Постанова

від 26.11.2015 по справі 815/6438/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/6438/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

представника апелянта - ОСОБА_1;

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Аквавінтекс» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Аквавінтекс» до Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Аквавінтекс» (далі - позивач, ТОВ «СП «Аквавінтекс») звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - відповідач, ДПІ в Овідіопольському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 07 жовтня 2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 327 575,00 грн. (218 383,00 грн. - основний платіж, 109 192,00 грн. - штрафні санкції).

В обґрунтування позову зазначено, що висновки податкового органу щодо нікчемності господарських операцій є безпідставними та необґрунтованими, оскільки факт їх виконання підтверджується належним чином складеними первинними документами, які були надані під час проведення перевірки.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТОВ «СП «Аквавінтекс» подало апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права та без урахування усіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного, апелянт просить прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В суді апеляційної інстанції сторонами було заявлено клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, у зв'язку з досягненням податкового компромісу.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року заявлене клопотання було задоволено та закрито провадження у справі в частині грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму основного платежу - 154 185,00 грн. та штрафних санкцій на 81 150,00 грн.

Таким чином, предметом спору залишилась неузгоджена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість за спірним податковим повідомленням-рішенням у розмірі 56 083 грн. та штрафних санкцій на суму 28 041,50 грн.

Апелянт наполягав на скасуванні цієї неузгодженої суми податкового зобов'язання, представник контролюючого органу, вважав, що в задоволенні цієї частини позову належить відмовити.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в частині неузгодженого податкового зобов'язання на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ДПІ в Овідіопольському районі в період із 18 серпня 2014 року по 22 серпня 2014 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «СП «Аквавінтекс» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків з ПП «Гранд Стройгефест» за січень 2014 року, TOB «Аларт Трейд» за січень 2014 року, TOB «Тех-Трейдінг» за березень 2014 року, TOB «Компанія Горизонт Плюс» за березень-травень 2014 року.

За результатами вказаної перевірки, 01 вересня 2014 року складено акт №1384/15-21-22-02/35546315 (далі - ОСОБА_2 перевірки), у висновках якого вказано, що не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ПП «Гранд Стройгефест» за січень 2014 року у розмірі 16 166,67 грн., ТОВ «Аларт Трейд» за січень 2014 року у розмірі 20 833,33 грн., ТОВ «Компанія Горизонт Плюс» за березень-травень» 2014 року у розмірі 98 750,00 грн., ТОВ «Тех-Трейдінг» за березень 2014 року у розмірі 82 633,33 грн. їх вид, обсяг, якість та розрахунки. Також, порушено п.198.1, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на загальну суму 218 383,00 грн. (т.1 а.с.13-52).

Як вбачається з ОСОБА_2 перевірки, висновок про наявність порушення податкового законодавства з боку позивача у вигляді заниження останнім податку на додану вартість по взаємовідносинам із вказаними контрагентами, зроблено з огляду на наявність актів перевірки щодо неможливості проведення зустрічної звірки вказаних контрагентів позивача. Крім того, відсутня будь-яка інформація про здійснення господарських операцій, оскільки контрагенти відсутні за податковою адресою, відсутня інформація про матеріальні та технічні ресурси.

Враховуючи встановлені ОСОБА_2 перевірки порушенням норм податкового законодавства, ДПІ в Овідіопольському районі 07 жовтня 2014 року прийняла податкове повідомлення-рішення №0003652202, яким збільшила суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 327 575,00 грн. (218 383,00 грн. - основний платіж, 109 192,00 грн. - штрафні санкції).

Суми податку на додану вартість, які не підлягали процедурі податкового компромісу це суми, які були сплачені позивачем у квітні - травні 2014 року ТОВ «Компанія Горизонт Плюс» за виконання ремонтно - будівельних робіт та робіт, пов'язаних з перепродажною підготовкою вина.

Згідно договору №3/03-14 від 03 березня 2014 року ТОВ «Компанія Горизонт Плюс» як Підрядник та TOB «СП «Аквавінтекс» як Замовник уклали договір (т.1 а.с.175-177), згідно якого підрядник зобов'язується на власний ризик виконати за плату відповідно до умов цього договору передбачену роботу (ремонтно-будівельні роботи приміщень за адресою: смт. Великодолинське, вул. Леніна,126, а Замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її.

3гідно договору №5/05-14 про надання послуг по підготовці товару до реалізації від 05 травня 2014 року ТОВ «Компанія Горизонт Плюс» як виконавець та TOB «СП «Аквавінтекс» як Замовник уклали даний договір, згідно якого виконавець надає послуги по підготовці товару до реалізації, а Замовник приймає та сплачує у розмірі та на умовах, передбачених цим договором.

Із матеріалів справи вбачається, що суми податку на додану вартість за податковими накладними включено позивачем до податкового кредиту у березні 2014 року, квітні 2014 року та у травні 2014 року та відображено у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за березень 2014 року, квітень 2014 року та травень 2014 року. Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі.

У рахунок оплати за ремонтно-будівельні роботи, передпродажну підготовку ТОВ «Компанія Горизонт Плюс» отримало, а TOB «СП «Аквавінтекс» перерахувало грошові кошти у сумі 592 500,00 грн. відповідно до платіжних доручень.

На виконання умов вищезазначених договорів, TOB «СП «Аквавінтекс» до перевірки були надані акти здачі - приймання робіт та податкові накладні.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що роботи виконавцем, згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) були виконані пізніше, а саме - 18 квітня 2014 року, 30 квітня 2014 року (т.1 а.с.182-187), чим проведена за них оплата - 31 березня 2014 року та 29 квітня 2014 року (т. 1 а.с.199, 206).

Крім того, суд виходив із змісту акта ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 07 липня 2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія Горизонт Плюс», з контрагентами за період з 21 вересня 2013 року по 27 червня 2014 року», яким встановлено відсутність інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Колегія суддів проаналізувавши підстави, які слугували відмовою у задоволенні даної частини позову, бажає зазначити наступне.

Дійсно, матеріалами справи встановлено, що за ремонтно - будівельні роботи, які були виконані ТОВ «Компанія Горизонт Плюс» 18 квітня 2014 року позивач розрахувався -31 березня 2014 року та 01 квітня 2014 року, в тому числі - ПДВ 63 500,00 грн.

Сума ПДВ, яка була сплачена позивачем 31 березня 2014 року в розмірі 42 666,67 грн. увійшла у податковий компроміс, тому оспорюванню не підлягає.

Залишилися сума ПДВ - 56 083,00 грн.

Розглядаючи правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом наведених правових норм, право на формування податкового кредиту для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, виникає у разі фактичного здійснення та підтвердження належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Акт перевірки не містить зауважень щодо первинних документів позивача та в ньому не міститься відомостей, що господарські операції, проведені позивачем не викликали зміни в структурі його активів та зобов'язань.

Акт контролюючого органу «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія Горизонт Плюс», з контрагентами за період з 21 вересня 2013 року по 27 червня 2014 року» свідчить про те, що основним видом діяльності даного товариства є будівництво житлових та нежитлових будівель (т.2 а.с.57-66).

Крім того, товариство може проводити консультування з питань комерційної діяльності й керування.

Отже, ТОВ «Компанія Горизонт Плюс» надавало послуги позивачу відповідно до своїх видів діяльності.

Загальна чисельність працюючих TOB «Компанія Горизонт Плюс» складає - 5 осіб.

До суду першої інстанції надавалися документи, які свідчать про наступне: на момент укладення господарських операцій ТОВ «Компанія Горизонт Плюс» зареєстровано в ЄДР, було платником ПДВ, мало ліцензію ДАБІ України на здійснення господарської діяльності, пов'язаною із створенням об'єктів архітектури, яка є дійсною з 26 липня 2013 року по 26 липня 2016 року (т.3 а.с.43-50).

У матеріалах справи також наявні довідки про вартість будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, підсумкові відомості ресурсів до локального кошторису, договірна ціна на будівництво, розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису, локальні кошториси, технічний паспорт на цілісний майновий комплекс, якій підтверджує наявність у власності або користуванні приміщень, де проводилися ремонтно - будівельні роботи (т.3 а.с.51-105).

Слід зауважити, що в судовому рішенні суду першої інстанції дані докази, які підтверджують проведення позивачем господарських операцій з зазначеним контрагентом не знайшли свого відображення і правова оцінка їм не надавалася.

Із таблиць, наведених в акті зустрічної звірки вбачається, що ТОВ «Компанія Горизонт Плюс» задекларувало свої податкові зобов'язання з ПДВ за господарською операцією з TOB «СП «Аквавінтекс» за березень 2014 року в сумі - 42 666,00 грн.

Водночас, аналогічні податкові зобов'язання з ПДВ за квітень - травень на суму 56 083,00 грн., даним контрагентом не було задекларовано (т.2 а.с.62-63).

Тобто, єдиною підставою для ствердження про нереальність господарських операції, які відбувалися між позивачем та ТОВ «Компанія Горизонт Плюс» є те, що контрагент не задекларував на момент проведення зустрічної звірки свої податкові зобов'язання.

Проте, відповідно до правової позиції вищих судових інстанцій та Європейського суду з прав людини, податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту з ПДВ від подання чи неподання контрагентами податкових декларацій до контролюючого органу, невизначення своїх податкових зобов'язань в таких деклараціях чи їх не сплату до бюджету.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ.

Відповідно до вимог ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та недоведеність таких обставин, які суд першої інстанції вважав встановленими.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Аквавінтекс» - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року, якою відмовлено у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Аквавінтекс» до Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 07 жовтня 2014 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 56 083,00 грн. та штрафних санкцій на суму 28 041, 50 грн. - скасувати.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Аквавінтекс» до Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 07 жовтня 2014 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 56 083,00 грн. та штрафних санкцій на суму 28 041,50 грн. - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 07 жовтня 2014 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 56 083,00 грн. та штрафних санкцій на суму 28 041,50 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова