Постанова

від 28.03.2007 по справі 07/249-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

28 березня 2007 р.                                                                                  

№ 07/249-06 

Вищий

господарський суд України у складі колегії суддів:

Невдашенко Л.П. -головуючий,

 Михайлюка М.В.,

 Дунаєвської Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні в м. Києві касаційну скаргу Лозівського державного

підприємства кормових домішок на постанову Харківського апеляційного

господарського суду від 8 листопада 2006 року у справі № 07/249-06

Господарського суду Харківської області за позовом Лозівського

державного підприємства кормових домішок, Харківська область, до

Приватної комерційної ремонтно-будівельної фірми "Венера", м. Харків,

про визнання договору недійсним,

за участю представників сторін:

позивача -Лозівського державного

підприємства кормових домішок -директор Безверхня Р.І., Гарницький П.П. (дов.

від 25.07.2006 р.);

відповідача -Приватної комерційної

ремонтно-будівельної фірми "Венера" -директор Пастух С.Н. (наказ від

03.03.1992 р.), Пастух С.Ю. (дов. від 10 лютого 2007 р.);

встановив:

У липні 2006 року позивач

-Лозівське державне підприємство кормових домішок пред'явив у господарському

суді позов до відповідача -Приватної комерційної ремонтно-будівельної фірми

"Венера" про визнання договору недійсним.

Вказував, що між ним та Приватною

комерційною ремонтно-будівельною фірмою "Венера" було укладено

договір підряду на реконструкцію котельні від 1 серпня 2005 року, згідно умов

якого відповідач зобов'язався виконати до 28 грудня 2005 року комплекс

ремонтно-будівельних робіт на загальну суму 399 910 грн.

Посилаючись на ту обставину, що

відповідачем не забезпечено виконання умов договору підряду від 1 серпня 2005

року, оскільки станом на грудень 2005 року сума невиконаних робіт становить 49

633 грн., позивач просить визнати договір підряду від 1 серпня 2005 року

недійсним.

12 вересня 2006 року позивачем

заявлено клопотання про проведення незалежної судової експертизи щодо

будівельних робіт за спірним договором підряду.

Рішенням Господарського суду

Харківської області від 26 вересня 2006 року (суддя -Інте Т.В.) відмовлено у

задоволенні клопотання позивача про призначення судової експертизи та у задоволенні

його позовних вимог.

Постановою Харківського

апеляційного господарського суду від 8 листопада 2006 року (колегія суддів у

складі: Афанасьєва В.В. - головуючого, Бухана А.І., Шевель О.В.) рішення

залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що

позовні вимоги не відповідають як матеріалам справи так і нормам чинного

законодавства, оскільки невиконання чи неналежне виконання угоди не тягне за

собою правових наслідків, у вигляді визнання угоди недійсною.

У касаційній скарзі Лозівське

державне підприємство кормових домішок, посилаючись на неправильне застосування

судом норм процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного

господарського суду від 8 листопада 2006 року у справі № 07/249-06 скасувати та

направити справу на новий розгляд в іншому складі суду.

Розглянувши матеріали справи і

доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм

матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів

знаходить за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, з таких

підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму

Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11

“Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги

процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у

відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до

даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в

якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи,

висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,

відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у

судовому засіданні.

Рішення місцевого та постанова

апеляційного суду відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на

всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин

справи в їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи

та встановлено судами попередніх інстанцій, 1 серпня 2005 року між сторонами по

справі було укладено договір підряду, відповідно до якого, позивач (Замовник)

доручив відповідачу (Підряднику) реконструкцію котельної, яка повинна бути

здійснена згідно проектно-кошторисної документації.

Вирішуючи спір у даній справі по

суті заявлених вимог та переглядаючи прийняте у справі рішення в апеляційному

порядку, судами встановлено факт досягнення сторонами згоди щодо усіх істотних

умов договору підряду, а саме, визначено предмет договору (п. 1.1), ціну (п.

4.1) та строк його дії (п. 3.1), що відповідає умовам ст. 180 ГК України та

визначає його, відповідно до ст. 638 ЦК України 

укладеним.

Під час розгляду справи судами

також встановлено, що сторони вільно виявили своє волевиявлення і домовились

укласти угоду у певній формі, узгодили її умови, підписали договір та

приступили до його виконання. Також судами встановлено, що між сторонами

підписані акти приймання виконаних робіт та здійснювалась оплата виконаних

робіт на підставі платіжних доручень.

За таких обставин, місцевий та

апеляційний господарські суди, дійшли обгрунтованого висновку про те, що

невиконання чи неналежне виконання угоди не тягне за собою правових наслідків у

вигляді визнання угоди недійсною. У такому разі заінтересована сторона має

право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом

чи договором наслідків, а не визнання угоди недійсною.

При цьому суд виходив з положень

статті 215 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, підставою

недійсності правочину є недодержання, в момент його вчинення, вимог,

встановлених частинами першою -третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України,

згідно яких зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам

цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка

вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

воєвиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній

волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що

обумовлені ним.

Крім того, як зазначено в ст. 630

ЦК України щодо типових умов договору, у ньому може бути встановлено, що його

окремі умови визначаються, відповідно до типових умов договорів певного виду,

оприлюднених у встановленому порядку; якщо у договорі не міститься посилання на

типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись, як звичай ділового

обороту, якщо вони відповідають вимогам ст.7 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні позовних

вимог про визнання недійсним договору підряду, місцевий господарський суд, з

яким погодився суд апеляційної інстанції, повно та всебічно дослідив всі

суттєві обставини даної справи, правильно встановив, і виходив з того, що

спірний договір не містить положень, які б суперечили вимогам чинного

законодавства або інтересам сторін. Позивач не довів суду, що договір, який він

просить визнати недійсним, не породжує будь-яких бажаних сторонами результатів,

та фактично не зазначив яким нормам чинного законодавства суперечить спірний

договір.

Колегія суддів Вищого

господарського суду України повністю погоджується з висновками судів попередніх

інстанцій та вважає, що оскільки Договір виконувався обома сторонами у

передбачений спосіб, між якими досягнуто згоди по всіх його істотних умовах, то

підстав для визнання його недійсним, відсутні.

Відмовляючи у задоволенні

клопотання позивача про проведення незалежної судової експертизи, місцевий

господарський суд виходив з того, що заявлене клопотання необгрунтоване,

оскільки предметом позовних вимог є визнання недійсним договору в момент його

укладення, а заявлене клопотання про призначення експертизи не відповідає

предмету заявлених позовних вимог, а стосується саме виконання договору.

Дані висновки судів відповідають

матеріалам справи, встановленим судом обставинам та вимогам закону, зокрема ст.

41 ГПК України, згідно якої для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні

господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд

призначає судову експертизу.

Твердження касаційної скарги про

те, що справа була розглянута в суді апеляційної інстанції за відсутності

представника позивача, якого не було неналежним чином повідомлено про час і

місце слухання, не заслуговують на увагу та спростовується наявним в матеріалах

справи клопотанням позивача про відкладення розгляду справи, з якого випливає,

що позивачу було відомо про час і місце судового засідання, однак не

забезпечено явку свого представника у судове засідання та не надано доказів

неможливості представництва його інтересів у суді іншими особами.

Враховуючи те, що у касаційній

інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої

інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин

справи та їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного

законодавства та підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1115,

1117, 1119, 11111 Господарського

процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Лозівського

державного підприємства кормових домішок залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного

господарського суду від 8 листопада 2006 року у справі № 07/249-06 залишити без

змін.

Головуючий:                                                                      

Л.П. Невдашенко

Судді:                                                                              

М.В. Михайлюк

                                                                                                   Н.Г.

Дунаєвська