Постанова

від 29.10.2015 по справі 810/2914/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2015 року 810/2914/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Київській області, державного реєстратора Головного територіального управління юстиції у Київській області Козлова Юрія Вікторовича, державного реєстратора Реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області Самсон Тетяни Володимирівни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, ОСОБА_4, про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та спонукання до виконання певних дій.

Суть спору: ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Козлова Юрія Вікторовича, згідно якого, з урахуванням змінених позовних вимог, просить суд:

- скасувати рішення № 20953738 від 27 квітня 2015 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Козлова Юрія Вікторовича про відмову у державній реєстрації припинення права власності (форма власності: приватна) на земельну ділянку, площею 0,0600 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3;

- скасувати рішення, індексний номер 12188539 від 04.04.2014, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) права власності на земельну ділянку, площею 0,0600 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3;

- визнати недійсним свідоцтво НОМЕР_4, видане 04.04.2014 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 12188539 від 04.04.2014, про право власності ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на земельну ділянку, площею 0,0600 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3;

- скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_3, згідно свідоцтва про право власності;

- зобов'язати Реєстраційну службу Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області здійснити державну реєстрацію припинення права власності на земельну ділянку, що розташована: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3, ОСОБА_4.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.09.2015 замінено неналежних відповідачів у справі, а саме: Реєстраційну службу Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області на належного відповідача - Головне територіальне управління юстиції у Київській області; Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Козлова Юрія Вікторовича, на належного - Державного реєстратора Головного територіального управління юстиції у Київській області Козлова Юрія Вікторовича.

Також, ухвалою суду від 29.09.2015 залучено до участі у справі в якості другого відповідача державного реєстратора Реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області Самсон Тетяну Володимирівну та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, ОСОБА_4.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що державним реєстратором Головного територіального управління юстиції у Київській області Козловим Юрієм Вікторовичем було безпідставно відмовлено позивачу у державній реєстрації припинення права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3. Так, позивач зауважив, що ним було подано повний пакет документів, які є необхідними для внесення запису про скасування державної реєстрації права власності вказаної особи на відповідну земельну ділянку, зокрема, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області, яким було визнано недійсним державний акт на право власності серії НОМЕР_5 від 23.05.2012, що був виданий ОСОБА_4.

Позивач зазначив про те, що підставою для відмови у проведення державної реєстрації припинення права власності на відповідну земельну ділянку було те, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_4 не на підставі державного акта на право власності серії НОМЕР_5 від 23.05.2012, а на підставі іншого правовстановлюючого документа, зокрема, свідоцтва про право власності НОМЕР_4 від 04.04.2014, яке було видано Реєстраційною службою Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області вказаній особі на підставі рішення державного реєстратора про державну реєстрації права власності.

Проте, позивач вказує на те, що Броварським міськрайонним управлінням юстиції Київської області було неправомірно видано ОСОБА_4 вказане свідоцтво про право власності на відповідну земельну ділянку, адже його видача зумовлена втратою державного акта серії НОМЕР_5 від 23.05.2012, який, в свою чергу, був визнаний недійсним відповідним рішенням суду.

Головне територіальне управління юстиції у Київській області, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначило про те, що подані позивачем під час звернення до державного реєстратора документи, зокрема рішення суду не містило вимог щодо скасування рішення державного реєстратора, державної реєстрації прав, скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у зв'язку з чим відповідачем було правомірно відмовлено у проведенні державної реєстрації припинення права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_4

Крім того, відповідачем було зазначено про те, що скасування державної реєстрації права власності належить до виключної компетенції відповідних органів територіального управління юстиції, а тому відповідні дії вправі вчиняти виключно вказані органи державної влади. При цьому, інші органи державної влади, зокрема, суди, не наділенні правом зобов'язувати державні органи реєстрації вчиняти вказані дії, оскільки це є втручанням у дискрецію органу державної влади.

29.10.2015 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання б/н від 29.10.2015 (вх.17991/15 від 29.10.2015) про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження та заява про задоволення позовних вимог у редакції заяви від 29.09.2015.

Відповідачі, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується рекомендованими повідомленнями по вручення, у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили.

Третя особа у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином рекомендованою кореспонденцією, яка направлялась на адресу ОСОБА_4.

Згідно інформації з офіційного сайту Державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, поштова кореспонденція на адресу третьої особи з штрих кодовим ідентифікатором 0113323817030 відправлена 19.10.2015 та 26.10.2015 була вручена особисто.

Частиною 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що учасники судового процесу були належним чином проінформовані про дату, час і місце судового розгляду, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Вищий адміністративний суд України в пункті 11 Листа від 30.11.2009 р. № 1619/10/13-09 зазначив, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.

На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 24.01.2015 у справі № 1007/10868/2012 визнано незаконним та скасовано рішення правління громадської організації «Садове товариство «Заліське» (протокол № 7) від 18 грудня 2010 року в частині надання дозволу ОСОБА_4 на переоформлення земельної ділянки, площею 0,0600 га, по АДРЕСА_1; визнано незаконним та скасовано рішення Богданівської сільської ради Броварського району Київської області № 57-8-6 від 20 липня 2011 року в частині передання ОСОБА_4 земельної ділянки, площею 0,0600 га, по АДРЕСА_1; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_4 (серія НОМЕР_5 від 23 травня 2012 року), площею 0,0600 га, за адресою: АДРЕСА_1 (цільове призначення - для колективного садівництва, кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_3).

Постановою Апеляційного суду Київської області від 28.03.2013 у справі № 1007/10868/2012 скасовано рішення Броварського міськрайнного суду Київської області від 24.01.2013 та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Садового товариства «Заліське», Богданівської сільської ради Броварського району Київської області та ОСОБА_4 про визнання частково незаконними та скасування рішень громадської організації та сільської ради, визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, а також про визнання права користування земельної ділянки.

25.09.2013 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ було постановлено ухвалу у справі № 1007/10868/2012, яким задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1, скасовано рішення Апеляційного суду Київської області від 28.03.2015, а рішення Броварського районного міськрайонного суду Київської області залишено в силі.

Отже, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24.01.2013 у справі № 1007/10868/2012 набрало законної сили 25.09.2013.

Також судом встановлено, що ОСОБА_4 у газеті «Нове життя» від 28.02.2014 № 8 (10374) було розміщеного оголошення про втрату державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5, виданого на ім'я вищевказаної особи на підставі рішення Богданівської сільської ради № 57-8-6 від 20.07.2011.

02.04.2014 року ОСОБА_4 звернулась до реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області із заявою про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_3.

Розглянувши відповідні документи, 04.04.2014 державним реєстратором Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області Самсон Тетяною Володимирівною було винесено рішення №12188539 про державну реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на вищевказану земельну ділянку.

В цей же день ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 04.04.2014 за індексним номером 20031564.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, з метою проведення державної реєстрації припинення права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3), звернувся з відповідною заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень до Реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області.

До вказаної заяви позивачем були подані наступні документи: квитанція б/н від 20.04.2015; копія паспорта ОСОБА_1, серія НОМЕР_6, виданого Броварським МВГУ МВС України в Київській області 18.06.1996; копія ідентифікаційного номеру ОСОБА_1; рішення Броварського міськрайоного суду від 24.01.2015 у справі № 1007/10868/2012; рішення Апеляційного суду Київської області від 28.03.2015 у справі № 1007/10868/2012; ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.09.2013 у справі № 1007/10868/2012.

Вищезазначена заява була прийнята державним реєстратором, зареєстрована у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 21.04.2015 за реєстраційним номером 11091231 та відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 23.02.2015 №240/5 була передана для прийняття відповідного рішення до Головного територіального управління юстиції у Київській області.

Судом встановлено, що за результатами розгляду вказаної заяви, державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Козловим Юрієм Вікторовичем було прийнято рішення № 20953738 від 27.04.2015, яким відмовлено позивачу у державній реєстрації припинення права власності на вказану земельну ділянку.

