Ухвала

від 22.10.2015 по справі 804/10401/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

22 жовтня 2015 рокусправа № 804/10401/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Проценко О.А.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року

у справі № 804/10401/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Айварис»

до відповідача Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Айварис» звернулося з адміністративним позовом до відповідача, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Дніпропетровської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 11.07.2014 року № 0005982204, яким ТОВ "Айварис" збільшено суму грошового зобов'язання ПДВ у розмірі 105 977,50 грн. в т.ч. 84 782,00 грн. основного платежу та 21 195,50 грн. штрафних санкцій.

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позові, зазначив, що висновки перевірки, за результатами якої прийнято податкові повідомлення-рішення, щодо відсутності факту господарських операцій з ТОВ «Відродження-Дніпро», ТОВ «Інтервенто» є необґрунтованими.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Айварис» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0005982204 від 11.07.2014 року.

Постанова суду мотивована необґрунтованістю та недоведеністю відповідачем тих обставин, які стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Такі висновки суд обґрунтував встановленими обставинами справи, які свідчать про реальність господарських операцій, що не визнаються відповідачем, а також наявністю належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують здійснені позивачем господарські операції, за наслідками яких підприємством визначено податкові зобовязання з податку на додану вартість.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач - Дніпропетровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність рішення суду обставинам справи, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Так, відповідач вказує, що на підтвердження факту надання ТОВ «Відродження-Дніпро» та ТОВ «Інтервенто» позивачеві послуг, останнім до перевірки було надано лише акти виконаних робіт та податкові накладні, в яких йдеться лише про надання послуг та зазначено суму, що підлягає сплаті виконавцеві. Ці акти не розкривають змісту наданих послуг, позаяк не містять деталізованої інформації про фактично надані послуги, що виключає можливість оцінки подальшого використання спірних послуг у діяльності позивача.

Крім того, станом на 31.01.2014 року кредиторська заборгованість перед ТОВ «Інтервенто» за отримані послуги складає 95297, 72 грн..

Представник відповідача у судовому засіданні доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав.

Представником Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області у судовому засіданні заявлено клопотання про здійснення процесуального правонаступництва, а саме заміну Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на Дніпропетровську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

За таких обставин, з огляду на положення ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила здійснити процесуальне правонаступництво у даній адміністративній справі, а саме: замінити відповідача по справі - Дніпропетровську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на Дніпропетровську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обгрунтоване.

При цьому, представник позивача зазначив, що показники податкової звітності підприємства підтверджено належними та допустимими доказами - документами первинного бухгалтерського обліку, які було надано податковому органу у якості додатків до листа пояснення на запит.

Представник позивача також пояснив, що позивач повністю оплатив ТОВ «Інтервенто» виконані роботи в строки та в сумах, вказаних в графіку оплат по договору від 01.09.2013 року. Вказане підтверджено оригіналами платіжних документів.

У судовому засіданні, заслухавши пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "АЙВАРИС" код за ЄДРПОУ 36910638 з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ "Відродження- Дніпро" (код за ЄДРПОУ 38199048) та ТОВ " Інтервенто" (код за ЄДРПОУ 36910638) за січень 2014р.

За результатами перевірки складено Акт від 26.06.2014 року №381/22-04/36910638, в якому зроблено висновок про порушення підприємством: п.198.3, п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755 -VІ, в результаті чого завищено податковий кредит за січень 2014 року всього на 84 782 грн..

Відповідач в акті перевірки вказує, що позивачем отримано від ТОВ "Відродження-Дніпро", ТОВ " Інтервенто" паперові носії за формою первинних документів, в яких наведені відомості, що не відповідають фактичним (реальним) обставинам справи, оскільки вони складені на підставі недійсності господарських операцій та відповідно не можуть бути підставою для відображення в бухгалтерському та податковому обліку витрат.

Висновок відповідача про нереальність укладення угоди ґрунтується на Акті перевірки ТОВ "Відродження-Дніпро" №893/04-61-22-2/38199048 від 16.04.2014 року та Акті перевірки ТОВ " Інтервенто" №894/04-61-22-4/38198809 від 16.04.2014 року з питань дотримання вимог податкового законодавства.

З цих підстав ОДПІ вказує на нереальність господарських операцій між ТОВ «Айварис» та ТОВ «Відродження, ТОВ «Інтервенто», що свідчить про неправомірність визначення ТОВ «Айварис» витрат та формування податкового кредиту по цим взаємовідносинам.

Будь-яких інших обставин, з якими б ОДПІ пов'язувала порушення ТОВ «Айварис» вимог податкового законодавства, акт перевірки не містить.

На підставі висновків Акту перевірки Дніпропетровська ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 11.07.2014 року №0005982204, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПДВ у розмірі 105 977,50 грн. в т.ч. 84782,00грн. основного платежу та 21 195,50 грн. штрафних санкцій.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що податкові повідомлення - рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені, зокрема, Податковим кодексом України.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно до пп. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Дослідивши акт перевірки та документи первинного бухгалтерського обліку позивача у сукупності, суд встановив наступне.

01.09.2013 року між ТОВ "АЙВАРИС" та ТОВ "Інтервенто" було укладено Договір про надання послуг №1309, відповідно до якого Виконавець (ТОВ "Інтервенто") зобов'язується за завданням Замовника (ТОВ "АЙВАРИС") протягом визначеного в Договорі строку надавати за плату наступні послуги - прибирання офісних та складських приміщень, а Замовник зобов'язується оплачувати наданні послуги.

Позивачем наданні первинні документи на підтвердження господарської операції, а саме: Акт приймання-передачі наданих послуг №310139 від 31.01.2014 року, податкова накладна №310139 від 31.01.2014 року.

При цьому, у періоді, що перевірявся ТОВ "Айваріс" використовував у своїй діяльності орендовані приміщення згідно договору оренди №5180/1-12 від 01.08.2012 року за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Автопаркова, 5.

Послуги з прибирання орендованих приміщень за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Автопаркова, 5 перестали надаватись на підставі наказу директора ТОВ "Айварис" від 24.02.2014 року №7, у зв'язку із складним економічним становищем підприємства.

В тому числі, 01.02.2013 року між ТОВ "Відродження-Дніпро" та ТОВ "АЙВАРИС" було укладено Договір про надання послуг мерчендайзинга №М/02, відповідно до якого Виконавець (ТОВ "Відродження-Дніпро") надає Замовнику (ТОВ "АЙВАРИС") послуги мерчендайзинга по торговым точкам (ГГ) формата самообслуговування. Під послугами мерчендайзінга сторони розуміють наступне: Проведення робіт на ТТ: виставлення товару згідно з наданими стандартам і планнограмі. Контроль якості (цілісності циніків, заміна їх у разі потреби. Виконавець в ТТ, в яких це можливо, здійснюється розширення площадки) і представленості продукції Заявника, а також застосовує інші всі можливі дії. Виконавець повідомляє Замовника про проблеми з продукцією (не товарний вигляд та інше).

01 вересня 2013 року між ТОВ "Відродження-Дніпро" (Виконавець) та ТОВ "АЙВАРИС" (Замовник) було укладено Договір про надання послуг відповідно до умов якого, Замовник доручає Виконавцеві, а Виконавець зобов'язується надати останньому послуги з розробки рекламної компанії товарів та товарних знаків Замовника, згідно додатку №1 від 01.09.2013 року. Надання послуг оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг.

01 вересня 2013 року між ТОВ "Відродження-Дніпро" (Виконавець) та ТОВ "АЙВАРИС" (Замовник) було укладено Договір про надання маркетингових послуг відповідно до умов якого, Замовник доручає Виконавцеві, а Виконавець зобов'язується надати останньому послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять Замовника та які визначені договором.

Відповідно до умов вищезазначених договорів виписано податкові накладні та акти виконаних робіт, перелік яких зазначено в акті перевірки.

Колегія суддів звертає увагу на те, що акт перевірки не містить зауважень щодо змісту конкретних первинних документів на предмет їх відповідності вимогам закону.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, податковою службою фактично не досліджувались господарські операції між позивачем та ТОВ "Відродження-Дніпро", ТОВ " Інтервенто", за наслідками яких позивачем визначались податкові зобов'язання з податку на додану вартість. Висновки про заниження податкових зобов'язань зроблені не з огляду на вищенаведені норми права, а з огляду на обставини, які викладені в акті перевірки контрагентів позивача ТОВ «Айварис» які, на думку ОДПІ, свідчать про нереальність укладених правочинів. В той же час, враховуючи вказані вище норми матеріального права, при дослідженні факту здійснення господарської діяльності повинні досліджуватись відносини, що мали місце безпосередньо між учасниками господарських операції, та документи первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких сформовані дані податкового обліку.

Отже, обставини, викладені в акті перевірки ТОВ «Айварис», не можуть бути беззаперечним доказом порушення саме позивачем вимог податкового законодавства та підставою для прийняття контролюючим органом рішення про збільшення сум грошового зобов'язання.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи відсутні копії судових рішень або вироків суду, які набрали законної сили, на підтвердження здійснення контрагентом позивача фіктивної діяльності, підробки документів, наданих позивачем.

Щодо результатів перевірки контрагентів слід зазначити чи, що податкове законодавство України не ставить в залежність право покупця на податковий кредит від проведення та результатів перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб, а також наявності та змісту правових взаємовідносин цих осіб між собою.

У разі, коли контрагенти покупця чи треті особи не виконали свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них. Будь-які факти, встановлені під час перевірки контрагентів, не є підставою для позбавлення покупця права на витрати та податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання права на кредит та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовного того, що під час судового розгляду відповідач не надав беззаперечних доказів щодо правомірності податкових повідомлень-рішень.

В той же час, відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Стосовно доводів апеляційної скарги, слід зазначити, що факт здійснення розрахунків з ТОВ «Інтервенто» підтверджено платіжними документами позивача за січень-лютий 2014 року.

Пояснень стосовно того, які саме зауваження до актів виконання робіт були у податкового органу під час перевірки, відповідач не зазначає.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено законність і обґрунтованість прийнятого податкового повідомлення-рішення, що є підставою для задоволення позову.

На підставі викладеного, апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області слід залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2014 у справі № 804/10401/14 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Ухвалу в повному обсязі складено 27.11.2015 року.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко