Постанова

від 13.10.2011 по справі 2а-2017/11/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2011 р. Справа № 2a-2017/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Панікара І.В.

при секретарі Богусевич А.С.

за участю сторін:

прокурора: не з"явився,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсна компанія"

до відповідача: державної податкової інспекції у Надвірнянському районі

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000322301 від 05.05.11р,-

ВСТАНОВИВ:

17.06.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурсна компанія" (надалі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Надвірнянському районі (надалі - відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000322301 від 05.05.11р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване рішення податкового органу базується на висновках акту перевірки, які не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень, зокрема безпідставно, всупереч конституційним положенням, вимогам Цивільного та Господарського кодексів України, відповідачем констатовано факт нікчемності правочинів укладених з контрагентом позивача ОСОБА_3 "Союз Плюс Сервіс", внаслідок чого позивачу зменшено розмір відВ»ємного значення по податку на додану вартість за звітний податковий період - грудень місяць 2009 року на суму 101962 гривні. Вважає таке податкове повідомлення - рішення необґрунтованим та просить суд визнати його нечинним.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав з підстав викладених в адміністративному позові.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав з мотивів наведених ним у письмовому запереченні.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні та витребувані докази, судом установлено наступне.

В період з 05.04.2001 року по 11.04.2011 року ДПІ в Надвірнянському районі проводила виїзну позапланову перевірку ОСОБА_3 В«Ресурсна компаніяВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаєморозрахунків з ОСОБА_3 В«Союз Плюс СервісВ» в період з 01.10.2009 р. по 31.12.2009 р.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено акт за № 473/23-32446237 від 18.04.2011 р., згідно висновків якого констатовано порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228, 629, 655, 658, 662 ЦК України, п.п.3.1.1 ст. З, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст.7, п.п 7.4.1., 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» , внаслідок чого, встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2009р. в сумі 101 962,00 грн.

За наслідками проведеної перевірки, що викладені у висновках вищевказаного Акту, відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0000322301 від 05.05.11р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ на суму 101 962,00 грн. Зазначене податкове повідомлення - рішення, того ж дня отримане позивачем. В порядку адміністративного оскарження позивачем направлено скаргу до ДПА в Івано-Франківській області, рішенням якої від 01.06.2011 року, дана скарга залишена без задоволення.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що завищення від'ємного значення по податку на додану вартість, відбулося внаслідок порушень, описаних в п. 3.1., 3..2. акту перевірки, тобто зазначено, що ДПІ в Надвірнянському районі отримано матеріали перевірки ОСОБА_3 "Союз Плюс Сервіс"(код за ЄДРПОУ 30444793) - акт від 22.09.2010 року №2384/23-2/30444793 про результати позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_3 "Союз Плюс Сервіс" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2009року по 31.12.2009року. Відповідно даного акту встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за вказаний період, які підпадають під визначення ст. З Закону України В«Про податок на додану вартістьВ»від 03.04.1997 року №168/97-ВР (Із змінами та доповненнями), тобто відсутність поставок товарів, робіт (послуг) та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01.10.2009р. по 31.12.2009р. щодо придбання ОСОБА_3 В«Союз Плюс СервісВ» товарів (робіт, послуг) у контрагентів -постачальників та продажу ОСОБА_3 В«Союз Плюс СервісВ» товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів-покупців, в тому числі ОСОБА_3 В«Ресурсна компаніяВ» , не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Відповідно до поданих до ДПІ у Залізничному районі м. Львова товариством "Союз Плюс Сервіс" декларацій з податку на прибуток за період з 01.10.2008 по 31.03.2010 власні основні засоби у ТОВ "Союз Плюс Сервіс" не обліковуються.

Львівським ВРЕР ДАІ листом від 09.06.2010 №9/6425 повідомлено, що згідно бази даних Львівського ВРЕР ДАІ при ГУМВСУ у Львівській області станом на 04.06.2010р. за ТОВ "Союз Плюс Сервіс" (код ЄДРПОУ 30444793) транспортних засобів не зареєстровано.

Згідно відповіді від 27.05.2010 №2-02-02/1205 Територіальне управління Держгірпромнагляду по Львівській області повідомляє, що ТОВ "Союз Плюс Сервіс" (код ЄДРПОУ 30444793) не зверталось з приводу реєстрації та обліку технологічних транспортних засобів.

Працівниками податкової міліції отримано пояснення працівників ТОВ "Союз Плюс Сервіс", які працювали у товаристві в період з 01.10.2009 р. по 31.12.2009 року.

Згідно даних пояснень працівників ними не здійснювалися виїзди в службові відрядження до м. Івано-Франківська та області, також не відомо, щоб ТОВ "Союз Плюс Сервіс" укладало угоди із суб'єктами господарської діяльності Івано-Франківської області чи виконувало роботи на території Івано-Франківської області.

Водночас, відповідач вказує, що наявність у покупця податкових накладних, видаткових накладних та факту сплати коштів не є безумовним підтвердженням того, що поставка товару робіт(послуг) мала місце. А отже, зазначені правочини відповідно до ч.1, 5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.218 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Вирішуючи наявний податковий спір по суті суд виходив із наступного.

Спеціальним законом, який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету на час виникнення правовідносин є Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (у подальшому -Закон України №168).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України № 168 податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Закон України №168 визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

А згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України №168, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені вказаним підпунктом.

За змістом підпункту п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону №168 не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

З системного аналізу вищезазначених норм права, суд вважає за необхідне зазначити, що на момент укладання договору та видачу податкових накладних, сам позивач та контрагент позивача були зареєстровані як платники ПДВ, їм було видане відповідне свідоцтво, на час укладення спірних правочинів позивач та його контрагент - ТОВ "Союз Плюс Сервіс" були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України. Укладені між ним угоди виконані у повному обсязі, а тому відсутні підстави для того, щоб вважати їх недійсними.

Окрім того, в постанові Пленуму ВСУ (п.18) від 06.11.2009 № 9 В«Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійснимиВ» також зазначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Водночас позивачем не надано суду доказів наявності такого вироку щодо посадових осіб як позивача так і його контрагентів.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З урахуванням викладеного, на переконання суду, оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000322301 від 05.05.11р. не ґрунтується на нормах права, внаслідок чого підлягає визнанню не чинним та скасуванню.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 < ОСОБА_2 > Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Надвірнянському районі за № НОМЕР_1 від 05.05.2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Панікар І.В.

Постанова складена в повному обсязі 17.10.2011 року.