Ухвала

від 10.11.2015 по справі 804/20551/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 листопада 2015 рокусправа № 804/20551/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Шелеповій Ю.О.

за участю представників:

позивача: - Голоцевич С. С. (дов. від 14.01.2015 р.)

- Жук В. В. (дов. від 09.11.205 р.)

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2015 року

у справі № 804/20551/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопроектбуд»

до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправним дій і зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергопроектбуд» звернулося до суду з позовом до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило :

- визнати протиправним, та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003172205 від 25.11.2014;

- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у формуванні висновків в акті від 11.11.2014 року №1040/22.05/36418011 про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання: ПП «Малелектро» - ТОВ «Енергопроектбуд» на суму ПДВ 37 630,6 грн. (за травень 2011р., червень 2011); ТОВ «Енергопроектбуд» - ПАТ «Південний ГЗК» на суму ПДВ 33 870,80 грн. (за травень 201 р., червень 2011); ТОВ «Енергопроектбуд» - ПАТ «Північний ГЗК» на суму ПДВ 77 898,40 грн. (за травень 2011 р., червень 2011); ТОВ «Енергопроектбуд» - ПАТ «Інгулецький ГЗК» на суму ПДВ 6 764,8 грн.; ПП «Енергопром» - ТОВ «Енергопроектбуд» на суму ПДВ 45 899,6 грн.; ТОВ «Енергопроектбуд» - ПАТ «Південний ГЗК» на суму ПДВ 118 278,67 грн. (за січень 2014 р., за лютий 2014, за квітень 2014; ТОВ «Нікомет-Інвест» - ТОВ «Енергопроектбуд» на суму ПДВ 58 335,33 грн.; ТОВ «Енергопроектбуд» - ПАТ «Південний ГЗК» на суму ПДВ 83 079,21 грн. (за травень, вересень, листопад, грудень 2013); ТОВ «БК Індепендент» - ТОВ «Енергопроектбуд» на суму ПДВ на суму 346 884,42 грн. за червень, липень, вересень, грудень 2011 р., лютий, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2012); ТОВ «Енергопроектбуд» - ПАТ «Південний ГЗК» на суму ПДВ 385 910,3 грн. (за червень, липень, вересень 2011 р., лютий, травень, червень, липень, вересень, жовтень, листопад 2012); ТОВ «Енергопроектбуд» - ПАТ «Центральний ГЗК» на суму ПДВ 26 409,6 грн. (за лютий, травень 2012);

- визнати протиправними дії відповідача щодо коригування показників податкової звітності до декларацій з податку на додану вартість позивача у інформаційній базі даних АІС «Податковий Блок», що було здійснено на підставі акту від 11.11.2014 року № 1040/22.05/36418011;

- зобов'язати відповідача відновити показники податкової звітності позивача у інформаційній базі даних АІС «Податковий Блок», що було змінено на підставі акту від 11.11.2014 року № 1040/22.05/36418011.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків відповідача в акті від 11.11.2014 №1040/22.05/36418011 про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання між позивачем та його контрагентами. Первинні документи позивача, в тому числі податкові накладні, повністю відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»: складені на паперових носіях, мають всі необхідні реквізити, передбачені нормами даного закону, підписані відповідальними особами, скріплені печатками сторін, що брали участь у здійсненні господарської операції, а відтак вказане свідчить про наявність законного права у Товариства на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач зауважує, що помилки в оформлені первинних документів не є підставою вважати їх дефектними, та робити висновки про те, що господарські операції не носять реального характеру, а Податковий кодексу України не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2015 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.11.2014 № 0003172205. У задоволенні решти позову відмовлено.

Постанову суду в частині задоволених позовних вимог мотивовано тим, що всі первинні документи, в тому числі податкові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи та були надані для перевірки позивачем, відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», складені на паперових носіях, мають всі необхідні реквізити, передбачені нормами даного Закону, підписані відповідальними особами та скріплені печатками сторін, що брали участь у здійсненні господарської операції, підтверджують реальність здійснених господарських операцій.

Щодо решти позовних вимог суд зазначив, що дії з проведення перевірки не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків. Оскарження дій щодо формування висновків акту та його складання є нічим іншим як оскарженням висновків такого акту, та не є дією, з якою закон пов'язує настання правових наслідків, якщо такі наслідки не настали.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідач зазначає, що згідно отриманих матеріалів від ДПІ контрагентів-постачальників документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме не встановлено ділової мети здійснення платником тих чи інших господарських операцій та неможливість реального здійснення платником податків операцій по даному ланцюгу постачання, що не дає можливості підтвердити факт здійснення господарської діяльності позивача та вказує на відсутність об'єкту оподаткування податком на додану вартість операцій з ПАТ «Північний ГЗК», ПАТ «Південний ГЗК», ПАТ «Центральний ГЗК» та ПАТ «Інгулецький ГЗК» в розумінні ст.ст.185-187, 198 ПК України. Відповідач вказує, що оскільки позивачем не підтверджено факт придбання товару у ТОВ «БК Індепендент», ПП «Енергопром», ПП «Малелектро» та ТОВ «Нікомет-Інвест», відтак перевіркою не підтверджено факту здійснення господарських операцій стосовно їх подальшої реалізації ПАТ Північний ГЗК», ПАТ «Південний ГЗК», ПАТ «Центральний ГЗК» та ПАТ «Інгулецький ГЗК» та правомірність визначення суми податкового зобов'язання від такої реалізації.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представники позивача в судовому засіданні просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Зазначають, що судом було прийнято законне та обґрунтоване рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Енергопроектбуд» з питань достовірності формування податкових зобов'язань і податкового кредиту під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «БК Індепендент» за червень, липень, вересень та грудень 2011 року, з лютого по листопад 2012 року, з ПП «Малелектро» за травень, червень 2011 року, з ТОВ «Нікомет-Інвест» за травень, серпень, вересень, листопад та грудень 2013 року, з ПП «Енергопром» за грудень 2013 року та лютий, березень 2014 року, за результатами якої складено акт №1040/22.05/36418011 від 11.11.2014.

Перевіркою встановлено:

порушення позивачем п.185.1. ст.185, п.187.1. ст.187, п.188.1. ст.188, п.198.1., п.198.2., п.198.3., п.198.6., п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 70890,4 грн., а саме: за червень 2011 року на суму 7 838,40 грн.; за лютий 2012 року на суму 9 750 грн.; за лютий 2014 року на суму 32 627 грн.; за березень 2014 року на суму 20 675 грн.;

не підтвердження реальності здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання: ПП «Малелектро» - ТОВ «Енергопроектбуд» на суму ПДВ 37630,6 грн. (за травень 2011 року, червень 2011 року);

ТОВ «Енергопроектбуд» - ПАТ «Південний ГЗК» на суму ПДВ 33870,80 грн. (за травень 2011 року, червень 2011 року);

ТОВ «Енергопроектбуд» - ПАТ «Північний ГЗК» на суму ПДВ 77898,40 грн. (за травень 2011 року, червень 2011 року);

ТОВ «Енергопроектбуд» - ПАТ «Інгулецький ГЗК» на суму ПДВ 6764,8 грн.;

ПП «Енергопром» - ТОВ «Енергопроектбуд» на суму ПДВ 45899,6 грн.;

ТОВ «Енергопроектбуд» - ПАТ «Південний ГЗК» на суму ПДВ 118278,67 грн. (за січень 2014 року, за лютий 2014 року, за квітень 2014 року;

ТОВ «Нікомет-Інвест» - ТОВ «Енергопроектбуд» на суму ПДВ 58335,33 грн.;

ТОВ «Енергопроектбуд» - ПАТ «Південний ГЗК» на суму ПДВ 83079,21 грн. (за травень, вересень, листопад, грудень 2013 року);

ТОВ «БК Індепендент» - ТОВ «Енергопроектбуд» на суму ПДВ на суму 346884,42 грн. за червень, липень, вересень, грудень 2011 року, лютий, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2012 року);

ТОВ «Енергопроектбуд» - ПАТ «Південний ГЗК» на суму ПДВ 38 910,3 грн. (за червень, липень, вересень 2011 року, лютий, травень, червень, липень, вересень, жовтень, листопад 2012 року);

ТОВ «Енергопроектбуд» - ПАТ «Центральний ГЗК» на суму ПДВ 26409,6 грн. (за лютий, травень 2012 року).

При цьому відповідачем використані дані

акту ДПІ у Жовтневому районі міста Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №209/22-03/30669303 від 19.06.2014 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Енергопром» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами, задекларованими в деклараціях з податку на додану вартість за період: листопад, грудень 2013 року, січень, квітень 2014 року»,

акту ДПІ у Ленінському районі міста Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №714/22-03/36574998 від 24.06.2014 «Про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Нікомет-Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.01.2011 по 31.12.2013»,

акту ДПІ у Ленінському районі міста Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №878/22-03/34513142 від 07.08.2014 «Про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Малелектро» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.01.2011 по 30.06.2014»,

акту ДПІ у Жовтневому районі міста Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №216/04-63-22-03/34775396 від 20.06.2014 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БК «Індепендент» з питань документального підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.06.2011 по 31.05.2014».

На підставі акту перевірки від 11.11.2014 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0003172205 від 25.11.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 78815,00 грн., в тому числі за основним платежем - 63052,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 15763,00 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків відповідача.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст.198 ПК України).

Згідно з п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Отже з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондується і з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до статуту позивача одним із видів діяльності ТОВ «Енергопроектбуд», є електромонтажні роботи; інші спеціалізовані будівельні роботи, неспеціалізована оптова торгівля; будівництво житлових і нежитлових будівель.

Матеріали справи свідчать, сторонами не заперечується, що позивач в періоді, що перевірявся, мав господарські відносини з ТОВ «БК Індепендент» - щодо придбання товарів (ізоляторів, зажимів, коромисел, сталі, електродів, скоб, крюків, емалі, консолів), про що свідчать відповідні договори купівлі-продажу, та виконання робіт (виготовлення гратчастих конструкцій, сталі кутової), про що свідчать відповідні договори на виконання робіт.

Факт виконання означених договорів підтверджується поданими позивачем документами, які були також предметом дослідження в ході проведеної відповідачем перевірки, а саме: рахунками, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними (операції з поставки) та рахунками, локальними кошторисами, відомостями ресурсів до локального кошторису, розрахунками «Загальновиробничі витрати», актами на передачу матеріалів, актами прийому виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями (операції з виконання робіт).

Також, позивач мав господарські взаємовідносини з ПП «Малелектро» щодо виконання підрядних робіт (заміна та реконструкція кабельної лінії, поточний ремонт кабельних конструкцій, Північні лінії 1, 2, 3, 4 Реконструкція ст.Допоміжна, капітальний ремонт мереж ВЛ-6кВ), в межах укладених договорів підряду.

Виконання цих договорів підтверджено актами виконаних робіт, податковими накладними.

Між позивачем та ТОВ «Нікомет-Інвест» укладено договори купівлі-продажу товару (матеріали), виконання яких підтверджено рахунками, розрахунками, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями.

Також позивач мав господарські відносини з ПП «Енергопром» щодо поставки товару (обладнання), виконання яких підтверджено рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними.

Виходячи із змісту вказаних документів в їх сукупності, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки товару, виконання робіт, а саме: фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені означеними вище підприємствами - контрагентами позивача у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України,

З цього приводу апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про невідповідність фактичним обставинам твердження відповідача в акті перевірки, що в окремих випадках надані первинні документи не можуть бути визнані такими, що мають юридичну силу та доказовість.

Позивач має в наявності всі первинні документи, які надавалися податковому органу для проведення перевірки, про що зазначено в акті перевірки, стосовно господарських взаємовідносин з безпосередніми контрагентами, які відповідають діючому законодавству. Помилки у оформлені первинних документів в даному випадку не є підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платників податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, стосовно посилань податкового органу на недоліки оформлення товарно-транспортних накладних як на підставу для висновків про нереальність вчинених господарських операцій з поставки товару та виконання робіт, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції вірно зазначено, що товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, який підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

На момент укладення та реалізації договорів контрагенти позивача мали зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Використання позивачем придбаного товару, виконаних робіт у власній господарській діяльності відповідачем не спростовується, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (в подальшому, придбані товари та роботи використані позивачем при виконанні договорів підряду з іншими підприємствами, зазначеними в акті перевірки від 11.11.2014).

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку товариства матеріали справи не містять.

Також податковим органом не надано суду доказів недійсності (нікчемності) правочинів, використання придбаного товару, виконаних робіт у неоподатковуваних операціях.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентами дотримані. Також господарські зобов'язання з поставки товару, виконання робіт не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами) або нікчемності, як про те зазначає відповідач.

Податковим органом з цього приводу не враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесені законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом, а, як встановлено судом, доказів наявності відповідних судових рішень відповідачем суду не надано.

З матеріалів справи вбачається, що укладені позивачем з зазначеними вище підприємствами договори відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Дії позивача та його контрагентів вчинені на виконання умов договорів, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів таких видів. Фактична реалізація мети, з якою укладені вказані вище договори, настання правових наслідків, обумовлені цими договорами, підтверджено належним чином складеними первинними документами, зазначеними вище.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що наявність вищенаведених первинних документів в їх сукупності свідчить про рух активів позивача у процесі здійснення господарських операцій з ТОВ «БК Індепендент», ПП «Енергопром», ПП «Малелектро» та ТОВ «Нікомет-Інвест», тобто про те, що мали місце реальні зміни майнового стану платника податків, які є обов'язковою ознакою господарської операції.

Колегія суддів зауважує, що висновки податкового органу про нікчемність вищенаведених правочинів фактично базуються на актах, складених податковим органом стосовно контрагентів позивача, що є порушенням приписів податкового законодавства, зважаючи на наступне.

За приписами п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України, п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №984 від 22.12.2010, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.4 вказаного Порядку № 984 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.6 Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на акти стосовно інших платників податків, якими встановлено порушення податкового законодавства, а також іншу інформацію щодо контрагента позивача, що не має правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

Крім того, апеляційний суд вважає на необхідне зазначити також, що акти про неможливість проведення перевірки, зустрічної звірки лише є документами, що фіксує факти неможливості проведення перевірки, зустрічної звірки. Законодавством України не надано право органам ДПС в таких актах співставляти дані первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Таким чином, зазначені відповідачем обставини щодо контрагентів позивача не є законодавчо встановленими підставами для позбавлення позивача права на витрати та податковий кредит з операцій поставки товару, надання послуг.

З цього приводу апеляційний суд враховує також роз'яснення, наведені у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Згідно даному Листу оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідачем в ході проведення перевірки позивача не наведені та не встановлені докази, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з поставки товару, виконання робіт меті та задачам діяльності платників податків, збитковості таких операції чи інші обставини, які окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність здійснених операцій, відсутність факту поставки товару, виконання робіт, а також про те, що реалізацію вказаних операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Позиція податкового органу, яка базується на виявлених податковим органом порушеннях, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентами позивача, суперечить вимогам чинного законодавства.

Із змісту вищенаведених правових норм вбачається, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування витрат та податкового кредиту в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку до бюджету.

До того ж, ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини, прийняв законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Передбачені ст.202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2015 року у справі № 804/20551/14 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко