, у яких виписані податкові накладні, не позбавляє платника податку на включення до складу податкового кредиту відповідних сум за такими податковими накладними, якщо дотримано вимоги щодо належного їх оформлення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних в межах загальних граничних строків, встановлених нормами Податкового кодексу.

При цьому, з 1 лютого 2015 року реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягають всі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, виписані за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

До 1 січня 2015 року спірні відносини регулювались абз. 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, відповідно до якої у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" абзаци третій-п'ятий замінено абзацами третім-шостим такого змісту:

"Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше:

ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної;

для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;

для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно".

З огляду на вказане податковий орган вважає, що з урахуванням змін, внесених до пункту 198.6 статті 198 розділу V ПК України, податкові накладні, складені з 1 січня 2015 року та своєчасно зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, також повинні включатись до складу податкового кредиту лише того звітного періоду, на який припадає дата їх складання.

Проте суд зазначає, що абзаци 3-6 пункту 198.6 статті 198 ПК України в редакції станом на час подання декларації з ПДВ за січень 2015 року не регулюють правовідносини, які склались між сторонами в даному спорі, оскільки в ході розгляду справи не встановлено, що податкові накладні, отримані позивачем в січні 2015 року та виписані в листопаді та грудні 2014 року, були зареєстровані з порушенням терміну їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, жодних застережень щодо включення цих податкових накладних до декларації з ПДВ за січень 2015 року Податковий кодекс України станом на час подання цієї декларації до податкового органу не містив.

До таких висновків суд також приходить у зв'язку із внесенням Законом України від 16.07.2015 року № 643-VIII змін до пункту 198.6 ПК України, яким останній доповнено абзацом 4 наступного змісту: "У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної". При цьому абзаци 3-6 стали абзацами 5-8. Вказані зміни набули чинності з 1 вересня 2015 року. Тобто законодавець фактично повернув норму, яка діяла до 1 січня 2015 року.

Внесенням цих змін законодавець підтвердив різний предмет регулювання абзаців 4 та 5-8 (колишні 3-6) пункту 198.6 статті 198 ПК України.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2015 у справі № 804/8845/15 (номер судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 51421576).

З огляду на вказане суд вважає помилковим висновок відповідача про те, що платники, які не включили податкові накладні до складу податкового кредиту відповідних періодів можуть реалізувати право на формування податкового кредиту за такими податковими накладними лише шляхом подання уточнюючих розрахунків за відповідні звітні періоди, в які ці податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки такий висновок не ґрунтується на нормах Податкового кодексу України.

Посилання відповідача на лист Державної фіскальної служби України від 17.02.2015 року №5292/7/99-99-19-03-02-17, в якому висловлена позиція ДФС України з приводу даного питання, суд не бере до уваги, оскільки такий лист не є нормативно-правовим актом та не є актом індивідуальної дії, він носить роз'яснювальний характер, та відповідно, не може встановлювати загальнообов'язкових норм.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно було включено до податкового кредиту за січень 2015 року суми податку на додану вартість згідно отриманих податкових накладних №640 від 30.11.2014, №221 від 31.12.2014, №19 від 31.12.2014, №32 від 31.12.2014, №33 від 31.12.2014, №34 від 31.12.2014, №35 від 31.12.2014, які належним чином оформлені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а підстави для висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2015 року у розмірі 1371909,00 грн. відсутні.

З урахуванням вищенаведеного суд вважає, що податкові повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області від 07.04.2015 №0006991501 та №0007001501 є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, доказів, які б спростовували доводи позивача не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 488,00 грн. згідно платіжного доручення № 185 від 07.08.2015.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 487,20 грн. підлягають стягненню з Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень відповідно до положень статті 94 КАС України, у розмірі, який належав до сплати під час подання до суду адміністративного позову майнового характеру.

Судом 17.09.2015 проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 22.09.2015 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області від 07.04.2015 №0006991501, №0007001501.

3. Стягнути з Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (ідентифікаційний код юридичної особи 38614712, місцезнаходження юридичної особи: 09117 м. Біла Церква, бул. 50-річчя Перемоги, 12) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Валса" (ідентифікаційний код 30419494, місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, будинок 83) 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.) судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.