Ухвала

від 19.11.2015 по справі 813/8674/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2015 року м. Київ К/800/35191/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

суддівОстровича С.Е. Степашка О.І. Федорова М.О. секретар судового засідання Мартиненко Г. В.

представники позивача Сенів В. О., Бабин А. С.

представник відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2015 року у справі за позовом Фінансово-лізингової компанії «Електрон-Лізинг» дочірнього підприємства ПАТ «Концерн-Електрон» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Фінансово-лізингова компанія «Електрон-Лізинг» дочірнього підприємства ПАТ «Концерн-Електрон» (далі - ФКЛ «Електрон-Лізинг») звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Залізничному районі) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року позовні вимоги ФКЛ «Електрон-Лізинг» задоволено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2015 року апеляційну скаргу ДПІ у Залізничному районі залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у Залізничному районі подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ФКЛ «Електрон-Лізинг».

ФКЛ «Електрон-Лізинг» подала до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ДПІ у Залізничному районі.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Залізничному районі у період з 22 жовтня 2014 року по 30 жовтня 2014 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку ФКЛ «Електрон-Лізинг» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Проектбудреконструкція» за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року. За результатами перевірки складено акт №3112/22-01/22412772 від 06 листопада 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.44.1, п.44.3. ст. 44, п.п.138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п.138.8, п.138.12. ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 , п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0003542201/17744 (форми «Р») від 28 листопада 2014 року, про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 379251,00 грн., з них за основним платежем 308166,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 71085,00 грн. та №0003552201/17745 (форми «Р») від 28 листопада 2014 року, про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 2138711,00 грн., з них за основним платежем 1710969,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 427742,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом періоду, який перевірявся, ФЛК «Електрон-Лізинг» мало господарські відносини з ТОВ «Проектбудреконсрукція» . Факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що податковим органом не надано жодного судового рішення щодо визнання нікчемними (недійсним) укладених між позивачем та зазначеним контрагентом угод.

В свою чергу ТОВ «Проектбудреконсрукція» мало господарські правовідносини з ПП «Ярта», ПП «Серпень», ПП «ДОБРО-БУД» для виконання частини підрядних робіт, що здійснювалися на об'єктах позивача.

Відповідно до п.14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підрядні роботи виконані ТОВ «Проектбудреконструкція» оприбутковані на відповідних субрахунках бухгалтерського обліку позивача. Крім того, всі вище вказані підрядні роботи були проведені згідно акта приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів, за формою затвердженою Наказом Міністерства Статистики від 29 грудня 1995 року №352 «Про затвердження типових форм первинного обліку». Вищевказана форма акту застосовується для оформлення приймання-здачі основних засобів із ремонту, реконструкції та модернізації.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачені вимоги до первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ФКЛ «Електрон-Лізинг» підтверджено здійснення господарських операцій відповідними податковими накладними та іншими документами що за своєю формою та змістом відповідають ст. 201 ПК України , ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять всі обов'язкові реквізити.

Крім того, невиконання контрагентами платника своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету має негативні наслідки лише щодо цієї особи і платник податку не може бути позбавлений права на податковий кредит та відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо він виконав усі вимоги чинного законодавства та має документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про наявність правових підстав задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров