Рішення

від 26.11.2015 по справі 923/1722/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб-сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2015 р. Справа № 923/1722/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В., при секретарі Гапоновій К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕДО-2", м. Київ

до відділу освіти, молоді та спорту Голопристанської районної державної адміністрації, м. Гола Пристань Херсонської області

про стягнення 102823,53 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - адвокат ОСОБА_1, довіреність від 14.03.2015р.;

від відповідача - не прибув.

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "КРЕДО-2" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з відділу освіти, молоді та спорту Голопристанської районної державної адміністрації суму пені у розмірі 18948,93 грн., суму інфляційних витрат у розмірі 73199,49 грн., суму 3% річних у розмірі 10675,11 грн. Позивач також просить стягнення присуджених сум здійснити з реєстраційного рахунку, за яким здійснюються видатки, відкриті у комунальній установі "Фінансово-господарська група з обслуговування закладів та установ освіти" Голопристанської районної ради Херсонської області (75600, м. Гола Пристань, вул. К. Маркса, 5, код ЄДРПОУ 38541126).

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на рішення господарського суду Херсонської області від 24.07.2014р. у справі № 923/74/14, положення ст. 625 ЦК України та ст.ст. 173, 193 ГК України.

30 жовтня 2015 року до суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог з додатками, в якій позивач зазначає, що допустив математичну помилку та невірно вказав ціну позову у розмірі 109858,07 грн., замість необхідної - 102823,53 грн. Дану заяву з додатками суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Ухвалою від 05.11.2015р. суд, на підставі ст. 24 ГПК України виключив з числа відповідачів - комунальну установу "Фінансово-господарська група з обслуговування закладів та установ освіти" Голопристанської районної ради Херсонської області, як неналежного відповідача у справі № 923/1722/15. Крім того, даною ухвалою, у зв'язку із неявкою відповідача, неподанням ним витребуваних доказів та необхідністю витребування у позивача нових доказів, розгляд справи було відкладено на 26.11.2015р.

24 листопада 2015р. до суду від позивача у справі надійшла заява про зміну предмета позову, а також письмові пояснення по суті позовних вимог.

Зокрема, не змінюючи підстав позову, позивач у заяві про зміну предмета позову просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у розмірі 73199,49 грн. та суму 3% річних у розмірі 10675,11 грн.

Відповідно до положень ч.1, ч.4 ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи процесуальне право позивача до початку розгляду справи по суті змінити предмет позову шляхом подачі письмової заяви, суд приймає подану заяву до розгляду, залучає її до матеріалів справи, після чого предмет позову вважається викладеним у запропонованій позивачем редакції.

Таким чином, суд визначає ціну позову у розмірі 83874,60 грн.

Відповідач, своїм правом на судовий захист не скористався, у судове засідання вдруге не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, незважаючи на ті обставини, що належним чином повідомлявся судом про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, неявка представника сторони у судове засідання може бути підставою для відкладення розгляду справи, коли з-за такої неявки неможливо розглянути певну справу.

Неявка у судове засідання представника відповідача не унеможливлює розгляд справи № 923/1722/15, не є підставою для відкладення її розгляду.

За таких обставин, відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Представник позивача у судовому засіданні 26.11.2015р. позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, підтримав у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

Матеріали справи свідчать, що 01.02.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "КРЕДО-2" (надалі - позивач або підрядник) і відділом освіти, молоді та спорту Голопристанської районної державної адміністрації (надалі - відповідач, або замовник) був укладений договір підряду №49 (надалі - договір).

Згідно пунктів 1.1., 1.2. договору, підрядник зобов'язується виконати за завданням замовника наступні види робіт: капітальний ремонт системи опалення Залізнопортівської ЗОШ. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити вище перелічені роботи згідно актів виконаних робіт.

Як свідчать матеріали справи, відповідач свої договірні зобов'язання за вищезгаданим договором не виконав, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем у розмірі 132396,00 грн., у зв'язку з чим, останній звернувся до господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 132396,00 грн., суми пені у розмірі 9721,15 грн. та суми індексу інфляції у розмірі 661,98 грн.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 24.07.2014р. у справі № 923/74/14 з відповідача на користь позивача стягнуто суму боргу у розмірі 132396,00 грн., суму пені у розмірі 9721,15 грн., суму індексу інфляції у розмірі 661,98 грн., витрати по оплаті судової експертизи у розмірі 4014,72 грн. та 2855,58 грн. судового збору.

13 серпня 2014 року на виконання рішення господарського суду Херсонської області від 24.07.2014р., видано наказ № 923/74/14.

Позивач зазначає, що відповідач протягом року не вчинив жодної дії щодо виконання рішення суду, чим грубо порушує його права, спричиняючи матеріальні збитки відмовою сплатити кошти, визначені рішенням суду.

Внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань, позивач на суму основного боргу у розмірі 132396,00 грн. нарахував відповідачу пеню у розмірі 18948,93 грн., 3% річних у розмірі 10675,11 грн. та інфляційні втрати у розмірі 73199,49 грн.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Відповідно до положень ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього кодексу).

Отже, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Частиною 2 статті 35 ГПК України зазначено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Причиною виникнення спору у даній справі стало питання про наявність у позивача підстав для отримання інфляційних втрат, додатково нарахованих за період серпень 2014р. - липень 2015р., та 3% річних, додатково нарахованих за період з 01.01.2013р. по 08.09.2015р., у зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором підряду №49 від 01.02.2012р.

Факт невиконання відповідачем обов'язку щодо сплати суми боргу у розмірі 132396,00 грн. доведено судом у справі № 923/74/14, а тому в силу ст. 35 ГПК України не підлягає доведенню знову.

Позивач звернувся у даній справі з вимогою про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму боргу у розмірі 132396,00 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно ч.1. ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України допускає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") перевірив наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, який має наступний вигляд:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 01.08.2014 - 31.07.2015 132396 1.553 73199.49 205595.49

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 132396 01.01.2013 - 08.09.2015 981 3 % 10675.11

Отже, з вищезазначених розрахунків слідує, що здійснений позивачем розрахунок сум інфляційних втрат та 3% річних, є вірним.

Доказів сплати сум інфляційних втрат у розмірі 73199,49 грн. та 3% річних у розмірі 10675,11 грн., відповідачем суду не надано, а отже вони підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про безспірність та обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Суд також зазначає, що позивачем при подані позовної заяви, квитанцією № 53 від 10.09.2015р., було сплачено 1542,35 грн. судового збору, в той час як відповідно до пп.1 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру повинна становити 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Заявою про зміну предмета позову позивач змінив розмір позовних вимог, ціна позову становить 83874,60 грн. Отже, сума судового збору, що має бути сплачена позивачем від ціни позову становить 1258,12 грн.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду. Зокрема, сума судового збору підлягає поверненню у випадку зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що сума судового збору у розмірі 284,23 грн. підлягає поверненню платнику, у зв'язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача, оскільки з його вини спір доведено до врегулювання у судовому порядку.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представнику позивача про дату складення повного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з відділу освіти, молоді та спорту Голопристанської районної державної адміністрації (75600, Херсонська обл., м. Гола Пристань, вул. К. Маркса, 7, код ЄДРПОУ - 02146558) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕДО-2" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 18, код ЄДРПОУ - 30440830) суму інфляційних втрат у розмірі 73199,49 грн., суму 3% річних у розмірі 10675,11 грн. та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1258,12 грн.

3. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "КРЕДО-2" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 18, код ЄДРПОУ - 30440830) зі спеціального рахунку державного бюджету України (р/р 31215206783002, МФО 852010, код ЄДРПОУ 37959779, Одержувач УДКСУ у місті Херсоні, Банк ГУДКСУ у Херсонськiй областi) - 284,23 грн. судового збору, сплаченого квитанцією № 53 від 10.09.2015р., у зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі ніж встановлено законом. Оригінал квитанції № 53 від 10.09.2015р. знаходиться в матеріалах справи № 923/1722/15.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.12.2015р.

Суддя С.В. Нікітенко