Ухвала від 24.11.2015 по справі 826/18717/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2015 року м. Київ К/800/14203/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря : Іванова Д.О.

представників:

позивача: Трута Д.В.

відповідача : не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2015 року

у справі № 826/18717/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Трейдінг Україна»

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АДМ Трейдінг Україна» (далі по тексту - позивач, ТОВ «АДМ Трейдінг Україна») звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2014 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2014 року. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ТОВ «АДМ Трейдінг Україна» відмовлено .

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 03.02.2015 року скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 року, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2015 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В запереченні на касаційну скаргу ТОВ «АДМ Трейдінг Україна» посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АДМ Трейдінг Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Дельфа-М», ТОВ «К.С.Д. - Київ», ПП «Ірел», ОСОБА_3, ПП «ДЖМ» за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 01.11.2013 року № 1318/40-50/20027449.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо завищення валових витрат на суму 6 643 241,00 грн. та заниження податку на прибуток на загальну суму 1 518 639,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.11.2013 року № 0000554050, яким ТОВ «АДМ Трейдінг Україна» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 1 606 234,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 759 319,50 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За змістом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «АДМ Трейдінг Україна» та ТОВ «Дельфа-М» укладені договори від 21.10.2010 року № 500/1-56805, від 20.10.2010 року № 500/1-56796, від 14.10.2010 року № 500/1-56786, від 12.10.2010 року № 500/1-56715, від 11.10.2010 року № 500/1-56709, від 04.10.2010 року № 500/1-56589, від 04.10.2010 року № 500/1-56623 про поставку насіння соняшнику.

Також, між позивачем та ФОП ОСОБА_3, ПП «Ірел», ПП «ДЖМ» укладено договори купівлі-продажу від 07.03.2011 року № 510/1-072946, від 07.03.2012 року № 510/1-072946, від 13.03.2011 року № 510/1-073052, від 13.03.2012 року № 510/1-073051, від 16.03.2011 року № 510/1-073188, від 26.10.2011 року № 510/1-071121, від 20.10.2011 року № 510/1-070998, від 24.10.2011 року № 460/1-071059, від 24.10.2011 року № 510/1-071072, від 01.03.2012 року № 510/1-072830, від 22.03.2012 року № 400/1-073358

Крім того, 01.03.2006 року ТОВ «АДМ Трейдінг Україна» укладено договір з ТОВ «К.С.Д.-Київ» від № 4901 про надання послуг кур'єрського зв'язку.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, рахунками-фактурами, актами прийому-передачі, складськими квитанціями, актом приймання-здачі наданих послуг, тощо.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Використання позивачем придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 року у справі № 826/12987/13-а, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.04.2013 року № 0000212320, прийнятого на підставі акту перевірки від 05.04.2013 року № 358/40-50/23-20/20027449. Вказаним рішенням підтверджено реальність господарських операцій між позивачем з вищевказаними контрагентами.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо реальності господарських операцій, здійснені між позивачем та його контрагентами.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що вищевказані контрагенти на час спірних правовідносин були зареєстровані як платники податку на додану вартість (відповідно до вимог чинного законодавства).

Таким чином, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки контролюючого органу щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог діючого на час спірних правовідносин законодавства.

Колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2014 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2015 року - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак Ю.І. Цвіркун