Постанова

від 26.11.2015 по справі 804/15167/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2015 р.Справа №804/15167/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВерба І.О. при секретарі судового засіданняЧмоні А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський завод прецизійних труб» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

31 жовтня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дієг-Авіастар» звернулось із адміністративним позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів і зборів України у Дніпропетровській області, у якому, з урахуванням уточнень від 10 січня 2013 року, просило визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 1 липня 2013 року №0002002220, від 1 липня 2013 року №0002012220, від 31 грудня 2013 року №0006452220 та від 31 грудня 2013 року№0006472220.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2013 року (головуючий - суддя Златін С.В.) відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2014 року (головуючий - суддя Златін С.В.) прийнято постанову по справі про часткове задоволення позовних вимог, а саме: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська від 1 липня 2013 року №0002012220 та від 31 грудня 2013 року №0006452220 та №0006472220, в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року апеляційну скаргу Лівобережної ОДПІ залишено без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2014 року - залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 вересня 2015 року касаційну скаргу Лівобережної ОДПІ задоволено частково, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року у справі №804/14334/13-а в частині задоволених позовних вимог - скасовано, а справу, в цій частині, направлено на новий розгляд до суду першої інстанції; в іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року - залишено без змін.

Отже, на розгляд суду першої інстанції залишені позовні вимоги про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 1 липня 2013 року №0002012220, від 31 грудня 2013 року №0006452220 та від 31 грудня 2013 року№0006472220.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 жовтня 2015 року матеріали адміністративної справи №804/14334/13-а передано на розгляд судді Верба І.О. за призначеним унікальним номером судової справи 804/15167/15. Справу прийнято до провадження 22 жовтня 2015 року.

Згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.09.2015 року касаційним судом допущено заміну товариства з обмеженою відповідальністю «Дієг-Авіастар» товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський завод прецизійних труб» в порядку статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (т.2 а.с.247).

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що:

- відповідач протиправно дійшов висновку про нереальність господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Унітарне підприємство Укрпромресурс», оскільки факт виконання договору підтверджується видатковими, податковими, товарно-транспортними накладними;

- порушення ТОВ «Унітарне підприємство Укрпромресурс» податкової дисципліни не є підставами для відмови у праві на податковий кредит та для відмови у праві формування витрат. Взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

- отриманий від ТОВ «Унітарне підприємство Укрпромресурс» товар був використаний у господарській діяльності позивача, а саме: був перероблений Державним підприємством «Дніпропетровській завод прецизійних труб», згідно договору про надання послуг №01/01 від 1 січня 2011 року, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Союз-метал» згідно договору №0106 від 1 червня 2011 року та в подальшому перепроданий Публічному акціонерному товариству «Дніпроспецсталь».

Відповідач надав письмові заперечення на позовну заяву, у яких просив залишити позовну заяву без задоволення, обґрунтовуючи наступним:

- контрагент позивача ТОВ «Унітарне підприємство Укрпромресурс» не має необхідних умов для здійснення фінансово-господарської діяльності, саме: необхідних дозволів (ліцензій), трудових ресурсів, виробничих ресурсів, підприємство фактично не здійснювало операцій з купівлі-продажу товару;

- актом ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя №117/23-2/31775566 від 08 лютого 2011 року визначено нікчемними правочини, які укладав ТОВ «Унітарне підприємство Укрпромресурс»;

- позивач не має трудових ресурсів, виробничих ресурсів для здійснення операцій із отриманим від ТОВ «Унітарне підприємство Укрпромресурс» товаром;

- у товарно-транспортних накладних наданих позивачем відсутні відомості про автопідприємство, не зазначено документів, що слідують за вантажем, вантажоодержувачем у товарно-транспортних накладних вказано ДП «Дніпропетровській завод прецизійних труб», договір з яким позивач не надав відповідачу під час перевірки, підпис представника ДП «Дніпропетровській завод прецизійних труб» на товарно-транспортних накладних не розшифрований, при цьому печатка вантажоодержувача не ДП «Дніпропетровській завод прецизійних труб», як вказано у ТТН, а позивача;

- у позивача відсутні подорожні листи.

Представник позивача надав клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні, позовні вимоги просив задовольнити, представник відповідача про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу №619 від 29 травня 2013 року Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська відповідно до пункту 79.2 статті 79 та обставин, визначених пунктом 79.2 статті 79, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Дієг-Авіастар» з питань правильності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «УП Укрпромресурс» (код ЄДРПОУ 31775566) за квітень, червень 2011 року.

За результатами перевірки 7 червня 2013 року складений акт №2266/22-4/34884334.

Згідно висновку акта перевірки, перевіркою встановлено порушення:

- статей 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства;

- пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.7, пункту 201.4, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за рахунок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у квітні, червні 2011 років від ТОВ «УП Укрпромресурс» на загальну суму 486723,16 грн., а саме: квітень 2011 року у сумі 311461,56 грн., червень 2011 року в сумі 175261,60 грн.;

- підпункту 14.1.13, підпункту 14.1.27, підпункту 14.1.36, підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14, пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму податку на прибуток підприємств на загальну суму 1231409,70 грн.,у тому числі за 2 квартал 2011 року у сумі 1231409,70 грн.

На підставі акту перевірки від 7 червня 2013 року №2266/22-4/34884334 відповідачем прийняті та направлені позивачу податкові повідомлення - рішення форми «р»:

- від 1 липня 2013 року № 0002012220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 486723,16 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1 грн.;

- від 1 липня 2013 року № 0002002220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 1231409,70 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем оскаржено їх в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 17 вересня 2013 року №2530/10/04-36-10-04-09:

- скасовано податкове повідомлення - рішення від 1 липня 2013 року №0002002220 в частині застосування штрафної санкції з податку на прибуток у сумі 1 грн., в іншій частині вказане податкове повідомлення - рішення залишено без змін;

- скасовано податкове повідомлення - рішення від 01 липня 2013 року №0002012220 в частині визначення грошового зобов'язання з ПДВ у загальній сумі 258687,56 грн. (основний платіж);

- збільшено податкове повідомлення - рішення від 1 липня 2013 року №0002012220 в частині застосування штрафної санкції з ПДВ у сумі 114016,80 грн.;

- зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ у сумі 258688,00 грн. задекларований позивачем у податковій декларації з ПДВ за травень 2012 року (рядок 24).

В обґрунтування рішення від 17 вересня 2013 року №2530/10/04-36-10-04-09 зазначено наступне:

- доводи платника податків, наведені у скарзі, не спростовують самого факту встановлення зазначених порушень та не є підставою для скасування податкових повідомлень-рішень, крім того, платником податків до скарги не додано документів, які б спростовували факти встановлених порушень;

- в ході розгляду скарги встановлено, що Лівобережної ОДШ не враховано норму пункту 6 підрозділу 10 розділу XX ПК України при застосуванні штрафної санкції з податку на прибуток у сумі 1 грн.;

- при визначенні контролюючим органом суми заниження податку на додану вартість у розмірі 486723,16 грн., у тому числі за квітень 2011 року - 311461,56 грн., червень 2011 року 175261,60 грн., не враховано зміни, внесені ТОВ «Дієг-Авіастар» до податкової звітності з ПДВ щодо відображення у податковому кредиті спірних сум ПДВ;

- платник податків у податковій звітності за листопад 2011 року (додаток 5 від 16.11.2011 року №9011125757) та липень 2011 року (додаток 5 від 16.11.2011 року №9011125757) зменшено відповідні суми ПДВ по контрагенту ТОВ «УП Укрпромресурс» за квітень 2011 року на суму 311461,56 грн., червень 2011 року на суму 175261,60 грн.;

- в подальшому ТОВ «Дієг-Авіастар» збільшено суми ПДВ ТОВ «УП Укрпромресурс» на 311461,56 грн. та 175261,60 грн. у податковій звітності за березень 2012 року (додаток 5 від 18.04.2012 року №8705) та за травень 2012 року (додаток 5 від 08.06.2012 року №9032142635) відповідно;

- враховуючи дані податкових декларацій з ПДВ за березень 2012 року та за травень 2012 року - наявність від'ємних значень ПДВ (рядки 19, 21, 24 декларацій) та неправомірність віднесення ПДВ до складу податкового кредиту березня 2012 року та травня 2012 року у сумі 311461,56 грн. та 175261,60 грн., відповідно, розрахункова сума заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за травень 2012 року, дорівнює 228035,60 грн. грн. (за результатами перевірки - 486723,16 грн., різниця - 258687,56 грн. підлягає зменшенню);

- сума штрафної санкції дорівнює 114017,80 грн. (228035,60 грн. х 50%) згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України та з урахуванням попереднього акту перевірки від 29.05.13 № 2179/22/34884334 та податкового повідомлення-рішення від 10.06.2013 року №0001702210 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ.

- залишок від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 травень 2012 року), задекларований підприємством у розмірі 258688 грн. підлягає зменшенню.

Вказане рішення Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишено без змін рішенням Міністерства доходів і зборів України від 17.10.2013 року №13451/6/99-99-10-01-15.

Відповідач на підставі рішення Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 17 вересня 2013 року №2530/10/04-36-10-04-09 прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 31.12.2013 року:

- №0006452220, яким платнику податків збільшено грошове зобов'язання із сплати податку на прибуток за основним платежем в розмірі 1231409,70 грн. (т.2 а.с.111 звор.бік);

- №0006472220, яким платнику податків зменшено від'ємне значення ПДВ за травень 2012 року на 258688 грн. (т.2 а.с.112 звор.бік).

Як зазначено вище, залишеним без змін в порядку адміністративного оскарження є оскаржуване в цій справі податкове повідомлення-рішення від 1 липня 2013 року:

- №0002012220, яким платнику податків збільшено грошове зобов'язання із сплати ПДВ на 486724,16 грн., з них за основним платежем 486723,16 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1 грн. (т.1 а.с.32).

Надаючи оцінку доводам позивача про протиправність оскаржуваних рішень, з огляду на помилковість висновків контролюючого органу про нереальність спірних операції, визнання таких операцій нікчемними, суд виходить із наступного.

Видами діяльності ТОВ «Дієг-Авіастар» (назва та перелік видів діяльності позивача вказані на момент проведення перевірки) є ВЕД 24.45 Виробництво інших кольорових металів 38.31 Демонтаж (розбирання) машин і устаткування 38.32 Відновлення відсортованих відходів 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього 49.77 Оптова торгівля відходами та брухтом.

Згідно зі штатним розкладом на підприємстві станом на 31 січня 2011 року затверджено штатний розклад у кількості 6 штатних одиниць.

Під час проведення перевірки по господарських відносинах з ТОВ УП «Укрпромресурс» (код ЄДРПОУ 31775566) за квітень, червень 2011 року використано банківські виписки, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, журнал ордер по рахунку 361 «Рахунки з покупцями» за квітень, червень 2011 року, реєстри виданих податкових накладних. Також використано акт №117/23-2/31775566 від 8 лютого 2011 року «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ УП «Укрпромресурс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 1 квітня 2011 року по 30 квітня 2011 року», отриманий від ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя.

Згідно висновків акту перевірки ТОВ УП «Укрпромресурс» зазначено наступне:

- відповідно до даних звітності підприємства з ПДВ, системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту встановлено, що підприємство здійснювало операції з фінансово-грошовими потоками відповідно до правочинів, які укладені в порушення частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, їх зміст суперечить, зокрема, інтересам держави і суспільства, суперечить моральним засадам суспільства. Зазначені правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Недодержання в момент вчинення правочину сторонами цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Товар (роботи, послуги) по вказаних правочинах не був переданий, наданий в порушення статті 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України;

- відповідно до частин 1, 5 статті 203, пункту 203, пункту 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону. Правочини, укладені ТОВ УП «Укрпромресурс» з ТОВ «Індустрія ТДЛ», ПП «Ангара» та ТОВ «Дієг-Авіастар» порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Перевіркою позивача перевіряючими встановлено, що:

- не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємства постачальника ТОВ УП «Укрпромресурс» за квітень, червень 2011 року, що свідчить про те, що правочини між позивачем та підприємством-постачальником ТОВ УП «Укрпромресурс» не мали мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно частин 1, 2 статті 215, частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю;

- у ТОВ «Дієг-Авіастар» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, отже операції ТОВ «Дієг-Авіастар» не є господарською діяльністю підприємства в розумінні підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Надаючи оцінку доводам позивача про висновок відповідача про нікчемність правочину, суд зазначає, що Цивільний кодекс України, з врахуванням змін, що внесені Законом України від 02.12.2010 року №2756-VI до статей 203, 234, 228, розділяє недійсні правочини на оспорювані, ті що підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, та неоспорювані - нікчемні, ті, що не потребують їх визнання недійсними у судовому порядку.

Підстави для визнання правочинів оспорюваними та неоспорюваними є різними.

Так, згідно частин 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З частин 1, 5 статті 203, частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вбачається, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; у разі недодержання вимог щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, такий правочин може бути визнаний недійсним в судовому порядку.

Про такий розподіл свідчить й нова редакція назви статті 228 Цивільного кодексу України - «Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства».

Таким чином, стаття 228 Цивільного кодексу України з 1 січня 2011 року, дати набрання чинності відповідними змінами, розподіляє правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, та правові наслідки вчинення правочину з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам або без мети реального настання правових наслідків, що ним обумовлені.

Суд зазначає, що визнання недійсними оспорюваних правочинів відноситься до компетенції суду, проте відповідач може зробити висновок про його нікчемність, у зв'язку із порушенням правочином публічного порядку.

У разі посилання відповідачем на нікчемність угод у зв'язку із порушенням платниками податків публічного порядку, такі обставини мають бути доведеними. Зокрема, доведенню підлягають обставини спрямування правочину на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В даному випадку, суд керується постановою Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», згідно якого перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним;

- такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо;

- усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок;

- при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд виходить із того, що об'єктом оподаткування є певні операції між конкретними суб'єктами господарювання, а не договори/правочини, укладені між ними, або незаявленими в таких операціях третіми особами.

Відсутність особи за місцезнаходженням, відсутність можливості перевірити первинні документи не є самостійними і достатніми підставами для встановлення порушення платником податків правил оподаткування.

Тільки встановлення мети та факту порушення встановлено порядку оподаткування, ухилення від оподаткування або створення умов для порушення чинного законодавства, відсутності наміру здійснити реальну господарську операцію та її нездійснення із штучним складанням первинних документів може служити підставою для висновку про відсутність оподатковуваної операції та/або відсутність належних первинних документів, що не може мати наслідком внесення в податковий облік відомостей щодо здійснення таких операції, та, відповідно, отримання податкових переваг у вигляді податкового кредиту або валових витрат.

Окремою підставою для відсутності у платника податків права на отримання зазначених податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, або складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, тобто відображення у первинних документах недостовірних даних.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами.

Поряд з цим, окрім мінімально необхідних згідно податкового законодавства документів суд має перевірити й інші документи та обставини, які мають підтвердити реальність виконання спірної операції, що відображена в податковому обліку.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання товарів, робіт, послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до підпункту 198.6 статті 189 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Кодексу), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу.

Згідно підпункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Також належить враховувати вимоги «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88. Так, відповідно до пунктів 2.4, 2.14 - 2.16 Положення, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, у тому числі: зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити доводи про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) та ТОВ УП «Укрпромресурс» (постачальник) укладено договір купівлі-продажу від 31 жовтня 2008 року, згідно з яким постачальник зобов'язується поставити товарно-матеріальні цінності, в подальшому - товар, назва, кількість та вартість якого зазначені в додатку до договору, а покупець зобов'язується прийняти його та оплатити. Згідно пункту 3.1 договору поставка товару здійснюється автотранспортом за згодою сторін. Договір діє з моменту підписання до 31 жовтня 2009 року.

Згідно додаткових угод №1 від 31 жовтня 2009 року, №3 від 1 листопада 2010 року, №4 від 1 листопада 2011 року договір було пролонговано до 1 листопада 2010 року, 1 листопада 2011 року, 1 листопада 2012 року відповідно.

На виконання умов вищезазначеного договору сторонами договору оформлено додаткові угоди, видаткові та податкові накладні:

- рахунок-фактура №85, видаткова накладна №52 та податкова накладна №73 від 30 грудня 2010 року на поставку сталі листової У8А у кількості 2,2 т та 9ХС у кількості 1,34 т на суму 93000 грн., у тому числі ПДВ 15500 грн.;

- додаткова угода №9 від 5 квітня 2011 року, видаткова накладна №РН-0000021 від 5 квітня 2011 року та податкова накладна №1 від 5 квітня 2011 року на поставку феротитану у кількості 10 т на суму 527700 грн., у тому числі ПДВ 87950 грн.;

- додаткова угода №10/11 від 13 квітня 2011 року, видаткова накладна №РН-0000020 від 13 квітня 2011 року та податкова накладна №3 від 13 квітня 2011 року на поставку феротитану у кількості 20 т на суму 755599,92 грн., у тому числі ПДВ 125933,32 грн.;

- додаткова угода №11/11 від 18 квітня 2011 року, видаткова накладна №РН-0000022 від 18 квітня 2011 року та податкова накладна №4 від 18 квітня 2011 року на поставку феротитану у кількості 5,812 т на суму 241314,24 грн., у тому числі ПДВ 40219,04 грн., видаткова накладна №РН-0000023 від 18 квітня 2011 року та податкова накладна №5 від 18 квітня 2011 року на поставку титану губчатого у кількості 0,686 т на суму 43478,69 грн., у тому числі ПДВ 7246,45 грн., видаткова накладна №РН-0000024 від 20 квітня 2011 року та податкова накладна №6 від 20 квітня 2011 року на поставку титану губчатого у кількості 3,720 т на суму 300676,50 грн., у тому числі ПДВ 50112,75 грн.;

- додаткова угода №15/11 від 13 червня 2011 року, видаткова накладна №РН-0000031 від 13 червня 2011 року та податкова накладна №2 від 13 червня 2011 року на поставку феротитану у кількості 4,072 т на суму 209137,92 грн., у тому числі ПДВ 34856,32 грн.;

- додаткова угода №16/11 від 13 червня 2011 року, видаткова накладна №РН-0000032 від 13 червня 2011 року та податкова накладна №3 від 13 червня 2011 року на поставку феротитану у кількості 9,116 т на суму 433009,97 грн., у тому числі ПДВ 72168,33 грн.;

- додаткова угода №18/11 від 23 червня 2011 року, видаткова накладна №РН-0000033 від 23 червня 2011 року та податкова накладна №4 від 23 червня 2011 року на поставку станка токарно-винторезного у кількості 1 шт. на суму 26400 грн., у тому числі ПДВ 4400 грн.;

- додаткова угода №17/11 від 23 червня 2011 року, видаткова накладна №РН-0000034 від 23 червня 2011 року та податкова накладна №5 від 23 червня 2011 року на поставку феротитану у кількості 7,968 т на суму 383021,72 грн., у тому числі ПДВ 63836,95 грн.

