Ухвала

від 25.11.2015 по справі 820/8127/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2015 року м. Київ К/800/51600/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів: головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача) , Зайцева М.П., Маринчак Н.Є., розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постановуХарківського окружного адміністративного суду від 03 червня 2014 року та ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2014 року у справі№ 820/8127/14 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Санд Девелопмент» доДержавної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проскасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Санд Девелопмент» (далі - ТОВ «Санд Девелопмент») звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 23 грудня 2013 року № 0002202201 та від 5 березня 2014 року № 0000482201.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03 червня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2014 року, адміністративний позов задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення від 23 грудня 2013 року № 0002202201 та від 5 березня 2014 року № 0000482201.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, справа розглядається відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в порядку письмового провадження.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку з питань правомірності визначення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 9 грудня 2013 року № 1793/20-30-22-01/35352503, згідно з яким позивачем порушено вимоги пункту 5.2.9 пункту 5.2 статті 5, пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями та підпункту 138.10.4 пункту 138.10 статті 138, пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 2012 рік на суму 8 952 792, 00 грн., з урахуванням від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів.

На підставі вищевказаного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 грудня 2013 року № 0002202201, яким зменшено позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 8 920 547 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення на підставі рішення Головного управління Міндоходів у Харківській області від 20 лютого 2014 року № 1178/10/20-40-10-04-12, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 5 березня 2014 року №0000482201, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 33 074, 00 грн.

Фактичною підставою прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про те, що позивачем завищено від'ємне значення оподаткування за 2012 рік, оскільки витрати по операціях з іноземною валютою позивача не були обумовлені потребами його господарської діяльності, адже кошти, отримані у вигляді позики, направлені на фінансування потреб не позивача, а за договором про спільну діяльність.

Суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що грошові кошти, отримані за договором позики, були використані позивачем у власній господарській діяльності, а саме були внеском у спільну діяльність, а не результатом такої діяльності.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Так, порядок визначення доходів та витрат ля цілей їх відображення в податковому обліку на час спірних правовідносин визначався Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Господарська діяльність, як випливає із визначення, що наведене в пункті 1.32 статті 1 названого вище Закону, - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з підпунктом 5.2.9 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми витрат по операціях, передбачених пунктом 5.9 цієї статті та статтею 7 цього Закону.

За змістом підпункту 7.3.1 пункту 7.3 наведеного Закону доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Балансова вартість іноземної валюти, отриманої платником податку у зв'язку з таким продажем (виручка в іноземній валюті), визначається за курсом, зазначеним у першому абзаці цього підпункту.

Відповідно до підпункту 7.3.2 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту 14.1.36 наведеної статті господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

До складу витрат, як слідує із підпункту 138.10.4 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, включаються витрати за операціями в іноземній валюті, витрати від курсової різниці, визначені згідно зі статтею 153 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм слідує, що до складу витрат включаються витрати за операціями в іноземній валюті, витрати від курсової різниці у разі пов'язаності таких витрат з господарською діяльністю платника податків. Витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника податків, не дають право на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Кіпрською компанією з обмеженою відповідальністю Світленд Девелопмент Лімітед надано позивачу як позичальнику грошові кошти у доларах США, які надійшли на розрахунковий рахунок ТОВ «Санд Девелопмент» № 260071446, після продажу іноземної валюти кошти надійшли на розрахунковий рахунок № 260001445, який відкритий позивачем у ВАТ «Ерсте Банк» 07 травня 2008 року.

Згідно з обставинами, що встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, вказані кошти були використані позивачем як вклад на виконання умов договору про спільну діяльність від 15 квітня 2008 року, укладеного з ПП «Коттедж плюс». Відповідно до умов вказаного договору учасники зобов'язуються об'єднати вклади та спільно діяти для досягнення спільної господарської мети, а саме: проектування та будівництво торгівельно-офісного та культурно-розважального комплексу, а також багатоповерхового житлового комплексу з об'єктами адміністративного, торгівельного, культурно-розважального, побутового призначення, підприємствами громадського харчування, відкритими та закритими автостоянками, а також його подальша експлуатація.

Крім того, як свідчать письмові докази, за рахунок грошових коштів, отриманих за договором позики, позивачем також здійснювалась оплата поточних витрат ТОВ «Санд Девелопмент», які склали 16 642 221,66 грн., а саме: оплата заробітної плати, податків, оренди офісу, бухгалтерські та юридичні послуги, а також послуги банка.

Вільні грошові кошти, отримані за договором позики, були розміщені на депозитному рахунку ТОВ «Санд Девелопмент» в ХОФ АКБ «УКРСОЦБАНК», а нараховані відсотки за депозитом враховувались позивачем у складі валового доходу, загальна сума яких склала 137 839,73 грн.

Використання позивачем отриманих коштів на наведені вище цілі не суперечить статуту та договору позики.

Таким чином, з урахуванням наведеного, висновки відповідача про те, що витрати, понесені відповідачем, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності, не відповідають фактичним обставинам справи.

Доводи відповідача про те, що отримані від Світленд Девелопмент Лімітед кошти не перераховувались на рахунки позивача також спростовуються встановленими судами попередніх інстанціями обставинами, адже під час судового розгляду підтверджено, що рахунки № 260071446, № 260001445, які були відкриті в АТ «Ерсте Банк», належали саме йому.

Щодо тверджень відповідача про безпідставне відображення позивачем у податковому обліку витрат, що були понесені ним на ведення спільної діяльності, то вони не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Так, відповідно до статті 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить закону. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників. За договором простого товариства сторони (учасники) зобов'язуються об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети (стаття 1132 цього Кодексу).

Вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі кошти, інше майно, професійні й інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація і зв'язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає з договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника здійснюється за погодженням між учасниками (стаття1133 Цивільного кодексу).

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону країни «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що спільна діяльність без створення юридичної особи провадиться на підставі договору про спільну діяльність, що передбачає об'єднання коштів або майна учасників для досягнення спільної господарської мети.

Відповідно до підпункту 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.

Аналогічні норми містяться в Податковому кодексі України.

При цьому всі доходи та витрати, пов'язані з веденням спільної діяльності, враховуються виключно в межах окремого обліку результатів спільної діяльності та не впливають на податковий облік окремих учасників спільної діяльності.

Згідно з підпунктом 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України з метою оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють спільну діяльність без утворення юридичної особи, вважаються відокремленою особою у межах такої діяльності. Облік результатів спільної діяльності ведеться платником податків, уповноваженим на це другою стороною згідно умов договору.

Оподаткування спільної діяльності на території України без створення юридичної особи здійснюється відповідно до пункту 153.14 статті 153 Податкового кодексу України.

Так, згідно з підпунктом 153.14.1 пункту 153.14 статті 153 Податкового кодексу України спільна діяльність без створення юридичної особи провадиться на підставі договору про спільну діяльність.

Відповідно до підпункту 153.14.2 пункту 153.14 статті 153 Податкового кодексу України облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку на прибуток, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає юридично правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що вказані норми стосуються податкового обліку саме результатів спільної діяльності, тоді як в даному випадку грошові кошти, отримані за договором позики ТОВ «Санд Девелопмент», були використані останнім у власній господарській діяльності, адже були внеском у спільну діяльність, а не результатом такої діяльності.

Доказів про те, що операції з іноземною валютою здійснені позивачем без мети їх використання у господарській діяльності або придбання валюти відбувалось поза межами господарської діяльності платника податків відповідачем не надано.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 червня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.А. Веденяпін М.П. Зайцев Н.Є.Маринчак