ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 815/6428/14
адміністративне провадження № К/9901/25626/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду у складі судді Андрухіва В.В. від 24 квітня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Єщенка О.В., суддів Димерлія О.О., Романішина В.Л. від 26 листопада 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОТЕХЦЕНТР до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними дій та скасування наказу, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Предметом розгляду судів у цій справі були позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОТЕХЦЕНТР (далі - позивач, Товариство) до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - відповідач, Інспекція) про: 1) визнання протиправним та скасування наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки Товариства від 07 жовтня 2014 року №375; 2) встановлення відсутності у Інспекції права розпочати проведення документальної невиїзної перевірки Товариства з питань правомірності формування податкового кредиту в частині господарських відносин з ТОВ Інтрерія ЛТД , ТОВ Аксон-Групп за період січня 2014 року, ТОВ Еверест-12 , ТОВ Талас+ за період квітня-червня 2014 року; 3) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 листопада 2014 року №0002972203 в частині збільшення грошового зобов`язання по податку на додану вартість (далі - ПДВ) всього на суму 436110 грн., в тому числі за основним платежем - 290740 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 145370 грн. (стосується господарських операцій із ТОВ Еверест-12 та ТОВ Талас+ за період квітня-червня 2014 року).
Суди встановили, що на підставі наказу від 07 жовтня 2014 року №375 та повідомлення від 07 жовтня 2014 року №32 Інспекцією у період з 09 по 13 жовтня 2014 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань правомірності формування податкового кредиту в частині господарських відносин з ТОВ Інтерія ЛТД , ТОВ Аксон-Групп за період січня 2014 року, ТОВ Еверест-12 , ТОВ Талас+ за період квітня-червня 2014 року, за результатами якої складено акт від 20 жовтня 2014 року №2060/15-03-22-03-0302/01/30851352, у якому зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 44.6 статті 44, пунктів 198.1, 198.2 та 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення податкового кредиту та, як наслідок, заниження суми ПДВ на 662031 грн.
У акті перевірки Інспекція дійшла висновків про формування Товариством податкового кредиту по взаємовідносинам із ТОВ Інтерія ЛТД , ТОВ Аксон-Групп , ТОВ Еверест-12 та ТОВ Талас+ без дотримання відповідних законодавчих підстав, посилаючись на те, що платником податку під час перевірки не були надані документи на підтвердження показників, відображених у податковій звітності за наслідками таких операцій, а наявна податкова інформація свідчить про неможливість виконання контрагентами зобов`язань внаслідок відсутності у них необхідних для цього матеріальних й трудових ресурсів.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07 листопада 2014 року №0002972203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ, зокрема по операціям з ТОВ Еверест-12 , ТОВ Талас+ за основним платежем у розмірі 290740 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 145370 грн.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року, позов Товариства задоволено частково; визнано протиправними дії Інспекції щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки Товариства на підставі наказу від 07 жовтня 2014 року №375 в період з 09 по 13 жовтня 2014 року; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07 листопада 2014 року №0002972203 в частині збільшення грошового зобов`язання з ПДВ за основним платежем у розмірі 290740 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 145370 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення в частині задоволених позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що в порушення вимог пункту 78.4 статті 78, пунктів 79.2 та 79.3 статті 79 ПК України позивач до початку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки не отримав наказу та повідомлення про дату її початку та місце здійснення, такі документи були вручені останньому вже після її завершення, тому був позбавлений можливості реалізації свого права на ознайомлення із ними до вчинення заходу податкового контролю та надання відповідних пояснень, відтак дії відповідача щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки Товариства й, як наслідок, прийняте за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення визнав протиправними.
Крім того, застосувавши при вирішенні спору приписи підпунктів 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України, статей 1, 3, частини першої та другої статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-ХІV), суд дійшов висновку, що здійснення операцій між позивачем та ТОВ Еверест-12 , ТОВ Талас+ щодо поставки останніми товарно-матеріальних цінностей (поливо-мастильних матеріалів) й використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності Товариства підтверджується документально, а відтак позивачем дотримано передбачені податковим законодавством умови для формування податкового кредиту за результатами таких відносин. Зазначив, що відповідачем не наведено, а судом не встановлено підстав, що дозволяли б дійти висновку про фактичне невиконання контрагентами своїх зобов`язань за угодами, укладеними із позивачем, а доводи контролюючого органу про порушення Товариством правил оподаткування не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог, Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В касаційній скарзі зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій, посилаючись на обставини, викладені у акті перевірки Товариства. Вважає, що суди не в повному обсязі дослідили та встановили обставини по справі, які свідчать про безтоварність розглядуваних господарських операцій; крім того за результатами проведених заходів з податкового контролю по контрагентам та аналізу їх податкової звітності не встановлено здійснення ними господарської діяльності як такої, наявності у них необхідних ресурсів; до того ж підприємства відсутні за зареєстрованим місцезнаходженням. Також посилається на те, що повідомлення про проведення документальної невиїзної перевірки та копія наказу про її призначення були направлені позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, чим, за висновком Інспекції, виконано необхідні умови, передбачені ПК України, необхідні для початку проведення перевірки.
Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу, які надійшли до Вищого адміністративного суду України, проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
Так, відповідно до статті 62 ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент проведення перевірки) одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Статтею 79 ПК України визначено особливості проведення документальної невиїзної перевірки.
Зокрема, пунктом 79.1 статті 79 ПК України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
За правилами пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
При цьому, незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 ПК України необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім, що також узгоджується із приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України.
Сам вид перевірки (позапланова невиїзна), без надання платнику податків права на подання відповідних пояснень та документів, що стосуються предмету перевірки, позбавляє контролюючий орган можливості об`єктивно здійснити аналіз законності діяльності такого платника й дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення.
Отже з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.
Таке тлумачення норм відповідає меті перевірки, змісту прав платника податків та виконанню ним обов`язку по наданню посадовим (службовим) особам контролюючого органу у повному обсязі всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки.
Положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).
У справі, яка розглядається, суди встановили відсутність доказів належного повідомлення позивача про здійснення позапланового заходу податкового контролю, адже наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки було отримано Товариством лише 15 жовтня 2014 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, тобто після закінчення перевірки, яка проводилась у період з 09 по 13 жовтня 2014 року. Ці обставини суди визнали такими, що мають наслідком протиправність дій відповідача щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки Товариства та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача, прийнятого за результатами перевірки.
При цьому судами правильно зауважено, що ненадання платником податків після початку перевірки всіх документів, які належать або пов`язані з предметом такої, на чому власне і ґрунтується позиція Інспекції про непідтвердження Товариством показників, відображених у податковій звітності з ПДВ за наслідками операцій із ТОВ Еверест-12 та ТОВ Талас+ , було зумовлено саме позбавленням його можливості реалізації свого права на ознайомлення із наказом про призначення перевірки до початку здійснення заходу податкового контролю та подання відповідних пояснень й документів.
Наявними ж в матеріалах справи доказами, як установили суди у ході розгляду справи, підтверджується здійснення у квітні-червні 2014 року операцій між позивачем та ТОВ Еверест-12 , ТОВ Талас+ щодо поставки останніми товарно-матеріальних цінностей й використання придбаного товару у межах господарської діяльності Товариства, що є визначеною ПК України підставою для формування податкового кредиту за результатами таких відносин.
Таким чином Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав часткового задоволення позовних вимог, а тому прийняли рішення у цій частині за правильного застосування норм матеріального права і з дотриманням процесуальних норм.
Доводи ж касаційної скарги наведеного не спростовують та ґрунтуються лише на обставинах відсутності об`єктів оподаткування внаслідок непідтвердження в ході проведеної перевірки здійснення господарських операцій. Однак такі мотиви відповідача не свідчать про правомірність проведеної перевірки та зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що згідно положень статті 341 КАС України виходить за межі повноважень касаційного суду.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наведених у цій постанові мотивів, з урахуванням приписів статті 341 КАС України, підстави для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень відсутні.
Щодо позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, то в цій частині рішення судів, враховуючи положення частини першої статті 341 КАС України, касаційним судом не переглядається.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 09.04.2021 |
Оприлюднено | 12.04.2021 |
Номер документу | 96146064 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Пасічник С.С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні