Рішення

від 30.11.2015 по справі 522/4484/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/6472/15

Головуючий у першій інстанції Чернявська Л. М.

Доповідач Станкевич В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Станкевича В.А.

суддів - Бабія А.П.

- Ступакова О.А.

при секретарі - Желєзнові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_6 про визнання недійсним правочину та стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 червня 2015 року, -

встановила:

05 березня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_6, в якій просив суд встановити факт погодження між сумісними землевласниками ОСОБА_3, ОСОБА_6 та відповідачами ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5, первісного проекту будівництва житлового будинку на земельній ділянці, розташований за адресою: АДРЕСА_1 в редакції 2010 року, та відсутність такого погодження змін внесених відповідачами до проекту будівництва у 2011-2012 роках; визнати недійсним правочин (угоду), укладений між ОСОБА_3, ОСОБА_6 та відповідачами ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5, щодо погодження плану забудови земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 та первісного проекту будівництва житлового будинку в редакції 2010 року, як правочин, укладений ОСОБА_3 та його дружиною ОСОБА_6 під впливом обману з боку відповідачів щодо обставин, які мають істотне значення та стягнути з відповідачів моральну шкоду 50 000 гривень.

Мотивував вимоги тим, що він є власником земельної ділянки що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 21 жовтня 2010 року, укладеного між ним та його дружиною ОСОБА_6 У 2002 році Розпорядженням Приморської районної адміністрації № 582 від 26 червня 2002 року та інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю в Одеській області було надано дозвіл № 505/02 від 23 липня 2002 року на виконання будівельних робіт з будівництва житлового будинку по АДРЕСА_4

У 2002 році вони почали будівництво житлового будинку, а 16 січня 2013 року Інспекцією ДАБК в Одеській області за № ОД 142130160115 була зареєстрована на ім'я ОСОБА_3 декларація про готовність до експлуатації об'єкта по АДРЕСА_4 У липні 2012 року на суміжний земельній ділянці за адресою АДРЕСА_2 відповідачі розпочали будівництво житлового будинку за погодженим зі ОСОБА_3 та його

дружиною в 2010 році планом забудови на вказаній земельній ділянці.

Позивач посилався на те, що на погодження був наданий проект будівництва житлового будинку, який відрізняється від того проекту, який фактично реалізується відповідачем, оскільки відповідачі внесли зміни до проекту забудови свого домоволодіння і фактично будують багатоповерховий комерційний об'єкт значної площі (готельний комплекс). Згідно отриманих ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5 містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_5 за № 136 від 21 серпня 2010 року мінімальні відступи будівлі/споруди від суміжних будівель/споруд: не менш ніж 7000 мм.

В подальшому за заявою ОСОБА_5 в зв'язку із зміною ними розташування запроектованої будівлі на земельній ділянці по АДРЕСА_2 Управлінням архітектури і містобудування Одеської міської ради їм було надано нові містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 від 31 липня 2012 року, у яких взагалі не зазначені протипожежна відстань між будинком позивача та будівлею, яка будується, а також побутовий розрив. В проектах індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, за 2011 рік та 2012 рік зазначено, що проект узгоджено з суміжним землекористувачем ОСОБА_6, але на той час вона вже не була власником земельної ділянки, що свідчить про те, що замовники будівництва ОСОБА_5 ввели державні органи, зокрема Інспекцію ДАБК в Одеській області в оману з посиланням на те, що Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради зобов'язало ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5 узгодити проекти за 2011 та 2012 році з суміжними землекористувачами (листи від 11 вересня 2011 року та 27 вересня 2012 року), але відповідачі не виконали свій обов'язок і фактично будують готель.

В червні 2010 року позивач ОСОБА_7 звернувся до правління ЖБТ «Морське» про узгодження даного будівництва з суміжними землекористувачами і ОСОБА_6, будучи власником на той час земельної ділянки надала таку згоду.

У 2011 році, коли власником земельної ділянки вже був позивач, з'явився новий проект де в містобудівних умовах в п. 8 було вказано відступ від суміжних будівель та споруд не менш 7 метрів, однак при отриманні проекту 2011 року ОСОБА_7 не зверталися за отриманням згоди до ОСОБА_3 як власника суміжної земельної ділянки, а підложили ОСОБА_6 згоду за 2010 рік.

Розпочинаючи будівництво в липні 2012 року ОСОБА_7 розпочали бити пали в трьох метрах від вікон його будинку, але після зауважень ОСОБА_4 погодився зробити відступ від будинку, але при цьому втретє, змінив проект, де на підставі його листа від 04 липня 2012 року про зміну розміщення запроектованого будинку отримав нові містобудівні умови від 31 липня 2012 року, в яких п. 8 - відступ між суміжними будівлями (спорудами) 7 метрів зник, а з'явився п. б - згідно з додатком 3.1 ДБН 360-92**, згідно яких має бути відступ вже 8 м.

Позивач посилався на те, що відповідачі не погодили з ним будівництво за новим проектом, а знову підклали згоду надану його дружиною у 2010 році та продовжили будівництво будинку готельного типу, порушуючи їх права та законні інтереси, зокрема норми протипожежної безпеки і норми інсоляції.

На думку позивача родиною ОСОБА_4 замість індивідуального житлового будинку згідно із проектом погодженим ними, на двох земельних ділянках, площею 0,0976 га та площею 0,0504 га, фактично ведеться будівництво багатоповерхової будівлі готельного типу довжиною 33 м та висотою 15,8 м в трьох метрах від вікон належного їм будинку, без узгодження змін внесених ними до проекту будівництва, як суміжними землевласниками, та без отримання дозволу Управління архітектури на будівництво на ділянці площею 0,0504 га, АДРЕСА_6

Позивач вважав, що будівля яка зводиться відповідачами не відповідає будівельним, санітарним і протипожежним нормам, чим порушуються його права і інтереси, та створюються перешкоди у здійсненні права власності земельною ділянкою та належним йому житловим будинком, в зв'язку з чим позивач просив суд визнати недійсним правочин щодо погодження ним та його дружиною плану забудови на суміжній земельній ділянці проекту будівництва житлового будинку в первісній редакції та стягнути моральну шкоду.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі. Надали пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви. Позовні вимоги просили задовольнити повністю.

Відповідач - ОСОБА_4, який також є представником ОСОБА_5 позов не визнав з підстав, викладених в запереченнях та просив відмовити в задоволенні позову повністю з посиланням на те, що будь-якого проекту будівництва житлового будинку сім'ї ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в 2010 році не існувало.

На узгодження сім'ї ОСОБА_3 проект житлового будинку сім'ї ОСОБА_5 в 2010 році не подавався. В проекті будівництва житлового будинку сім'ї ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5 не зазначено, що проект узгоджений ОСОБА_6, а згідно висновку № 481 ОНДІСЕ від 15.04.2013 р. зазначено, що «... в матеріалах справи ... надані копії письмових узгоджень суміжних землекористувачів, в т.ч. ОСОБА_6 по розміщенню та будівництву індивідуального житлового будинку ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5.».

Відповідач зазначав, що правомірність будівництва по АДРЕСА_1 підтверджена численними судовими рішеннями. Твердження ОСОБА_3 про будівництво готелю не відповідає дійсності. В висновку експертів комісійної судової будівельно-технічної експертизи Київського НДІСЕ № 11137/13-42/11138/13-43 від 31.03.2014 р. на сторінках 16,17 визначено: «При проведенні натурного обстеження суміжних земельних ділянок АДРЕСА_1 які відповідно до державних актів на право власності на земельні ділянки належать ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 встановлено, що на їх територіях розташований незавершений будівництвом житловий будинок, Даний будинок є терасного типу (різноповерховий: з цокольним, першим, другим та технічним -верхами), складної Г-подібної форми у плані, який будується вздовж двох меж суміжниих ділянок з північного заходу та північного сходу». У 2010 році проекту будинку сім'ї ОСОБА_5 не існувало і ОСОБА_7 не звертався до правління ЖБТ «Морське» про узгодження проекту. Сім'я ОСОБА_7 проект забудови з сім'єю ОСОБА_3 не погоджувала, таким чином правочин (договір, угода) не виникав. Угода з погодження проекту забудови в редакції 2010 року ніколи не існувала.

