Постанова

від 26.11.2015 по справі 814/2971/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/2971/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Єнтіна Альона Петрівна

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

представника апелянта - ОСОБА_1;

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу приватного підприємства «АСТРА ЛАЙФ» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «АСТРА ЛАЙФ» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2014 року приватне підприємство «АСТРА ЛАЙФ» (далі - ПП «АСТРА ЛАЙФ») звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16 вересня 2015 року:

- №0002402202, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 47 945,00 грн. та штрафними санкціями 23 972,50 грн.;

- №0002392202, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 78 362,00 грн. та штрафними санкціями 39 181,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено про безпідставність висновків податкового органу щодо нереальності здійснення господарських операцій з контрагентами позивача, оскільки останнім надано первинну бухгалтерську документацію, яка взагалі не досліджувалась контролюючим органом при проведенні документальної перевірки.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року було закрито провадження у справі, у зв'язку з досягнення податкового компромісу за податковими повідомленнями-рішеннями від 16 вересня 2015 року № НОМЕР_1 з податку на прибуток за основним платежем у сумі 47 945,00 грн. та штрафними санкціями 23 972,50 грн. та № НОМЕР_2 в частині грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 63 381,00 грн. та штрафних санкцій в частині суми 35 435,75 грн.

Таким чином, предметом спору залишилась неузгоджена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість по податковому повідомленню-рішенню №0002392202 в розмірі 14 981,00 грн. та штрафних санкцій на суму 3745,25 грн.

Апелянт наполягав на скасуванні цієї неузгодженої суми податкового зобов'язання, представник контролюючого органу, вважав, що в задоволенні цієї частини позову належить відмовити.

Крім цього, представником податкового органу було надано розрахунок штрафних санкцій з податку на додану вартість (т.2 а.с.166), з якого вбачається, що розраховуючи суму неузгодженого зобов'язання, відповідач вважав, що до основної суми такого зобов'язання необхідно застосувати штрафні (фінансові) санкції в розмірі 50 відсотків, що складає суму 7 491,00 грн.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у серпні 2014 року ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва провела позапланову документальну виїзну перевірку ПП «АСТРА ЛАЙФ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ТОВ «ТК-ВЕСТА», ТОВ «ПРОФ-ТРЕЙД», ТОВ «ГРЕЙМАРКЕТ» за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, ТОВ «ПІВДЕНЬ-РІЧМАРКЕТ» за період з 01 лютого 2014 року по 28 лютого 2014 року, ТОВ «ТРЕЙД-МАРКЕТ БМ» за період з 01 березня 2014 року по 31 травня 2014 року.

За результатами даної перевірки 02 вересня 2014 року складено акт №2107/14-04-22-02/35513211 (далі - Акт перевірки), у висновках якого зазначено про порушення позивачем вимог пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.138.1, 138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 47 945,00 грн. та вимог п.п.198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 78 362,00 грн. (т.1 а.с.12-59).

Як вбачається з Акта перевірки, висновок про наявність порушення податкового законодавства з боку позивача у вигляді заниження останнім податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам із вказаними контрагентами, зроблено на підставі того, що перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами.

Тому, контролюючий орган вважає, що позивач не має право на податковий кредит, сформований по взаємовідносинам з вищевказаними контрагентами.

Враховуючи встановлені порушення, ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва 16 вересня 2014 року прийняла податкові повідомлення-рішення:

- №0002402202, яким збільшила грошове зобов'язання з податку на прибуток за

основним платежем у сумі 47 945,00 грн. та штрафними санкціями 23 972,50 грн.;

- №0002392202, яким збільшила грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 78 362,00 грн. та штрафними санкціями 39 181,00 грн. (а.с.10-11).

Після застосування до частини позовних вимог наслідків податкового компромісу, нерозглянутим залишилося питання щодо правомірності включення позивачем в податковий кредит суми податку на додану вартість у розмірі 14 981,00 грн. за рахунок здійснення господарських операції по контрагенту ТОВ «ТРЕЙД-МАРКЕТ БМ».

Відмовляючи в задоволенні цієї частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що діяльність даного контрагента позивача була направлена не на одержання економічного ефекту в результаті підприємницької або іншої господарської діяльності, а виключно на отримання податкової вигоди за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає, що вони побудовані на фактичних обставинах справи, які є недоведеними та не підтвердженими належними та допустимими доказами.

Аналізуючи господарські правовідносини з вказаним контрагентом, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Так, між ТОВ «ТРЕЙД-МАРКЕТ БМ» (Продавець) та ПП «АСТРА ЛАЙФ» (Покупець) 03 березня 2014 року був укладений договір купівлі-продажу № 15-2014, предметом якого є зобов'язання продавця передати покупцю, а останнього прийняти та сплатити господарсько-побутові товари (т.2 а.с.174).

На підтвердження виконання умов даного договору, ПП «АСТРА ЛАЙФ» надало до перевірки рахунки фактури, видаткові, податкові накладні (т.2 а.с.175-187). Розрахунки між суб'єктами господарювання здійснювались у готівковій та безготівковій формах.

Суд першої інстанції мотивуючи своє рішення, стосовно недотримання позивачем податкового законодавства при укладанні вказаного договору, взяв до уваги акт ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 02 липня 2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТРЕЙД-МАРКЕТ БМ» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за лютий-травень 2014 року». Даним актом було встановлено відсутність підприємства за місцезнаходженням та направлено відповідне повідомлення.

Колегія суддів вважає такі доводи безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1232, якою затверджено «Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок» та Наказу Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011року №236, яким затверджено «Методичні рекомендації щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок», акт про неможливість проведення зустрічної звірки по суті є актом про неможливість з'ясування реальності та повноти відображення господарських операцій в обліку платника податків, у зв'язку з чим такий акт виключає можливість викладання в ньому висновків щодо змісту господарської діяльності платника податків.

Також, неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача не може розцінюватися як свідчення необґрунтованості податкової вигоди платника, адже чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит за результатами зустрічної звірки його постачальника, з повнотою відображенням ним у податковій звітності господарських операцій та зі сплатою ним податкових зобов'язань. У свою чергу, платник податків не зобов'язаний перевіряти дотримання його постачальником податкової дисципліни, на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Однією з підстав для відмови в задоволенні позову було зазначено судом першої інстанції про те, що на підставі даних бази АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України за підприємством ТОВ «ТРЕЙД-МАРКЕТ БМ» не зареєстровано будь-яких транспортних засобів.

Проте, відповідно до письмових пояснень ПП «АСТРА ЛАЙФ», товар, який був придбаний у контрагента перевозився власним автомобільним транспортом позивача.

До того ж, перелік товарів, які були придбані позивачем дозволяли транспортувати його легковим автомобільним транспортом.

Судом першої інстанції не були перевірені зазначені пояснення позивача та їм не було надано належної правової оцінки.

Питання, пов'язані з формуванням позивачем податкового кредиту, врегульовано ст.198 Податкового кодексу України.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом наведених правових норм, необхідною умовою для включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість є фактичність здійснення та підтвердження належним чином складеними первинними документами господарської операції, що відображає її реальність, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Так, до перевірки було надано податкові, видаткові накладні та платіжні доручення про сплату коштів за придбаний товар, а тому суд першої інстанції повинен був надати цим документам правову оцінку.

Суд попередньої інстанції, не досліджуючи первинну документацію, яка була складена позивачем відповідно до умов податкового законодавства дійшов висновку, що діяльність контрагента ТОВ «ТРЕЙД-МАРКЕТ БМ» була направлена не на одержання економічного ефекту в результаті підприємницької діяльності, а виключно на отримання податкової вигоди за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

До такого висновку суд попередньої інстанції прийшов виходячи з інформації, яка була зазначена в листах ГУ Міндоходів, які направлялись на адресу відповідача та протоколи допиту громадян, які повідомляли, що реєстрували підприємства за винагороду, а також ряд зареєстрованих досудових розслідувань.

Колегія суддів не може погодитися з такими твердженнями суду, оскільки доказів, які б свідчили про наявність вироку суду, який би набрав законної сили відносно посадових осіб ТОВ «ТРЕЙД-МАРКЕТ БМ», а також відносно посадових осіб позивача, представником податкового органу не надано.

Відповідно до ч.4 ст.72 КАС України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Крім цього, обставини щодо діяння фізичних осіб, встановлені під час досудового слідства по кримінальній справі, не можна вважати преюдиційними при оцінці адміністративним судом правомірності поведінки юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою.

Тобто, обставини, встановлені під час досудового слідства по кримінальній справі, не можуть бути покладені в основу судового рішення в адміністративному процесі без їх перевірки та підтвердження належними та допустимими доказами.

На виконання ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року (т.2 а.с.156-157) ПП «АСТРА ЛАЙФ» додатково було надано документи, що підтверджують рух активів в процесі здійснення господарської діяльності, а саме: документи, що підтверджують подальшу реалізацію придбаного товару (т.2 а.с.173-312).

Враховуючи наявні докази в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для позбавлення ПП «АСТРА ЛАЙФ» права на формування податкового кредиту з ПДВ по контрагенту ТОВ «ТРЕЙД-МАРКЕТ БМ».

Також слід звернути увагу на те, що відповідачем не надано законодавчого обґрунтування розрахунку штрафної (фінансової) санкції в розмірі 50% від суми основного платежу неузгодженого податкового зобов'язання, що складає 7 491,00 грн.

Слід зазначити, що розмір штрафних (фінансових) санкцій регулюється ст.123 Податкового кодексу України, абз.3 пп.123.1 цієї статті передбачає накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, у разі повторного порушення протягом 1095 днів.

Незрозумілою є позиція податкового органу, який за одним і тим же податковим повідомленням рішенням нараховує різні за процентним відношенням штрафні (фінансові) санкції, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що розмір штрафної (фінансової) санкції, після узгодження частини податкового зобов'язання повинен складати - 3745,25 грн. (14 981,00 грн. х 25% = 3745,25 грн.).

Відповідно до вимог ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та недоведеність таких обставин, які суд першої інстанції вважав встановленими.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «АСТРА ЛАЙФ» - задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року, якою відмовлено у задоволенні адміністративного позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 16 вересня 2015 року №0002392202 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 14 981,00 грн. та штрафних санкцій на суму 3745,25 грн. - скасувати.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою адміністративний позов приватного підприємства «АСТРА ЛАЙФ» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 вересня 2015 року №0002392202 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 14 981,00 грн. та штрафних санкцій на суму 3745,25 грн. - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 вересня 2015 року №0002392202 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 14 981,00 грн. та штрафних санкцій на суму 3745,25 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова