Постанова

від 30.11.2015 по справі 910/6120/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2015 р. Справа№ 910/6120/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Пахомов Ю.О. - представник, дов. № 233-07/15 від 02.07.2015;

Чернікова О.С. - представник, дов. № 235-07/15 від 02.07.2015;

від відповідача: Вовна О.М. - представник, дов. № 3-131100/18135 від 23.09.2015;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2015

у справі № 910/6120/15-г (суддя Картавцева Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скорпіон-2012 ЛТД"

до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

про стягнення 10 530 523,01 грн.

Згідно із розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2015 № 09-52/1214/15 у справі № 910/6120/15-г призначено повторний автоматизований розподіл.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до провадження у складі колегії суддів - Ропій Л.М. - головуюча, судді: Рябуха В.І., Калатай Н.Ф.; розгляд апеляційної скарги призначено на 16.11.2015.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015 розгляд апеляційної скарги у справі № 910/6120/15-г відкладено на 30.11.2015.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 склад колегії суддів у справі № 910/6120/15-г змінено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" прийнято до провадження у складі колегії суддів - Ропій Л.М. - головуюча, судді: Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 у справі № 910/6120/15-г позов задоволено частково; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сума банківського вкладу у розмірі 10 490 000,00 грн., 3% річних у розмірі 39 660,82 грн., 73 074,02 грн. судового збору.

Рішення мотивоване тим, що, з огляду на встановлені судом кінцеві терміни повернення вкладу (26.01.2015), станом на час подання даного позову термін повернення суми вкладу за договором є таким, що настав; матеріалами справи підтверджується часткова сплата суми вкладу за договором до подання позову до суду, у розмірі 3 510 000,00 грн., відтак, несплачена сума вкладу становить 10 490 000,00 грн.; перевіривши розрахунок позивача, суд зазначає, що останнім невірно визначено момент прострочення сплати депозитного вкладу відповідачем, оскільки останнім днем для його повернення є 26.01.2015, відтак, 3% річних слід нараховувати з 27.01.2015; здійснивши власний розрахунок суми 3% річних, суд зазначає, що до стягнення підлягає сума у розмірі 39 660,82 грн., отже, позовні вимоги в цій частині задовольняються частково, у зазначеній сумі.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 у справі № 910/6120/15-г скасувати, в частині стягнення з відповідача 3% річних, з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального права та недотримання норм процесуального права і прийняти нове рішення, яким відмовити у стягненні з відповідача 3% річних у розмірі 39 660,82 грн.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що свої зобов'язання за договором виконував належним чином, щомісяця сплачуючи проценти на суму вкладних траншів у розмірі 30 процентів річних, згідно із п. 3 додатків № 1860-2/1, № 1860-2/2, до договору банківського вкладу "Класичний" від 30.09.2014; положення ст. 625 ЦК України регулює цивільно-правові відносини, а між позивачем та відповідачем виникли господарсько-правові відносини, які регулюються положеннями Господарського кодексу України; положення даної статті застосовуються до кредитора та боржника, однак, відповідач не є боржником, оскільки боргу по сплаті процентів перед позивачем не має, а свої зобов'язання за депозитним договором виконує належним чином.

У письмовому поясненні до апеляційної скарги відповідач вказує на те, що постановою Правління Національного банку України № 612 від 17.09.2015 віднесено Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" до категорії неплатоспроможних, у зв'язку із чим відповідач просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 у справі № 910/6120/15-г та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю, оскільки чинним законодавством заборонено задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку у зазначений позивачем у позовній заяві спосіб, а положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено окремий порядок заявлення кредиторами власних вимог до банку, в який було введено тимчасову адміністрацію.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скарги, вказує на те, що неповернення банківського вкладу вчасно є порушенням договірних обов'язків відповідача, яке тягне за собою відповідальність за порушення грошового зобов'язання, передбаченого ст. 625 ЦК України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи письмового пояснення до апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з відповідача банківського вкладу у сумі 10 490 000,00 грн., трьох процентів річних від простроченої суми депозиту 40 523,01 грн. та витрати на судовий збір у розмірі 73 080,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, 30.09.2014 між позивачем та відповідачем укладено договір банківського вкладу "Класичний", відповідно до п. 1.1 якого, позивач, за договором клієнт, надає відповідачу, за договором банку, суму грошових коштів, у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності, а відповідач виплачує позивачу таку суму та проценти, нараховані на неї.

Згідно із п. 1.3 договору № 1860 цей договір діє до 30.09.2015; внесення коштів на вкладний рахунок відбувається протягом строку дії цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору № 1860 на суму вкладу в розрізі вкладних траншів відповідач нараховує проценти, розмір яких обумовлюється сторонами у додатках, що є невід'ємною частиною цього договору.

У пунктах 3.1, 3.2 договору № 1860 сторони погодили, що при закінченні строку розміщення вкладного траншу повернення вкладного траншу здійснюється банком шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача; при настанні терміну, вказаного в п. 1.3 цього договору, строк дії договору може бути продовжений за згодою сторін, шляхом укладання відповідного договору.

У додатку № 1860-2 від 04.11.2014 до договору № 1860, сторони погодили, що для розміщення вкладного траншу у відповідача, позивач не пізніше 04.11.2014 здійснює перерахування грошових коштів на вкладний рахунок відповідача у розмірі 14 000 000,00 грн.; сума грошових коштів, вказаних в п. 1 цього додатку, надана позивачем відповідачу на строк до 24.12.2014; на суму грошових коштів, вказаних в п. 1 цього додатку, відповідачем нараховуються проценти, виходячи із процентної ставки у розмірі 23% річних.

24.12.2014 сторонами укладено додаток № 1860-2/1 до договору № 1860, у якому сторони дійшли згоди п. 2 додатку № 1860-2 від 04.11.2014 до договору змінити та викласти в наступній редакції: "2. Сума грошових коштів, вказаних в п. 1 цього додатку, надана позивачем відповідачу на строк до 12.01.2015" та дійшли згоди п. 3 додатку № 1860-2 від 04.11.2014 до договору змінити та викласти в наступній редакції: "3. На суму грошових коштів, вказаних в п. 1 цього додатку, відповідачем нараховуються проценти виходячи із процентної ставки у розмірі 30% річних".

12.01.2015 сторонами укладено додаток до 1860-2/2 до договору № 1860, у якому сторони дійшли згоди п. 2 додатку № 1860-2 від 04.11.2014 до договору змінити та викласти в наступній редакції: "2. Сума грошових коштів, вказаних в п. 1 цього додатку, надана позивачем відповідачу на строк до 26.01.2015" та дійшли згоди п. 3 додатку № 1860-2 від 04.11.2014 до договору змінити та викласти в новій редакції: "3. На суму грошових коштів, вказаних в п. 1 цього додатку, відповідачем нараховуються проценти, виходячи із процентної ставки у розмірі 30% річних."

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У статті 340 ГК України встановлено, що депозитні операції банків полягають у залученні коштів у вклади та розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів; депозити утворюються за рахунок коштів у готівковій або у безготівковій формі, у гривнях або в іноземній валюті, що розміщені юридичними особами чи громадянами (клієнтами) на їх рахунках у банку на договірних засадах на певний строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства та умов договору; договір банківського вкладу (депозиту) укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Статтею 1061 ЦК України встановлено, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу; проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав; у разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад) (ч. 1 ст. 1060 ЦК України).

Як вбачається із витягу із особового рахунку, 04.11.2014 позивачем надано, а відповідачем прийнято на виконання умов договору № 1860 грошові кошти у розмірі 14 000 000,00 грн.

Позивач у листі від 20.01.2015 за № 21/1-01/2015 просив відповідача, терміново, перерахувати на рахунок позивача кошти у розмірі 14 000 000,00 грн.

Відповідачем, у період з 09.02.2015 по 12.02.2015 повернуто позивачу грошові кошти у розмірі 3 510 000,00 грн., що підтверджується витягами із особового рахунку (а.с.97-98).

Таким чином, враховуючи те, що відповідачем у визначений договором № 1860 строк не повернуто позивачу банківський вклад на суму у розмірі 10 490 000,00 грн., апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції та вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 10 490 000,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних.

Зазначена правова позиція відповідає судовій практиці, про що свідчать, зокрема, постанови Верховного Суду України від 08.11.2010 у справі № 4/719, від 15.11.2010 у справі № 4/720.

Таким чином, 3% річних входять до складу грошового зобов'язання.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок позивача, здійснивши власний розрахунок 3% річних, враховуючи початок періоду нарахування саме з 27.01.2015, вважає суму 3% річних в розмірі 39 660,82 грн. правильною та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги та письмового пояснення скаржника, враховуючи викладене та наступне.

Враховуючи ту обставину, що у справі № 910/6120/15-г рішення суду першої інстанції прийняте 20.04.2015, а постанова Правління Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до категорії неплатоспроможних" № 612 прийнята 17.09.2015, то на момент прийняття рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 у справі № 910/6120/15-г була відсутньою, отже, ще не існували й встановлені вказаною постановою обставини, які могли б мати значення для рішення у даній справі.

Посилання на правову позицію у постанові Вищого господарського суду України від 12.08.2015 у справі № 910/2474/15-г є безпідставним, оскільки у справі № 910/2474/15-г оспорюване рішення суду першої інстанції прийняте після запровадження тимчасової адміністрації.

Твердження скаржника про виконання договірних зобов'язань належним чином, оскільки боргу по сплаті процентів перед позивачем немає, спростовується матеріалами справи, адже, відповідно до укладеного сторонами договору банківського вкладу "Класичний" № 1860 банк зобов'язаний не лише сплачувати на суму вкладу проценти, розмір яких погоджується сторонами, але й повернути вклад клієнту після закінчення строку тимчасового користування.

Як підтверджено матеріалами справи, відповідачем порушено зобов'язання про повернення вкладного траншу до 26.01.2015, як це погоджено сторонами у додатку № 1860-2/2 від 12.01.2015 до договору № 1860.

Таким чином, після 26.01.2015 почалось порушення грошового зобов'язання відповідача перед позивачем, щодо якого встановлена відповідальність статтею 625 ЦК України.

Твердження про незастосування норм ЦК України безпідставне, оскільки згідно із ч. 1 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи), крім того, зокрема, згідно із ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів, в ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором, відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Апеляційний господарський суд не вбачає порушень господарським судом першої інстанції норм матеріального права та недотримання норм процессуального права.

Скаржник в апеляційній скарзі не вказав на існування обставин, які б свідчили про прийняття судом першої інстанції неправильного рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення господарського суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 у справі № 910/6120/15-г залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" без задоволення.

2. Справу № 910/6120/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено 01.12.2015.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна