Постанова

від 02.12.2015 по справі 38/146

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2015 року Справа № 38/146 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівКочерової Н.О. (доповідач), Акулової Н.В., Саранюка В.І., розглянувши касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 01.09.2015 у справі № 38/146 господарського суду Запорізької області за позовомпублічного акціонерного товариства "ДТЕК "Донецькобленерго" докомунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу", простягнення коштів за скаргоюкомунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" на діївідділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України при виконанні наказу господарського суду Донецької області від 12.07.2013 по справі № 38/146 щодо винесення постанови від 08.09.2014 про стягнення виконавчого збору на суму 1 798 108,72 грн за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

від органу ДВС: Корінна В.А., дов. від 27.04.2015

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" звернулося до господарського суду зі скаргою в порядку ст. 121-2 ГПК України на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, в якій просило визнати неправомірними дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови ВП № 40983494 від 08.09.2014 про стягнення з боржника виконавчого збору на суму 1 798 108,72 грн та визнати недійсною вказану постанову.

В обґрунтування заявлених вимог КП "Компанія "Вода Донбасу" зазначило, що дії державного виконавця по винесенню постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 40983494 від 08.09.2014 є незаконними, а постанова є недійсною, оскільки сума основного боргу, яка підлягала стягненню з нього, як боржника, за рішенням господарського суду Донецької області від 25.06.2013 була погашена ним самостійно та примусове стягнення в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", державним виконавцем не проводилось.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.06.2015 (суддя Попова І.А.) скаргу КП "Компанія "Вода Донбасу" на дії органу Державної виконавчої служби задоволено. Визнано незаконними дії Державної виконавчої служби України, пов'язані із застосуванням заходів примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 12.07.2013 у справі № 38/146 та наслідки цих дій, які полягають у винесенні постанови від 08.09.2014 поро стягнення з боржника виконавчого збору. Визнано недійсною (незаконною) постанову відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про стягнення з боржника виконавчого збору від 08.09.2014 (ВП № 40983494).

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що підстави для стягнення виконавчого збору у державного виконавця були відсутні, оскільки в матеріалах виконавчого провадження відсутні докази повідомлення боржника щодо прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, боржник виконав рішення суду у добровільному порядку, а державний виконавець не вчиняв дій з примусового виконання рішення господарського суду Донецької області від 12.07.2013 у справі № 38/146.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.09.2015 (склад колегії суддів: Дучал Н.М. - головуючий, Кододова О.В., Склярук О.І.) апеляційну скаргу Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Запорізької області від 08.06.2015 - без змін з тих же підстав.

В касаційній скарзі Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України просить ухвалу місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким скаргу КП "Компанія "Вода Донбасу" на дії органу Державної виконавчої служби залишити без задоволення в повному обсязі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника органу ДВС, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.111 7 ГПК України завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Донецької області від 25.06.2013 у даній справі № 38/146 позовні вимоги ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" задоволено частково. Стягнуто з КП "Компанія "Вода Донбасу" на користь ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" заборгованість за спожиту активну електроенергію у розмірі 8 421 140,67 грн, 3% річних у розмірі 94 384,18 грн, пеню у розмірі 390 121,24 грн, суму від простроченої суми заборгованості у зв'язку з невиконанням рішень господарського суду Донецької області: 3% річних у розмірі 2 202 794,42 грн, інфляційні у розмірі 6 512 947,60 грн, пеню у розмірі 332 452,20 грн, судовий збір у розмірі 1 510,91 грн, державне мито у розмірі 25 500,00 грн, витрати по сплати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

12.07.2013 господарським судом Донецької області видано відповідний наказ про примусове виконання вказаного судового рішення.

28.11.2013 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Борейком М.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 40983494 з виконання наказу господарського суду Донецького області від 12.07.2013 у справі № 38/146. Зазначеною постановою боржнику надавався строк до семи днів з моменту винесення (отримання) постанови для самостійного виконання рішення.

12.12.2013 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про приєднання виконавчого провадження ВП № 40983494 до зведеного виконавчого провадження № 41211546.

08.09.2014 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України на підставі ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" в межах виконавчого провадження ВП № 40983494 винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 1 798 108,72 грн.

Не погоджуючись із винесенням державним виконавцем вказаної постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 08.09.2014, комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" звернулося до господарського суду міста Києва зі скаргою в порядку ст. 121-2 ГПК України на дії органу Державної виконавчої служби.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 2, 5 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Згідно з ч. 1 ст. 31 вказаного Закону копії постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, які державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Однак, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, в матеріалах справи відсутні докази направлення державним виконавцем копії постанови про відкриття виконавчого провадження №40983494 від 28.11.2013 з виконання наказу господарського суду міста Києва від 12.07.2013 у справі № 38/146 боржнику в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження", а наявний у справі супровідний лист № 13/0-34-5852/5.-876/7 без дати, в якому зазначено про направлення на адресу боржника вказаної постанови, не є належним та допустимим доказом відправлення органом ДВС вказаної кореспонденції.

Частинами першою та третьою статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Частиною 1 статті 28 зазначеного Закону в редакції, чинній станом на дату винесення оскаржуваної постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово. (п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження").

Таким чином, сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання. (правова позиція з цього питання викладена Верховним судом України в постанові від 28.01.2015 у справі № 924/205/13-г).

Таким чином, після спливу строку, наданого боржнику на добровільне виконання рішення суду та перед винесенням постанови про стягнення виконавчого збору державний виконавець мав пересвідчитися в отриманні боржником постанови про відкриття виконавчого провадження та в тому, що судове рішення не виконано боржником добровільно, про що вірно зазначили суди попередніх інстанцій.

Сторона виконавчого провадження, яка не була повідомлена належним чином про відкриття виконавчого провадження, не володіє об'єктивною інформацією стосовно руху виконавчого провадження та строків для добровільного виконання судового рішення, у зв'язку з чим у боржника відсутня можливість здійснення своєчасного добровільного виконання судового рішення та планування майбутніх витрат.

Врахувавши наведене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що оспорювана боржником постанова про стягнення виконавчого збору від 08.09.2014 була винесена державним виконавцем без встановлення останнім обставин отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що сума основної заборгованості, стягнутої за рішенням господарського суду Донецької області від 25.06.2013 у справі № 38/146 в розмірі 8 421 140,67 грн була сплачена боржником 24.12.2013 у добровільному порядку за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на підставі договору № 167Е/220 про організацію взаєморозрахунків від 13.12.2013 (т. 1а, а.с. 96, 97), про що боржником 30.05.2014 листом № 03/вх 1-152-14 від 30.05.2014 (т.1а, а.с.100) було повідомлено відділ примусового виконання рішення Державної виконавчої служби України.

Відповідно до ст. 32 Закону України "По виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, з моменту відкриття виконавчого провадження - 28.11.2013 до винесення 08.09.2014 постанови про стягнення з боржника виконавчого збору органом Державної виконавчої служби не здійснювались заходи з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 12.07.2013 у справі № 38/146, передбачені ст. 32 Закону України "По виконавче провадження".

Врахувавши положення зазначених вище статей, а також те, що постанова про стягнення виконавчого збору від 08.09.2014 була винесена державним виконавцем без встановлення останнім обставин отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, а боржник ще у грудні 2013 самостійно без вчинення державним виконавцем заходів з примусового виконання рішення суду виконав судове рішенні у даній справі, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про неправомірність дій державного виконавця при винесенні постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, у зв'язку з чим правильно задовольнили скаргу відповідача на дії Державної виконавчої служби України, визнавши недійсною вказану постанову.

За таких обставин підстави для скасування законних та обґрунтованих судових рішень відсутні. Доводи заявника касаційної скарги не спростовують правомірних висновків місцевого та апеляційного господарських судів, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі ухвала місцевого та постанова апеляційного господарських судів залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.09.2015 у справі 38/146 - без змін.

Головуючий Н. Кочерова

Судді Н. Акулова

В. Саранюк