Рішення

від 30.11.2015 по справі 729/536/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 729/536/15-ц Провадження № 22-ц/795/2154/2015, 22-ц/795/1911/2015 Головуючий у I інстанції - Булига Н.О. Доповідач - Висоцька Н. В. Категорія - цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Губар В.С., Мамонової О.Є.

при секретарі - Козлачковій Ю.В.,

за участю: представників сторін ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, поданими представником ОСОБА_2, на рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 06 серпня 2015 року та на додаткове рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 02 жовтня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Агропрогрес» про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2015 року ОСОБА_3, через свого представника, звернулась до суду з позовом до ПП «Агропрогрес», з урахуванням збільшених позовних вимог, просила суд розірвати договори оренди землі, стягнути недонараховану орендну плату та індексацію орендної плати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.10.2006 року між сторонами по справі було укладено три договори оренди землі щодо належних позивачеві на праві власності земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідачем внаслідок порушення умов пунктів 9-11 Договорів ненараховано та не сплачено позивачеві за 2013-2014 роки орендну плату в сумі індексації на дату виплати орендної плати відповідно до рівня інфляції національної валюти України у розмірі 1573,64 грн. та завищено ціни на продукцію, а відтак - не донараховано орендної плати за 2013 р. за пшеницю 6 класу та кукурудзу фуражну на суму 611,25 грн. Разом за 2013-2014 роки позивач недоотримала орендну плату в розмірі 2184,89 грн., яку і просить стягнути.

У зв»язку з систематичним порушенням зобов»язань щодо виплати орендної плати (щодо розміру та строків виплати) є всі підстави для розірвання Договорів згідно норм ст.ст. 31, 32, 34 ЗУ «Про оренду землі» та ст. 141 Земельного кодексу України.

Рішенням Бобровицького районного суду від 06.08.2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ПП «Агропрогрес» про розірвання договорів оренди землі від 10.10.2006 року відмовлено в повному обсязі.

Додатковим рішенням цього ж суду від 02.10.2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ПП «Агропрогрес» про стягнення орендної плати - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду ОСОБА_3, через свого представника ОСОБА_2, подала апеляційні скарги, в яких просить скасувати рішення місцевого суду від 06.08.2015 року та від 02.10.2015 року, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Доводи скарг зводяться до того, що оскаржуваними рішеннями суду було неповно та неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, неправильно досліджено і оцінено докази, допущено невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального права.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційних скарг частково.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що затримка орендарем виплати орендної плати не є підставою для розірвання договору оренди землі, оскільки не свідчить про систематичне порушення умов договору в частині несплати орендної плати; неіндексування розміру орендної плати також не може бути підставою для розірвання договору оренди землі, а є підставою для звернення орендодавця з позовом про стягнення заборгованості. Також районний суд вважав, що не є підставою для розірвання договору оренди землі виплата орендної плати орендодавцю в натуральній формі по завищеним цінам на продукцію та стягнення недорахованої орендної плати в грошовому еквіваленті, оскільки орендодавець отримував орендну плату, тобто добровільно погоджувався з її розміром та жодних претензій до орендаря не пред'являв.

З таким висновком місцевого суду частково погоджується суд апеляційної інстанції виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_3 є власником земельних ділянок: площею 2,6782 га. рілля, кадастровий номер 7420680800:02:001:0071; площею 2,6782 га. рілля, кадастровий номер 7420680800:02:001:0072; площею 2,6782 га. рілля, кадастровий номер 7420680800:02:001:0073. Вищевказані земельні ділянки розташовані в адміністративних межах Білоцерківської сільської ради Чернігівської області.

10.10.2006 року між сторонами були укладені договори оренди цих трьох земельних ділянок площею 2,6782 га. рілля кожна.

Відповідно до умов договорів оренди землі від 10.10.2006 року ОСОБА_3 передала ПП «Агропрогрес» в оренду зазначені земельні ділянки, а орендар зобов'язувався використовувати земельні ділянки за цільовим призначенням і щорічно з 01 серпня до 31 грудня кожного року сплачувати орендну плату в розмірі 682,65 грн., що складає на час укладення договору 3,0 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, або в натуральній - фуражне зерно за домовленістю сторін.

Пунктом 10 зазначених Договорів передбачено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.

Згідно зі ст.ст. 629, 651, 653 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами й розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 409 ЦК України, власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Однією із істотних умов договору оренди землі (ст. 15 ЗУ «Про оренду землі») є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з ст. 13 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст. 21 ЗУ «Про оренду землі» розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ЗУ «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові судової палати в цивільних справах Верховного Суду України від 12.12.2012 року по цивільній справі № 6-146цс12, у якій зокрема зроблено висновок про можливість розірвання договору оренди землі лише в разі систематичної несплати орендної плати, разове порушення умов договору у цій частині не є підставою для його розірвання.

Як вбачається із матеріалів справи, частину орендної плати за 2013 рік ОСОБА_3 отримала у натуральній формі, а саме: 30.09.2013 року - пшеницю в кількості 750 кг на суму 1350 грн., 31.12.2013 року - цукор в кількості 300 кг на суму 1950 грн. та 31.12.2013 року - кукурудзу в кількості 1650 кг на суму 2475 грн., а іншу частину орендної плати отримала у грошовій формі 21.01.2014 року у сумі 420,48 грн.

Частину орендної плати за 2014 рік ОСОБА_3 отримала у натуральній формі, а саме: 30.09.2014 року - пшеницю в кількості 1200 кг на суму 2400 грн., 30.11.2014 року - кукурудзу в кількості 2100 кг на суму 3780 грн., а іншу частину орендної плати отримала у грошовій формі - 27.01.2015 року у сумі 15 грн. 48 коп.

Відтак, у порушення п.11 укладених між сторонами договорів оренди землі ПП «Агропрогрес» затримав виплату позивачу орендної плати у 2013 році на 21 день, а у 2014 році - на 27 днів, що свідчить про затримку у виплаті орендної плати, а не про систематичну її несплату.

Враховуючи викладене колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог про розірвання договорів оренди з підстав визначених в позові.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилалась на те, що виплата орендної плати за 2013 рік у натуральній формі відбулась не за ринковими цінами, як того вимагає ст. 22 Закону України „Про оренду земліВ» . Проте такі твердження є помилковими, зважаючи на загальні положення законодавства щодо дії нормативних актів у часі.

Вказана редакція статті 22 Закону, на яку посилається позивач і яка передбачає, що розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати, почала діяти лише з лютого 2015 року, в той час як позивач не погоджується із розміром орендної плати за 2013 рік, виплаченим у 2013 році.

До даних правовідносин підлягає застосуванню стаття 22 Закону України «Про оренду землі» у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин. Так, відповідно до ст.22 Закону України «Про оренду землі» ( в редакції станом на 2013 рік) орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної ділянки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі.

Згідно п. 9 оспорюваних договорів оренди землі форма орендної плати за договорами оренди: грошова та/або натуральна (фуражне зерно) по домовленості сторін.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 отримала орендну плату за 2013 рік, у тому числі у натуральній формі пшеницю 6 класу та кукурудзу фуражну, що підтверджується відомостями (а.с. 30-42), будь-яких заперечень щодо отримання орендної плати у натуральній формі не висловлювала, зважаючи на положення укладених між сторонами договорів оренди та ст.22 Закону України «Про оренду землі» в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, суд першої інстанції ґрунтовно вважав, що сторони добровільно погодили розмір, перелік продукції до видачі, а тому відсутні підстави стверджувати, що орендна плата проведена за завищеними цінами, і наявні підстави для перерахування її за ринковими цінами.

Разом з тим, апеляційний суд не може погодитись із висновком місцевого суду про відмову у стягненні індексації орендної плати за 2013 та 2014 роки, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 10 договорів оренди землі від 10 жовтня 2006 року сторони погодили, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації. Обчислення розміру орендної плати за землю з урахуванням індексів інфляції передбачено і положеннями ст. 21 Закону України „Про оренду земліВ» .

Посилання представника ПП «Агропрогрес» на те, що за 2013-2014 роки підприємство сплатило ОСОБА_3 орендну плату в більшому, ніж належало розмірі, тому відсутні підстави для додаткового стягнення інфляції, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що орендна плата ним обраховувалась із врахуванням індексу інфляції, відсутні будь-які документи щодо розміру індексу інфляції, які були нараховані на суму орендної плати у 2013 та у 2014 роках. Виплата орендарем орендної плати в більшому розмірі не може бути визнано фактом автоматичного нарахування і виплати індексації.

Звертаючись до суду, позивач просила стягнути суми індексів інфляції за 2013 та 2014 роки, які вона обраховувала із суми орендної плати в розмірі 5 % від нормативно-грошової оцінки землі в сумі 48 591 грн. 95 коп., як то було передбачено умовами додаткових угод б\н від 01.01.2013 року до договорів оренди землі (а.с.78-80).

Проте, при здійсненні розрахунків умови додаткових угод від 01.01.2013 року не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

З 01 січня 2013 року законодавство України не передбачає державної реєстрації договорів оренди землі у зв'язку із запровадженням процедури реєстрації права оренди.

Аналізуючи положення Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» та Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою КМУ від 26.10.2011 року за № 1141, слід дійти висновку, що якщо зміни, які вносяться в договір оренди землі додатковою угодою, зачіпають інформацію, яка вноситься в реєстр, подавати додаткову угоду на реєстрацію необхідно.

Сторонами не заперечується, що додаткові угоди від 01 січня 2013 року, якими змінено розміри орендної плати та нормативно-грошову оцінку землі не були зареєстровані, хоча такі зміни відповідно до п. 44 зазначеного вище Порядку підлягають внесенню в реєстр.

Отже, відсутні законні підстави для обрахунку орендної плати в розмірі 5 % від нормативно-грошової оцінки землі.

Верховний Суд України у постанові від 20.08.2013 року висловив свою правову позицію у справі № 3-21 гс 13, зміст якої полягає у тому, що відповідно до статей 21, 30 Закону України „Про оренду земліВ» , статті 24 Закону України „Про плату за землюВ» та статей 628, 632 ЦК України законодавча зміна нормативної грошової оцінки землі може бути підставою для зміни розміру орендної плати в односторонньому порядку, якщо це погоджено сторонами у договорі.

Умови укладених між сторонами договорів оренди землі від 10 жовтня 2006 року (а.с. 4-13) не містять положень щодо автоматичного збільшення нормативної грошової оцінки землі, що визначена ними при укладенні цих договорів, у разі збільшенні її на законодавчому рівні.

Таким чином, на користь позивача слід стягнути індексацію на орендну плату: за 2013 в розмірі 10,16 грн. виходячи з орендної плати 682,65 х 3 (земельні ділянки) = 2047,95 грн. та індексу інфляції 100,5%; за 2014 року в розмірі 509,32 грн. виходячи з орендної плати 2047,95 грн. та індексу інфляції 124,9% , всього 519,48 грн.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні індексації по орендній платі підлягає скасуванню та частковому задоволенню позовних вимог в цій частині, та залишенню без змін в іншій його частині.

Відповідно до приписів ст. 88 ЦПК України підлягають пропорційному розподілу між сторонами понесені по справі судові витрати. У зв'язку зі частковим задоволенням позову з відповідача на користь позивача належить стягнути 58,47 грн. судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції (24 % від 243,60) та 64,24 грн., за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (24 % від 267,96).

Керуючись ст. ст. 88, 303, 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, 314, 316-317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_3, подані представником ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 06 серпня 2015 року та додаткове рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 02 жовтня 2015 року скасувати в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення суми індексації на орендну плату за 2013-2014 роки та задовольнити позовні вимоги в цій частині частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Агропрогрес» на користь ОСОБА_3 індексацію на орендну плату за 2013-2014 роки в сумі 519,48 грн.

В іншій частині рішення та додаткове рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Приватного підприємства «Агропрогрес» на користь ОСОБА_3 в повернення судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції 58,47 грн., та за розгляд справи в суді апеляційної інстанції 64,24 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: