Рішення

від 19.11.2015 по справі 921/987/15-г/4

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" листопада 2015 р.Справа № 921/987/15-г/4

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

Розглянув справу

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агропродукт" вул. Визволення, 2, оф. 203, м. Вінниця, Вінницька область, 21050

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Розтоцьке" с. Гаї-Розтоцькі, Зборівський район, Тернопільська область, 47232

про cтягнення заборгованості в сумі 33 327,66 грн.

За участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився.

Суть справи:

В розпочатому судовому засіданні представнику позивача процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агропродукт" вул. Визволення, 2, оф. 203, м. Вінниця, Вінницька область, 21050 звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Розтоцьке" с. Гаї-Розтоцькі, Зборівський район, Тернопільська область, 47232 про стягнення заборгованості в сумі 33 327,66 грн.

Ухвалою господарського суду від 23.09.2015 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 15.10.2015 року.

Позивач через канцелярію суду 26.10.2015р. подав суду заяву №б/н від 19.10.2015р., згідно якої надає суду копію довіреності на представництво інтересів ТОВ "Агропродукт", копію довідки з ЄДРПОУ щодо ТОВ "Агропродукт", копію витягу із Єдиного держреєстру юридичних осіб по ТОВ "Агропродукт" та копію витягу із Єжиного держреєстру по ТОВ "Розтоцьке".

Відповідач через канцелярію суду 27.10.2015р. надав суду відзив на позовну заяву (вхідний №22680 від 27.10.2015р.), згідно якого ТзОВ "Ростоцьке" не визнає позов в частині стягнення 1809,16грн. штрафу, посилаючись на умови договору поставки № 87 від 08.05.2015р., а саме п. 2.2. Договору, яким передбачено, що строк поставки партій товару встановлюється з моменту отримання продавцем замовлення або в інший строк додатково погоджений сторонами, а оскільки, продавцю замовлення від ТзОВ "Агропродукт" на поставку товару не надходило та й інший строк поставки сторонами не погоджувався, то відповідач, в розумінні частини 1 ст. 612 ЦК України, не є таким, що прострочив.

Разом з тим відповідач у вказаному відзиві просить здійснити розгляд справи за відсутності представника відповідача.

15.10.2015р у судовому засіданні, призначеному згідно з ухвалою суду від 23.09.2015 року в режимі відеоконференції, за клопотанням ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агропродукт", уповноважений представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У судове засідання, яке відбулося 29.10.2015р., призначеному ухвалою суду від 15.10.2015 року в режимі відеоконференції за клопотанням ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агропродукт", представник позивача повідомив, що відповідач повністю погасив суму попередньої оплати, на яку не було поставлено товар, проте, будь-яких доказів, які б підтверджували факт оплати, суду не подав.

09.11.2015 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява №б/н від 03.11.2015 року (вх. № 23687) у якій повідомив про те, що 28.10.2015р. ТзОВ "Розтоцьке" перерахувало на рахунок ТзОВ "Агропродукт" згідно платіжного доручення №288 суму заборгованості в розмірі 31 518,50 грн в добровільному попядку, у звязку з чим просить стягнути з відповідача 1809,16 грн. пені та 3000 грн. витрат на правову допомогу, а розгляд справи проводити за відсутності його представника.

11.11.2015 року через канцелярію суду відповідачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи копії платіжного доручення №288 від 28.10.2015 року про сплату 31518,50 грн. попередньої оплати.

В судових засіданнях у відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався (востаннє на 19.11.2015р.) для надання можливості сторонам прийняти участь у її розгляді та подати витребувані судом документи.

Спір розглянуто у відповідності до ст. 75 ГПК України по наявних у справі матеріалах.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, господарським судом встановлено наступне:

- відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки;

- 08.05.2015р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агропродукт" (надалі - Покупець/Переробник) - позивач по справі та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Розтоцьке"(надалі - Постачальник/Товаровиробник) - відповідач по справі, укладено договір поставки № 87 (надалі - Договір), згідно з умовами якого Постачальник зобов'язався поставити велику рогату худобу коні, свині в живій вазі ( в подальшому - ОСОБА_2) у встановлений Договором строк у власність Покупця, а Покупець прийняти ОСОБА_2 і сплатити його вартість, передбачену умовами договору (п. 1.1. Договору );

- п. 2.2 Договору передбачено, що строк поставки товару не повинен перевищувати 3 календарних днів з моменту отримання Продавцем замовлення або в інший строк додатково погоджений сторонами;

- у разі несвоєчасної передачі ОСОБА_2 Постачальник сплачує Покупцю штраф у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожен день прострочення поставки ОСОБА_2 (п. 5.2 Договору);

- ціна ОСОБА_2 визначається узгодженими Сторонами Додатковими угодами на кожну окрему партію товару для відвантаження (п. 3.1 Договору);

- оплата здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника у національній валюті України. За домовленістю сторін можливі інші види розрахунку за ОСОБА_2 в межах чинного законодавства України (п. 3.3 Договору);

- Договір набрав чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31.12.2015р., але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами зобов'язань (п. 9.1 Договору)

На виконання умов Договору Покупець платіжним дорученням №5919 від 08.05.2015р. згідно виставленого рахунку №9 від 08.05.2015р. на оплату ВРХ на суму 192 407, 50 грн здійснив попередню оплату в рахунок майбутньої поставки ОСОБА_2 в розмірі 192 407 грн 50 коп.

В свою чергу Постачальником у відповідності до досягнутих між сторонами домовленостей по Договору проведено часткову поставку ОСОБА_2 на суму 160 989 грн 00 коп., що підтверджується копіями видаткових накладних №28 від 11.05.2015р. на суму 107 691 грн та №29 від 11.05.2015р. на суму 53 298 грн.

Таким чином, ТзОВ "Розтоцьке" станом на 22.09.2015р. (дата звернення до господарського суду) недопоставило позивачу ОСОБА_2 на суму 31 518 грн 50 коп.

Матеріали справи свідчать, що відповідач взяті на себе зобов'язання з поставки товару виконав частково, у відповідь на звернення позивача з вимогою №246 від 12.06.2015р. про повернення в термін до 25.06.2015р. коштів попередньої оплати, суму передоплати в розмірі 31 518 грн 00 коп. не повернув, що стало підставою для звернення ТзОВ "Агропродукт" до суду з позовом про їх повернення в примусовому порядку, а також стягнення 1809,16 грн неустойки за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Оцінивши зібрані у справу докази та дослідивши норми чинного законодавства, що регулюють розглядувані правовідносини, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення, з огляду на таке:

Відповідно до ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 ГК України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України одна сторона (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність другої сторони (покупця) для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Предметом даного судового спору є, зокрема, вимога про повернення передоплати в сумі 31 518 грн 50 коп.

Зібраними по справі доказами підтверджуються доводи позивача про внесення в якості попередньої оплати замовленого ОСОБА_2 192 407 грн 50 коп., що підтверджується копією платіжного доручення №5919 від 08.05.2015р., на рахунок відповідача .

Приписами ч. 1 ст. 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочки боржника виконання зобов'язань втратило інтерес для кредитора, він має можливість відмовитись від прийняття виконання зобов'язань.

Згідно положень ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. При цьому, визначене даною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є, за своїм змістом, правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.

Матеріали справи свідчать, що відповідач на виконання взятих на себе зобов'язань по Договору № 87 від 08.05.2015р. здійснив часткову поставку ОСОБА_2 на суму 160 989 грн 00 коп. і протягом тривалого періоду часу (з 11.05.2015р. по 22.09.2015р.) , у зв'язку з чим позивач втратив інтерес до здійснення поставки товару і згідно надісланої на адресу ТзОВ "Розтоцьке" 12.06.2015р. вимоги №246 зобов'язує останнього повернути суму попередньої оплати в розмірі 31 518 грн 50 коп.

Згідно положень ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. При цьому, визначене даною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є, за своїм змістом, правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою №246 про проведення виконання грошового зобов'язання 12.06.2015р. (вимога та докази її надіслання відповідачу долучені до матеріалів справи).

Оскільки договором не передбачений строк повернення передоплати, відповідач зобов'язаний повернути позивачу суму передоплати у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, тобто, по 19.06.2015р. включно.

З огляду на наведене, судом встановлено, що відповідач свого обов'язку щодо своєчасного повернення позивачу суму передоплати належним чином не виконав, допустивши заборгованість перед позивачем станом на 22.09.2015р. (дата звернення із позовною заявою) в розмірі 31 518 грн 50 коп.

Разом з тим, матеріалами справи, зокрема, копією платіжного доручення №288 від 28.10.2015р., підтверджується той факт, що станом на момент винесення рішення у справі, відповідачем було перераховано суму попередньої оплати у розмірі 31 518 грн. 50 коп. у добровільному порядку на рахунок позивача.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, і в установлений строк, а оскільки відповідачем дані строки, встановлені п. 2.2 Договору, порушено, він повинен нести відповідальність, передбачену п. 5.2 Договору, у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожен день прострочення поставки ОСОБА_2 , що згідно розрахунку позивача за період з 11.05.2015р. по 12.06.2015р. становить 1809 грн 16 коп.

Господарський суд, враховуючи положення названих норм законодавства, умови договору № 87 від 08.05.2015р. та матеріали справи, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені, прийшов до висновку про обґрунтованість, підставність нарахування та заявлення до стягнення 1809 грн 16 коп. пені.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Розтоцьке" 1809 грн 16 коп. пені підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені, належним чином доведені та по суті неоспорені відповідачем, а провадження у справі в частині стягнення 31518,50 грн. попередньої оплати підлягають припиненню в порядку ст. 80 п. 1-1 ГПК України за відсутністю предмету спору на день його розгляду.

Заперечення відповідача, викладені ним у відзиві на позов (вхідний №22680 від 27.10.2015р.), судом оцінюються критично та не приймаються до уваги як такі, що не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Відповідно до частини третьої статті 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія названого Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Приписами ст. 49 ГПК України врегульовано, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Судом перевірено відповідність заявленої до стягнення суми з наданим обсягом адвокатських послуг та враховано їх співрозмірність з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесення витрат на оплату послуг адвоката позивач надав копію угоди № 2 про надання правової допомоги від 09.09.2015р., свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю № 468 від 16.10.2008р. та посвідчення адвоката №53, видані на ім'я ОСОБА_3, а також копії платіжного доручення №6492 від 10.09.2015р. про сплату 1500 грн та акту приймання-передачі виконаних робіт по Угоді №2 про надання правової допомоги від 09.09.2015р. від 14.09.2015р.

Дослідивши вказані документи суд дійшов висновку, що вони є належними та допустимими доказами, які б підтверджували факт сплати позивачем гонорару адвокату в розмірі 1500 грн, оскільки долучені позивачем в якості доказу, що підтверджують факт оплати наданої йому правової допомоги згідно з угодою № 2 про надання правової допомоги від 09.09.2015р., копії платіжного доручення №6492 від 10.09.2015р. про сплату 1500 грн. є копіями одного і того ж платіжного документа, а відтак, в частині стягнення 1500 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу адвоката слід відмовити

З огляду на викладене, 1218 грн. 00 коп судового збору та 1500 грн. витрат на правову допомогу адвоката, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України та Закону України „Про судовий збірВ» покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. 43, 44, 49, п.1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85, 121 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Розтоцьке", с. Гаї-Розтоцькі, Зборівський район, Тернопільська область, ідент. код 31878417

- на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агропродукт", вул. Визволення, 2, оф. 203, м. Вінниця, Вінницька область (юридична адреса), вул. Польова, 1, смт. Любар, Любарського району Житомирської області (адреса для листування), ідент. код 31650272 : 1 809 (одну тисячу вісімсот дев'ять) грн 16 коп. пені, 1218 (одну тисячу вісімнадцять) грн. 00 коп. в повернення сплаченого судового збору та 1500 (одну тисячу п'ятсот) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу адвоката.

3. В частині стягнення 31518,50 грн. попередньої оплати - провадження у справі припинити.

4. В іншій частині позову - відмовити.

Наказ видати після вступу рішення у законну силу.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 26.11.2015р.

Суддя Н.М. Бурда