Ухвала

від 01.12.2015 по справі 910/19508/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

01.12.2015Справа № 910/19508/15

За заявою Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»

про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від

08.09.2015 р. у справі № 910/19508/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан Системс»

до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»

про стягнення 72 414, 00 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Гарний Д.С. за довіреністю № 2-11/15 від 30.11.2015 р.;

від відповідача (заявника): Ньорба О.М. за довіреністю № 721 від 03.08.2015 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.09.2015 р. у справі № 910/19508/15 вирішено стягнути з Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» (03151, місто Київ, вулиця Народного Ополчення, будинок 3; код ЄДРПОУ 21616582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан Системс» (03151, місто Київ, вулиця Народного Ополчення, будинок 1, офіс 324; код ЄДРПОУ 35001516) 72 414 (сімдесят дві тисячі чотириста чотирнадцять) грн. 00 коп. основного боргу та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

25.09.2015 р. на виконання вищевказаного рішення господарським судом міста Києва в порядку ст. 116 Господарського процесуального кодексу України видано відповідний наказ.

23.11.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» надійшла заява про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 08.09.2015 р. у справі № 910/19508/15 на один рік.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.11.2015 р. розгляд вищевказаної заяви було призначено на 01.12.2015 р.

01.12.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача були подані письмові пояснення, за змістом яких позивач заперечує проти задоволення заяви відповідача про відстрочку виконання рішення, оскільки надання такої відстрочки істотно порушить матеріальні інтереси позивача та може призвести до негативних наслідків для нього.

01.12.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 01.12.2015 р. представник відповідача (заявника) підтримав викладені в заяві вимоги та просив суд відстрочити виконання рішення строком на 1 рік.

Представник позивача в судовому засіданні 01.12.2015 р. заперечив проти задоволення поданої відповідачем заяви про відстрочку виконання судового рішення.

Заслухавши в судовому засіданні 01.12.2015 р. пояснення представників сторін та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що заява Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про відстрочку виконання рішення не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом та Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Аналогічні приписи містить ч. 1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі за конституційним зверненням акціонерної компанії «Харківобленерго» щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», зазначається, що підставою для застосування статті 36 Закону є наявність об'єктивних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим застосування загального порядку примусового виконання рішень.

Як зазначено в п. 7.1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів» відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів»).

Також, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, а також враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

При цьому, слід врахувати, що боржник повинен довести, що відстрочення виконання судового рішення не сприятиме ухиленню від виконання судового рішення, у зв'язку з чим суд повинен дослідити обставини вжиття боржником заходів спрямованих на виконання судового рішення.

Господарський процесуальний кодекс України не містить переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, а тому суд у кожному окремому випадку оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Положеннями ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Зазначені докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

В обґрунтування наявності виключних обставин для надання відстрочки виконання рішення відповідач зазначає, що він знаходиться у критичній фінансовій ситуації, при якій залишки коштів на розрахункових рахунках підприємства не покривають у повному обсязі потреб по сплаті щомісячних обов'язкових платежів та зобов'язань, виплати заробітної плати працівникам, зокрема і зобов'язань щодо погашення заборгованості за Договором про надання субкредиту (позика Міжнародного Банку Реконструкції та Розвитку) від 19.08.2003 р. № 130-04/74, укладеним між Міністерством фінансів України, Державним комітетом України по земельних ресурсах та Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру». При цьому, відповідач посилається на те, що відповідно до Балансу та Звіту про фінансовий результат діяльності валовий збиток відповідача за 3 квартал 2015 року склав 7557 тис. грн., чистий збиток - 27204 тис. грн.

Також, відповідач зазначає, що у теперішній час відповідно до Звіту про фінансовий результат до оподаткування за 9 місяців 2015 року вбачається, що доходи підприємства істотно зменшились в порівнянні з тим самим періодом минулого року. Причиною такої ситуації є допущення систематичної заборгованості територіальних органів Держземагентства України перед Центром ДЗК за виконані роботи та надані послуги, яка на сьогодні складає 25,7 млн. грн.

Крім того, відповідач стверджує, що ним, як адміністратором бюджетних коштів, недоотримане бюджетне фінансування на суму 26,3 млн. грн., із передбаченого на 2014 рік на здійснення заходів з адміністрування ДЗК, у зв'язку з чим він був вимушений забезпечувати безперебійну роботу Національної кадастрової системи та її інженерної інфраструктури, що утримують функціонування Державного земельного кадастру, з січня по серпень 2014 року без відповідного фінансування з державного бюджету за рахунок власних обігових коштів. Разом з тим, відповідач вказує, що він був позбавлений можливості скористатись залишками коштів на поточних рахунках в АТ «Брокбізнесбанк» в сумі 9,4 млн. грн., оскільки означений банк знаходиться в стадії ліквідації.

За твердженням відповідача, недоотримання фінансування з Державного бюджету України та систематична заборгованість територіальних органів Держземагентства України перед відповідачем за виконані роботи та надані послуги позбавляють його можливості належним чином виконати рішення суду.

В підтвердження викладених в заяві обставин для надання відстрочки виконання рішення, відповідач надав баланс (Звіт про фінансовий стан) на 30.09.2015 р., Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід ) за 9 місяців 2015 р.

Разом з тим, доказів про відсутність на інших банківських рахунках коштів, а також майна, на яке можливо було б звернути стягнення, чи будь-яких інших доказів в підтвердження викладених заяві обставин для надання відстрочки виконання рішення господарського суду міста Києва, відповідачем суду не надано.

При цьому, суд зазначає, що обставини, на які посилається відповідач в обґрунтування відстрочки виконання рішення суду, такі як незадовільний фінансовий стан, не є виключними та мають негативний вплив на діяльність не лише відповідача, але і інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Отже, вказані відповідачем обставини носять не особливий і надзвичайний характер, а свідчать про негативні явища в поточній діяльності відповідача, відтак, не є підставою для надання відстрочки виконання судового рішення.

Судом також не встановлено виняткової сукупності обставин, які б в розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України свідчили про наявність обставин, що унеможливлюють примусове виконання судового рішення протягом строків, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

Разом з тим, судом враховано, що відповідно до ст. 617 ЦК України випадкові обставини недодержання своїх обов'язків контрагентами боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Таким чином, в розумінні ст. 617 ЦК України обставини недодержання своїх обов'язків контрагентами боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів, не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання. Зокрема, це стосується посилань відповідача в обґрунтування підстав надання відстрочки на значну суму дебіторської заборгованості.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем всупереч вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено існування обставин, які перешкоджають виконанню судового рішення по цій справі, свідчать про неможливість виконання боржником вказаного судового рішення в силу об'єктивних причин та є винятковими обставинами для відстрочення виконання судового рішення в розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, досліджуючи ступінь вини відповідача у виникненні спору, суд зазначає, що стягнута рішенням господарського суду міста Києва від 08.09.2015 р. у справі № 910/19508/15 заборгованість в сумі 72 414, 00 грн., виникла ще у 2013 році на підставі укладеного між позивачем та відповідачем Договору поставки № 264/11.13-Т від 29.11.2013 р. і жодних доказів в підтвердження погашення вказаної заборгованості відповідачем суду надано не було.

При цьому, вирішуючи питання про надання відстрочки виконання рішення суд враховує, що згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, не своєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка чи відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне її надання на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує принципи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Наявні стрімкі інфляційні процеси в економіці держави, які супроводжуються істотним здешевленням національної валюти, якщо повністю й не виключають наявність обставин для надання відстрочки виконання судового рішення, то є суттєвими перешкодами для їх виникнення. Адже, в протилежному випадку інфляційні процеси зачіпають передусім майнові інтереси позивача, так як належні до стягнення на його користь грошові кошти в національній валюті за період відстрочки істотно знецінюються.

Поряд з цим, суд вважає за необхідне відзначити, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року у справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в §1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Таким чином, надавши правову оцінку наведеним відповідачем обставинам та наданим на їх підтвердження доказам, господарський суд дійшов висновку, що подана Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» заява про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва строком на 1 рік є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Враховуючи зазначене, керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Заяву Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 08.09.2015 р. у справі № 910/19508/15 залишити без задоволення.

Суддя В.С. Ломака