В ході перевірки було встановлено, що в підтвердження руху активів позивачем надані наступні документи:

- товарно-транспортна накладна №0405/3 від 5 квітня 2011 року, автомобіль - ЗИЛ гос. НОМЕР_1, водій ОСОБА_3, замовник ТОВ «Дієг-Авіастар», вантажовідправник ТОВ «УП Укрпромресурс», вантажоодержувач ДП «Дніпропетровський завод прецизійних труб», пункт навантаження - м. Запоріжжя, вул. Карпенко-Карого, 29, пункт розвантаження - м. Дніпропетровськ, вул. Вінокурова, 22;

- товарно-транспортні накладні №0405/4 від 5 квітня 2011 року, №0413/4 від 13 квітня 2011 року, №0413/5 від 13 квітня 2011 року, №0414/2 від 14 квітня 2011 року, №0414/3 від 14 квітня 2011 року, №0401/4 від 13 квітня 2011 року, №0418/1 від 18 квітня 2011 року, №0418/5 від 18 квітня 2011 року, №0420/1 від 20 квітня 2011 року;

- товарно-транспортна накладна №34/11 від 23 червня 2011 року, автомобіль - МАЗ гос. НОМЕР_2 водій ОСОБА_4; вантажоодержувач ТОВ «Дієг-Авіастар», вантажовідправник ТОВ «УП Укрпромресурс», пункт навантаження - м. Запоріжжя, вул. Карпенко-Карого, 29, пункт розвантаження - м. Дніпропетровськ, вул. Вінокурова, 22;

- товарно-транспортна накладна №3132/11 від 13 червня 2011 року, автомобіль - МАЗ гос. НОМЕР_2 водій ОСОБА_4; вантажоодержувач ТОВ «Дієг-Авіастар», вантажовідправник ТОВ «УП Укрпромресурс», пункт навантаження - м. Запоріжжя, вул. Карпенко-Карого, 29, пункт розвантаження - м. Дніпропетровськ, вул. Вінокурова, 22.

Розрахунки між підприємствами проведені грошовими коштами у безготівковій формі через філію ПАТ «Пумб» в м. Запоріжжя.

В розглянутій справі спір точиться щодо реальності відображених у податковому обліку платника податків - позивача операцій із контрагентом - ТОВ УП «Укрпромресурс», та достатності наявних первинних документів та їх відповідності вимогам законодавства для підтвердження таких операцій та використання платником податку такого податкового елементу як податковий кредит.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами.

Оскільки виникнення спору обумовлено тим, що найбільш поширеним способом порушення норм податкового законодавства є штучне введення в операції реального сектору економіки інших суб'єктів господарювання з метою отримання податкових та інших переваг, надання таких переваг на користь третіх осіб, що призводить до порушень бюджетних інтересів держави та прямо пов'язано із діями таких суб'єктів господарювання, які в свою чергу знаходяться поза межами контролю податкових органів, та мають ознаки кримінальних правопорушень.

Саме для недопущення вказаних порушень здійснено податковий контроль, з огляду на те, що при відсутності фактичної реалізації товарів податковий кредит формується шляхом маніпулювання податковою звітністю, це здійснюється із проведенням транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, з метою надання вигоди третій особі, та не мають реального товарного характеру.

Виходячи із практики недопущення відображення в податковому обліку таких операцій вирішальним є підтвердження реальності операцій іншими належними та допустимими доказами, ніж видаткова та податкова накладна.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» № 742/11/13-11 від 2 червня 2011року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають, зокрема, обставини, що підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Позивач підтвердив, що надав всі наявні документи, що складались при виконанні спірних операцій.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо реальності та правомірності відображення у податковому обліку операцій придбання товару у ТОВ УП «Укрпромресурс» суд доходить висновку щодо відсутності підстав для беззаперечного висновку на користь позивача, з огляду на наступне.

Судом не встановлено наявність документів, якими згідно умов договору від 31.10.2008 року, мали б тути оформлені правовідносини із ТОВ УП «Укрпромресурс», зокрема, надані позивачем товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам діючого законодавства, а саме: відсутні відомості про автопідприємство, відсутні подорожні листи, не зазначені документи, що слідують із вантажем, вантажоодержувачем в товарно-транспортній накладній за квітень 2011 року зазначений ДП «Дніпропетровський завод прецизійних труб», підпис вантажоодержувача не ідентифікований (відсутнє П.І.Б., посада, повноваження нічим не підтверджені), при цьому печать вантажоодержувача не ДП «Дніпропетровський завод прецизійних труб», як зазначено в товарно-транспортній накладній, а позивача.

Позивачем не надано жодного договору між позивачем та ДП «Дніпропетровський завод прецизійних труб», а також жодного договору на транспортування товару та доказів розрахунку за послуги транспортування цього товару.

З наданих до перевірки та доданих до позову товарно-транспортних накладних по суті господарської операції відсутнє підтвердження отримання позивачем товару, відсутні докази розвантаження та оприбуткування його на складі (картки складського обліку) та подальшого його використання.

Крім того, позивачем надані видаткові накладні без копій доручень на отримання цих товарів, проте номер і дата довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей у видаткових накладних зазначена, вказані видаткові накладні не містять обов'язкових реквізитів видаткових накладних як посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вищевказаний договір, укладений позивачем із ТОВ «УП Укрпромресурс» (т.1 а.с.134) є неукладеними, оскільки в них відсутній предмет договору - найменування товару, одиниця виміру та ціна.

Будь-яких підтверджень зберігання заявленого позивачем товару судом не встановлено. Фактично видаткові накладні підписані від імені сторін їх керівниками.

Згідно із «Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (далі - Правила №363), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до пункту 11.1 Правил №363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Товарно-транспортна накладна є первинним транспортним документом, на підставі якого здійснюється оприбуткування, оперативний та бухгалтерський облік товару. Таким чином, саме товарно-транспортні накладні є належними доказами факту відвантаження, перевезення, прийняття, обліку товарно-матеріальних цінностей.

Позивачем надано перевіряючим та до суду докази перевезення товару, складені з порушенням правил, з наданих документів неможливо дослідити проведення навантажувальних та розвантажувальних робіт, такий товар мав первісно зберігатись у складських приміщеннях.

Предметом поставки платниками податків визначений товар - феротитан ФТ і70, проте судом не встановлено наявність відомостей про його виробника або первісного постачальника (власника), відсутні документи щодо якості товару, що є необхідними згідно відповідних ГОСТів.

Надані позивачем первинні документи не надають можливість виокремить спірний товар, який визначений лише родовими ознаками, а також визначити його наявність у межах цивільного обороту, визначити його індивідуальні ознаки (виробник, дата виготовлення, номер партії, фактичні якісні та технічні характеристики), що підтверджує сумність проведених операцій.

Крім того, суд звертає увагу на тотожність складення однотипних первинних документів за різні періоди, що свідчить про їх одночасне виготовлення та штучність створюваних ними наслідків.

Матеріалами перевірки контрагента ТОВ «УП Укрпромресурс» встановлено, що у ТОВ «УП Укрпромресурс» відсутні об'єкти оподаткування ПДВ в частині купівлі-продажу товарів (робіт, послуг), придбаних у контрагентів-постачальників, зокрема, ТОВ «Індустрія ТДЛ» та їх подальшої реалізації на адресу контрагентів-покупців ТОВ «Дієг-Авіастар».

Згідно службової записки №620/7/26-34 від 28 липня 2011 року, наданої відділом податкової міліції ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ТОВ «Індустрія ТДЛ» не має власних або орендованих складських приміщень. Судом також не встановлено наявних складських приміщень у ТОВ «УП Укрпромресурс».

З системного аналізу обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський завод прецизійних труб» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 16 листопада 2015 року.

Суддя І.О. Верба