Постанова

від 24.11.2020 по справі 804/15167/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 804/15167/15

касаційне провадження № К/9901/25092/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції міста Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області (далі - Інспекція) на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016 (головуючий суддя - Лукманова О.М., судді - Божко Л.А., Прокопчук Т.С.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровський завод презиційних труб (яке є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю Дієг-Авіастар ) (далі - Товариство) до Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції міста Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2013 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.07.2013 № 0002002220, № 0002012220 та від 31.12.2013 № 0006452220, № 0006472220.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що: реальність господарських операцій з ТОВ Унітарне підприємство Укрпромресурс щодо придбання товарно-матеріальних цінностей (феротитану, титану губчастого, станка токарно-гвинторізного) підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, складеними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість; придбані у зазначеного постачальника товари були використані Товариством у виробничих цілях та реалізовані іншим суб`єктам господарювання, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами; Інспекцією не досліджувались фактичні обставини здійснення господарських операцій, а використано лише інформацію, яка не містить жодного доведеного факту, а ґрунтується лише на припущеннях.

Справа неодноразово розглядалась різними судовими інстанціями.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 10.11.2015 у задоволенні позову відмовив повністю.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що реальність господарських операцій між Товариством та ТОВ Унітарне підприємство Укрпромресурс не підтверджується обсягом первинних бухгалтерських документів, наданих позивачем, оскільки: товарно-транспортні накладні складені з недоліками (відсутні деякі реквізити, як-то: відомості про автопідприємство, не зазначені документи, які слідують з вантажем, в накладній за квітень 2011 року не ідентифікований підпис вантажоодержувача); відсутні подорожні листи; Товариство не надало договору на транспортування товарно-матеріальних цінностей, а також доказів проведення розрахунків за послуги із транспортування товарів; договір купівлі-продажу № 3110/08 від 31.10.2008, укладений між позивачем та ТОВ Унітарне підприємство Укрпромресурс , є неукладеним, оскільки відсутній предмет договору - найменування товару, одиниця виміру, ціна; Товариством не надано доказів на підтвердження зберігання придбаних у зазначеного контрагента товарно-матеріальних цінностей.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 12.04.2016 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким позов задовольнив частково: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Інспекції від 01.07.2013 № 0002012220 та від 31.12.2013 № 0006452220, № 0006472220. В Іншій частині позовних вимог відмовив.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що: фактичне виконання господарських операцій між Товариством та ТОВ Унітарне підприємство Укрпромресурс згідно договору купівлі-продажу № 3110/08 від 31.10.2008 (з урахуванням додатків до договору) підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які не містять дефектів форми та змісту, виписаними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість; розрахунки за придбані товарно-матеріальні цінності проведені Товариством у повному обсязі; що придбані у зазначеного контрагента товарно-матеріальні цінності були використані Товариством у виробничих цілях (перероблені за допомогою потужностей ДП Дніпровський завод презиційних труб та ТОВ Виробнича фірма Союз-Метан ) та реалізовані іншим суб`єктам господарювання; ланцюг придбання ТОВ Унітарне підприємство Укрпромресурс товарно-матеріальних цінностей, які в подальшому були реалізовані позивачу, та їх походження підтверджено належними та допустимими доказами; наявність у Товариства складських приміщень підтверджена відповідним договором та не заперечувалась податковим органом; листами від 23.03.2016 № 0323, від 10.03.2016 № 0310/16, від 22.03.2016 № 003 підтверджується факт тісних господарських відносин між Товариством та ТОВ Унітарне підприємство Укрпромресурс ; в усіх випадках господарських відносин між ТОВ Унітарне підприємство Укрпромресурс та іншими господарюючими суб`єктами щодо купівлі-продажу товарів ТОВ Унітарне підприємство Укрпромресурс виступає перевізником; при укладенні договору з ТОВ Унітарне підприємство Укрпромресурс у Товариства була наявна ділова мета, оскільки зазначений контрагент реалізовував титан та феротитан у партіях, які позивач мав можливість закупити та переробити, тоді як КП Запорізький титаново-магнієвий завод реалізовує зазначений товар лише великими партіями; висновки актів ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 02.08.2011 № 117/23-2/31775566 та від 19.09.2011 № 135/23-2/31775566 не можуть бути належними доказами у даній справі та свідчити про порушення вимог податкового законодавства при формуванні Товариством податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування.

Інспекція оскаржила рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 05.07.20016 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки суд не надав належної правової оцінки тому, що згідно актів ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 02.08.2011 № 117/23-2/31775566 та від 19.09.2011 № 135/23-2/31775566 не підтверджено факт придбання ТОВ Унітарне підприємство Укрпромресурс у періодах квітень, червень 2011 року товарно-матеріальних цінностей у контрагентів-постачальників та, відповідно, подальша їх реалізація на адресу Товариства за відповідні періоди не здійснювалась. Решта доводів скаржника зводиться до цитування норм Податкового кодексу України та змісту акту перевірки.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 23.11.2020 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 24.11.2020.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекція провела документальну невиїзну позапланову перевірку Товариства з питань правильності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ Унітарне підприємство Укрпромресурс за квітень, червень 2011 року, результати якої були оформлені актом від 07.06.2013 № 2266/22-4/34884334, за висновками якого Товариством були порушені вимоги: статей 203, 215, 228, 662, 655, 6456 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, та суперечить моральним засадам суспільства; підпунктів 14.1.13, 14.1.27, 14.1.36, 14.1.56 пункту 14.1 статті 14, пункту 135.1 статті 135, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2 квартал 2011 року на загальну суму 1231409,70 грн.; пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.7, 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що мало вираз у завищенні податкового кредиту на загальну суму 486723,00 грн. (у том числі: за квітень 2011 року - 311461,56 грн., за червень 2011 року - 175261,60 грн.).

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що Товариство неправомірно включило до складу витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, вартість товарів, придбаних у ТОВ Унітарне підприємство Укрпромресурс згідно договору купівлі-продажу № 3110/08 від 31.10.2008 (з урахуванням додатків до договору), а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості, - до податкового кредиту відповідного податкового періоду, оскільки: актами ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 02.08.2011 № 117/23-2/31775566 та від 19.09.2011 № 135/23-2/31775566 не підтверджено факт придбання ТОВ Унітарне підприємство Укрпромресурс у періодах квітень, червень 2011 року товарно-матеріальних цінностей у контрагентів-постачальників (а саме: ТОВ Індустрія ТДЛ , ПП Ангара , ТОВ Металургрембуд ) та, відповідно, подальша їх реалізація на адресу Товариства за відповідні періоди не здійснювалась; операції Товариства не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання.

На вказаний акт перевірки Товариством були подані заперечення, за результатом розгляду яких висновки акта перевірки були залишені без змін.

На підставі висновків вказаного акта перевірки та з урахуванням процедури адміністративного оскарження Інспекція прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0002012220 від 01.07.2013, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість на 486723,16 грн. - за основним платежем та на 1,00 грн. - з штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0006472220 від 31.12.2013, яким зменшила Товариству розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2012 року на суму 258688,00 грн.; № 00006452220 від 31.12.2013, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток на 1231409,70 - за основним платежем.

Податкове повідомлення-рішення № 0002002220 від 01.07.2013 було частково скасоване рішенням ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 17.09.2013 № 2530/10/04-36-10-04-09, з огляду на що вважається відкликаним в силу положень пункту 60.4 статті 60 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За приписами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Положеннями підпункту а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування та податковий кредит можуть вважатися не підтвердженими.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому, наведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом указаної норми, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, та податкового кредиту з податку на додану вартість, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень як протиправних, прийнятих контролюючим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Тобто, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу Інтерсплав проти України , вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, та податкового кредиту можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Саме собою невиконання контрагентом своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

Згідно зі статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що 31.10.2008 між Товариством (покупцем) та ТОВ Унітарне підприємство Укрпромресурс (постачальником) був укладений договір купівлі-продажу № 3110/8, відповідно до пункту 1.1 статті 1 якого ТОВ Унітарне підприємство Укрпромресурс зобов`язується поставити товарно-матеріальні цінності (далі - товар), найменування, кількість та ціна якого вказуються у додатках до договору, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його.

Дія вказаного договору була пролонгована до 01.11.2012 додатковими угодами № 1, № 3 та № 34 до цього договору.

Також, 05.04.2011 між Товариством та ТОВ Унітарне підприємство Укрпромресурс були підписані додатки до вказаного договору, а саме: № 9/11 від 05.04.2011 про поставку феротитану ФТи70 у кількості 10,000 т, № 10/11 від 13.04.2011 про поставку феротитану ФТи70 у кількості 20,000 т, № 11/11 від 18.04.2011 про поставку феротитану ФТи70 у кількості 5,812 т, титану губчастого Тг-Тв (брикет) у кількості 0,686 т, титану губчастого Тг-150 (брикети) у кількості 3,270 т, № 15/11 від 13.06.2011 про поставку феротитану ФТи70 у кількості 4,072 т, № 16/11 від 13.04.2011 про поставку феротитану ФТи70 у кількості 9,116 т, № 18/11 від 23.06.2011 про поставку феротитану ФТи70 у кількості 7,968 т, № 17/11 від 23.06.2011 про поставку верстату токарно-гвинторізного у кількості 1 шт.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій щодо придбання вказаних вище товарно-матеріальних цінностей Товариством були надані податкові та видаткові накладні, платіжні доручення та товарно-транспортні накладні (відповідно до яких транспортування товарів здійснювалось продавцем - ТОВ Унітарне підприємство Укрпромресурс , вантажовідправником та замовником перевезення вказано ТОВ Унітарне підприємство Укрпромресурс , вантажоодержувачем вказано Товариство, пункт навантаження - м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, буд. 29, що є місцем розташування ТОВ Унітарне підприємство Укрпромресурс , пункт розвантаження - м. Дніпропетровськ, вул. Винокурова, буд. 22 (місце знаходження позивача)).

Також, судом апеляційної інстанції було встановлено, що матеріали справи містять інші податкові накладні та платіжні доручення за період лютого 2011 року, березня 2011 року, травня 2013 року, які підтверджують наявність господарських взаємовідносини між ТОВ Унітарне підприємство Укрпромресурс та Товариством і у інших періодах, не тільки у квітні та червні 2011 року, до яких з боку Інспекції не виникало зауважень.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 30.10.2012 основними видами діяльності Товариства є: оптова торгівля металами та металевими рудами, виробництво інших кольорових металів, оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього.

В процесі здійснення господарської діяльності Товариство замовляло у ДП Дніпропетровській завод прецизійних труб (договір про надання послуг № 01/01 від 01.01.2011) та ТОВ Виробнича фірма Союз-Метал (укладено договір про надання послуг № 0106 від 01.06.2011) послуги по переробці феротитану ФТи70, титану губчастого Тг-Тв (брикет), титану губчастого Тг-150 (брикети), який був придбаний у ТОВ Унітарне підприємство Укрпромресурс . Згідно актів виконаних робіт, що підписані між Товариством ДП Дніпропетровській завод прецизійних труб і ТОВ Виробнича фірма Союз-Метал , останніми були надані послуги по дробленню феротитану, щодо титану губчастого робився хімічний аналіз, замовлялись послуги його транспортування.

В подальшому, перероблений феротитан та титан губчастий Товариством було реалізовано на користь ВАТ Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.Н. Кузьміна (згідно договору поставки № 11090433 від 13.03.2009), що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами. При цьому, Інспекцією не ставиться під сумнів реальність господарських відносин між Товариством та ВАТ Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.Н. Кузьміна.

Також, судом апеляційної інстанції було встановлено, що при укладенні договору з ТОВ Унітарне підприємство Укрпромресурс у Товариства була наявна ділова мета, оскільки зазначений контрагент реалізовував титан та феротитан у партіях, які позивач мав можливість закупити та переробити, тоді як КП Запорізький титаново-магнієвий завод реалізовує зазначений товар лише великими партіями.

В свою чергу, листом від 22.03.2016 № 003 ТОВ Унітарне підприємство Укрпромресурс підтвердило здійснення господарських операцій з продажу товарів Товариству та надало первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій з придбання ТОВ Унітарне підприємство Укрпромресурс у ТОВ Індустрія ТДЛ , ПП Ангара феротитану та титану губчастого, а у ТОВ Металургремстрой - верстату товарно-гвинторізного.

Таким чином, судом апеляційної інстанції у процесі розгляду справи було встановлено шляхи походження феротитану ФТи70, титану губчастого Тг-Тв, титану губчастого Тг-150, токарно-гвинторізного верстату та підтверджено ланцюг придбання ТОВ Унітарне підприємство Укрпромресурс вказаних товарів, які в подальшому були реалізовані Товариству.

При цьому, судом апеляційної інстанції було встановлено, що в усіх випадках господарських відносин ТОВ Унітарне підприємство Укрпромресурс з іншими суб`єктами господарювання щодо купівлі або продажу товарів, перевізником вантажів виступає ТОВ Унітарне підприємство Укрпромресурс , що підтверджується відповідними договорами, копії яких наявні у матеріалах справи. Матеріалами справи підтверджується наявність виробничих приміщень, складських приміщень, офісних приміщень як у Товариства, так і у ТОВ Унітарне підприємство Укрпромресурс .

Відповідно до листів від 23.03.2016 № 0323/16, від 10.03.2016 № 0310/16 від ТОВ Дніпропетровський завод прецизійних труб , листа від 22.03.2016 № 003 ТОВ Унітарне підприємство Укрпромресурс , ТОВ Унітарне підприємство Укрпромресурс та Товариство мають тісні господарські відносини, співпрацюють з 2008 року щодо поставки товарів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, виходячи із принципу офіційного з`ясування обставин справи, з дотриманням норм статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) дослідив первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, та з урахуванням усіх доказів у справі у їх сукупності, встановив реальність господарських операцій та дійшов обґрунтованого висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір.

Доводи касаційної скарги обґрунтовані тільки посиланням на обставини, викладені в пктах ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 02.08.2011 № 117/23-2/31775566 та від 19.09.2011 № 135/23-2/31775566. Ці обставини були перевірені судом апеляційної інстанції з дослідженням в судовому процесі доказів, на підставі оцінки яких суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок, що вони не можуть бути належними доказами у даній справі та свідчити про порушення вимог податкового законодавства при формуванні Товариством податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, з урахуванням того, що доказів прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень на підставі висновків зазначених актів Інспекцією надано не було.

Таким чином, доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, з огляду на що підстави для скасування ухваленого у даній справі рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції міста Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова