Постанова

від 24.11.2015 по справі 921/1430/14-г/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2015 р. Справа № 921/1430/14-г/18

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Кузь В.Л.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу Приватного підприємства "Прогрес-Агро", с.Ладичин № 27 від 04.09.2015р.

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.08.2015 р.

у справі № 921/1430/14-г/18

за позовом ТОВ "Доше", м. Луцьк, Волинська область

до відповідача 1: ПП "Кронос Вест", м. Теребовля Теребовлянського району Тернопільської області

відповідача 2: ПП "Прогрес-Агро", с.Ладичин Теребовлянського району Тернопільської області

про cтягнення заборгованості в сумі 337 253,40 грн.

за участю представників:

від позивача : ОСОБА_2-представник

від відповідачів1,2 : не з»явились

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 10.11.2015р. у зв»язку із зайнятістю судді Кравчук Н.М. в іншому судовому засіданні внесено зміни у склад судової колегії у справі №921/1430/14-г/18 та сформовано її у наступному складі: головуючий суддя Галушко Н.А., судді Орищин Г.В., Кузь В.Л.

Права та обов'язки представнику позивача відповідно до ст..ст.20, 22 ГПК України роз'яснено.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 81 1 ГПК України учасником судового процесу не заявлено.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 25.08.2015р. у справі №921/1430/14-г/18 (суддя Охотницька Н.В.) позов задоволено частково; стягнено солідарно з ПП "Кронос Вест", м. Теребовля та ПП "Прогрес-Агро", с.Ладичин на користь ТОВ "Доше", м. Луцьк 306 594,00грн. основного боргу; в решті частині позову відмовлено; стягнено з ПП "Кронос Вест" на користь ТОВ "Доше" 30 659, 40грн. штрафу.

ПП "Прогрес-Агро" подано апеляційну № 27 від 04.09.2015р., в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути всю суму боргу в розмірі 306 495, 00грн., штраф в сумі 30 659,40грн., судовий збір в сумі 6 745,07грн. виключно з ПП «Кронос Вест», посилаючись на те, що судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права, неповно зВ»ясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема, скаржник посилається на те, що жодних доказів про те, що позивачем до відповідача 1 надсилалась грошова вимога про сплату всієї суми заборгованості, що відповідач 1 відмовився проводити оплату чим порушив вказану вимогу, останньому не надавалось. Також оплата в семиденний строк з дня отримання вимоги є порушенням строків оплати визначених в п.п.5.1.1 договору поруки.

Також, скаржник зазначає, що позивач протягом 2013-2014 років жодного разу не звертався до відповідача 1, як безпосередньої сторони дистрибюторського договору та договору поруки, з вимогою про сплату грошової заборгованості, хоча до підприємства скаржника, яке лише частково має відношення до вказаних правовідносин, надійшло вже дві вимоги.

Окрім того, скаржник зазначив, що судом не взято до уваги той факт, що вся продукція, згідно дистрибюторського договору №45 від 05.06.2012р. укладеного між позивачем та відповідачем 1, отримувалась виключно відповідачем 1 - ПП «Кронос Вест» і в подальшому реалізувалася ним сільгоспвиробникам, відповідно лише відповідач 1 одноосібно отримував всю вигоду від її реалізації. Скаржник жодним чином не залучався до участі в організації підприємницької діяльності відповідача 1 і не брав участі у прийнятті рішень як щодо напрямків використання отримуваної продукції так і в розподілі та використання отриманої вигоди.

Скаржник зазначає, що між ним та відповідачем 1 не було укладено жодних угод, спрямованих на компенсацію невигод, що випливають і нерозривно пов»язані з фінансовими навантаженнями, зазначеними в договору поруки.

ТОВ «Доше» у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення з підстав зазначених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

між ТОВ "Доше" (постачальник) та ПП "Кронос Вест" (дистриб'ютор) укладено дистриб'юторський договір №45 від 05.06.2012 р. (а.с.15-17). Згідно умов договору постачальник зобов'язується постачати дистриб'ютору за його замовленням та його транспортом товар (премікси та корми для свиней), на умовах EXW - місце поставки склад постачальника, згідно міжнародних правил тлумачення комерційних термінів "Інкомтермс-2010", кількість та вартість якого зазначається у накладних, та вважається поставка виконаною з моменту підписання таких, місце поставки вул. Рівненська, 76а, м. Луцьк, Волинська обл.

