Ухвала

від 25.11.2015 по справі 2а/0270/3394/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" листопада 2015 р. м. Київ К/9991/29490/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Ємельянової В.І.,

Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі Вінницької області (далі - Управління) до Приватного сідьськогосподарського підприємства «Олена» (далі - ПСП «Олена») про стягнення заборгованості по відшкодуванню пільгових пенсій,

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Гайсинському районі Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністартивного суду від 21 жовтня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2012 року ,

В С Т А Н О В И ЛА:

У липні 2011 року Управління звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило: стягнути з ПСП «Олена» заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в розмірі 7220 грн 72 коп.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2012 року, відмовлено у задоволенні позову.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позову.

Справа вирішується в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відсутні клопотання всіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги частково.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, що ПСП «Олена» зараєстровано як юридична особа та перебуває на обліку в Управлінні як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні.

Управлінням призначено ОСОБА_2 пенсію на пільгових умовах на підставі пункту «в» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до розрахунків Управління відповідач за період з 1 грудня 2010 року по 30 червня 2011 року має заборгованість з відшкодування сум фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у відповідача відсутній обов'язок відшкодування сум фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, оскільки Управлінням не доведено правомірність призначення та виплати пільгової пенсії ОСОБА_2 та те, що ПСП «Олена» є правонаступником підприємств на яких працював ОСОБА_2

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону №1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ). У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону №1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності зазначеним Законом.

Відповідно до положень пункту «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Абзацом 4 пукнту 1 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року №400/97-ВР для платників збору до Пенсійного фонду України, яким є відповідач об'єктом оподаткування були також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

За приписами пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та абзацу четвертого пункту 1 статті 2, абзацу третього пункту 1 статті 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» підприємства відшкодовують Пенсійному фонду 100% витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Пунктом 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно з пунктом 6.5 Інструкції розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

Відповідно до абзацу першого пункту 6.8 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Суди попередніх інстанцій посилаються на рішення Вінницького окружного адміністартивного суду від 1 лютого 2011 року у справі №2-а-4937/10/0270 у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Гайсинському районі Вінницької області до Приватного сільськогосподарського підприємства «Олена» про стягнення заборгованості по відшкодуванню пільгових пенсій та зазначають, що даним рішення встановлено неправомірність призначення пільгової пенсії.

Однак, посилання судів попередніх інстанцій на дане рішення як підставу відмови у задоволенні позову щодо неправомірності призначення пільгової пенсії ОСОБА_2 є необгрунтованим, оскільки предметом даного спору є відшкодування витрат на виплату і доставку даної пенсії відподвідачем. Крім того, доказів оскарження ПСП «Олена» відповідних рішень про призначення пільгових пенсій або дій з їх виплати матеріали справи не містять.

Тобто, судами фактично досліджувалось лише питання правомірності призначення та виплати пільгової пенсії ОСОБА_2

Таким чином, при розгляді даної справи судам попередніх інстанцій необхідно встановити чи отримує ОСОБА_2 пільгову пенсію, чи він працював на ПСП «Олена», чи перебував у трудових відносинах після звільнення з нього, також, слід дослідити та встановити факт правонаступництва між організаціями на яких він працював, що має істотне значення для вирішення спору.

Частиною першою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з статтею 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки неповноту встановлення обставин у справі допущено обома судовими інстанціями, то справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Гайсинському районі Вінницької області задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністартивного суду від 21 жовтня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2012 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський(

доповідача)

Судді В.І. Ємельянова

О.П. Стародуб