Постанова

від 26.11.2015 по справі 826/5762/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5762/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Некрасовій М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2015 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою позов задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Ліапроф» та ТОВ «ТД «Укрросшина»» за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт від 12 березня 2014 року № 11/28-10-42-04713033.

В акті перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 49 196 грн.; порушення пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 53 906 166 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 23 березня 2015 року № 0000254201, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 13 401 грн.; податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 23 березня 2015 року № 0000264201, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 67 074 800 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ "Ліапроф" укладено ряд договорів про поставку товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) за період з 01.01.2010 року по 31.10.2013 року, зокрема, договори ПЗ/Л-121833/НЮ від 16.08.2012 року, ПЗ/Л-112293/НЮ від 25.08.2011 року, ПЗ/Л-12832/НЮ від 20.04.2012 року, ПЗ/Л-12103/НЮ від 01.02.2012 року.

Факт постачання ТОВ "Ліапроф" робіт (послуг) підтверджується первинними документами: податковими накладними, рахунками-фактурами, приходними та видатковими накладними, актами виконаних робіт форми КБ-2 та КБ-3, а також книгою обліку довіреностей на отримання ТМЦ (наявні в матеріалах справи).

Окрім того, між позивачем та ТОВ "Укрросшина" укладено договори про поставку товарно-матеріальних цінностей ПЗ/Л-112904/НЮ від 07.11.2011 року, ПЗ/НХ-11-1155/НЮ від 22.04.2011 року, ПЗ/НХ-112206/НЮ від 12.08.2011 року.

Факт постачання робіт (послуг) підтверджується первинними документами: податковими накладними, рахунками-фактурами, приходними та видатковими накладними, актами виконаних робіт форми КБ-2 та КБ-3, а також книгою обліку довіреностей на отримання ТМЦ (наявні в матеріалах справи).

З матеріалів справи вбачається, що поставлені ТМЦ оприбутковувались позивачем, передавались на зберігання на склад та відображались у складському обліку, а вартість ТМЦ відображалась в бухгалтерському обліку позивача. ТМЦ видавались зі складу та використовувались за призначенням, що оформлювалось та підтверджувалось відповідними первинними документами (наявні в матеріалах справи).

Всі первинні документи по ТОВ "Ліапроф" та ТОВ "Укрросшина" були оформлені за типовими формами, які затверджені наказом Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів» від 21.06.1996 року № 193, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Всі первинні документи містять обов'язкові реквізити та належним чином підтверджують факти здійснення оспорюваних господарських операцій, їх дату, зміст, обсяг та місце здійснення.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивачем було надано на підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентами фотографії поетапного будівництва ТОВ «Ліапроф» комплексу загальнодержавного значення для ремонту та обслуговування швидкісних потягів, а також використання в своїй господарській діяльності дизельного навантажувача 3 т FD 30 B-WI (а.с.133-216, том 10).

Також позивачем було надано докази виконання будівельних робіт у відповідності до норм чинного законодавства ТОВ «Ліапроф», зокрема, накази про призначення робіт підвищеної небезпеки, про організацію інструктажів з питань охорони праці на будівельному майданчику, про призначення відповідального за протипожежну безпеку на будівельному майданчику, договори оренди обладнання, яке використовувалось в процесі будівництва, акти готовності ремонтно-екіпірувального депо комплексу технічної пасажирської станції Київського залізничного вузла в районі станції Дарниця.

Також позивачем було надано висновок судової будівельно-технічної експертизи № SE/01/1411-19 Київського бюро судових експертиз та досліджень «Константа» від 16 лютого 2015 року, в якому зазначено про те, що сукупні види та обсяги виконаних робіт, зазначені в актах виконаних робіт за договорами підряду № ПЗ/Л-121833/НЮ від 16.08.2012 року, № ПЗ/Л-112293/НЮ від 25.08.2011 року, № ПЗ/Л-12832/НЮ від 20.04.2012 року та № ПЗ/Л-12103/НЮ від 01.02.2012 року, які укладені між ДГТО "Південно-Західна залізниця" та ТОВ «Ліапроф» на загальну суму 333 4643, 8354 тис. грн., виконання яких можливо було перевірити під час дослідження, відповідають умовам цих договорів. Також у висновку експерта встановлено, що якість використання будівельних матеріалів на об'єктах будівництва за договорами підряду № ПЗ/Л-121833/НЮ від 16.08.2012 року, № ПЗ/Л-112293/НЮ від 25.08.2011 року, № ПЗ/Л-12832/НЮ від 20.04.2012 року та № ПЗ/Л-12103/НЮ від 01.02.2012 року, які укладені між ДГТО "Південно-Західна залізниця" та ТОВ «Ліапроф» відповідає вимогам нормативних документів, які чинні в галузі будівництва, про що державними органами сертифікації були видані відповідні сертифікати відповідності та якості, а також результати випробувань, що підтверджують якість будівельних конструкцій, матеріалів та виробів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (на час формування спірних сум валових витрат), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. При цьому, відповідно до пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 ПК України під собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу розуміються витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

При цьому, згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В контексті наведеного, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України передбачено, що дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

У той же час, згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг .

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ПК України).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вищевикладених положень вбачається, що формування податкового кредиту є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних . Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент здійснення вказаних правовідносин, ТОВ "Ліапроф" та ТОВ "Укрросшина" були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платники податку та їм присвоєно індивідуальні податкові номери.

Відповідно до п. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідач посилається на наявність кримінальної справи щодо посадових осіб ТОВ "Ліапроф" та ТОВ "Укрросшина", як на доказ вчинення правочинів, спрямованих на порушення публічного порядку. Проте доказів існування вироку суду, яким встановлювалися факти фіктивного підприємництва ТОВ "Ліапроф" та ТОВ "Укрросшина" чи ухилення від сплати податків, відповідачем не надано.

Згідно з ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Тобто факт порушення кримінальної справи за відсутності обвинувального вироку не є достатнім доказом для висновку про нікчемність правочинів, укладених підприємствами, адже повинні бути відповідні судові рішення, що набрали законної сили, які б підтверджували ті чи інші юридичні факти.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем були реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ "Ліапроф" та ТОВ "Укрросшина", які на момент здійснення господарської діяльності були зареєстровані як платники податку на додану вартість, то податкові повідомлення-рішення винесено податковим органом безпідставно та необґрунтовано.

Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів, у відповідності до ч.2 ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2015 року скасувати та ухвалити нову, якою позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № № 0000254201, 0000264201 від 23 березня 2015 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" судовий збір за подання апеляційної скарги до суду в сумі 2436 грн.

Постанова набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Повний текст виготовлено 30 листопада 2015 року.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Літвіна Н. М.

Ганечко О.М.