Ухвала

від 13.10.2015 по справі 804/12339/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

13 жовтня 2015 рокусправа № 804/12339/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Дурасової Ю.В. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2014р. у справі №804/12339/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт»

до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Моноліт» (далі по тексту - позивач, ТОВ В«МонолітВ» ) звернулося до адміністративного суду з позовом про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач, податковий орган) № НОМЕР_1 від 16.05.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем на суму 39757,50грн., а всього на загальну суму 119272,50 грн. та №0000272250 від 13.05.2013 року форми «Р» про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем на суму 124418,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 31104,50 грн, а всього на загальну суму 155522,50 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначалось, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ В«МонолітВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2012 року по 30.06.3012 року при проведенні взаємовідносин з ТОВ В«ІнтрертерраВ» , ТОВ В«ГлавметВ» , під час якої встановлено порушення позивачем норм Податкового кодексу України. На підставі акту перевірки податковим органом прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Постановою суду першої інстанції у задоволенні адміністративного позову відмовлено. При цьому суд зазначив, що факт здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ В«ГлавметВ» та ТОВ В«ІнтертерраВ» матеріалами справи не підтверджується, у зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, позивач оскаржує постанову суду в апеляційному порядку. Апелянт просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. На обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що приймаючи постанову, суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального та процесуального права, не надав належної правової оцінки фактичним обставинам справи, що призвело до помилкового рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ В«МонолітВ» зареєстроване виконавчим комітетом Павлоградської міської ради 13.02.2003 року та перебуває на обліку в Західно-Донбаській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області як платник податків.

На підставі наказу № 281 від 15.04.2013 року податковим органом згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ В«МонолітВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість, податку на прибуток за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року при проведенні взаємовідносин з ТОВ В«ІнтертерраВ» та ТОВ В«ГлавметВ» .

За результатами перевірки складено акт від 19.04.2013 року № 121/22-5-32286428, в якому зазначено:

- про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій між ТОВ В«ІнтертерраВ» , ТОВ В«ГлавметВ» з покупцем ТОВ В«МонолітВ» за період: січень, березень, квітень, травень 2012 року, на загальну суму податку на додану вартість у розмірі 79515 грн.;

- у зв'язку з непідтвердженням факту реальності здійснення господарських операцій ТОВ В«ІнтертерраВ» , ТОВ В«ГлавметВ» з покупцем ТОВ В«МонолітВ» за період: січень, березень, квітень, травень 2012 року, підприємством ТОВ В«МонолітВ» порушено вимоги п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: завищено розмір податкового кредиту на загальну суму 79515 грн., в тому числі у розрізі податкових періодів: січень 2012 року - на суму 32482 грн., березень 2012 року - на суму 4400 грн., квітень 2012 року - на суму 14500 грн., травень 2012 року - на суму 28133 грн.;

- про порушення позивачем пп.138.1.1 п.138.1 ст. 138, пп.139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в частині завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, в тому числі, собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) по коду рядка 05.1 податкової декларації з податку на прибуток за період І півріччя 2012 року на суму 397575 грн. по взаємовідносинам з ТОВ В«ІнтертерраВ» , а також з ТОВ В«ГлавметВ» , в тому числі: І квартал 2012 року на суму 184410 грн., ІІ квартал 2012 року на суму 213165 грн.;

- про порушення позивачем пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.10 ст.137 Податкового кодексу України в частині заниження доходів, отриманих від невстановлених осіб за період І півріччя 2012року на суму 194892 грн., в тому числі: за 1 квартал 2012 року у розмірі 194892 грн.;

- зазначається про порушення позивачем п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, а саме: заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток за весь перевірений період на суму 642296 грн., у зв'язку з чим занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 124418 грн., в тому числі у розрізі періодів: І квартал 2012 року - на суму 79653 грн., ІІ квартал 2012 року - на суму 44765 грн.(т.1 а.с.14-29).

З матеріалів справи також вбачається, що не погодившись з висновками, викладеними у акті перевірки, позивач подав до Західно-Донбаської ОДПІ у Дніпропетровській області ДПС заперечення за вих. № 49 від 25.04.2013 року (т.1 а.с.31-32).

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1 від 16.05.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 119272 грн. 50 коп., з яких: за основним платежем на суму 79515 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 39757 грн. 50 коп.;

- № НОМЕР_2 від 13.05.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 155522 грн. 50 коп., з яких: за основним платежем на суму 124418 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 31104 грн. 50 коп. (т.1 а.с.12,13)

Зазначені податкові повідомлення-рішення позивач 31.07.2013 року оскаржені (скарги № 54 та № 61). Рішеннями податкових органів скарги ТОВ В«МонолітВ» залишені без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін.

Висновки податкового органу пов'язані з наступними обставинами укладенні позивачем господарських угод з ТОВ В«ІнтертерраВ» та ТОВ В«ГлавметВ» .

Так, за результатами операції з ТОВ В«ІнтертерраВ» у січні 2012 року щодо купівлі-продажу будівельних матеріалів (бетон, ПК-57-12 8) на загальну суму 194891 грн. 36 коп. (у тому числі ПДВ - 32481 грн. 89 коп.) позивачем у податковому обліку вартість операцій з придбання матеріалів від ТОВ В«ІнтертерраВ» віднесено до складу витрат у І кварталі 2012 року у загальній сумі 162409 грн. 47 коп., у складі вартості операцій з придбання матеріалів, віднесено до податкового кредиту податкової декларації ТОВ В«МонолітВ» за січень 2012 року у сумі 32481 грн. 89 коп. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що станом на 01.02.2012 року ТОВ В«МонолітВ» оплату за придбані будівельних матеріалів не здійснило.

Матеріали справи також підтверджують, що у березні - травні 2012 року ТОВ В«ГлавметВ» згідно з договорами підряду від 30.03.2012 року та від 03.05.2012 року проведено операції з придбання ТОВ В«МонолітВ» ремонтно-будівельних робіт (ремонт адміністративного будинку по вул. Тернівська, 4, м.Павлоград та бази відпочинку В«ШахтарВ» ) на загальну суму 282198 грн., у тому числі ПДВ 47033 грн. У податковому обліку вартість операцій підрядних робіт ТОВ В«ГлавметВ» віднесено до складу витрат ТОВ В«МонолітВ» за І півріччя 2012 року на суму 235165 грн., у складі вартості вказаних операцій, віднесено до податкового кредиту 47033 грн. Розрахунки за підрядні роботи ТОВ В«ГлавметВ» проведено платіжними дорученнями ТОВ В«МонолітВ» на загальну суму 1134000 грн.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

За приписами пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п. 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У відповідності до п. 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п. 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

За приписами п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.4. ст. 198 Податкового кодексу України зазначено, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За приписами п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому латникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим.

За визначенням ст.1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїниВ» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно зі ст.1 вищевказаного Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст.9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїниВ» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення платником податків господарської операції і, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як визначається пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (далі - Правила №363), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Відповідно до статті 1 вказаних Правил №363 товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, а дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку

Згідно з пунктом 11.3 Правил №363 дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

У відповідності до пункту 11.5 зазначених Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Пунктом 11.7 Правил №363 встановлено, що перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Проте, позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ В«ІнтертерраВ» надано лише копії товарно-транспортних накладних, які без огляду оригіналів не можна вважати належними доказами здійснення господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що 20.03.2013 року відповідачем направлено ТОВ В«МонолітВ» листа № 8285/10/22-6 В«Про надання документів та письмових поясненьВ» , в якому зазначено про необхідність надання завірених належним чином первинних документів та документів на підтвердження здійснення вантажно-розвантажувальних робіт на всіх етапах руху товару.

Матеріали справи свідчать, що позивачем для перевірки не надано товарно-транспорті накладні, які б підтверджували перевезення будівельних матеріалів.

Колегія суддів погоджується з висновком податкового органу, з яким погодився суд першої інстанції, про те, що у позивача відсутні належні докази здійснення господарських операцій з вищевказаними контрагентами за перевіряємий період.

Слід визначитись, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Відсутність належно оформлених документів, необхідних для формування показників податкового обліку, позбавляють платника податків враховувати такі показники в своєму податковому обліку.

За відсутності відповідної бухгалтерської та податкової документації матеріали справи спростовують реальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ В«ГлавметВ» та ТОВ В«ІнтертерраВ» . Таким чином, вірним є висновок щодо завищення позивачем показників податкового кредиту за спірний період.

Порядок визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток передбачено ст.ст.134-139 Податкового кодексу України. Враховуючи встановлені судом недоліки документів первинного бухгалтерського обліку позивача, слід погодитись з податковим органом щодо підтвердження факту порушення позивачем як платником податку вищевказаних норм.

За встановлених обставин, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається. Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2014р. у справі №804/12339/13-а залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2014р. у справі №804/12339/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна