Рішення

від 01.12.2015 по справі 909/1237/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2015 р. Справа № 909/1237/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г. З., при секретарі судового засідання Ломей Л. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Рогатинської міської ради, вул. Шевченка, 5, м. Рогатин, Івано-Франківська область, 77000

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Галтекс-Холдінг", вул. Галицька, 92, м. Рогатин, Івано-Франківська область, 77004

про стягнення 40443,83 грн. заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1-спеціаліст І категорії, довіреність № 02-08/779 від 16.11.15,

від відповідача: не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Рогатинська міська рада звернулася до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галтекс-Холдінг" про стягнення 40443,83 грн. заборгованості, в тому числі 35400,95 грн. основного боргу та 5042,88 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 05.11.15 порушено провадження у справі, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 19.11.14. Ухвалою суду від 19.11.14 розгляд справи відкладено на 01.12.15.

Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання повторно не з"явився, витребуваних доказів суду не подав, будь-яких заперечень в спростування позовних вимог чи доказу оплати боргу не подав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином - ухвалами від 05.11.15 та 19.11.15 (докази вручення відповідачу ухвали від 19.11.15 містяться в матеріалах справи).

Згідно з п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 77 ГПК України.

У відповідності до п.3.14 зазначеної постанови Пленуму ВГСУ нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо її явку судом визнано обов'язковою, може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст.43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне.

Між сторонами по справі 06.09.11 укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до п.1.1. якого продавець (позивач) на підставі рішення десятої сесії Рогатинської міської ради від 16.08.11 зобов"язується передати у приватну власність покупця (відповідача) земельну ділянку, розміщену на землях, що знаходяться у віданні Рогатинської міської ради, площею - 1084 квадратних метри.

Відповідно до п.2.1. ціна продажу земельної ділянки за цим договором відповідно до рішення позивача становить 113820 грн., із яких перший платіж 50% відповідач зобов"язується сплатити позивачу протягом десяти банківських днів після нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, а решту суми зобов"язується сплачувати протягом трьох років рівними частками щомісячно.

Позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача 35400,95 грн. основного боргу. Однак, як вбачається з поданого позивачем на вимогу ухвали суду розрахунку заборгованості, відповідач за викуп землі оплатив 80000 грн., тобто, обгрунтованою є сума 33820 грн., а не 35400,95 грн. (113820 грн. вартість земельної ділянки - 80000 грн. сума сплачена відповідачем за викуп землі).

З метою досудового врегулювання спору позивач направляв відповідачу ряд претензій (містяться в матеріалах справи), однак останній залишив їх без відповіді і задоволення.

Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Станом на день вирішення спору відповідач будь-яких заперечень в спростування позовних вимог чи доказу оплати боргу суду не надав.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовну вимогу щодо стягнення 33820 грн. заборгованості обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення. В решті стягнення основного боргу належить відмовити.

Щодо стягнення 5042,88 грн. пені., суд зазначає наступне:

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного Кодексу України).

Ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання.

Пунктом 2.1. договору сторони погодили, що за кожен день простроченого платежу відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5% від суми платежу.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов’язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Отже, умовами Договору сторони передбачили строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, який відповідає вимогам частини шостої статті 232 ГК України. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 15.04.15 по справі №910/6379/14).

З врахуванням поданого позивачем на вимогу суду розрахунку пені, обгрунтованою є сума 4308,67 грн. (судом перевірено правильність нарахування пені з врахуванням вимог ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань"). В решті стягнення пені належить відмовити.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, до стягнення підлягають 33820 грн. основного боргу та 4308,67 грн. пені.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, а саме 1148,28 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193, 230, 232 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 538, 546, 549, 629, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Рогатинської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галтекс-Холдінг" про стягнення заборгованості в сумі 40443,83 грн. - задоволити частково .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Галтекс-Холдінг" (вул. Галицька, 92, м. Рогатин, Івано-Франківська область, 77004 код 30381173) на користь Рогатинської міської ради (вул.Шевченка,5, м.Рогатин, Івано-Франківська область, 77000, код 04054323) - 33820 (тридцять три тисячі вісімсот двадцять) грн. 00 коп. основного боргу, 4308 (чотири тисячі триста вісім) грн. 67 коп. пені та 1148 (одну тисячу сто сорок вісім) грн. 28 коп. судового збору.

Видати накази суду після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

повне рішення складено 03.12.15

Суддя Г.З. Цюх