Рішення

від 24.11.2015 по справі 372/3539/15-ц

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/3539/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2015 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Кравченко М.В.

при секретарі Радченко С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - Дерев'янська сільська рада Обухівського району Київської області, управління Держземагенства в Обухівському районі Київської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи - Дерев'янська сільська рада Обухівського району Київської області, управління Держземагенства в Обухівському районі Київської області, про скасування рішення та державного акту на право власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, в якій просив зобов'язати відповідача усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,25 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, с. Дерев'яна, вул. Жовтнева, 26, кадастровий номер 3223182501:01:003:0079, а саме відновити за власний рахунок стан земельної ділянки, який існував до порушення права шляхом знесення паркану та будівлі сараю, за власний рахунок відновити межі земельної ділянки згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що на території належної позивачеві земельної ділянки відповідачем збудовано сарай, відповідач зайняв частину належної йому земельної ділянки, порушуючи його право власності.

Під час розгляду справи відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив скасувати рішення виконавчого комітету Дерев'янської сільської ради народних депутатів від 19.02.1998 року, скасувати державний акт на право приватної власності на землю ІУ-КВ № 087150, виданий Дерев'янською сільською радою 30.04.1998 року та державну реєстрацію права власності на ім'я ОСОБА_1 від 25.07.2013 року. Обгрунтовуючи зустрічний позов ОСОБА_2 посилався на помилкове виділення земельної ділянки ОСОБА_3, де був збудований належний йому сарай.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 ОСОБА_4 первісні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти зустрічного позову заперечив повністю, посилаючись на те, що в 2009 році позивач отримав в дар право власності на земельну ділянку, відповідач будучи сусідом перешкоджає користуватись йому частиною цієї ділянки, на якій зокрема збудований сарай, що було підтверджено спеціалізованою організацією, просив застосувати наслідки спливу позовної давності до вимог зустрічного позову.

Представники ОСОБА_2 ОСОБА_5, ОСОБА_6 первісні позовні вимоги не визнали повністю, зустрічний позов підтримали повністю, посилаючись на те, що спірний сарай збудований на земельній ділянці, що історично належала родині їх довірителя, межа між ділянками ніколи не переносилась, виявлена в 2015 році помилка в державних актах сталася з вини геодезичних організацій, тому виданий матері позивача державний акт слід визнати недійсним.

Представник третьої особи управління Держземагенства в Обухівському районі Київської області ОСОБА_7 первісні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти зустрічного позову заперечив повністю, посилаючись на те, що згідно даних державного земельного кадастру обидві спірні ділянки межують, але не накладаються, зведений кадастровий план від 12.10.2015 року суперечить даним державного земельного кадастру.

Представник третьої особи Дерев'янської сільської ради Обухівського району Київської області в судове засідання не з'явився, хоч про час і місце слухання справи належно повідомлений, причин неявки не повідомив, заяв, клопотань чи заперечень суду не надав.

Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 в судовому засіданні показали, що сарай був побудований родиною ОСОБА_8 приблизно в 1980 році, огорожа між ділянками з тих пір не переносилась.

Вислухавши представників сторін та третьої особи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає первісний позов таким, що підлягає частковому задоволенню, а зустрічний позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

На підставі рішення виконавчого комітету Дерев'янської сільської ради народних депутатів від 19.02.1998 року ОСОБА_3 30.04.1998 року було видано Дерев'янською сільською радою Державний акт на право приватної власності на землю ІУ-КВ № 087150 стосовно земельної ділянки площею 0,59 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, с. Дерев'яна, вул. Жовтнева, 26, що підтверджується державним актом, технічною документацією, витягами із погосподарських книг, іншими матеріалами справи.

17.06.2009 року вказану земельну ділянку ОСОБА_3 подарувала своєму сину ОСОБА_1, право власності якого було зареєстровано 02.09.2013 року, що підтверджується договором, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

12.02.2013 року ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

На підставі рішення виконавчого комітету Дерев'янської сільської ради народних депутатів від 14.08.1997 року ОСОБА_11 21.04.2000 року було видано Дерев'янською сільською радою Державний акт на право приватної власності на землю І-КВ № 002199 стосовно земельної ділянки площею 0,2640 га, що знаходиться на території Дерев'янської сільської ради, що підтверджується технічною документацією, витягами із погосподарських книг, договором, іншими матеріалами справи.

ОСОБА_11 06.04.2009 року набула право власності на житловий будинок, який знаходиться на цій же ділянці за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, с. Дерев'яна, вул. Жовтнева, 29, що підтверджується витягами із погосподарських книг, договором, довідкою, іншими матеріалами справи.

16.04.2009 року 1/2 частину будинку із погосподарськими спорудами, в тому числі і дерев'яним сараєм під літерою «З», а також частину прилеглої земельної ділянки площею 0,1152 га ОСОБА_11 подарувала ОСОБА_2, що підтверджується договорами, витягом про державну реєстрацію, технічним паспортом, висновком про вартість об'єкта оцінки.

Відомості про розміри та межі вказаних вище спірних суміжних земельних ділянок підтверджуються витягами із погосподарських книг, довідками сільради, технічною документацією, актами, викопіровкою з плану села.

09.06.2015 року земельною комісією сільради та ТОВ «Гільдія Інжиніринг» було встановлено межі земельної ділянки ОСОБА_1, а також встановлено, що належний суміжному землевласнику ОСОБА_2 сарай та частина огорожі перебувають в межах цієї ділянки, що підтверджується актом, абрисом, схемою земельної ділянки, актами.

18 липня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 із письмовою вимогою про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, що підтверджується вимогою.

При оцінці доказів виготовлений 12.10.2015 року ТОВ «Земельний проект» зведений кадастровий план суд вважає неможливим покласти в основу судового рішення, оскільки він складений без участі ОСОБА_1, без достатніх правових підстав та суперечить відомостям, які містяться в Державному земельному кадастрі, що підтверджується письмовими доказами та поясненнями представника управління Держземагенства в Обухівському районі Київської області в судовому засіданні.

Згідно ч.2 ст.373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Письмовими доказами підтверджується і сторонами визнається факт незмінності меж суміжних земельних ділянок сторін протягом тривалого часу - близько 30 років, що вказує на те, що як попередні власники, так я сторони як нинішні власники спірних ділянок отримали у власність саме ті ділянки, які визначені у відповідних правовстановлюючих документах і спору щодо невідповідності фактичних меж обох ділянок визначеним у державних актах не виникало до пред'явлення позову у цій справі 20.08.2015 року.

Оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування прийняте та оспорюваний державний акт на ім'я ОСОБА_3 виданий у 1998 році, і про це було достовірно відомо ОСОБА_2 як суміжному землевласнику, оскільки у технічній документації та всіх інших документах щодо належної йому земельної ділянки це чітко зазначено.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд вважає доведеними посилання представника відповідача за зустрічним позовом на те, що зустрічному позивачеві було достовірно відомо про вказані обставини в межах строку позовної давності щонайменше з часу набуття ним особисто права власності на земельну ділянку в 2009 році, однак причин значного пропуску строків позовної давності він не повідомив, поновити цей строк не просив.

Таким чином, встановлений ст.257 ЦК України термін позовної давності на момент звернення позивача за зустрічним позовом сплинув.

Відповідно до ст.267 ч.4 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки представник відповідача за зустрічним позовом в судовому засіданні заявив про застосування наслідків спливу позовної давності, поважних причин пропуску строку позовної давності не встановлено, а сплив позовної давності є самостійною правовою підставою для відмови у позові, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Крім того, фактичних підстав для задоволення зустрічного позову суд також не вбачає, оскільки зустрічним позов містить вимоги про скасування рішення та державного акту на ім'я померлої особи, а не відповідача за зустрічним позовом, а сторони набули право власності на суміжні ділянки від інших осіб в межах, які їм було передано за цивільно-правовими угодами, тому зустрічний позивач не набув права вимоги за відповідними позовними вимогами, оскільки предметом зустрічного позову не порушуються його особисті права чи законні інтереси.

Крім того, обраний за зустрічним позовом спосіб захисту не ґрунтується на законі, оскільки правовстановлюючі документи на землю не можуть скасовуватись, але можуть визнавати недійсними.

Доводи зустрічного позову про переважність права власності на будинок у порівнянні із правом власності на земельну ділянку суд вважає необґрунтованими, оскільки на чужій ділянці розміщено сарай, а не будинок, земельна ділянка для відповідної мети не виділялась.

Таким чином, суд вважає, що правомірність набуття позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 права власності на належну йому спірну земельну ділянку підтверджена належними правовстановлюючими документами.

На території належної ОСОБА_1 земельної ділянки розташовано належний ОСОБА_2 сарай, також безпосередньо по території цієї ж ділянки розташовано частину огорожі, при цьому такі споруди не перебувають в межах належної ОСОБА_2 земельної ділянки, що підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів.

Згідно ч.ч.1,4 ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч.2 ст.95 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Оскільки відповідач за первісним позовом без належних правових підстав чинить перешкоди позивачеві у користуванні земельною ділянкою, незважаючи на письмову претензію відмовляється демонтувати свої споруди із території чужої земельної ділянки, таке порушення прав позивача слід усунути в судовому порядку.

Таким чином, в цій частині первісні позовні вимоги ґрунтуються на чинному законодавстві та матеріалах справи і підлягають задоволенню.

Доводи про необхідність усунення перешкод у здійсненні права розпорядження земельною ділянкою під ас розгляду справи не конкретизовані та не доведені, відповідних обставин судом не встановлено, тому такі твердження первісного позову суд вважає безпідставними.

За таких обставин, первісний позов в цій частині не підлягає задоволенню.

В той же час достатнім способом судового захисту порушених прав первісного позивача як власника земельної ділянки суд вважає покладення на відповідача обов'язку усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою.

Згідно ч.1 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у справі доказів, суд вважає, що первісні позовні вимоги доведені належними і допустимими доказами лише частково, заперечення відповідача за таким позовом не доведені, тому первісний позов підлягає задоволенню в частині доведених позовних вимог, а зустрічний позов не ґрунтується на зібраних у справі доказах, тому не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.88 ЦПК України судові витрати слід покласти на відповідача за первісним позовом.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57-60, 88, 209, 212-214 ЦПК України, ст.ст. 78, 81, 116, 118, 125, 126, 152, 153 ЗК України, ст.ст. 204, 267, 319, 321, 373, 386, 387, 391 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - Дерев'янська сільська рада Обухівського району Київської області, управління Держземагенства в Обухівському районі Київської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задовольнити частково .

Усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 0,25 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, с. Дерев'яна, вул. Жовтнева, 26, кадастровий номер 3223182501:01:003:0079, а саме зобов'язати ОСОБА_2 знести частину паркану та дерев'яний сарай, які перебувають у межах вказаної земельної ділянки згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та Державного акту на право приватної власності на землю ІУ-КВ № 087150, виданого Дерев'янською сільською радою 30.04.1998 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судові витрати в розмірі 487 грн. 20 коп.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи - Дерев'янська сільська рада Обухівського району Київської області, управління Держземагенства в Обухівському районі Київської області, про скасування рішення та державного акту на право власності на земельну ділянку відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення - з дня отримання копії цього рішення.

Суддя М.В.Кравченко