Згідно із п.п.7.7.-7.8 дистриб'юторського договору з моменту прийняття товару до дистриб'ютора переходить право власності на товар та всі ризики. Разом з товаром постачальник повинен передати дистриб'ютору товарно - транспортну накладну, податкову накладну, посвідчення про якість товару та ветеринарне свідоцтво.

Дистриб'ютор бере на себе зобов'язання здійснювати у безготівковій формі оплату вартості одержаного товару, яка зазначається у Прайс - листі, та накладних, в розмірі 30 % передоплати та післяплату у розмірі 70% не більше, ніж на 30 календарних днів з моменту поставки дистриб'юції (п.п. 2.1,3.1,3,2,8.1договору).

Договір діє до 31.12.2012р. та не підлягає автоматичній пролонгації (п.14.2 договору).

Згідно укладеної між сторонами 29.12.2012р. додаткової угоди до договору - термін дії дистриб'юторського договору встановлено до 31.12.2013р. (а.с.18).

На забезпечення виконання ПП "Кронос Вест" зобов'язань по дистриб'юторському договору між ТОВ "Доше" (Кредитор) та ПП "Прогрес Агро" (поручитель) укладено договір поруки №1 від 10.12.2013 р. (а.с.29-30).

Відповідно до умов п.1.1 договору поруки поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за невиконання частини зобов'язань ПП "Кронос Вест" (боржник), що виникли з дистриб'юторського договору № 45 від 05.06.2013р., а саме в сумі 406 104, 00 грн., але в будь-якому випадку розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати розміру забезпеченого зобов'язання, зазначеного в п.4 цього договору (406 104,00 грн.).

Відповідно до п.п.5.1.1. - 5.1.2 договору поруки при порушені боржником зобов'язання перед кредитором, поручитель взяв на себе зобов'язання оплатити борг з дня отримання вимоги у наступні терміни: до 31.01.2014р. - 150 000, 00 грн.; до 31.03.2014р. - 150 000,00 грн., до31.05.2014 р. - 106 104,00 грн. та повідомити про одержання вимоги боржника.

Після виконання зобов'язання боржника за основним договором до поручителя переходять усі права кредитора за договором (п.5.3.1 договору поруки).

Згідно із пп.5.2.1, 5.4.1 договору поруки кредитор у разі невиконання боржником зобов'язання протягом одного року має право звернутися до поручителя з вимогою про виконання зобов'язань, при цьому разом з вимогою зобов'язаний передати документи, які підтверджують невиконання зобов'язань.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до моменту припинення дії основного договору (п.7.1 договору поруки).

В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що дистриб'ютор на виконання договору одержав в період з травня - по липень 2013р. товар вартістю 436 104,00 грн., який ним частково оплачений в сумі 30 000, 00 грн., у зв'язку з чим сума боргу на момент укладення договору поруки склала - 406 104,00 грн., яка і є предметом забезпечення договором поруки №1 від 10.12.2013р.

Кредитор надіслав на адресу поручителя письмову вимогу № 225 від 10.12.2013р. про сплату грошового зобов'язання в сумі 386 104, 00 грн. з додатками згідно договору, що підтверджують зобов'язання боржника (а.с.46).

Поручителем на рахунок кредитора перераховано по розрахунковому документу №535 від 17.12.2013р., згідно даних виписки з рахунку ПП "Прогрес Агро", 20 000,00 грн. із зазначенням підстав "згідно договору поруки №1 від 10.12.2013р., в т.ч. ПДВ 20% - 3 333,33грн" (а.с.32).

У зв'язку з невиконанням поручителем зобов'язань в сумі 368 104,00 грн. у строки, передбачені п.5.1.1 договору поруки, кредитор направив на його адресу претензію № 27 від 04.03.2014р. (а.с.48).

За результатами розгляду претензії, поручитель, у відповіді на претензію від 15.04.2014р., повідомив кредитора про тимчасову неможливість виконати зобов'язання у зазначені договором поруки строки, посилаючись на тимчасову неплатоспроможність та готовність провести розрахунки у вересні - жовтні 2014р.

Як випливає з матеріалів справи, і не заперечується сторонами, відповідачем 1 та відповідачем 2 на виконання дистриб'юторського договору перераховано ТОВ "Доше" 129 510,00 грн.

Отже, станом на дату звернення позивача до суду, заборгованість відповідачів за поставлений товар становила 306 594,00 грн.

Згідно із ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.509 ЦК України, статті 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 ЦК України).

Пунктом 1 статті 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

В ст. 554 ЦК України зазначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх солідарних боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників, при цьому, солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі (ст.543 ЦК України).

До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання (ч. 2 ст. 556 ЦК України).

Отже, з огляду на наведені норми закону договір поруки не покладає на боржника якогось нового обов'язку, крім того, який він вже має перед кредитором по основному зобов'язанню, а лише створює ймовірність переходу прав та обов'язків останнього до поручителя, у разі виконання ним зобов'язання, забезпеченого порукою.

Враховуючи наведене, а також, те, що в матеріалах справи відсутні докази повного виконання зобов'язання за дистриб'юторським договором відповідачем-1, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині солідарного стягнення з відповідачів основного боргу в сумі 306 594,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України та ст.230, 231 ГК України у разі порушення зобов'язання (невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання) настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 2, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Враховуючи вищезазначені норми закону, умови п.11.3. дистриб'юторського договору № 45 від 05.06.2012 р., яким передбачено, що у випадку прострочення дистриб'ютором оплати товару більше ніж на 30 календарних днів, він (дистриб'ютор) додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару позивачем за неналежне виконання відповідачем 1 взятих на себе зобов'язань по своєчасній оплаті нараховано та заявлено до стягнення солідарно з відповідачів 30 659,40 грн. штрафу.

Щодо солідарного стягнення штрафу з боржника та поручителя в сумі 30 659,40 грн. судова колегія зазначає наступне.

Згідно із п. 3.1 договору поруки №1 від 10.12.2013 р. боржник несе повну відповідальність перед кредитором за належне виконання зобов'язання, а поручитель несе частину відповідальності перед кредитором в сумі 406 104,00грн., але в будь-якому випадку розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати розміру забезпеченого зобов'язання, зазначеного в п.4 договору, яким визначено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником, згідно основного договору у сумі, що дорівнює 406 104,00 грн.

При цьому, п.3.2 договору поруки встановлено, що поручитель цією порукою забезпечує виконання зобов'язання за основним договором в частині, визначеній п.3.1 - ціна товару визначається у прайс-листі, який буде актуальним на момент замовлення товару.

Як вбачається із видаткових накладних (а.с.19-21), на момент укладення договору поруки частина невиконаного основного зобов'язання становила саме 406 104, 00 грн., тобто поручитель взяв на себе обов'язок солідарно відповідати перед кредитором лише за основним зобов'язанням (вартість товару), яке частково поручителем сплачено в сумі 99 510,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи та станом на момент розгляду спору борг становить 306 594, 00 грн.

З огляду на викладене, з матеріалів справи вбачається, що відповідач 2 поручився за відповідача 1 перед кредитором лише за основним зобов'язанням, що виникло з дистриб'юторського договору.

Отже, вимога позивача про солідарне стягнення з відповідачів штрафу в сумі 30 659,40 грн. є неправомірною, в зв»язку із чим штраф в сумі 30 659,40 грн., слід стягнути з боржника ПП "Кронос - Вест".

З огляду на викладене, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині солідарного стягнення з відповідача 1 та відповідача 2 на користь позивача основного боргу в сумі 306 594,00 грн. та щодо стягнення штрафу в сумі 30 659,40 грн. з боржника ПП "Кронос Вест".

Згідно із ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 34 ГПК України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та скаржником не надано суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів, які б стали підставою для скасування рішення суду.

Судові витрати, відповідно до ст.49 ГПК України за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.08.2015р. у справі №921/1430/14-г/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Справу направити у господарський суд Тернопільської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 30.11.2015р.

Головуючий суддя Галушко Н.А

Суддя Кузь В.Л.

Суддя Орищин Г.В..