Рішення

від 24.11.2015 по справі 922/5503/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2015 р.Справа № 922/5503/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровой Т.О.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Йотунгард Україна", м.Київ до ТОВ "Метторг", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін :

від позивача: ОСОБА_2 за дов. №10/09-2015 року;

від відповідача: ОСОБА_3 за дов. №б/н від 03.11.2015 року.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Йотунгард Україна" м. Київ, (надалі - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метторг" м.Харків (надалі - відповідач), в якому просив суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості в розмірі 43 869,50 грн., пеню - 22 994,82 грн., 3 % річних в сумі 1 781,22 грн., інфляційні втрати в розмірі 27836,23 грн., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1 447,23 грн.

В обґрунтування позовних вимог заявник посилається на неналежне виконання відповідачем покладених на нього зобов'язань за договором поставки № 160414 від 16.04.2014 року в частині повноти та своєчасності проведення розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.09.2015 року за позовною заявою порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20.10.2015 року об 11:20 год.

Ухвалою суду від 20.10.2015 року у зв'язку із клопотанням відповідача (вх.№42211) розгляд справи було відкладено на 10.11.2015 року.

10.11.2015 року позивач надав суду клопотання про збільшення позовних вимог (вх. №45180) та наполягав на задоволенні позову в повному обсязі. Відповідно до поданого клопотання розмір вимог складає: заборгованість за товар у сумі 43 869,50 грн., інфляційне збільшення заборгованості у сумі 28 910,50 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 2001,17 грн., пеня за прострочення оплати товару у розмірі 26 389,00 грн., а також судовий збір 1 517,55 грн.

Враховуючи приписи ст. 22 ГПК України, а також те, що дане клопотання не суперечить чинному законодавству та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд приймає клопотання про збільшення позовних вимог до розгляду та подальший розгляд справи ведеться з урахуванням цього клопотання.

10.11.2015 року через канцелярію господарського суду Харківської області від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву (вх. №45244) разом з клопотанням про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою суду від 10.11.2015 року розгляд справи було відкладено на 24.11.2015 року о 10:30 год.

24.11.2015 року від представника відповідача надійшли додаткові пояснення до відзиву (вх.47162) в яких відповідач посилаючись на ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" зазначає, що видаткові накладні та рахунки фактури на підставі яких здійснювалась оплата відповідачем поставленого товару не містять посилання на укладений договір поставки №160414 від 16.04.2014 року, а тому в силу ч.2 ст.547 ЦК України дані вимоги є безпідставними, оскільки поставлений товар не підтверджується договірним зобов'язанням.

24.11.2015 року через канцелярію суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення (вх.№47164) разом з документами для долучення до матеріалів справи.

Також 24.11.2015 року від представника позивача надійшло клопотання (вх.№47165) про стягненя з відповідача додаткових витрат у розмірі 1063,19 грн., сплачених представником за проїзд у зв'язку із необхідною явкою у судове засідання 10 та 24 листопада для захисту інтересів позивача .

Представник позивача, присутній у судовому засіданні 24.11.2015 року підтримав вимоги викладені в заяві про збільшення позовних вимог, зазначав що поставка товару була здійснена у повному об'ємі та доказів того, що поставка товару відбулась на виконання інших договірних зобов'язань відповідачем не надано.

Відповідач проти позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву з додадковими поясненнями до нього.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

16.04.2014 року між позивачем - ТОВ "Йотунгард Україна" (постачальник за договором) та відповідачем - ТОВ "Метторг" (покупець) було укладено Договір поставки № 160414 , згідно із п. 1.1 якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець - прийняти та оплатити лакофарбові матеріали, в асортименті, кількості та за цінами на умовах даного Договору.

Пунктом 2.3. Договору визначено, що обсяг, асортимент та термін продажу Товару визначається окремо у видатковій накладній.

Згідно до п.2.4. Передача та підписання документів про приймання-передачу Товару (видаткових накладних) здійснюється представниками Сторін повноваження якиї засвідчені належним чином оформленими довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей. Факт поставки Товару засвідчується підписанням Продавцем та Покупцем видаткової накладної на Товар відповідно до умов поставки, визначених у п.2.1. Договору. Датою поставки є дата вказана у підписаній Сторонами видатковій накладній. З моменту підписання видаткової накладної Покупець набуває право власності на Товар.

Пунктом 2.6. Договору сторони підтверджують, що особи, які здійснюють передачу і приймання Товару мають повноваження на представлення інтересів відповідної Сторони при виявленні розбіжностей по кількості і якості Товару, а також на складання і підписання відповідного акту.

Згідно п. 2.7. встановлено, що поставка Товару супроводжується наступними документами: видаткова накладна, податкова накладна.

Також пунктом 2.11 Договору сторони визнають і заявляють, що вся поставка Товару між ними здійснюється виключно на підставі цього Договору, якщо інше не погоджено Сторонами. Сторони підтверджують, будь-які та всі видаткові накладні, підписані Сторонами, засвідчують факт поставки Товару відповідно до умов цього Договору, навіть якщо в видатковій накладній відсутні посилання на цей Договір.

Оплата по Договору здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця, вказаний у Договорі.

Пунктом 5.3. Договору визначені сторонами строки розрахунків за цим договором, а саме 100% предоплата від вартості Товару.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем 29.04.2014 року було передано товар на суму 19 643,90 грн, а 05.05.2014 року передано тавар на суму 39 670,85 гривень. Дані обставини підтверджуються видатковими накладними №РН-0000107 від 29.04.2014 р. та №РН-0000112 від 05.05.2014 р. Видаткові накладні підписані представником ТОВ "Метторг", повноваження представника відповідача на отримання товару підтверджуються відповідними довіреностями№37 від 29.04.2014 року, №40 від 05.05.2014 року.

Твердження відповідповідача про те, що отриманий відповідачем товар не був поставлений в межах договору поставки №160414 від 16.04.2014 року спростовується п. 2.11. договору відповідно до якого сторони встановили, що будь які видаткові накладні підписані сторонами засвідчують факт поставки товару відповідно до умов договору. Також даний факт підтверджується наданими позивачем податковими накладними №33 від 24.04.14р. та №2 від 05.05.2014 р. зі змісту яких вбачається, що постачання товару здійснюється на підставі договору поставки №160414.

Так, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1994, господарські операції господарюючих суб'єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення; первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, від імені якого складено документ, назва документа, дата та місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, підписи та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та складання первинного документу; первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік.

За таких підстав, твердження Відповідача щодо відсутності у видаткових накладних посилання на договір поставки №160414 від 16.04.2014 р. суд не приймає до уваги, оскільки заповнення цієї графи є необов'язковою, і саме по собі таке зазначення не впливає на суть правовідносин, які виникли між сторонами.

Також суд зазначає, що в частині порядку оплати товару за договором поставки сторони відступили від п.5.2. договору ,щодо повної предоплати товару, а його оплату відповідач здійснював після факту його отримання у відповідності до положення ст. 692 ЦК України. Дані обставини сторонами не заперечувались.

Проте, відповідач взяті на себе за договором зобов'язання щодо оплати отриманого товару виконав частково, здійснивши перерахування на рахунок постачальника коштів у розмірі 15 445,25 грн., несплаченими залишились 43 869,50 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Підписання відповідачем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фіксує факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

Спірні правовідносини, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням договору поставки застосовуються положення статей 655-712 ЦК України.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст.688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України та ст.712 ЦК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували повну сплату заборгованості за договором поставки №160414 від 16.04.2014 року.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 43 869,50 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 28 910,50 грн. інфляційних втрат, 2001,17 грн. 3% річних на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача, три відсотки річних становлять 2001,17 грн., інфляційна складова 28 910,50 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Оскільки факт невиконання та прострочення грошового зобов'язання відповідачем є доведеним, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача передбаченої договором пені у розмірі 26 389,00 грн. від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу по кожній видатковій накладній відповідно до п.6.4 договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. господарсько-правову

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного Банку, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.4. договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строку оплати вартості товару, покупець зобов'язується сплатити постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми за кожен день прострочення оплати.

За таких обставин, враховуючи, що несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань підтверджено обставинами та доказами у справі, суд погоджується зі зробленим позивачем розрахунком пені на суму 26 389,00 грн., який, за висновками суду, є арифметично вірним, внаслідок чого позов в цій частині також підлягає задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Стосовно заявлених позивачем до відшкодування витрат пов'язаних із явкою представника позивача у судове засідання 10 та 24 листопада у розмірі 1063,19 грн. суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.

Згідно із ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно абз.2 розділу 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013 року до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків.

На підтвердежння своїх вимог позивачем надані копії Посадочних документів на ОСОБА_2 (представника позивача) №000В3АА6-63СА-ЕЕВ0-0001, №000В3АА6-А6ЕА-ЕЕD8-001,№000В3АВ4-33F9-C894-0001,№000В3АВ5-Е3DA-F688-001, загальна вартість проїзду складає 1063,19 грн. Факт участі у судовому засіданні 10.11.2015р. та 24.11.2015р. представника позивача підтверджується протоколом судового засідання від 10.11.2015 р. та 24.11.2015р.

Оскільки факт витрат позивача пов'язаних із явкою представника у судове засідання 10 та 24 листопада та оплата позивачем таких витрат підтверджується належними доказами, суд вважає, що витрати позивача у розмірі 1063,19 підлягають включенню до складу судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.22, 33, 34, 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТТОРГ" (код. ЄДРПОУ 38381778, 61106, м. Харків, вул. Плиткова, 12, р/р 26003010638875 в ПАТ "Укрсоцбанк" м.Київ, МФО 300023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Йотунгард Україна" (код. ЄДРПОУ 38003804, 01001, м.Київ, вул.Еспланадна, буд.20, кімната 302, р/р 26001013015156 в АТ "Сбербанк Росії", МФО 320627) суму заборгованості у розмірі 43 869 грн. 50 коп., інфляційні втрати у сумі 28 910 грн. 50 коп., три проценти річних у сумі 2 001 грн. 17 коп., пеню за прострочення оплати товару у сумі 26 389 грн.00 коп. та судові витрати у розмірі 2580 грн. 74 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.11.2015 р.

Суддя ОСОБА_1