Постанова

від 25.11.2015 по справі 910/13371/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2015 р. Справа№ 910/13371/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко О.В.

Тарасенко К.В.

секретар Каніковський А.О.

за участю представників:

від позивача: Федорчук В.В. (представник за довіреністю)

від відповідача: Гаврюшенко В.В. (представник за довіреністю)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

на рішення господарського суду міста Києва

від 02.09.2015 року

у справі №911/13371/15 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Дочірнього підприємства "Агентство професійної безпеки "Беркут"

до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

про стягнення 69596,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Агентство професійної безпеки "Беркут" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства промислової України про стягнення 69596,74 грн., а саме: 43896,50 грн. - основного боргу, 24151,10 грн. - збитків від інфляції, 1549,14 грн. - 3% річних.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідачем не сплачено в повному обсязі грошові кошти за Договором № 17 від 01.04.13 р. за надані послуги з охорони, що зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.07.2015 р. здійснено заміну відповідача - Міністерства промислової України на належного відповідача Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.09.2015 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на користь Дочірнього підприємства "Агентство професійної безпеки "Беркут" 43896 (сорок три тисячі вісімсот дев'яносто шість) грн. 50 коп. - основного боргу, 23207 (двадцять три тисячі двісті сім) грн. 56 коп. - збитків від інфляції, 1039 (одну тисячу тридцять дев'ять) грн. 08 коп. - 3% річних, 1788 (одну тисячу сімсот вісімдесят вісім) грн. 83 коп. - витрат по сплаті судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 02.09.2015 року у справі №911/13371/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник зазначає про те, що судом першої інстанції не наведено у мотивувальній частині рішення мотивів відхилення доводів відповідача щодо наявності правових підстав для припинення провадження у справі, а лише зазначено в описовій частині рішення про те, що клопотання не підлягає задоволенню. Сторони за договором не мали законних підстав для продовження строків договору та укладення додаткової угоди на 2014 р., оскільки кошторис на 2014 р. не передбачав видатків для закупівлі послуг охорони. Судом не встановлено та жодними належними та допустимими доказами не підтверджено факту надання позивачем будь-яких послуг, а також підписання між сторонами будь-яких актів про надання послуг на заявлену до стягнення суму. Судом не досліджено проміжний передавальний акт балансових рахунків, майна, дебіторської та кредиторської заборгованості від 29.12.2014 р., затверджений заступником голови комісії з проведення реорганізації Міністерства промислової політики України, яким встановлено відсутність будь-яких боргових зобов'язань Мінекономрозвитку за договором №17 від 01.04.2013 р.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 02.09.2015 року у справі №911/13371/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 02.09.2015 року у справі №911/13371/15 - без змін. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, зокрема про те, що твердження відповідача про розгляд справи між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не відповідає дійсності, так як відповідач на момент розгляду справи №910/22193/14 не був належним відповідачем у справі, що стало підставою для відмови в позові. Позивачем надано належні докази на підтвердження надання відповідачу послуги з охорони за січень, лютий 2014 р., проте вмотивованої відмови від підписання актів за договором, зокрема у зв'язку з ненаданням послуг охорони чи з їх неналежним наданням, відповідачем не надано.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

01.04.2013 р. між Дочірнім підприємством "Агентство професійної безпеки "Беркут", як Виконавцем, та Державним агентством України з управління державними корпоративними правами та майном, як Замовником, було укладено Договір про закупівлю послуг охорони №17 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Виконавець зобов'язався надати Замовнику послуги охорони, а саме: охорони інспекторами служби безпеки (далі - ІСБ) адміністративної будівлі та прилеглої території за адресою: м. Київ, вул. Сурікова, 3 (далі - Об'єкт), а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити надані послуги в строк та на умовах, що передбачені Договором, кількість постів: пост №1 - один цілодобовий пост; пост №2 - один цілодобовий пост (п. 2.1 Договору з врахування додаткової угоди № 1 до Договору).

Згідно з п. 4.1 Договору, розрахунки здійснюються щомісячно, в безготівковій формі, шляхом перерахування Замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 10 календарних днів з моменту підписання сторонами акта надання-приймання послуг.

Згідно п. 11.4. Договору, реорганізація сторін не є підставою для припинення діючого договору.

Додатковою угодою №3 від 24.12.2013 р. до Договору сторонами було приведено Договір у відповідність з набуттям Міністерством промислової політики України правонаступництва Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном, у зв'язку з чим Замовником за Договором стало Міністерство промислової політики України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2014 р. №94 «Про реорганізацію Міністерства промислової політики України» встановлено реорганізувати Міністерство промислової політики України шляхом приєднання Міністерства економічного розвитку і торгівлі.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №61 від 28.01.2015 р. «Питання Міністерства економічного розвитку і торгівлі щодо покладення на нього функцій і повноважень Міністерство промислової політики України, що припиняється».

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, 02.07.2015 р. внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи - Міністерства промислової політики України.

Згідно із ч.3 ст.59 Господарського кодексу України, у разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання.

Враховуючи те, що Міністерство промислової політики України реорганізоване шляхом приєднання Міністерства економічного розвитку і торгівлі, Міністерство економічного розвитку і торгівлі є правонаступником усіх прав та обов'язків, зокрема за договором про закупівлю послуг охорони №17 від 01.04.2013 р.

Відповідно до п. 3.1 Договору, з урахуванням додаткової угоди №2 до Договору, його ціна становить 216900,36 грн.

Між сторонами було погоджено протокол договірної ціни послуг охорони та за актом передано і прийнято під охорону Об'єкт.

В п.10.1 Договору сторонами погоджено строк дії Договору, відповідно до якого договір діє з 01.04.2013 р. до 31.12.2013 р.

Додатковою угодою №3 від 24.12.2013 р. до Договору, п.10.1 Договору викладено в наступній редакції: «Цей договір набирає чинності з 01.04.2013 р. і діє до 24.02.2014 р., або до дати укладення договору з переможцем відкритих торгів».

Додатковою угодою №4 до Договору, п.10.1 Договору викладено в наступній редакції: «Цей договір набирає чинності з 01.04.2013 р. і діє до 31.04.2014 р., або до дати укладення договору з переможцем відкритих торгів».

Спір у справі виник в зв'язку з неоплатою відповідачем наданих послуг охорони за Договором за січень, лютий 2014 року.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 4.1 Договору сторонами погоджено, що розрахунки здійснюються щомісячно в безготівковій формі шляхом перерахування Замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця протягом десяти календарних днів з моменту підписання сторонами актів надання-приймання послуг.

Фактичне надання Виконавцем послуг зазначається сторонами у двосторонньому акті надання-прийняття послуг охорони за попередній місяць, який подається Виконавцем до третього числа наступного місяця. Розрахунки за надані послуги здійснюються на підставі ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України. У разі затримки бюджетного фінансування, розрахунки за надані послуги здійснюються протягом шести банківських днів з дати отримання Замовником коштів на свій розрахунковий рахунок; штрафні санкції у такому випадку не застосовуються (п. п. 4.3, 4.4 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідачу з супровідним листом (№ 59 від 20.03.14.) з проханням оплатити надані послуги охорони за Договором було направлено акт № 37 та акт № 39 надання-приймання послуг за Договором за січень 2014 року та лютий (з 1 по 23 число) 2014 року з підписам і печаткою Виконавця, які було отримано відповідачем у відповідності до відмітки 24.03.14. за вх. №10/1207.

Замовник зобов'язаний приймати надані послуги згідно з актом про надання послуг (п. 6.1.2 Договору).

Відповідно до п. 6.2.4 Договору, Замовник має право повернути рахунок Виконавцю без здійснення оплати у разі неналежного оформлення акту надання-приймання послуг (відсутність печатки, підписів, тощо).

В матеріалах справи міститься лист Міністерства промислової політики України №10/4-3-701 від 29.04.2014 р., в якому Міністерством повідомлено про розгляд листа ДП "Агентство професійної безпеки "Беркут" №59 від 20.03.2014 р., та зазначено, що відповідно до ч.6 ст.40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" додатковою угодою №3 від 24.12.2013 р. до договору від 01.04.2013 р. №17 про закупівлю послуг охорони, продовжено строк дії цього договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі у 2014 р.; пунктом 4 додаткової угоди встановлено, що термін та кількість надання послуг буде визначено після затвердження в установленому порядку для Замовника видатків для закупівлі послуг охорони. При цьому, Міністерство наголосило на тому, що оригінали рахунків, акти надання-приймання послуг та акти звірки взаємних розрахунків повертаються без підпису, посилаючись на те, що кошторисом на 2014 рік не передбачено видатків для закупівлі послуг охорони.

Як вбачається з копій актів надання-приймання послуг № 37 та №39 (наявних в матеріалах справи), вартість послуг з охорони за січень 2014 р., згідно Договору №17 від 01.04.2013 р., додатків №№1, 2 та додаткових угод №№1, 2, 3 до Договору встановлена позивачем у розмірі 24100,04 грн., вартість послуг з охорони за період з 01.02 по 23.02.2014 р., згідно Договору №17 від 01.04.2013 р., додатків №№1, 2 та додаткових угод №№1, 2, 3 до Договору встановлена позивачем у розмірі 19796,46 грн.

Проте, як встановлено судом вище, додатковою угодою №4 до договору від 01.04.2013 р. №17 про закупівлю послуг охорони, продовжено строк дії цього договору на строк з 01.04.2013 р. до 31.04.2014 р., або до дати укладення договору з переможцем відкритих торгів. В пункті 2 даної угоди зазначено, що остаточний обсяг закупівлі послуг буде визначений після затвердження в установленому порядку для Замовника видатків на цю мету.

Водночас в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження визначення сторонами остаточного обсягу закупівлі послуг, листом Міністерства промислової політики України №10/4-3-701 від 29.04.14 р. позивачу повернуто оригінали рахунків, акти надання-приймання послуг та акти звірки взаємних розрахунків без підпису, посилаючись на те, що кошторисом на 2014 рік не передбачено видатків для закупівлі послуг охорони.

Отже, враховуючи те, що сторонами не погоджено кошторису вартості послуг охорони на 2014 р., не визначено остаточного обсягу закупівлі послуг, позивачем не доведено які саме послуги надавались відповідачу, не надано кошторису відповідних послуг, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача вартості послуг за січень 2014 р., з 01.02 по 23.02.2014 р. в загальному розмірі 43896,50 грн. є безпідставними, не обґрунтованими, не доведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача 24151,10 грн. інфляційних втрат, 1549,14 грн. 3 % річних, нарахованих позивачем за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті вартості послуг.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 43896,50 грн. основного боргу, в зв'язку з не доведенням позивачем виникнення та наявності заборгованості у відповідача, вимоги щодо нарахування та стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат нарахованих позивачем за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті вартості послуг не підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про те, що провадження у даній справі підлягає припиненню на підставі п.2 ст.80 ГПК України, посилаючись на те, що є рішення господарського суду між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, оскільки як встановлено судом, рішенням господарського суду міста Києва від 08.12.2014 р. у справі №910/22193/14 за позовом Дочірнього підприємства "Агентство професійної безпеки "Беркут" до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про стягнення 51865,21 грн. (43896,50 грн. заборгованості за договором №17 від 01.04.2013 р. за січень, лютий 2014 р., 1934,76 грн. пені, 5192,67 грн. інфляційних втрат та 841,28 грн. 3% річних), яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2015 р., відмовлено в позові. Суди виходили з того, що в матеріалах справи відсутні докази порушення прав позивача Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, зазначаючи, що Міністерство промислової політики України не виключено з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців. Як зазначив суд апеляційної інстанції у справі №910/22193/14, посилання апелянта на порушення судом першої інстанції статей 24 та 25 Господарського процесуального кодексу України колегією суддів Київського апеляційного господарського суду до уваги не приймаються, оскільки Міністерству економічного розвиту і торгівлі України у встановленому законодавством порядку не передано зобов'язання по договору №17, а Міністерство промислової політики України не є припиненим, що виключає можливість застосування статті 25 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 02.09.2015 року у справі №911/13371/15 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Агентство професійної безпеки "Беркут" (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Київська, 10, ВАТ "Вишгородсільрибгосп"; ідентифікаційний код 31507801) на користь Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (01008, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, б. 12/2; ідентифікаційний код 37508596) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2009 (дві тисячі дев'ять) грн. 70 коп. за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду міста Києва видати наказ із зазначенням необхідних реквізитів.

Матеріали справи №911/13371/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді О.В. Тищенко

К.В. Тарасенко