Ухвала

від 26.11.2015 по справі 367/6887/14-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 367/6887/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Пархоменко О.В. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

26 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіАліменко В.О. суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю., за участю секретаря судового засіданняТкачук М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві за апеляційною скаргою представника позивачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 26 серпня 2015 року у справі за заявою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_7, представника ОСОБА_8 та ОСОБА_6 - ОСОБА_9 про забезпечення позову в порядку ст. 117 КАС України,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року заявники звернулася до Ірпінського міського суду Київської області із заявою про забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі №367/6887/14-а, посилаючись на ст. 117 КАС України.

В заяві про забезпечення позову, до винесення рішення по суті спору, заявники просили:

заборонити СТ «Бучанка» (ід.код 37076054) вул. Ворошилова,1 СТ «Бучанка» смт. Гостомель Київської області після скасування судом (визнання недійсним) державного акту про право власності на земельну ділянку НОМЕР_3 і його державної реєстрації повторно видавати ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ід. Код НОМЕР_1) документи для безоплатної передачі земельної ділянки по АДРЕСА_2 і також просили зупинити дію рішення зборів СТ «Бучанка» від 10.07.10 року про обрання ОСОБА_10 і ОСОБА_11 (про прийняття їх) в члени СТ «Бучанка» і про передачу їм вказаної земельної ділянки за вищевказаною адресою у користування без виділення часток;

заборонити ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ід. код НОМЕР_1), що проживає за адресою АДРЕСА_3 втручатися в реалізацію ОСОБА_8 (ід. код НОМЕР_2), проживаючого за адресою м. Київ,03067, АДРЕСА_1 (стягувана), права користування земельною ділянкою і права набуття на неї права власності (в процедуру приватизації), яка розташована в АДРЕСА_2 оскільки в Указі Президента України «Про основи земельної реформи в Україні» від 30.05.2001 року № 372 визначено нарешті один із таких основоположних принципів як от принцип соціальної справедливості у перерозподілі земель - це коли земля передається у власність тим, хто на ній працює, зокрема, після смерті в даному випадку ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_12, а ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_13 на тій ділянці працює і працював, сплачував внески ОСОБА_5, а ОСОБА_10 ця ділянка не цікавила ні за життя ОСОБА_12 до ІНФОРМАЦІЯ_2 року, навіть після цієї дати смерті і аж до 10.07.10 року.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 26 серпня 2015 року заяву залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, заявник, представник позивачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - ОСОБА_7 звернулася з апеляційною скаргою в якій просила суд скасувати ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 26 серпня 2015 року, розглядати апеляційну скаргу за їх участі, при розгляді апеляційної скарги на ухвалу №367/6887/14-а Ірпінського міського суду Київської області від 26 серпня 2015 року дослідити всі ті докази (аркуші справи), на які вказано в клопотанні про забезпечення позову від 25 серпня 2015 року, але суд її не досліджував, так як з ухвали вбачається, що суд не оцінював докази і не встановлював з тих доказів обставини, якими обґрунтовано клопотання про забезпечення адміністративного позову в тому числі зі змінами від 15 червня 2015 року.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про забезпечення позову, суд виходив з того, що позивачем належним чином не обґрунтовано, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції.

Статтею 117 КАС України визначено, що суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.06. «Про практику застосування судами цивільно процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Тому, колегія суддів робить висновок про те, що для прийняття такого рішення у справі № 367/6887/14-а немає доказів підстав для забезпечення позову, а саме слід встановити з доказів при розгляді цієї заяви:

1) незаконність рішення СТ «Бучанка» про прийняття в члени СТ «Бучанка» ОСОБА_10 та ОСОБА_11;

2) встановити факти, які свідчать про те, що ОСОБА_10 порушує права ОСОБА_5 щодо користування земельною ділянкою, яка розташована в АДРЕСА_2.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у цій справі є незаконність процедури безоплатної передачі органом місцевого самоврядування у власність садової земельної ділянки ОСОБА_14 на підставі п. 23 незареєстрованого Статуту 1982 року садового товариства «Бучанка» і ст. ст. 116, 118 ЗК України, яка завершилася видачею 02.09.2011 року державного акту серії НОМЕР_3 при тому, що ця ділянка в користуванні до 10.07.10 року і є у користування після цієї дати у ОСОБА_5 від якого як видно з довідки СТ «Бучанка» від 17.07.10 року приймалися членські внески.

Колегія суддів, проаналізувавши докази, наявні в матеріалах справи, зробила висновок, що з виписки з рішення №33 випливає, що селищна рада 16.12.2010 року розглядала і затверджувала технічну документацію, розроблену ПП «Планета», тоді як 30.10.2014 року, під час виконання ухвали №2 805/12 від 18.09.2014 Ірпінського міського суду, в суд надійшла технічна документація по складанню державного акта про право власності на землю ОСОБА_10, з якої стало відомо, що технічна документація ОСОБА_10 розроблялася ФОП Богданенко.

З копій Протоколу п'ятдесят шостої сесії Гостомельської селищної ради Київської області 5-го скликання від 21.10.2010 року (а.с.52-55), Протоколу другої сесії Гостомельської селищної ради Київської області шостого скликання від 16.12.2010 року (а.с. 87-89), із витягу з книги протоколів (а.с. 56-78), а також, із даних з офіційного сайту селища Гостомель (а.с.79) вбачається, що 07.10.10 року не було сесійного засідання Гостомельської селищної ради.

Разом з цим ОСОБА_10 пред'явила 23.11.2010 року ФОП Богданенко із заявою (про розробку технічної документації по складанню державного акта про право власності на земельну ділянку) виписку з рішення № 1458-56-V від 07.10.2015 року (витяг з протоколу 56-сесії V скликання).

Аналогічний позиція висловлена в Ухвалі Ірпінського міського суду Київської області від 22.04.2015 року по справі №367/6887/14-а, належним чином завірена копія якої міститься в матеріалах справи (а.с.198-199). Оскільки дане рішення вступило в законну силу, тому обставини, встановлені цим рішенням не потребують доведення, відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України.

Але, водночас, колегія суддів зауважує, що викладені вище докази свідчать про можливу протиправність рішень селищної ради, а вимоги по забезпеченню позову, викладені у клопотанні стосуються лише заборон ОСОБА_14 і СТ «Бучанка», у випадку зупинення рішень останнього від 10.07.10 року, ОСОБА_14 до ухвалення судом рішення по суті спору так і залишиться власником земельної ділянки, не втрачають сили рішення ради, а також виписки з неіснуючих рішень ради, а на підставі виписок і було розроблено технічну документацію та видано в подальшому ОСОБА_14 державний акт про право власності на земельну ділянку. Таким чином фактично при задоволенні клопотання у спосіб, про який просять заявники, судом фактично буде ухвалено рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Колегія суддів, додатково звертає увагу, що вимоги заявників «заборонити СТ «Бучанка» (ід.код 37076054) вул. Ворошилова,1 СТ «Бучанка» смт. Гостомель Київської області після скасування судом (визнання недійсним) державного акту про право власності на земельну ділянку НОМЕР_3 і його державної реєстрації повторно видавати ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ід. Код НОМЕР_1) документи для безоплатної передачі земельної ділянки по АДРЕСА_2 …» і фактично спрямована на майбутнє, тому, суд зауважує, що не можливо задовольняти вимоги щодо захисту права, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, чи буде воно порушено, зокрема вимоги про припинення дій шляхом заборони чинити перешкоди особі стосовно реалізації нею своїх прав в майбутньому.

Вимога ж «…заборонити ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ід. код НОМЕР_1), що проживає за адресою АДРЕСА_3 втручатися в реалізацію ОСОБА_8 (ід. код НОМЕР_2), проживаючого за адресою м. Київ,03067, АДРЕСА_1 (стягувана), права користування земельною ділянкою і права набуття на неї права власності (в процедуру приватизації), яка розташована в АДРЕСА_2» породжує між особами виникнення цивільно-правових відносин, а саме майнових відносин ( майнові відносини - це вольові суспільні відносини з приводу належності, використання чи переходу нерухомого і рухомого майна та інших матеріальних благ від одного суб'єкта до іншого). Водночас, відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України:

1. завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень , крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, заходи забезпечення позову повинні стосуватись встановлення певних заборон саме суб'єктам владних повноважень.

Також, в судовому засіданні 26 листопада 2015 року, представник позивачів, ОСОБА_9, заявила, що підтримує лише вимогу про зупинення дії рішення зборів СТ «Бучанка» від 10.07.10 року про обрання ОСОБА_10 і ОСОБА_11 (про прийняття їх) в члени СТ «Бучанка» і про передачу їм вказаної земельної ділянки за вищевказаною адресою у користування без виділення часток.

Колегія суддів звертає увагу, що садові товариства створюються відповідно до вимог Закону України «Про об'єднання громадян», і визначаються, як добровільне об'єднання громадян для організації колективного саду та городництва, які зареєстровані в органах державної влади і мають статус юридичної особи. Такі товариства діють на підставі статуту (положення), набувають права власності на кошти та інше майно, набуте від вступних та членських внесків.

Отже, колегія суддів робить висновок, що вимоги заяви про забезпечення позову не підлягають задоволенню, оскільки частина з них спрямована на майбутнє, також дані вимоги не спрямовані на захист від очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача від протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, оскільки всі вимоги щодо забезпечення позову стосуються вставлення обмежень для фізичної особи відповідача та добровільного товариства громадян, що має статус юридичної особи.

Тому, доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, передбачених ст. 199 КАС України апелянт не навів.

Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 71, 117, 118, 160, 165, 190, 205, 206 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляціну скаргу представника позивачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 26 серпня 2015 року - залишити без задоволення.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 26 серпня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

(Повний текст Ухвали виготовлено 01 грудня 2015 року)

.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Кучма А.Ю.

Безименна Н.В.