Рішення

від 07.10.2015 по справі 450/1492/14-ц

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/1492/14-ц Провадження № 2/450/195/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2015 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді - Данилів Є.О.

при секретарі - Курпіта П.І.

з участю: представника позивача ДТГО «ОСОБА_1 залізниця» ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 сільської ради Пустомитівського району Львівської області ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ДТГО «ОСОБА_1 залізниця» до ОСОБА_3 - ОСОБА_1 сільської ради Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_5, треті особи, які не заявляються самостійних вимог на предмет спору: відділ Держземагенства у Пустомитівському районі Львівської області, Пустомитівська державна нотаріальна контора, про визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_3 - ОСОБА_1 сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 14.11. 2003 року № 103 «Про передачу земельної ділянки у приватну власність», визнання недійсним Свідоцтва про право на спадщину серія та номер бланка ВМК 074239 від 25.09. 2009 року за номером у спадковому реєстрі 48168871, видане ОСОБА_5,-

в с т а н о в и в :

05.06. 2014 року до Пустомитівського районного суду Львівської області надійшла позовна заява ДТГО «ОСОБА_1 залізниця» до ОСОБА_3 - ОСОБА_1 сільської ради Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_5, треті особи, які не заявляються самостійних вимог на предмет спору: відділ Держземагенства у Пустомитівському районі Львівської області, Пустомитівська державна нотаріальна контора, про визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_3 - ОСОБА_1 сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 14.11. 2003 року № 103 «Про передачу земельної ділянки у приватну власність», визнання недійсним Свідоцтва про право на спадщину серія та номер бланка ВМК 074239 від 25.09. 2009 року за номером у спадковому реєстрі 48168871, видане ОСОБА_5. У позовній заяві позивач просить суд визнати незаконним та скасування рішення ОСОБА_3 - ОСОБА_1 сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 14.11. 2003 року № 103 «Про передачу земельної ділянки у приватну власність»; визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину серія та номер бланка ВМК 074239 від 25.09. 2009 року за номером у спадковому реєстрі 48168871, видане ОСОБА_5; судові витрати покласти на відповідачів.

Позивач у позовній заяві як на підстави для задоволення заявлених вимог покликається на наступні обставини:

оскаржуваним рішенням органу місцевого самоврядування спірну земельну ділянку передано у власність ОСОБА_7. Відповідач ОСОБА_5 набула у власність спірну земельну ділянку на підставі оскаржуваного свідоцтва про право на спадщину. Спірна земельна ділянка належить позивачеві, тому оскаржувані акти є незаконними. Згодженням меж спірної земельної ділянки було здійснено ОСОБА_8, як представником позивача, проте такі дії ОСОБА_8 є незаконними , тому по зазначеному факту було розпочате кримінальне провадження.

На підставі наведеного позивач у позовній заяві просить суд задоволити заявлені позовні вимоги.

Представник позивача ДТГО В«ОСОБА_1 залізницяВ» ОСОБА_2 у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просить суд їх задоволити із підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 сільської ради Пустомитівського району Львівської області ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги заперечила, підтримала подану у процесі судового розгляду заяву про застосування строку позовної давності.

Представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 у судовому засіданні вимоги заявлені позивачем заперечила, підтримала заяву про застосування строку позовної давності, у позові просила відмовити.

Представники третіх осіб, які не заявляються самостійних вимог на предмет спору: відділ Держземагенства у Пустомитівському районі Львівської області, Пустомитівської державної нотаріальної контори у судове засідання не з'явилися.

Заслухавши пояснення учасників процесу, проаналізувавши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, судом встановлено наступні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи:

із виписки з рішення ОСОБА_3 - ОСОБА_1 сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 103 від 14.11. 2003 року «Про передачу земельної ділянки у приватну власність» (а.с. 13) слідує, що зазначеним рішенням вирішено передати ОСОБА_7 у власність земельну ділянку розміром 0, 0521 га для ведення особистого селянського господарства в с. Муроване. З копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 521091 від 20.02. 2007 року (а.с. 14) видно, що ОСОБА_7 на підставі зазначеного вище рішення органу місцевого самоврядування зареєструвала право власності на земельну ділянку 0, 0524 га, призначена для ведення особистого селянського господарства, розташована в с. Муроване, Пустомитівського району, Львівської області, кадастровий № 4623686900:02:001:0025.

Частиною 1 ст. 410 ЦК України передбачено, що землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в повному обсязі. Відповідно до ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про залізничний транспорт» землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до ЗК України та Закону України «Про транспорт». Частиною 2 ст. 6 ЗУ «Про залізничний транспорт» встановлено, що до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту. Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про транспорт» до земель транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із Земельним кодексом України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об'єктів транспорту. Згідно ст. 68 ЗК України до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Судом встановлено, що згідно Акту обстеження земельної ділянки від 14.11. 2013 року комісія в складі: інженера технічного відділу ПЧЛ-1 ОСОБА_9, інженера сектора майнових та земельних ресурсів ДН-1 ОСОБА_10, інженера - землевпорядника ПЧ-3 ОСОБА_11, землевпорядника Сороки-Львівської сільської ради ОСОБА_12 здійснила обстеження земельної ділянки ДТГО «ОСОБА_1 залізниця» в межах території Сороки-Львівські сільської ради, де виявили, крім іншого, на 5 км +920 - 5 км +950 з лівої сторони по ходу кілометрів, на відстані 70-62-64м від осі головної колії, при смузі відведення 80 м, знаходиться огороджена територія з будівлями ОСОБА_7, ОСОБА_5, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 34). Із повідомлення КТ НВФ «ОСОБА_6 технології» № 53 від 23.10. 2013 року (а.с. 34) слідує, що під час встановлення меж земельних ділянок ДТГО «ОСОБА_1 залізниця» на проміжку від 5 км + 920 до 5 км + 950 на перегоні Львів - Ківерці в адміністративних межах Сороки-Львівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області виявлено накладання земельних ділянок сторонніх землекористувачів на смугу відведення залізниці. Усі накладання вказано на планах смуги відведення (а.с. 34).

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. На підставі ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.

Згідно з пунктом 4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав. Статтями 1 і 4 ОСОБА_13 "Про землі, надані транспорту", затвердженого ОСОБА_14 Центрального виконавчого комітету СРСР № 58 і ОСОБА_14 народних комісарів СРСР № 50 від 07.02.1933 року, передбачалося, що землями, наданими транспорту (в т. ч. - і залізничному), визнавались землі, зайняті залізничними шляхами та іншими об'єктами залізничної інфраструктури. ОСОБА_13 діяло до набрання чинності ОСОБА_14 Міністрів СРСР від 08.01.1981 року № 24 "Про затвердження ОСОБА_13 про землі надані транспорту". Нормами чинних на момент набуття права на земельні ділянки залізницею у 1962 році нормативно-правових актів, а саме ЗК УРСР від 25.10.1922 року, Загальних основ землекористування та землеустрою, затверджених ОСОБА_14 ЦВК СРСР від 1928 року, передбачалось, що землі, які знаходитися фактично у виключному віданні уповноважених органів (у тому числі НК СРСР шляхів сполучення), рахуються закріпленими за ними та за відсутності їхньої згоди можуть бути вилученими лише у спеціальному порядку. Разом з тим, вимоги щодо виготовлення та отримання державного акту не передбачалися, а землі транспорту вважалися землями спеціального призначення, які використовувалися на підставі особливих положень про ці землі, відповідно до п. п. 54, 55 "Общих начал землепользования и землеустройства" (ОСОБА_14 ЦИК СССР 15.12.1928 року). В контексті ст. 17 Закону України "Про основи містобудування" долучений до матеріалів справи План смуги відведення залізниці є містобудівною документацією, яка є основою для вирішення питань щодо вилучення (викупу), передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб. Відповідно до плану смуги відведення Залізниці відведено під залізничну колію на лінії Львів-Ківерці ОСОБА_1 залізниці земельну ділянку, право користування якою не підлягало посвідченню Державним актом на постійне користування земельною ділянкою у зв'язку з відсутністю в 1956 році законодавчого врегулювання державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою та посвідчення цього права Державними актами на право постійного користування землею. Земельні ділянки відводилися залізниці в користування на підставі постанови ОСОБА_14 Міністрів СРСР від 27 січня 1962 року № 83, Інструкції про норми і порядок відведення земель для залізниць і використання смуги відведення, затвердженої Міністерством шляхів сполучення СРСР 30 січня 1963 року, та нормами відведення земель для залізниці СН 468-74, затвердженими постановою Держбуду СРСР від 19 грудня 1974 року № 247. Вказані правові акти не суперечать Конституції та законам України, тому відповідно до постанови Верховної ОСОБА_14 України від 12 вересня 1991 року «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» застосовуються на території України до прийняття відповідних актів законодавства України.

За змістом ч. 4 ст. 84 ЗК України землі під державними залізницями не можуть передаватися у приватну власність. До земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, захисні і укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту. (ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про транспорт»). Ця норма закону кореспондується з положенням ст. 68 ЗК України.

Вищенаведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14 жовтня 2014 року у справі №3-150гс14 у подібних правовідносинах, яка в силу вимог ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Згідно принципу законності органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною першою статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Наведене об'єктивно свідчить про незаконність оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування.

Верховний Суд України у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23 жовтня 2013 року № 6-83цс13 висловив наступну правову позицію статтями 116, 118 ЗК України визначено підстави й порядок набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності.

Державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий, і дотримання вимог, передбачених земельним законодавством, зокрема статтями 116, 118 ЗК України. Зазначені вище обставини свідчать про незаконність Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 521091 від 20.02. 2007 року (а.с.14), що виданий на підставі незаконного рішення ОСОБА_3 - ОСОБА_1 сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 103 від 14.11. 2003 року «Про передачу земельної ділянки у приватну власність», також Свідоцтва про право на спадщину серія та номер бланка ВМК 074239 від 25.09. 2009 року за номером у спадковому реєстрі 48168871, видане ОСОБА_5 , про видачу якого свідчить Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 21633026 від 25.09. 2009 року (а.с. 22).

Ухвалою Кам'янка - Бузького районного суду Львівської області від 24.06. 2014 року у справі № 446/915/14-к ОСОБА_8 звільнено від кримінальної відповідальності, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України в зв'язку із закінченням строків давності. Зазначеною ухвалою суду, крім іншого, встановлено, що ОСОБА_8 на підставі наказу №530/ВК від 14.11.1996 року впродовж 1996-2007 р., обіймаючи посаду начальника «Кам'янка-Бузької дистанції колії» ДТГО «ОСОБА_1 залізниця», яка пов'язана з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, тобто, являючись службовою особою державного підприємства, на яку покладено обов'язки щодо належного та ефективного здійснення нагляду по координації та контролю щодо обліку земель залізничного транспорту, у відповідності до вимог Земельного та Лісового Кодексів України, Закону України «Про плату за землю», Закону України «Про залізничний транспорт», неналежно виконував свої службові обов'язки, передбачені П.1, П.4, п.7, п.11, п.16 Посадової інструкції начальника «Кам'янка -Бузької дистанцію колії» ДТГО «ОСОБА_1 залізниця» від 09.08.2005 через несумлінне ставлення до них, в результаті чого в першому півріччі 2006 р., ОСОБА_8 через несумлінне ставлення до своїх службових обов'язків, не виїхав на місце і не перевірив розташування земельних ділянок, їх площі та меж на відповідність встановленим нормативним вимогам, не довірив перевірку розташування земельних ділянок, їх меж, площ відповідним службам ВП «Кам'янка-Бузька дистанція колії», які були в його підпорядкуванні, а натомість, перебуваючи у своєму службовому кабінеті за адресою: м. Кам'янка - Бузька вул. Ліцейна, 1 Львівської області, підписав акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки громадянина ОСОБА_15, площею 0,1488га в с. Муроване по вул. Залізнична, 1, Пустомитівського району, яка розташована у смузі відведення залізничної колії (площа перетину складає - 0,0933га) та акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки громадянки ОСОБА_7, площею 0,0524 га в с. муроване, вул. Залізнична, яка розташована у смузі відведення залізничної колії (площа перетину - 0,0523 га) і знаходилась у постійному користуванні ДТГО «ОСОБА_1 залізниця», згідно з «Планом смуги відведення лінії Рудно - Підбірці ОСОБА_1 залізниці», розробленого Дорпроектом Південно - Західної залізниці у 1962 році, будучи впевненим, що дані, зазначені в актах відповідають дійсності.

Неналежне виконання ОСОБА_8 своїх службових обов'язків у подальшому сприяло видачі 20.02.2007 року державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_7 (серія ЯД 521091 площею -0,0524 га) у с. Муроване по вул. Залізнична, 1 Пустомитівського району для ведення особистого селянського господарства, з них - землі залізниці загальною площею 0,0523 га.

Зазначеними діями ОСОБА_8 заподіяно тяжкі наслідки інтересам ДТГО «ОСОБА_1 залізниця», що виразились у зміні цільового призначення та відчуженні вищевказаних земельних ділянок, тобто до незаконної передачі у приватну власність земель залізниці загальною площею 0,1456 га, загальною вартістю 118 397 грн. (вартість земельної ділянки ОСОБА_15становить 74 528 грн., вартість земельної ділянки ОСОБА_7 становить 43 869 грн.), що у 250 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Наведене свідчить про те, що позивачеві ДТГО «ОСОБА_1 залізниця» у 2007 році було відомо про набуття у власність ОСОБА_7 спірної земельної ділянки. Із повідомлення ФОП ОСОБА_16 «про смугу відведення залізниці в північно - західній частині с. Муроване» (а.с. 72) слідує, що розробник генерального плану сіл ОСОБА_3 - ОСОБА_1 та Муроване ОСОБА_3 - ОСОБА_1 сільської ради ФОП ОСОБА_16 при розробці даної містобудівної документації користувалась наступними документами, наданими замовником. А саме:

Схема землекористування Сороки-Львівської сільської ради МІ: 10000;

Проект планування і забудови с. Муроване радгоспу «Жовтневий Пустомитівського району розроблений у 1988 році ОСОБА_1 філіалом Української державного інституту проектування міст «Діпроміст».

Проект планування і забудови с. Сороки-Львівські радгоспу «Жовтневий Пустомитівського району Львівської області , розроблений у 1990 році проектним інституте «Укрзахідцивільпроект». Об'єкт № 5013-89.

Смуга відведення залізниці при розробці генерального плану була нанесена згідно наданих картографічних матеріалів і в процесі проектування до завершення та затверджень містобудівної документації сесією Сороки-Львівської сільської ради не змінювалась. Зауважень щодо смуги відведення залізниці зі сторони залізниці не поступало не під час розроблення генерального плану, не на громадському обговоренні (оголошення в газеті «Голос народу» №46 від 12 листопада 2011 року «Про громадське обговорення генерального плану с Сороки-Львівські -Муроване», не на містобудівній раді 20.09.2012 року .

У позовній заяві позивач вказує, що про порушення права на спірну земельну ділянку позивач дізнався під час ознайомлення із матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_8, проте суд не погоджується із такими твердженнями. Такий висновок суду слідує із наступного:

Ухвалою суду від 24.06. 2014 року встановлено ОСОБА_8 на підставі наказу №530/ВК від 14.11.1996 року впродовж 1996-2007 р., обіймав посаду начальника «Кам'янка-Бузької дистанції колії» ДТГО «ОСОБА_1 залізниця», яка пов'язана з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, тобто, являючись службовою особою державного підприємства, на яку покладено обов'язки щодо належного та ефективного здійснення нагляду по координації та контролю щодо обліку земель залізничного транспорту, у відповідності до вимог Земельного та Лісового Кодексів України, Закону України «Про плату за землю», Закону України «Про залізничний транспорт». Підписання ОСОБА_8 як повноважним представником позивача у 2006 році актів узгодження меж свідчить, що позивачеві, незважаючи на вчинення ОСОБА_8 злочину, свідчить, що ДТГО «ОСОБА_1 залізниця» було відомо про відведення спірної ділянки у власність фізичної особи.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивач звернувши до Пустомитівського районного суду Львівської області 05.06. 2014 року (а.с. 2) пропустив трьох річний строк позовної давності встановлений ст. 257 ЦК України. Відтак у задоволенні позову слід відмовити на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 57 - 61, ч. 1 ст. 88, 209, 212- 215, 218 ЦПК України, ст. 158 ЗК України , суд,-

в и р і ш и в :

у задоволенні позовних вимог ДТГО «ОСОБА_1 залізниця» до ОСОБА_3 - ОСОБА_1 сільської ради Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_5 про:

визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_3 - ОСОБА_1 сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 14.11. 2003 року № 103 «Про передачу земельної ділянки у приватну власність»,

визнання недійсним Свідоцтва про право на спадщину серія та номер бланка ВМК 074239 від 25.09. 2009 року за номером у спадковому реєстрі 48168871, видане ОСОБА_5 ,

стягнення судових витрат, -

відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області через Пустомитівський районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні в 10-денний строк з дня отримання копії цього рішення.

СуддяОСОБА_17