Правовстановлюючі документи на право власності на будинок за адресою АДРЕСА_1 у ОСОБА_3 відсутні, тобто позивач не довів порушення своїх прав. Відповідач вважав, що не заслуговує уваги твердження позивача ОСОБА_3 про те, що згода сусідів не отримана, зазначені доводи спростовуються власноручним погодженням сім'ї ОСОБА_8 на схемі генплану проектованого житлового будинку з вказівкою відстані до межами ділянок, при цьому підпис підтверджено Головою ЖБТ «Морське» Стрельчук Е.М. та скріплений печаткою. Також наявність згоди сім'ї ОСОБА_6 підтверджує лист УАМ від 27.09.2012 р. Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» не містить норми про необхідність узгодження проекту з суміжними землекористувачами.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 червня 2015 року у задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_6 про визнання недійсним правочину та стягнення моральної шкоди відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі рішення Одеської міської ради народних депутатів від 15.10.2001 року № 2746-ХХІІІ ОСОБА_6 передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,0979 гектарів, що розташована на території АДРЕСА_1 про що свідчить державний акт на право приватної власності на землю від 24 грудня 2001 року, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 176/6343. (а.с. 13)

21 жовтня 2010 року ОСОБА_6 подарувала, а ОСОБА_3 прийняв у дар земельну ділянку, площею 0,0979 гектарів, в тому числі в угіддях: рілля - 0,0979 га, у межах згідно з планом, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, згідно витягу з бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру за № 10/11994/09 від 22 вересня 2010 року. (а.с. 11-12)

На підставі рішення Одеської міської ради від 24 липня 2012 року, ОСОБА_3 10 вересня 2012 року виданий державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку, (а.с. 14)

09.08.2010 року розпорядженням Приморської районної адміністрації ОМР № 819 наданий дозвіл громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5 на отримання містобудівних умов й обмежень з розміщення індивідуального житлового будинку на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2

Листом управління архітектури та містобудування ОМР від 27.09.2012 р. підтверджено, що 22.08.2011 року на розгляд до управління поступив проект індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 у складі наданої документації надано засвідчена головою ЖБТ «Морське» Стрельчук Е.М. згода ОСОБА_6 на розташування та будівництво двохповерхового з підвалом та горищем індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідно до статей 203, 204 ЦК підстави і наслідки недійсності правочину можуть бути передбачені винятково законами. Правочин це правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно, за правилами недійсності правочинів не можна визнавати документи, які за своїм змістом не є правочинами.

Таким чином суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що обставини на які посилається позивач не можна вважати укладенням правочину.

Більш того з матеріалів справи вбачається, що Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06.06.2013 року по справі № 0/7887/2012 відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5 про визнання незаконними дій Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області щодо реєстрації Декларації про початок виконання будівельних робіт від 03.10.2012 року №ОД 08212180668 та скасування реєстрації Декларації про початок виконання будівельних робіт від 03.10.2012 року №ОД 08212180668. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2013 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року у справі № 1570/7887/2012 - залишено без змін.

