Рішення

від 18.11.2015 по справі 910/23621/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2015Справа №910/23621/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Столична будівельна група»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Практікер Україна» про стягнення 475 589,75 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Хімка М.І. за довіреністю № б/н від 30.08.2015 р.

Григорчук О.А. за довіреністю № б/н від 30.08.2015 р.

від відповідача: Пустовіт А.І. за довіреністю № 120515 від 12.05.2015 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано Товариства з обмеженою відповідальністю «Столична будівельна група» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Практікер Україна» про стягнення 475 589,75 грн. (з яких: 399 630,50 грн. заборгованості, 6 325,05 грн. інфляційної складової боргу та 69 634,25 грн. пені), у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором підряду № 100215-1 від 10.02.2015 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2015 р. за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/23621/15 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 30.09.2015 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

Через відділ діловодства суду 30.09.2015 р. від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, які залучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 30.09.2015 р. надав суду на виконання вимог ухвали документи, які залучено до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання 30.09.2015 р. не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 11.09.2015 р., яке підтверджує отримання відповідачем 24.09.2015 р. ухвали про порушення провадження у справі.

Через відділ діловодства суду 30.09.2015 р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з не можливістю забезпечити належну явку уповноваженого представника та компетентного представника у судове засідання, та виконати належним чином вимоги ухвали про порушення провадження у справі, також відповідачем повідомлено, що ухвала ним отримана 29.09.2015 р.

Розглянувши дане клопотання, суд його відхилив з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника. Також відповідачем не виконано вимог ухвал суду в даній справі, оскільки він міг подати витребуваний судом письмовий відзив на позовну заяву через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва, як він це зробив, подавши клопотання про відкладення розгляду цієї справи, оскільки мав достатньо часу, для його підготовки.

Однак, відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався, у зв'язку з чим це клопотання визнається судом необґрунтованим та підлягає відхиленню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2015 р. відкладено розгляд справи до 21.10.2015 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача у призначене судове засідання, не виконанням ним вимог ухвали суду.

Через відділ діловодства суду 20.10.2015 р. від ТОВ «Торговий дім «Практікер Україна» надійшла зустрічна позовна заява та 21.10.2015 р. надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/23621/15 до набрання законної сили рішенням у справі щодо оскарження договору підряду № 100215-1 від 10.02.2015 р., разом з тим, надійшло клопотання про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні 21.10.2015 р. судом встановлено, що подані відповідачем документи відсутні в матеріалах справи, станом на момент судового засідання.

Представник ТОВ «Торговий дім «Практікер Україна» у судовому засіданні 21.10.2015 р. подав клопотання про відмову від фіксування судового процесу 21.10.2015 р., яке судом розглянуто та задоволено.

Суд оголосив перерву в судовому засіданні 21.10.2015 р. до 28.10.2015 р. о 15:00 год., у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи документів, поданих відповідачем.

У судовому засіданні 28.10.2015 р. представник позивача надав суду письмові заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі, які залучено до матеріалів справи. Проти даного клопотання заперечив у повному обсязі, оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/27269/15 від 22.10.2015 р. позовну заяву щодо оскарження договору підряду № 100215-1 від 10.02.2015 р. повернуто без розгляду.

Господарський суд міста Києва, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 910/23621/15 до набрання законної сили рішенням у справі щодо оскарження договору підряду № 100215-1 від 10.02.2015 р., відхилив його з наступних підстав.

Відповідно до ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі, зокрема, у разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Пунктом 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» дано роз'яснення, що відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Також господарський суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів вирішення справи іншим судом.

Крім того, Господарський суд міста Києва у даному складі вправі також дослідити питання дійсності договору.

Інших обставин, які б свідчили про неможливість розглядати дану справу, господарським судом не встановлено.

Враховуючи наведене, господарський суд залишив без задоволення клопотання ТОВ «Торговий дім «Практікер Україна» про зупинення провадження у справі № 910/23621/15.

У судовому засіданні 28.10.2015 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову в повному обсязі.

Під час розгляду справи по суті, у суду виникла необхідність витребування у позивача додаткових доказів у справі.

Враховуючи наведене, представники сторін подали клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів.

Розглянувши дане клопотання, суд його задовольнив з наступних підстав.

Частиною 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Судом встановлено, що строк вирішення спору в даній справі № 910/23621/15 спливає 03.11.2015 р.

Частиною 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 69 ГПК України, суд ухвалою від 28.10.2015 р. продовжив строк розгляду спору в даній справі № 910/23621/15 на п'ятнадцять днів до 18.11.2015 р. для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.

Суд оголосив перерву в судовому засіданні 28.10.2015 р. до 18.11.2015 р. о 15:50 год. для дослідження доказів у справі.

16.11.2015 р. через відділ діловодства господарського суду від позивача надійшло письмове заперечення на відзив, наданий відповідачем на позовну заяву. Дане заперечення долучено до матеріалів справи.

18.11.2015 р. через відділ діловодства господарського суду від представника відповідача надійшли додаткові письмові пояснення у справі та документи, які залучено до матеріалів справи.

Представники позивача в судовому засіданні 18.11.2015 р. надали суду усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.11.2015 р. проти позову заперечив.

У судовому засіданні 18.11.2015 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Столична будівельна група» (надалі - підрядник) та Товарисивом з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Практікер Україна» (надалі - замовник) було укладено договір підряду № 100215-1 від 10.02.2015 р. (надалі - договір), відповідно до умов якого замовник доручає підряднику, а підрядник виконує на свій ризик власними та/або залученими силами та способами, методами будівельно-оздоблювальні та інженерні роботи (комплекс робіт) відповідно до проектної документації: ремонтно-будівельні, оздоблювальні, монтажні роботи ганку (надалі - роботи), що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, ТЦ Вавілон (надалі - об'єкт), передає замовнику виконані роботи, усуває на протязі гарантійного строку недоробки (у разі їхньої наявності), що зумовлені неякісним виконанням робіт з боку підрядника, а замовник приймає і оплачує виконані роботи відповідно до умов договору.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором підряду.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з п. п. 1.2. та 1.3. договору, об'єм а види робіт визначаються сторонами шляхом підписання додатку до даного договору кошторису 1 (додаток № 1 до цього договору), що є невід'ємною частиною даного договору; виконані підрядником роботи, гідно даного договору, приймаються замовником шляхом підписання між сторонами акту приймання-передачі виконаних підрядних робіт.

За умовами п. 2.1. договору, ціна договору є динамічна та визначається сторонами за домовленістю сторін і становить суму вартості робіт, обладнання та матеріалів, а саме: загальна ціна договору становить 490 191,34 грн., у т.ч. ПДВ - 20 % 81 698,56 грн.

04.03.2015 р. сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до якої загальна вартість робіт за договором склала суму 1 683 794,00 грн. (п. 2 додаткової угоди № 1).

Згідно з п. 3 додаткової угоди № 1 від 04.03.2015 р., сторони домовились підписати кошторис 2 (додаток № 1 до додаткової угоди № 1 до договору), що включає в себе всі роботи та матеріали включені в кошторисі № 1 (додатку № 1 до договору підряду № 100215-1 від 01.02.2015 р.) та додаткові роботи.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що строк виконання робіт становить згідно додатку № 3. передача об'єкту оформляється актом приймання-передачі об'єкту.

Права та обов'язки сторін за даним договором обумовлено в розділі 4 договору.

У відповідності до п. 5.2. договору, розрахунок здійснюється згідно з додатком № 2, з моменту підписання сторонами цього договору.

За умовами п. 4. додаткової угоди № 1 до договору, оплата вартості робіт та матеріалів підрядника проводиться згідно кошторису 2 (додаток № 1 до додаткової угоди № 1), що є невід'ємною частиною додаткової угоди, здійснюється замовником шляхом перерахування готівкових коштів на розрахунковий рахунок згідно додатку № 2 (додаток № 2 до цієї додаткової угоди) Графік виконання робіт і фінансування робіт та матеріалів до даної додаткової угоди.

Розділами 6 та 7 договору сторони обумовили порядок здавання і приймання виконаних робіт та гарантійні строки і зобов'язання.

Згідно з п. 8.2. договору, за несвоєчасне проведення розрахунків Замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 0,5 % від несвоєчасно перерахованої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, а який сплачується пеня за кожний день такого прострочення. Загальний розмір пені не повинен перевищувати 10 % суми, що несвоєчасно перерахована. Відсотки річні на суму простроченого платежу не нараховуються. Прострочені платежі сплачуються підряднику з урахуванням індексу інфляції.

За умовами п. 11.1. договору, договір набирає сили з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе договірних зобов'язань.

Позивач пояснив суду, що ним на виконання умов договору протягом лютого - березня 2015 року були виконані роботи на загальну суму 1 673 038,98 грн., що підтверджується актом надання послуг № 1, підписаним уповноваженими представникам та скріпленим печатками сторін (належним чином засвідчену копію якого додано до матеріалів справи).

Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати підрядних робіт за договором належним чином не виконав, що підтверджується випискою з банківської установи, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 399 630,50 грн.

29.07.2015 р. позивач направив на адресу відповідача лист (вих.. № 02 від 28.07.2015 р.) з вимогою погасити заборгованість протягом 7 календарних днів, з моменту отримання даної вимоги.

Однак станом на день звернення позивач з даним позовом до суду вищезазначена заборгованість відповідача перед позивачем не була погашена.

За таких обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю «Столична будівельна група» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Практікер Україна» про стягнення 475 589,75 грн. (з яких: 399 630,50 грн. заборгованості, 6 325,05 грн. інфляційної складової боргу та 69 634,25 грн. пені), у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором підряду № 100215-1 від 10.02.2015 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За приписами статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Господарський суд встановив, що позивачем на виконання умов договору протягом лютого - березня 2015 року були виконані роботи за договором підряду № 100215-1 від 10.02.2015 р. на загальну суму 1 673 038,98 грн., що підтверджується актом надання послуг № 1, підписаним уповноваженими представникам та скріпленим печатками сторін (належним чином засвідчену копію якого додано до матеріалів справи).

Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати підрядних робіт за договором належним чином не виконав, що підтверджується випискою з банківської установи, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 399 630,50 грн.

Відповідач, заперечуючи зазначені обставини, у відзиві на позовну заяву просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність акту виконаних робіт, яким обґрунтовані вимоги позивача, вимогам, що ставляться до первинної бухгалтерської документації та формі, що затверджена згідно з наказом Мінрегіонбуду від 04.12.2009 р. № 554 «Про затвердження форм первинних документів з обліку будівництва, яким, в сою чергу, було затверджено форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт». Крім того, відповідач стверджував, що позивачем не проведено по бухгалтерському обліку отримані грошові кошти та не зареєстровані в ЄРПН відповідні податкові накладні.

Господарський суд не приймає доводи відповідача, оскільки наказ Мінрегіонбуду від 04.12.2009 р. № 554 «Про затвердження форм первинних документів з обліку будівництва, яким було затверджено форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт», втратив свою чинність 20.01.2014 р. відповідно до наказу Міненергобуду від 20.01.2014 р. № 16 «Про визнання такими, о втратили чинність, наказів Мінрегіону України від 04.12.2009 р. № 554 та від 01.03.2013 р. № 77» (копія додана до матеріалів справи).

На заміну наказу Мінрегіонбуду від 04.12.2009 р. № 554 «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві», з 01.01.2014 р. було введено в дію ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва». У преамбулі даного ДСТУ зазначається, що ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 носить обов'язковий характер при визначенні вартості будівництва об'єктів, що споруджуються за рахунок бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії.

Застосування ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 обумовлюється договором.

Таким чином, зазначене ДСТУ не може бути застосовано до спірного договору та додаткової угоди в даній справі, оскільки суб'єкти господарювання, які уклали договір та додаткову угоду не відносяться до державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а кошти, що використовуються у взаєморозрахунках не відносяться до бюджетних. Крім того, сторони домовились в договорі, після виконання робіт підписувати звичайні акти приймання- передачі виконаних робіт (розділ № 6 договору), а не примірні форми № КБ-2в та № КБ-3.

Щодо твердження відповідача про непроведення позивачем по бухгалтерському обліку отриманих грошових коштів від відповідача та нереєстрації в ЄРПН податкових накладних, то дані твердження відповідача є безпідставними і спростовуються, оскільки позивачем у повному обсязі було виконано обов'язки щодо проведення по бухгалтерському обліку отриманих за спірним договором та додатковою угодою до нього грошових коштів а також видачі та реєстрації податкових накладних в ЄРПН, у підтвердження чого позивач надав відповідні докази (належним чином засвідчені копії податкових накладних додано до матеріалів справи).

Таким чином, відповідач жодних обґрунтованих заперечень, належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві суду не надав, розмір позовних вимог не оспорив.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача за щодо стягнення 399 630,50 грн. заборгованості, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Столична будівельна група» щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Практікер Україна» 399 630,50 грн. заборгованості, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором підряду № 100215-1 від 10.02.2015 р. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

ТОВ «Столична будівельна група» просить суд стягнути з відповідача 6 325,00 грн. інфляційних нарахувань за період з 04.05.2015 р. до 17.08.2015 р., у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання за договором підряду № 100215-1 від 10.02.2015 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором підряду № 100215-1 від 10.02.2015 р., на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню з відповідача 6 325,00 грн. інфляційних нарахувань за період з 04.05.2015 р. до 17.08.2015 р.

ТОВ «Столична будівельна група» просить суд стягнути з відповідача 69 634,25 грн. пені за період з 04.05.2015 р. до 17.08.2015 р., у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання за договором підряду № 100215-1 від 10.02.2015 р.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 8.2. договору, за несвоєчасне проведення розрахунків Замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 0,5 % від несвоєчасно перерахованої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, а який сплачується пеня за кожний день такого прострочення. Загальний розмір пені не повинен перевищувати 10 % суми, що несвоєчасно перерахована. Відсотки річні на суму простроченого платежу не нараховуються. Прострочені платежі сплачуються підряднику з урахуванням індексу інфляції.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 69 634,25 грн. пені за період з 04.05.2015 р. до 17.08.2015 р., у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання за договором підряду № 100215-1 від 10.02.2015 р.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Столична будівельна група» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Практікер Україна» підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Практікер Україна» (02660, м. Київ, проспект Визволителів, 5, офіс 7, код ЄДРПОУ 39320208) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Столична будівельна група» (03134, м. Київ, вул. Симиренка, 2/19, код ЄДРПОУ 38272625) 399 630 (триста дев'яносто дев'ять тисяч шістсот тридцять) грн. 50 коп. заборгованості, 6 325 (шість тисяч триста двадцять п'ять) грн. 05 коп. інфляційної складової боргу, 69 634 (шістдесят дев'ять тисяч шістсот тридцять чотири) грн. 25 коп. пені. та 7 133 (сім тисяч сто тридцять три) грн. 85 коп. витрат на сплату судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 23.11.2015 р.

Суддя І.О. Андреїшина