Рішення

від 01.12.2015 по справі 903/1159/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 грудня 2015 р. Справа № 903/1159/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вест-Експрес", м.Іршава, Закарпатська область

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні Логістичні Рішення", м.Луцьк

про стягнення 34 796 грн. 00 коп.

Суддя: М. С. Шум

За участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Вест-Експрес» звернувся до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні Логістичні Рішення" та просить суд стягнути з відповідача 34 796 грн. 00 коп. заборгованості за надані позивачем послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні згідно заявки на перевезення вантажу №12 від 21.07.2015 року, а також 1 218 грн. 00 коп. в повернення витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає неналежне виконання відповідачем, взятих на себе зобов'язань по оплаті наданих йому послуг.

Ухвалою суду від 04.11.2015 року порушено провадження по справі та призначено її до розгляду, сторін зобов'язано надати суду необхідні для розгляду справи документи.

Сторони в судове засідання 17.11.2015 року не з'явилися, хоча були вчасно та належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Ухвалою суду від 17.11.2015 року розгляд справи відкладено, сторін повторно зобов'язано надати суду необхідні пояснення та докази по справі.

На виконання вимог ухвал суду від 04.11.2015 року та від 17.11.2015 року позивач надіслав на адресу суду додаткові пояснення від 26.11.2015 року.

На підтвердження надіслання відповідачу позовної заяви з додатками позивачем долучено до матеріалів справи опис вкладення в цінний лист та поштову квитанцію.

В поясненнях позивач зазначає, що між сторонами підписано акт здачі-приймання послуг від 28.07.2015 року №0083, який отримано ТзОВ «Вест-Експрес» 29.10.2015 року. Послуги перевезення надавалися позивачем на підставі долученої до матеріалів справи заявки за №12.

ТзОВ «Вест-Експрес» вчасно та в повному обсязі надав послуги по перевезенню вантажу, обумовлені договором-заявкою, будь-які претензії від ТзОВ «Транспортні Логістичні Рішення» на адресу позивача не надходили.

В заяві від 30.11.2015 року позивач просить суд розгляд справи проводити без участі свого представника.

Відповідач в судове засідання не з'явився, будь-яких заперечень чи пояснень по суті позовної заяви суду не надав, хоча був вчасно та належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвала суду отримана представником за довіреністю 23.11.2015 року).

Згідно із ч. 3 ст. 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальним правами у господарському судочинстві").

Неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Враховуючи викладене, беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, явку відповідача не було визнано обов'язковою, визнавши зібрані по справі матеріали достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами згідно зі ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

встановив:

21 липня 2015 року ТзОВ «Вести-Експрес» прийнято заявку №12 від товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортні Логістичні Рішення» на перевезення вантажу у міжнародному сполученні за маршрутом м.Валсір (Італія) - м.Київ (Україна) (а. с. 6-7).

Згідно даної заявки позивач зобов'язався перевезти вантаж автотранспортом АА3576НН/АО1001ХТ, водій ОСОБА_1, а саме пластикові труби масою 10 тон, ціна перевезення - 1 450 євро (по курсу НБУ на дату виставлення довідки), умови оплати - 2-3 дні після розвантаження, митне розвантаження - с.Петрівське, вул.Господарська, 1а.

Дану заявку підписано сторонами, підписи скріплені відтиском їх печаток.

Відповідні обставини сторонами не оспорюються.

Як встановлено судом, позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі, здійснивши перевезення вантажу за маршрутом у визначені строки на суму 34 796 грн. 00 коп.

Так на виконання умов заявки вантаж був завантажений в Італії 22.07.2015 року.

Оформлення вантажу Чопською митницею було здійснено 24.07.2015 року, а 27.07.2015 року автомобіль прибув до Київської регіональної митниці для оформлення вантажу, який був переданий отримувачу, що стверджується CMR №054483 (а.с. 8).

Будь-які претензії чи зауваження щодо наданих послуг по перевезенню вантажу від відповідача на адресу позивача не надходили.

Заперечення щодо викладених обставин від відповідача на адресу суду не надходили.

Згідно п. 21 заявки №12 умови оплати: 2-3 днів після розвантаження, ціна перевезення 1 450 євро (по курсу НБУ на дату виставлення довідки).

До матеріалів справи долучено рахунок на оплату від 28.07.2015 року №0083 за надані послуги по перевезенню вантажу автотранспортом АА3576НН/АО1001ХТ, водій ОСОБА_1, маршрут м.Валсір (Італія) - м.Київ (Україна) на суму 34 796 грн. (а. с. 9)

Крім того, як вбачається з матеріалів справи між сторонами був підписаний акт надання послуг №0083 від 28.07.2015 року на суму 34 796 грн. 00 коп. (а.с. 10).

Як зазначає позивач в додаткових поясненнях акт здачі-приймання послуг від 28.07.2015 року №0083 підписаний обома сторонами та скріплений печатками сторін, отриманий ТзОВ «Вест-Експрес» 29.10.2015 року.

Судом встановлено, що сторонами був застосований курс НБУ станом на 28.07.2015 року, тобто станом на день виставлення рахунку на оплату, що передбачено заявкою на перевезення вантажу №12 від 21.07.2015 року (п. 20 заявки).

А тому вартість перевезення становила 1 450 євро в еквіваленті 34 796 грн. 00 коп.

Контррозрахунку позовних вимог відповідач не надав.

21.09.2015 року позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 21.09.2015 року №17 з вимогою сплатити заборгованість згідно заявки на перевезення вантажу №12 від 21.07.2015 року в сумі 34 796 грн. 00 коп. До претензії долучено, зокрема, рахунок на оплату та CMR (а. с. 11-12).

Відповідна претензія отримана відповідачем 25.09.2015 року, що підтверджуються повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 12), проте залишена без виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, перевезення вантажу здійснювалось на підставі заявки на перевезення вантажу №12 від 21.07.2015 року.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між сторонами було досягнуто домовленості щодо перевезення вантажу згідно заявки на перевезення вантажу №12 від 21.07.2015 року відповідно до якої ТзОВ «Вест-Експрес» зобов'язався здійснити перевезення вантажу, а ТзОВ «Транспортні Логістичні Рішення» - оплатити таке перевезення.

Згідно із частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Дії сторін (обмін заявкою на перевезення, перевезення позивачем вантажу за CMR та прийняття вантажу відповідачем) свідчать про виникнення між ними правовідносин по перевезенню вантажу.

Згідно статті 4 ГПК України господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.

За приписами статей 9 Конституції України чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства.

Відповідно до ЗУ "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м.Женеві.

Частиною 1 статті 1 Конвенції встановлено, що вона застосовується до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду за допомогою автомобілів у випадку, коли місце прийняття до перевезення вантажу та місце, передбачене для його здачі, знаходяться на території двох різних держав, одна з яких є учасником Конвенції.

За змістом статтей 4, 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 909 ЦК України, ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Статтею 916 ЦК України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Статтею 920 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оплату за надані позивачем послуги перевезення відповідач у встановлені в заявці строки не здійснив, що призвело до звернення ТзОВ «Вест-Експрес» з позовом до суду.

Отже, заборгованість ТзОВ «Транспортні Логістичні Рішення» перед ТзОВ «Вест-Експрес» по оплаті за надані позивачем транспортні послуги становить 34 796 грн. 00 коп., на час судового розгляду не сплачена (доказів оплати суду не надано), стверджується заявкою на перевезення вантажу №12 від 21.07.2015р., рахунком №0083 від 28.07.2015р. на суму 34 796 грн., СMR №054483 від 22.07.2015р., актом надання послуг №0083 від 28.07.2015р. на суму 34 796 грн., який підписаний сторонами, відповідачем не оспорена та підлягає до задоволення згідно ст. 916 ЦК України, ст.ст. 193, 307 ГК України, згідно яких учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про підставність позову та необхідність його задоволення.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 218,00 грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Враховуючи викладене, господарський суд, керуючись ст.ст. 173, 174, 175, 181, 193, 307 ГК України, ст.ст. 11, 202, 205, 526, 530, 626, 909, 916, 920 ЦК України, ЗУ "Про судовий збір", ст.ст. 4, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, -

вирішив:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортні Логістичні Рішення» (проспект Відродження, 43/102, м.Луцьк, код 38592701) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вест-Експрес» (вул. Білецька, 49, м.Іршава, Закарпатська область, код 32637362)

- 34 796 грн. 00 коп. основного боргу та 1 218 грн. 00 коп. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору, а всього: 36 014 грн. 00 коп. (тридцять шість тисяч чотирнадцять грн. 00 коп.).

Суддя М. С. Шум