11.07.2013 року Приморським районним судом м. Одеси прийнята Постанова по справі № 2/24958/12 за позовом ОСОБА_3 до Приморської районної адміністрації, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_10, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, Одеська міська рада про визнання незаконним розпорядження № 819 Приморської районної адміністрації ОМР від 19.08.2010 р. з додатком «Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки» за № 136 від 21.08.2010» та скасування його, визнання незаконними «Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки» за № 290/01-10/780/0» та скасування їх, зобов'язання голови Приморської районної адміністрації, начальника управління архітектури та містобудівництва ОМР, голови ОМР вжити заходи щодо усунення перешкод у повноцінному користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_3, яка належить позивачу на праві власності, відповідно до якого в задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 року постанову Приморського районного суду від 11.07.2013 року залишено без змін.

05.12.2013 року Приморським районним судом м. Одеси ухвалено рішення у справі № І22/1940/13-ц за зустрічною позовною заявою ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа-Інспекція ДАБК в Одеській області про знесення частини будинку, зобов'язання вчинити дії, визнання факту, стягнення з відповідача судових витрат, а саме вирішено: зобов'язати ОСОБА_3 за рахунок власних коштів знести другий поверх будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_4. Зобов'язати ОСОБА_11 за власний рахунок усунути та не чинити перешкоди у здійсненні ОСОБА_4, ОСОБА_5 права власності на будівельні матеріали та обладнання, що використані при будівництві незавершеного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 та на земельну ділянку площею 0,0976 га за адресою: АДРЕСА_2 шляхом зобов'язання ОСОБА_3 за власний рахунок знести огорожу, яка збудована з відхиленням в сторону земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 від межі між суміжними земельними ділянками АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3. Визнати факт виконання напису ОСОБА_3 на Генплані М 1:500 фраз наступного змісту: «ОСОБА_12 АДРЕСА_7» та словосполучення «на відстані не менше 2 м (два метри) від забора до стіни будинку на протязі 17 м (сімнадцять метрів) і далі не менше 1,5 м (півтора метра) зі сторони мого участка» та визнати факт виконання напису ОСОБА_3 підпису перед словосполученням «ОСОБА_13 АДРЕСА_7».

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05.02.1015 р. роз'яснено рішення Приморського районного суду м. Одеса від 31 січня 2014 року по цивільній справі № 522/1940/13-ц за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області про знесення частини будинку, зобов'язання вчинити дії та встановлення факту.

Зазначено, що відповідно до рішення Приморського районного суду м. Одеси від 31.01.2014 р. по цивільній справі № 522/1940/13-ц про визнання факту виконання напису ОСОБА_3 на Генплані М 1:500 фраз наступного змісту: «ОСОБА_13 АДРЕСА_7» та словосполучення «на відстані не менше 2 м (два метри) від забора до стіни будинку на протязі 17 м (сімнадцять метрів) і далі не менше 1,5 м (півтора метра) зі сторони мого участка» та визнання факту виконання напису ОСОБА_3 підпису перед словосполученням «ОСОБА_13 АДРЕСА_7» є підтвердженням згоди ОСОБА_3 на розташування та будівництво двохповерхового з підвалом та горищем будинку згідно схеми генплану М1:500 громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_2.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 19.03.2014 року апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволена частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 5 грудня 2013 року змінено; скасоване рішення в частині визнання факту виконання напису ОСОБА_3 та в цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання факту виконання напису - відмовлено. В решті рішення залишено без змін. Ухвалою ВССУ від 12.06.2014 року рішення апеляційної інстанції залишено без змін.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 19.03.2014 року ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 5 лютого 2014 року залишена без змін.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 14.11.2014 року за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_6 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05.12.2014 р. залишено без змін в цілому.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.10.2014 року по справі № 5/4240/14 визнано протиправними дії Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області щодо реєстрації 16 січня 2013 р. на ім'я ОСОБА_3 Декларації за № ОД142130160115 про готовність об'єкта до експлуатації за адресою АДРЕСА_3 та скасована реєстрація цієї Декларації.

Згідно ч. 1 ст. 58 ЦПК України: належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Ч. 2 ст. 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 3, 4 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарський або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, правомірність будівництва житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 підтверджена вищевказаними судовими рішеннями.

Будь-яких інших доказів, які б спростовували викладене вище в матеріалах справи не має.

Що стосується копії висновку експертного дослідження Київського НДІСЕ за результатами проведення технічного дослідження документів від 20.03.2015 року № 5461/15-33 копії схеми Генплану 1:500 з висновком про виготовлення його без застосування монтажу та висновку експертного дослідження Київського НДІСЕ за результатами проведення почеркознавчого дослідження від І3.06.2015 року № 6919/6920/14-32 (поданої на дослідження копії схеми Генплану МІ: 500, де наявні рукописні записи), згідно якого досліджувані підписи виконані не ОСОБА_3, а іншою особою, то зазначені висновки експертного дослідження Київського НДІСЕ судом першої інстанції обґрунтовано не взяті до уваги, оскільки вони не спростовують вищезазначене та зроблені за результатами дослідження тільки копії схеми Генплану М1 :500.

З суті документу-схеми Генплану М1:500 та рішення Приморського районного суду від 15.12.2013 р. по справі 522/1940/13-ц вбачається, що ОСОБА_3 було узгоджено в 2010 році розташування майбутнього житлового будинку сім'ї ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в частині відстані від межі ділянки сім'ї ОСОБА_3, а саме: 2 метра на протязі 17 метрів та 1,5 метра на залишку довжини межі ділянки та цільове призначення майбутнього житлового будинку сім'ї ОСОБА_5, а саме 2-х поверхового індивідуального житлового будинку з підвалом та горищем, а не проект будинку. Позивач ОСОБА_3 сам зазначав, що у 2010 році було надано погодження на будівництво житлового будинку сім'ї ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Що стосується вимог позивача про стягнення із відповідачів на його користь моральної шкоди.

Згідно зі ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до п. З Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 р., під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми та при настанні інших негативних наслідків.

Оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що внаслідок дій відповідачів йому була завдана шкода, відсутні докази вини відповідачів у завданні моральної шкоди позивачу, не доведена явність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги позивача про стягнення моральної шкоди є необґрунтованими і не доведеним, в зв'язку з чим в їх задоволенні необхідно відмовити.

Враховуючи зазначені положення, з матеріалів справи не вбачається факту доведеності заподіяння моральної шкоди позивачеві, а сама позовна заява, окрім вимоги про стягнення суми моральної шкоди, не містить факту наявності та обґрунтування заподіяння такої шкоди.

На підставі наведеного суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що підстав для задоволення заявлених у позові вимог не має.

Між тим зі змісту позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що позивач просив суд встановити факт погодження між сумісними землевласниками ОСОБА_3, ОСОБА_6 та відповідачами ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5, первісного проекту будівництва житлового будинку на земельній ділянці, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 в редакції 2010 року, та відсутність такого погодження змін внесених відповідачами до проекту будівництва у 2011-2012 роках;

Суд першої інстанції будь-яких висновків стосовно вказаних позовних вимог в рішенні не зазначив.

Позивач ОСОБА_3 сам зазначав, що у 2010 році було надано погодження на будівництво житлового будинку сім'ї ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на земельній ділянці, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 та відсутність такого погодження змін внесених відповідачами до проекту будівництва у 2011-2012 роках.

Даний факт підтверджується матеріалами справи і не заперечується сторонами.

Діючим законодавством України не передбачено встановлення таких фактів в судовому порядку, а тому правових підстав для задоволення цих позовних вимог не має.

На підставі наведеного, судова колегія вважає за необхідне змінити мотивувальну частину рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 червня 2015 року по справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_6 про визнання недійсним правочину та стягнення моральної шкоди. В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Змінити мотивувальну частину рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 червня 2015 року по справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_6 про визнання недійсним правочину та стягнення моральної шкоди.

В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом 20 днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області В. А. Станкевич

О.А. Ступаков

А.П. Бабій