Ухвала

від 26.11.2015 по справі 815/6428/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2015 р.м. ОдесаСправа № 815/6428/14

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- ОСОБА_1

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТЕХЦЕНТР» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними дій та скасування наказу, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОТЕХЦЕНТР» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення керівника Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області про проведення позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТЕХЦЕНТР», оформлене наказом №375 від 07.10.2014 року; встановити відсутність у Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області права розпочинати проведення документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТЕХЦЕНТР» з питань правомірності формування податкового кредиту в частині господарських відносин з ТОВ «Інтерія ЛТД», ТОВ «Аксон-Групп» за період 01.01.2014 року по 31.01.2014 року, ТОВ «Еверест-12», ТОВ «Талас+» за період 01.04.2014 року по 30.06.2014 року; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області від 07.11.2014 року №0002972203 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 662 031 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 331 016 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з ТОВ «Інтерія ЛТД», ТОВ «Аксон-Групп», ТОВ «Еверест-12», ТОВ «Талас+» підтверджується належним чином оформленими договорами, податковими накладними, первинними та розрахунковими документами, які в повній мірі підтверджують зміст господарських операцій, їх фактичне виконання, оплату, використання придбаного товару у власній господарській діяльності та спростовують висновок податкового органу про відсутність реальності цих операцій. При цьому висновок податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування по податку на додану вартість ґрунтується на результатах перевірки, проведеної з порушенням встановленого порядку, зокрема, щодо обов'язкового повідомлення платника про дату та місце її проведення, забезпечення права платника на надання необхідних документів та наявності підстав для її проведення. Неврахування податковим органом первинних документів щодо результатів господарської діяльності підприємства, порушення порядку проведення перевірки платника є наслідком безпідставного збільшення грошового зобов'язання та позбавлення підприємства права на податковий кредит згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що є безумовною підставою для його скасування.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року провадження в адміністративній справі за позовом ТОВ «АВТОТЕХЦЕНТР» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.11.2014 року № НОМЕР_1 в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ на суму 371 291 грн. за період - січень 2014 року по контрагентам ТОВ «Інтерія ЛТД» та ТОВ «Аксон-Групп» закрито у зв'язку з примиренням сторін (досягнуто податковий компроміс).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2015 року провадження в адміністративній справі за позовом ТОВ «АВТОТЕХЦЕНТР» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.11.2014 року № НОМЕР_1 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 185 646 грн., нарахованих на суму основного зобов'язання в розмірі 371 291 грн. за січень 2014 року, закрито у зв'язку з примиренням сторін.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2015 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «АВТОТЕХЦЕНТР» задоволено частково. Суд визнав протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «АВТОТЕХЦЕНТР» на підставі наказу № 375 від 07.10.2014 року в період з 9 по 13 жовтня 2014 року. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області від 07.11.2014 року №0002972203 в частині збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 290 740 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 145 370 грн. В решті позовних вимог суд відмовив.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не повне з'ясування обставин справи, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, однак в судове засідання не з'явились, поважність своєї неявки суду не повідомили, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст. 197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 09.10.2014 року по 13.10.2014 року ДПІ у м. Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області на підставі наказу від 07.10.2014 року №375 проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «АВТОТЕХЦЕНТР» з питань правомірності формування податкового кредиту в частині господарських відносин з ТОВ «Інтерія ЛТД», ТОВ «Аксон-Групп» за період 01.01.2014 року по 31.01.2014 року, ТОВ «Еверест-12», ТОВ «Талас+» за період 01.04.2014 року по 30.06.2014 року, за результатами якої складено акт від 20.10.2014 року №2060/15-03-22-03-0302/01/30851352.

Зазначеною перевіркою встановлено порушення ТОВ «АВТОТЕХЦЕНТР» п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит та занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 662 031 грн., у тому числі за січень 2014 року - у розмірі 371 291 грн., квітень 2014 року - 70 724 грн., травень 2014 року - 168 146 грн., червень 2014 року - 51 870 грн.

На підставі виявлених порушень ДПІ у м. Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення від 07.11.2014 року №0002972203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість, зокрема, по операціям з ТОВ «Еверест-12», ТОВ «Талас+», за основним платежем у розмірі 290 740 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 145 370 грн.

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження податкового повідомлення-рішення, подавши скаргу до контролюючого органу вищого рівня, проте скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Як вбачається з акту перевірки підставою для висновків про заниження позивачем податкового зобов'язання по податку на додану вартість та завищення податкового кредиту за операціями з ТОВ «Еверест-12», ТОВ «Талас+» стали Довідка ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 16.09.2014 року №4931/15-53-22-08/38352621 «Про результати зустрічної звірки ТОВ «Абатур» щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Еверест-12», їх реальності та повноти відображення в обліку за період березень, квітень, 2014 року», акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 01.08.2014 року №2270/26-55-22-09/38914435 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Талас+» з питань підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.04.2014 року по 30.06.2014 року», за якими встановлено відсутність реальності господарських операцій з ТОВ «Еверест-12», ТОВ «Талас+» в силу відсутності підприємств за юридичною адресою, відсутності необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, зокрема, управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо.

Також, податковий орган посилається на відсутність довіреностей, виписаних позивачем відповідним особам, на отримання від ТОВ «Еверест-12», ТОВ «Талас+» товару та товарно-транспортних накладних, у зв'язку із чим не можливо підтвердити факт постачання та приймання-передачі товару.

За таких обставин, податковий орган дійшов висновку, що укладені між позивачем та його контрагентами угоди не мають реального характеру, тобто без фактичного здійснення господарських операцій, тому формування податкового кредиту за цими операціями суперечить вимогам податкового законодавства.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що правомірність формування позивачем податкового кредиту по операціям з ТОВ «Еверест-12», ТОВ «Талас+» підтверджується належним чином оформленими первинними документами, з яких вбачається фактичне придбання товару, його подальше використання у власній господарській діяльності, тому висновки акту перевірки про відсутність реальності операцій не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, отже позбавлення позивача права на формування податкового кредиту не ґрунтується на нормах податкового законодавства та збільшення податкового зобов'язання із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій є безпідставним.

Колегія судів висновки суду першої інстанції вважає правильними, виходячи з наступного.

Відповідно до положень п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням товарів (у тому числі при їх імпорті), з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи.

Згідно із положеннями п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджених податковими накладними, не відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю на його вимогу податкову накладну, яка відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця, виписується на кожне повне або часткове постачання товарів, виконання робіт та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналізуючи зазначені норми Податкового кодексу України, колегія суддів приходить до висновку, що право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного придбання відповідного товару, що підтверджується первинними документами, та його використання в господарській діяльності.

При цьому, відповідно до ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16 липня 1999 року господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та повинні мати назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що 04.01.2014 року між позивачем та ТОВ «Еверест-12» укладено договір поставки №10Т, за яким ТОВ «Еверест-12» зобов'язується передавати у власність ТОВ «АВТОТЕХЦЕНТР» товар - паливно-мастильні матеріали, а ТОВ «АВТОТЕХЦЕНТР» - приймати і оплачувати його вартість.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано податкові та видаткові накладні, рахунки на оплату та товарно-транспортні накладні.

Як вбачається з матеріалів перевірки та згідно умов договору оплата товару проведена позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок ТОВ «Еверест-12».

Також, 01.04.2014 року між позивачем та ТОВ «Талас+» укладено договір поставки №01/04-14Т, за яким ТОВ «Талас+» зобов'язується передавати у власність ТОВ «АВТОТЕХЦЕНТР» паливно-мастильні матеріали, а ТОВ «АВТОТЕХЦЕНТР» - отримувати і оплачувати їх вартість.

Виконання умов договору позивач підтверджує податковою та видатковою накладними, рахунком на оплату товару та товарно-транспортною накладною.

Згідно акту перевірки та умовам договору оплата паливно-мастильних матеріалів проведена у безготівковій формі, шляхом перерахування позивачем на рахунок ТОВ «Талас+» коштів.

Товар, поставлений від ТОВ «Еверест-12», ТОВ «Талас+», був отриманий уповноваженою особою позивача на підставі довіреностей, виписаних на кожну поставку товару.

Необхідність придбання у вказаних підприємств палива позивач обґрунтовує використанням в межах своєї господарської діяльності (основний вид діяльності - вантажний автомобільний транспорт) технологічного транспорту, який перебуває у власності позивача, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію та технічними талонами.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що цими документами підтверджується виконання умов договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, фактичне постачання товару, його кількість та вид, отже фактичне здійснення господарських операцій щодо придбання товару, його оплату та подальше використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, первинними документами у повному обсязі підтверджується належне виконання сторонами умов договорів, правомірне формування позивачем податкового кредиту за цими операціями.

На момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість, відомості про припинення реєстрації як юридичних осіб та відсутність за місцезнаходженням у встановленому законом порядку не вносились.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги висновки акту/довідки з питань перевірок ТОВ «Еверест-12», ТОВ «Талас+», вірно надано оцінку діючому податковому законодавству, яке не ставить в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагента, не зобов'язує платника податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства.

Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з ПДВ по операціям з такими контрагентами, оскільки питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права, зокрема, на податковий кредит.

Таким чином, судом першої інстанції із дослідженням первинних документів надано належну оцінку необґрунтованим доводам податкового органу про відсутність реальності господарських операцій з контрагентами позивача та вірно зроблено висновок про безпідставність нарахування позивачу грошового зобов'язання по податку на додану вартість згідно оскаржуваного рішення.

Суд дійшов вірного висновку, що не проведення податковим органом аналізу реальності господарської діяльності платника податків на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту призвело до неправомірного позбавлення позивача права на податковий кредит за цими операціями.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції надано правильну юридичну оцінку обставинам справи та суд дійшов вірного висновку про наявність підставі для скасування рішення контролюючого органу.

Вирішуючи спір у справі суд першої інстанції обґрунтовано врахував положення п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, виконання яких надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки, а саме на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Обов'язковість дотримання цих правил контролюючим органом під час організації проведення позапланової невиїзної перевірки узгоджується з правовою позицією колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 27.01.2015 року по справі № 21-425а14.

Верховний Суд України у вказаній справі зазначив, що належним виконанням приписів п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України вважається лише у тому випадку, коли податковий орган повідомив платника про проведення перевірки, зокрема, про наказ на її проведення, відомості про дату її початку та місце проведення у встановлений законом спосіб до початку перевірки.

В іншому випадку, а саме у разі невиконання цих вимог, призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що повідомивши позивача про проведення перевірки 15.10.2014 року, тобто після її проведення, контролюючим органом порушено правило щодо обов'язкової обізнаності платника про організацію перевірки, її місце та дату проведення, відтак - стосовно права платника бути присутнім під час проведення перевірки, надання пояснень з питань, що виникають під час перевірки, виконання належним чином вимог податкового законодавства з надання необхідних або додаткових документів, що стосуються предмета перевірки тощо.

Таким чином, врахувавши правові висновки Верховного Суду України, приписи ч. 2 ст. 244-2 КАС України та правила п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неправомірність дій податкового органу під час проведення перевірки позивача.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не встановлено.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: О.О. Димерлій

ОСОБА_1