Як вбачається зі змісту вказаного рішення, згідно з даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на вищевказану земельну ділянку зареєстровано на ім'я ОСОБА_4 на підставі відмінного від вказаного в рішенні суду правовстановлюючого документа, зокрема, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_4 від 04.04.2014, виданого Реєстраційною службою Броварського міськрайнного управління юстиції Київської області.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Положеннями ст. 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Правові, економічна та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV (далі- Закон України № 1952).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 9 Закону № 1952 державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України № 1952 у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених статтею 4 2 та частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень (ч. 2 ст. 24 Закону України № 1952).

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав встановлена Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. N 868 (далі - Порядок № 868).

Пунктом 8 Порядку № 868 передбачено, що для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові, особі, зазначеній у пункті 1 -цього Порядку, заяву, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Відповідно до п. 6 Порядку № 868 документи, що подаються для проведення державної реєстрації прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, повинні відповідати вимогам, що встановлені законом, цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 48 Порядку № 868 для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, реєстрація якого проведена до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення, у зв'язку із втратою, пошкодженням чи зіпсуванням свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією, державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку заявник подає органові державної реєстрації прав: 1) завірену в установленому порядку органом, що видавав документ, копію примірника втраченого, пошкодженого чи зіпсованого документа; 2) оголошення про втрату документа у регіональних друкованих засобах масової інформації за місцем розташування нерухомого майна, в якому повинні бути зазначені назва документа, його номер і дата видачі, на чиє ім'я виданий, яким органом (крім випадків пошкодження чи зіпсування документа).

За результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор органу державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію права власності з видачею свідоцтва на заміну втраченого, пошкодженого чи зіпсованого документа. У свідоцтві зазначається серія, номер, назва, дата видачі та суб'єкт, який здійснив видачу втраченого, пошкодженого чи зіпсованого документа.

Отже, проаналізувавши вищевказані норми, суд дійшов висновку про те, що у разі втрати власником державного акта на право власності на відповідну земельну ділянку, така особа має право звернутися до відповідного органу державної реєстрації з належним чином засвідченою копію державного акта на право власності на відповідне нерухоме майно та оголошенням про втрату документа у регіональних друкованих засобах масової інформації за місцем розташування нерухомого майна.

Крім того, суд звертає увагу на те, що наведене право на отримання свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна у разі втрати оригіналу правозасвідчувального документа належить лише власнику земельної ділянки.

Як зазначено вище, рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 24.01.2013 у справі № 1007/10868/2012, яке набрало законної сили 25.09.2013, було визнано незаконним та скасовано рішення Богданівської сільської ради Броварського району Київської області № 57-8-6 від 20 липня 2011 року в частині передання ОСОБА_4 земельної ділянки, площею 0,0600 га, по АДРЕСА_1, а також визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5, який був виданий ОСОБА_4.

Суд звертає увагу на те, що наявність відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, свідчить про відсутність правових підстав виникнення у ОСОБА_4 права власності на спірну земельну ділянку.

Отже, скасування у судовому порядку рішення органу місцевого самоврядування та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку свідчить про те, що вказаний акт втрачає свою юридичну силу як правовий документ, що в свою чергу, свідчить про те, що всі подальші дії, які вчиняються на підставі такого державного акта, не призводять до виникнення будь-яких правовідносин та не породжують настання жодних юридичних наслідків.

Суд вважає за доцільне зазначити про те, що п 1 ч. 1 ст. 15 Закону № 1952 на державного ресторатора покладено обов'язок здійснювати перевірку поданих до державної реєстрації документів. На думку суду, дане положення поширюється на державного реєстратора і у випадку видачі свідоцтва про право власності на земельну ділянку на підставі втраченого державного акта на право власності на земельну ділянку та винесення рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.

Як зазначено вище, одним із документів, який подається особою для видачі свідоцтва про право власності на земельну ділянку, у разі втрати державного акта, є належним чином засвідчена копія відповідного державного акта на право власності на земельну ділянку.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 9 Закону №1952 державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Тобто до кола повноважень державного реєстратора входить дослідження документів на предмет їх відповідності вимогам законодавства, визначення факту виникнення в заявника речового права на нерухоме майно або ж його обтяження, а також встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно. Крім того, саме зазначені положення Закону встановлюють межі дослідження наведених юридичних фактів. Цими межами і є подані документи та права, які з них виникають.

Межею встановлення юридичних фактів щодо речових прав на нерухоме майно або їх обтяжень, які виникли внаслідок правочину, є сам правочин. Державний реєстратор має провести аналіз змісту та форми документів, оскільки, по-перше, для державної реєстрації може подаватися підроблений документ, а тому відповідальність перед законним власником за проведення державної реєстрації прав на підставі такого документа може нести держава в особі державного реєстратора; по-друге, при складанні документа особа, яка здійснювала його підготовку, може допустити технічну помилку у імені суб'єкта, адресі об'єкта або в інших відомостях, у зв'язку з чим зі змісту цього документа будуть витікати протиріччя.

Державний реєстратор у силу свого правового статусу не може сліпо слідкувати документам тих органів, які їх видали. За нього несе відповідальність держава, а тому він повинен робити все в межах його компетенції для того, щоб надати учасникам обороту нерухомості державні гарантії охорони та захисту їх прав на нерухомість. Ця обставина, у свою чергу, має позитивно впливати на весь оборот об'єктів нерухомого майна й захищеність прав його учасників, оскільки мінімізує ризики державної реєстрації прав на нерухоме майно або їх обтяжень з помилками.

Наведене відповідає засадам державної реєстрації прав, закріпленим статтею 3 Закону №1952, зокрема, частині 2 цієї норми, яка обумовлює, що держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Отже, державний реєстратор прав на нерухоме майно є суб'єктом встановлення юридичних фактів, за посередництвом яких у учасників цивільних правовідносин виникають, змінюються або припиняються речові права на нерухоме майно та/або їх обтяження. Коло юридичних фактів, які підлягають встановленню, а також юридичний інструментарій (засоби, способи, підходи), що може використовуватися державним реєстратором для встановлення юридичних фактів, передбачаються нормами чинного цивільного законодавства та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. N 868. Особливістю процесу встановлення юридичних фактів державним реєстратором прав на нерухоме майно є те, що предметом його дослідження, а тому і основним джерелом інформації, є задокументовані відомості, оскільки участь заявника в процесі реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень обмежується подачею та отриманням документів, а також можливістю отримання інформації про хід розгляду заяви.

Така правова позиція викладена, зокрема, в Роз'ясненні Міністерства юстиції України від 07.07.2012 р. «Державний реєстратор прав на нерухоме майно як суб'єкт встановлення юридичних фактів у цивільному праві».

За таких обставин, отримавши від ОСОБА_4 комплект документів для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку, у зв'язку із втратою державного акта на право власності на землю, державний реєстратор мав встановити обставини наявності у третьої особи відповідного права, зокрема, шляхом направлення запитів до відповідних органів з метою з'ясування чинності державного акта та рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого він був виданий.

Однак, такі дії відповідачем вчинені не були, що призвело до реєстрації права власності на земельну ділянку за особою, якій це право не належить, та свідчить про безпідставність прийняття державним реєстратором Реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області Самсон Тетяною Володимирівною рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень, за індексним номером 12188539 від 04.04.2014.

У зв'язку з цим вимоги позивача в частині скасування вказаного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є правомірними та підлягають задоволенню.

У той же час, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову в частині вимог про скасування рішення № 20953738 від 27 квітня 2015 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Козлова Юрія Вікторовича про відмову у державній реєстрації припинення права власності.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону № 1952 у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Процедура прийняття і розгляду заяв щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, перелік документів, необхідних для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав, права та обов'язки суб'єктів, що є учасниками зазначеної процедури регулюється Порядком прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 № 3502/5 (надалі-Порядок № 3502/5).

Згідно з п. 1.4-1.5 Порядку № 3502/2 внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав здійснюються в день прийняття заяви органом державної реєстрації прав або нотаріусом. Документи, що подаються для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав, повинні відповідати вимогам, встановленим законом, цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 2.1 Порядку № 3502/2 передбачено, що для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, або нотаріусу, яким проведено державну реєстрацію прав, заяву та документи, визначені цим Порядком.

Пунктом 2.6 Порядку № 3502/2 визначено, що для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу.

Згідно з п. 2.9 Порядку № 3502/2 передбачено, що під час розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор перевіряє наявність підстав для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав.

Пунктом 2.10 Порядку № 3502/2 встановлено, що за результатами розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор приймає рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав або рішення щодо відмови у внесенні змін до записів, відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав, відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав.

Отже, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що підставою для підставою для внесення запису про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,0600 га, по АДРЕСА_1, має бути виключно судове рішення про скасування рішення державного реєстратора (у даному випадку - рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області Самсон Тетяни Володимирівни, індексний номер 12188539 від 04.04.2014), яке позивачем не надавалося внаслідок його відсутності.

Фактично, відповідна дія може бути вчинена державним реєстратором реєстраційної служби лише на підставі рішення суду у цій справі, після набрання законної сили якого позивач набуває статусу заінтересованої особи, відповідно до положень Порядку № 3502/2.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині вимог про скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Управління реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області у Київській області Козлова Юрія Вікторовича № 20953738 від 27.04.2015 та зобов'язання Реєстраційну службу Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області здійснити державну реєстрацію припинення права власності на земельну ділянку.

Крім того, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку НОМЕР_4 від 04.04.2014, яке було видано ОСОБА_4 на земельну ділянку, загальною площею 0, 0600 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3), оскільки у спірних правовідносинах належним та повним способом захисту порушених прав позивача є скасування саме рішення державного реєстратора, у зв'язку з тим, в даному випадку правові наслідки несуть акти індивідуальної дії, тобто рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.04.2014 за НОМЕР_4.

Суд звертає увагу на те, що вказане свідоцтво про право власності на земельну ділянку є виключно формою закріплення відповідного рішення про державну реєстрацію права власності, та не є тим актом індивідуальної дії, який може оспорюватися в адміністративному процесі.

Також суд не вбачає правових підстав щодо задоволення вимог позивача в частині скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_4 на земельну ділянку із кадастровим номером: НОМЕР_3,у зв'язку з наступним.

Відповідно до 1 ст. 6 Закону України № 1952 встановлено, що систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав). Зі змісту Закону України № 1952 вбачається, що до повноважень відповідача, крім іншого, належить проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Частиною 4 ст. 9 Закону України № 1952 передбачено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України № 1952 встановлено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Отже, з урахуванням наведених норм, суд вбачає за доцільне зазначити, що здійснення державної реєстрації права власності, а також внесення записів про скасування державної реєстрації права власності належить до виключної компетенції органів державної реєстрації прав шляхом прийняття відповідного рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частинами 1 та 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, проте відповідний спосіб захисту має бути законним та відповідати певній нормі права.

Отже, аналізуючи зміст ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про те, що зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення не належить до компетенції адміністративного суду, у разі наявності у суб'єкта владних повноважень права адміністративного розсуду.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Так, зокрема, суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Такої позиції дотримується Вищий адміністративний суд в ухвалі від 31.07.2014 року у справі № К/800/62158/13.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_4 на земельну ділянку із кадастровим номером: НОМЕР_3.

Крім того, як було зазначено вище, відповідний запис про скасування державної реєстрації права власності може бути внесений виключно на підставі судового рішення про скасування рішення державного реєстратора (у даному випадку - рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області Самсон Тетяни Володимирівни, індексний номер 12188539 від 04.04.2014), яке на момент звернення позивача до суду було відсутнє.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, враховуючи задоволення судом однієї позовної вимоги немайнового характеру, сплачений позивачем судовий збір в сумі 73 грн. 08 коп. підлягає стягненню на його користь з Реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області Самсон Тетяни Володимирівни, індексний номер 12188539 від 04.04.20014, про державну реєстрацію за ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) права власності на земельну ділянку площею 0, 0600 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3.

3.В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судовий збір в сумі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області (07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Гагаріна, будинок 20, ідентифікаційний код 33341499).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Дудін С.О.