Ухвала

від 26.11.2015 по справі 826/14965/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14965/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.

Суддів Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

при секретарі Рафальській І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінросторг» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 вересня 2015 року адміністративний позов - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення, винесені ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 26026552210 та № 26126552210 від 13 липня 2015 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ДПІ у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у період з 20 травня 2015 року по 17 червня 2015 року податковим органом проведена планова виїзна перевірка TOB «Фінросторг» (код ЄДРПОУ 38239516) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 12 червня 2012 року по 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 12 червня 2012 року по 31 грудня 2014 року відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складено акт № 137/26-55-22-10/38239516 від 24 червня 2015 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток, що підлягає сплаті в бюджет на суму 1 308 756, 00 грн., в т.ч. за 2014 рік 1 308 756, 00 грн.; п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 201.1, 201.10, ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 2 469 788, 00 грн.,у т.ч.: за січень 2014 року у сумі 1 454 173, 00 грн.; за серпень 2014 року у сумі 1 015 615, 00 грн.

Не погоджуючись із викладеними висновками в акті перевірки, позивач подав заперечення на акт перевірки, однак листом № 9287/10/26-55-22-10 від 08 липня 2014 року відповідач висновки, викладені в акті перевірки, залишив без змін.

На підставі акту перевірки 13 липня 2015 року податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення :

№ 26026552210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 1 308 756, 00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 327 189, 00 грн.;

№ 26126552210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 2 469 788, 00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 618 467, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Покупець) та TOB «Віадукт» (Постачальник) укладено договір поставки № 14/01-14 від 14 січня 2014 року, згідно умов якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується передавати у власність (поставляти), а Покупець приймати та оплачувати будівельні матеріали, загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна, строк поставки яких визначено Сторонами у Заявках, форма яких встановлена у Додатку №1 до цього Договору та які є додатками до цього Договору і становлять його невід ємну частину.

Згідно умов вказаного Договору, ціна одиниці товару та загальна вартість кожної партії товару визначається сторонами в Заявках на поставку, які є невід'ємною частиною даного Договору. На підставі погоджених Сторонами Заявок, а також на підставі інших документів згідно п. 3.3 Договору, Постачальник може формувати для Покупця рахунки на оплату для кожної конкретної поставки Товару.

На виконання умов договору, сторонами складено та підписано заявки на постачання товару від 14 січня 2014 року на загальну суму 4 445 436, 49 грн. та на загальну суму 4 279 602, 64 грн.

Виконання умов зазначеного договору підтверджується копіями видаткових накладних № 4 та № 6 від 20 січня 2014 року, податковими накладними № 16 від 20 січня 2014 року на загальну суму 4 279 602, 64 грн., у тому числі ПДВ - 713 267, 11 грн. та № 17 від 20 січня 2014 року на загальну суму 4 445 436, 49 грн., у тому числі ПДВ - 740 906, 08 грн.

Позивач здійснив оплату TOB «Віадукт» за поставлений товар, що підтверджується відповідними виписками банку.

Згідно додаткової угоди до Договору від 23 січня 2014 року, сторони, у зв'язку з наявністю заборгованості у Покупця, погодили оплату за поставлені товари шляхом застосування простих векселів.

Відповідно до актів прийому-передачі від 24 січня 2014 року, від 26 січня 2014 року розрахунки здійснені шляхом передачі простих векселів № 0806665 та № 0806664.

Згідно до п. 4.4 Договору - поставка товару, за домовленістю сторін, може здійснюватись на умовах EXW (передано на складі Постачальника), на умовах FCA (передано на станції відправлення), або на умовах СРТ (перевезення сплачено до місця, вказаного Покупцем) тощо.

Транспортування згідно з Договором покладалося на засоби позивача на умовах EXW, що підтверджується подорожніми листами №1-6 від 20 січня 2014 року.

Крім того, придбані у TOB «Віадукт» товари були використані позивачем під час здійснення господарської діяльності, зокрема придбаний товар позивач використав у виготовленні металоконструкцій та у будівництві паркінгу для ПАТ «Південьзахідшляхбуд», місце будівництва: м. Бориспіль, ДП «МА «Бориспіль» на підставі договору № 187 від 22 листопада 2013 року.

Також, між позивачем (Покупець) та TOB «К.А.М. Союз Лідер» (Постачальник) укладено договір купівлі-продажу товарів № 01/08-14 від 01 серпня 2014 року, відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець приймати товар та оплачувати відповідно до умов цього Договору. Асортимент та кількість товару в межах кожної окремої партії товару, що підлягає поставці за договором визначається сторонами в специфікаціях.

Виконання умов зазначеного договору підтверджується специфікаціями до договору, податковими накладними, виписками з банку про оплату вказаного товару.

Згідно умов Договору поставка товару за цим Договором здійснюється на умовах EXW. Відвантаження (приймання-передачі) товару відбувається на складі продавця за відповідними товаросупровідними документами, в яких зазначається кількість, номенклатура та ціна товару, що передається та які підписуються уповноваженими на те представниками сторін. Покупець самостійно несе витрати з транспортування товару від складу Постачальника.

При цьому, перехід права власності на Товар, що поставляється, відбувається після передачі його Покупцеві.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору сторонами здійснено постачання товару, що підтверджується видатковими накладними, специфікаціями, а транспортування здійснювалось на умовах EXW на складі Постачальника: Київська область, Іванківський район, с. Термахівка, вул. Колгоспна, буд. 20, про що зазначено у подорожніх листах та інших первинних документах.

Транспортування товару здійснювалося власними та орендованими транспортними засобами позивача, що підтверджується договорами оренди транспортного засобу № 1209, № 1210, № 1211, № 1212 від 07 лютого 2013 року, від 08 жовтня 2013 року, від 07 лютого 2013 року, від 14 жовтня 2014 року, від 20 листопада 2014 року.

Придбаний товар TOB «Фінросторг» реалізовано ряду контрагентів, зокрема, TOB «Екодит» на підставі договору № 407 від 01 вересня 2014 року, видаткової накладної № 12868 від 01 вересня 2014 року, TOB «Компанія «Омега Люкс» на підставі договору № 406 від 01 вересня 2014 року, видаткової накладної № 1287 від 01 вересня 2014 року, TOB «Торговий дім «Абсолют Люкс» на підставі договору № 0106-14 від 01 червня 2014 року, видаткових накладних № 1928, № 1929, № 1930, № 1934, № 1935, № 1936 від 25 листопада 2014 року, № 1084, № 1086, № 1083 від 09 вересня 2014 року, TOB «Еколайн-СТ» на підставі договору № б/н від 07 жовтня 2014 року, видаткової накладної № 1613 від 17 жовтня 2014 року, TOB «Компанія «Лакшері Кепітал» на підставі договору № 408 від 01 вересня 2014 року, видаткової накладної № 1614 від 17 жовтня 2014 року.

Відповідно до п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.4., 201.6. ст. 201 ПК України - податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення договору та в період його виконання відомості в Єдиному державному реєстрі з приводу реєстрації як позивача, так і його контрагента були чинні. Крім того, вказані особи були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 ЦК України - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Дії, вчинені у межах нікчемного правочину, не можна вважати господарськими операціями, оскільки зазначений правочин не створює інших юридичних наслідків, окрім пов'язаних з його недійсністю.

Як вбачається з матеріалів справи, договори, які укладені між позивачем та його контрагентом не визнані судом недійсними, їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаного правочину, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за таким договором.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, виконання договорів підтверджується вищезазначеними матеріалами справи .

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, надані позивачем документи у своїй сукупності свідчать про фактичний рух активів на підприємстві із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності ТОВ «Фінросторг».

Крім того, надані позивачем первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996 від 16 липня 1999 року та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року , та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта з приводу наявності акту № 275/26-58-22-02-18-38968356 від 29 січня 2015 року ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві «Про результати позапланової виїзної перевірки TOB «Адамант-10» (код ЄДРПОУ 38968356) щодо дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з продавцями та покупцями за період з 01 серпня 2014 року по 30 вересня 2014 року, оскільки в ньому не досліджувалось питання поставки товару та правильність формування показників податкової звітності.

Крім того, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року задоволено клопотання апелянта та в порядку ст. 88 КАС України відстрочено сплату судового збору за подачу апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями) - за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Станом на момент звернення позивача з адміністративним позовом до суду Закон України «Про судовий збір» встановлював ставку судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру у розмірі 2 відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1, 5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» - мінімальну заробітну плату встановлено на 2015 рік у розмірі 1 218, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує рішення ДПІ у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень у загальному розмірі 4 724 200, 00 грн.

В зв'язку з чим, при подачі апеляційної скарги апелянт мав сплатити судовий збір у розмірі 5 359, 20 (п»ять тисяч триста п»ятдесят дев»ять гривень) 20 коп. ( 4872, 00 грн.(судовий збір за подання адміністративного позову в суді першої інстанції)*110 %).

Враховуючи те, що рішення у справі ухвалено не на користь апелянта, судовий збір за подачу апеляційної скарги за майновий спір у розмірі 5 359, 20 грн. підлягає стягненню з ДПІ у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на користь Державного бюджету України.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 вересня 2015 року - без змін .

Стягнути з Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві судовий збір за подання апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду у розмірі 5 359, 20 (п»ять тисяч триста п»ятдесят дев»ять гривень) 20 коп.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Літвіна Н.М.

Судді Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

Повний текст ухвали виготовлений 01 грудня 2015 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Хрімлі О.Г.

Коротких А. Ю.