Ухвала

від 26.11.2015 по справі 814/795/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/795/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

за участю секретаря Колеснікова-Горобець І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 липня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Южная Логистическая Компания» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2015 року ТОВ «Южная Логистическая Компания» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001792202 від 02 березня 2015 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 199 756 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 49 939 грн.

Позов обґрунтовувало тим, що під час проведення перевірки посадовим особам відповідача надано всі первинні документи, що підтверджують зміст та обсяг господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ «Дистрибуція-Центр», а тому висновок ДПІ про неможливість підтвердження реальності здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом є безпідставним. Позивач зазначає, що для юридичної особи, яка здійснює перевезення вантажів для власних потреб, не передбачено обов'язковість наявності товарно-транспортних накладних, тим більше, що базою оподаткування у правовідносинах з ТОВ «Дистрибуція-Центр» не є придбання послуг перевезення, а придбання товару.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.07.2015р. позов ТОВ «Южная Логистическая Компания» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області №0001792202 від 02.03.2015р.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, право врахувати при визначенні оподатковуваного прибутку витрати в сумі, що дорівнюють вартості придбаного у ТОВ «Дистрибуція-Центр» товару, а також підтверджено правомірність віднесення до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 199 756,37 грн. за липень 2014 року.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою позов ТОВ «Южная Логистическая Компания» залишити без задоволення.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом не враховано, що позивачем не надано до перевірки документів щодо придбання рибних консервів в липні 2014 року, що відповідно до п.44.6, п.44.7 ст.44 ПК України, свідчить про відсутність запитуваних документів у платника податків на час складання та подання звітності. В якості доказів подальшої реалізації придбаного товару ТОВ «Южная Логистическая Компания» надано реєстр отриманих та виданих податкових накладних за липень 2014 року, проте в наданих реєстрах жодним чином не відображено номенклатури товару, який було реалізовано кінцевим споживачам. Також, апелянт зазначає, що судом першої інстанції залишено поза увагою ненадання товариством довіреностей (журналу обліку довіреностей) на отримання та передачу ТМЦ при придбанні товару.

ТОВ «Южная Логистическая Компания» письмових заперечень на апеляційну скаргу не надало.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області №97 від 03.02.2015р., відповідно до ст.20, ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, у період з 04.02.2015р. по 10.02.2015р. податковим ревізором-інспектором відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Южная Логистическая Компания» з податку на додану вартість в частині здійснення взаємовідносин з платником податків контрагентом-постачальником ТОВ «Дистрибуція-Центр» за липень 2014 року та контрагентами-покупцями, за результатами якої складено акт перевірки №112/14-03-22-02/38841357 від 16 лютого 2015 року.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 199 756 грн. за липень 2014 року.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що в липні 2014 року ТОВ «Южная Логистическая Компания» сформовано податковий кредит з ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних постачальником ТОВ «Дистрибуція-Центр» на виконання дистриб'юторського договору №27 від 14.03.2014р. Надані до перевірки товарно-транспортні накладні оформлені не належним чином, оскільки не містять всіх обов'язкових реквізитів: відсутній номер посвідчення водія, що не надає можливості його ідентифікувати, а також не зазначено автопідприємство. В акті перевірки зазначено, що для здійснення позивачем не надано: журнали-ордери та відомості по рахунках, а також інші бухгалтерські документи, які відображають відносини з ТОВ «Дистрибуція-Центр»; інформацію щодо наявності дебіторської або кредиторської заборгованості станом на 01.08.2014р. та станом на 01.02.2015р. з ТОВ «Дистрибуція-Центр»; довіреностей (журналу обліку довіреностей) на отримання та передачу товарно-матеріальних цінностей; інформацію щодо залишків станом на 01.07.2014р. продукції, придбаної у ТОВ «Дистрибуція-Центр» та місця їх зберігання; сертифікати якості.

Також, в акті перевірки №112/14-03-22-02/38841357 від 16.02.2015р. ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області посилається на акт ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області від 08.12.2014р. №637/22-03/36263797 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Дистрибуція-Центр» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами покупцями та контрагентами постачальниками за період з 01.07.2014р. по 31.07.2014р.», яким встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності ТОВ «Дистрибуція-Центр» по взаємовідносинах з ТОВ «Південний РКК» на загальну суму ПДВ - 1 120 528,30 грн. та подальшої реалізації товарів до контрагентів покупців.

02 березня 2015 року, на підставі вказаного акту перевірки, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області прийняла податкове повідомлення-рішення №0001792202, яким позивачу збільшила суму грошового зобов'язання з ПДВ на 249695 грн. (в т.ч. за основним платежем - 199 756 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 49939 грн.).

Задовольняючи позов ТОВ «Южная Логистическая Компания» про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено наявності порушень позивачем, зафіксованих актом перевірки №112/14-03-22-02/38841357 від 16.02.2015р., а тому визначення на підставі такого акту підприємству до сплати грошових зобов'язань є неправомірним. Колегія суддів погоджується з таким висновком Миколаївського окружного адміністративного суду. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Виходячи зі змісту ст.ст. 198, 200, 201 Податкового кодексу України, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару (робіт, послуг), до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару (роботи, послуги), тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару (роботи, послуги) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків. Для правильного вирішення спору встановленню, також, підлягає факт реальності надання послуг із з'ясуванням, зокрема, обставин щодо правосуб'єктності сторін господарського договору, можливості реального надання послуг тощо.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Колегією суддів встановлено, що у перевіряємий період ТОВ «Южная Логистическая Компания» здійснювало діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, неспеціалізованої оптової торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами та іншими видами роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.

Податковий кредит ПДВ за липень 2014 року позивач формував за результатами здійснення господарських операцій з ТОВ «Дистрибуція-Центр», основним видом діяльності якого є оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними і молюсками.

Так, як вбачається з матеріалів справи та зафіксовано актом перевірки, 14 березня 2014 року між ТОВ «Дистрибуція-Центр», як Продавцем, та ТОВ «Южная Логистическая Компания», як Дистриб'ютором, укладено дистриб'юторський договір №27, за умовами якого Продавець на умовах, передбачених даним Договором, поставляє продукцію Дистриб'ютору в асортименті, кількості і за цінами, вказаними у накладних, які свідчать про прийом - передачу продукції і є його невід'ємною частиною, а Дистриб'ютор здійснює продаж продукції та оплату отриманої продукції на умовах, визначених у даному Договорі.

Вказаний договір підписано директорами підприємств, які мали повноваження на укладення угод, їх підписи завірено відповідними печатками підприємств.

В підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано до перевірки податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, акт звірки позивача з ТОВ «Дистрибуція-Центр» від 31.07.2014р., відомості оприбуткованих товарів від ТОВ «Дистрибуція-Центр» та реалізованих товарів, реєстр виданих довіреностей на отримання ТМЦ, а також документи, що підтверджують подальше використання придбаного у ТОВ «Дистрибуція-Центр» товару в господарській діяльності позивача, а саме: договори поставки, накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки.

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів колегія суддів доходить висновку, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. А відтак, вказані документи підтверджують здійснення господарських операцій між ТОВ «Южная Логистическая Компания» та ТОВ «Дистрибуція-Центр».

Актом перевірки не зафіксовано, що на момент її проведення позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями ст.201 Податкового кодексу України чи ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на надання позивачем до перевірки, на підтвердження транспортування придбаного у ТОВ «Дистрибуція-Центр» товару, товарно-транспортних накладних, які оформлено з порушеннями.

Апеляційний суд критично ставиться до таких доводів апелянта, оскільки ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна чи надання його неоформленого належним чином, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Більше того, з наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних являється можливим встановити замовника (ТОВ «Дистрибуція-Центр»), вантажоодержувача (ТОВ «Южная Логистическая Компания»), вантажовідправника (ТОВ «Дистрибуція-Центр»), пункт навантаження (м. Вишневе, вул. Київська, 8; Дніпропетровська обл. м.Новомосковськ вул. Тургенєва 11).

Щодо доводів апелянта про ненадання до перевірки довіреностей на отримання товарів та сертифікатів якості товару, то суд апеляційної інстанції критично до них ставиться, оскільки наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Довіреність є лише документом, який дає право довіреній особі отримати цінності, які зазначені у цій довіреності, тоді як факт отримання товарно-матеріальних цінностей підтверджено податковими та видатковими накладними.

В акті перевірки ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області посилається на встановлений актом ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області від 08.12.2014р. №637/22-03/36263797 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Дистрибуція-Центр» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами покупцями та контрагентами постачальниками за період з 01.07.2014р. по 31.07.2014р.» факт неможливості здійснення ТОВ «Дистрибуція-Центр» господарської діяльності у порядку, встановленому законодавством. З цього приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит, порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом позивача, оскільки при судовому розгляді справи встановлено, що дії ТОВ «Южная Логистическая Компания», як платника податку, свідчать про його добросовісність, а вчинений ним правочин не викликає сумніву щодо його реальності, що підтверджено сукупністю досліджених письмових доказів, зокрема, первинної документації. Врахуванню підлягають порушення правил податкової звітності, які зафіксовано в матеріалах перевірок платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів, тоді як акти про неможливість проведення зустрічних звірок не можуть вважатися належними доказами допущення відповідних порушень платником податків, так як зазначені акти взагалі не є перевірками, а викладені в них висновки про порушення податкового чи цивільного законодавства платником податків є нічим іншим, як припущеннями податкового органу, які необґрунтовані належними доказами.

Також, суду не надано доказів щодо винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень відносно контрагента позивача на підставі акту ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області від 08.12.2014р. №637/22-03/36263797 із доказами узгодження вміщених у них податкових зобов'язань.

Більше того, апеляційний суд встановив, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2015р. у справі №810/209/15, яка набрала законної сили, визнано протиправними дії ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області щодо коригування задекларованих ТОВ «Дистрибуція-Центр» показників податкового кредиту в електронних автоматизованих системах співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на підставі акту від 08.12.2014р. №637/22-03/36263797.

Судова колегія вважає, що позивачем доведено виконання всіх зобов'язань за дистриб'юторським договором №27 від 14.03.2014р.: отримання товару, сплати за нього грошових коштів, подальшу реалізацію придбаного товару контрагентам-покупцям, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи. Зазначені обставини ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції відповідачем не спростовано.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані докази та факти, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору. Зазначений договір спрямований на реальне настання наслідків, обумовлених ним, виконано сторонами в повному обсязі та відповідає положенням цивільного, господарського і податкового законодавства. З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається наявність як у позивача, так і у суб'єкта господарювання, з яким позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).

Ані актом перевірки, ані іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло його права на його формування по взаємовідносинах з ТОВ «Дистрибуція-Центр».

Апелянтом не надано суду доказів визнання правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом у судовому порядку нікчемним, а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують його виконання.

Оскільки встановлено, що договір з контрагентом ТОВ «Дистрибуція-Центр» укладено у письмовій формі, виконання вказаного договору підтверджено первинними документами, тому суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України. Укладений договір відповідає вимогам ст.203 ЦК України, не порушує публічний порядок, не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність такого договору прямо законом не встановлена, а також такий договір судом недійсним не визнавався, а отже є чинним.

А відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незаконність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області №0001792202 від 02 березня 2015 року.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 липня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст ухвали виготовлено 27.11.2015р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.