Постанова

від 23.11.2015 по справі 813/6258/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2015 року Справа № 876/14467/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Левицької Н.Г.,Сапіги В.П.

за участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року по справі за позовом Фінансово-лізингової компанії «Електрон-Лізинг» дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства «Концерн Електрон» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Фінансово лізингова компанія «Електрон-Лізинг» - дочірнє підприємство ПАТ «Концерн-Електрон» (далі - ФЛК «Електрон - Лізинг») звернулась з адміністративним позовом до ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.05.2013 року № НОМЕР_1 та від 29.07.2013 року № НОМЕР_2.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ДПІ у Залізничному районі м. Львова проведено позапланову перевірку з питань підтвердження відображення у податковій декларації з податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинах із підприємством «Енергоцентраль-Електрон» за період: вересень 2009 року та лютий, серпень, вересень 2010 року. За результатами перевірки складено акт від 22.04.2013 року № 1473/15-40/22412772 та прийнято податкові повідомлення-рішення, які є необґрунтованими та суперечать вимогам чинного законодавства. Позивач вказує, що на виконання договору підряду при здійсненні господарських операцій з підприємством «Енергоцентраль-Електрон» первинні документи були складені відповідно до норм чинного законодавства та не порушували порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Господарські операції були здійсненні за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та з метою одержання економічного ефекту. Про це свідчить факт отримання послуг з електропостачання та водовідведення, необхідних для належного функціонування та роботи компанії. Також, проведення комплексу ремонтно-будівельних та відновлювальних робіт з метою покращення стану основних засобів (власних нежитлових приміщень) компанії нерозривно пов'язаний з основним видом економічної діяльності ФЛК «Електрон-Лізинг» - надання в оренду власного нерухомого майна. Здійсненння даних господарських операцій, зумовило можливість отримання відповідного економічного ефекту у вигляді приросту (залучення нових орендарів) та збереження активів чи їх вартості (підтримання нежитлових приміщень у належному стані, як обов'язок власника майна). Отже, дані господарські операції, що фактично відбулися, створюють відповідні наслідки для позивача шляхом формування складу податкового кредиту. З огляду на вищевикладене, позивачем правомірно віднесено суми податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень, вересень 2010 року, не порушуючи при цьому норми пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», які зазначені в податковому повідомленні-рішенні та акті перевірки..

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року позовні вимоги задоволено повністю. Суд виходив з того, що реальність договірних стосунків між ЛФК «Електрон-Лізинг» та «Енергоцентраль-Електрон» підтверджуються договором про технічне забезпечення електропостачання споживача-користувача та спільне користування технологічних мереж, актами виконаних робіт, податковими накладними. Філіями ЛФК «Електрон-Лізинг», в особі АТСЦ «АВАКС» укладено договір подібний, що пітверджується договором, податковою накладною, актами, платіжними дорученнями. Крім того, контрагент позивача на час укладення договорів, перебував в ЄДР та на податковому обліку. Первинні документи складені відповідно до законодавства. Мету реальності здійснення господарської операції не спростовано відповідачем.

З приводу висновків ДПІ про відсутність підстав формування позивачем податкового кредиту у зв’язку з втратою його контрагентами первинних бухгалтерських документів, порушення податкового обліку та не встановлення контрагента за місцезнаходженням, то податкове законодавство не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування від податкового стану інших осіб. На отримання даних зустрічних перевірок ТзОВ «Іртас», ТзОВ «Сура 58», ТзОВ «Екопласт-Львів», ПП «Фірма «Віалекс» не може нести негативних наслідків для позивача.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням сторона відповідача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Покликання маються на те, що будь які документи мають силу первинних лише у разі фактичного здійснення господарської операції. За результатами перевірки підприємства «Енергоцентраль-Електрон» здійснило придбання ТМЦ, яке в подальшому реалізоване ЛФК «Електрон-Лізинг», а саме у ТзОВ «Іртас», ТзОВ «Сура 58», ТзОВ «Екопласт-Львів», ПП «Фірма «Віалекс» чия діяльність поставлена під сумнів. Подібне підтверджено в рамках кримінальної справи.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вбачає її аргументованою.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце зокрема неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за результатами перевірки ДПІ у Залізничному районі м. Львова було складено акт невиїзної документальної податкової перевірки від 22.04.2013 року № 1473/15-40/22412772.

ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС на підставі акта прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким згідно пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, яким встановлено порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на загальну суму 59907,5 грн., у тому числі за основним платежем - 47926 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 11981,50 грн.

29.07.2013 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2, згідно якого встановлено порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на загальну суму 375 грн., у тому числі за основним платежем - 300 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 75,00 грн. Дане рішення винесено на підставі акта перевірки № 1473/15-40/22412772 від 22.04.2013 року.

Згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 цього Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно підпунку 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із того, що невиконання продавцями товарів (робіт, послуг) зобов'язань зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них і не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, докази, на які послався суд першої інстанції на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Крім того із пояснень апелянта, які не були спростовані протилежною стороною вбачається наявність кримінальної справи щодо здійснення посадовими особами контрагента позивача фіктивного підприємництва.

Відтак, податкові накладні видані ТзОВ «Іртас», ТзОВ «Сура 58», ТзОВ «Екопласт-Львів», ПП «Фірма «Віалекс», які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

За таких обставин, проаналізувавши вищевикладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також має місце невідповідність висновків суду обставинам справи

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 198 п.3 ч.1, 202, 205, 207, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області задоволити, скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року по справі № 813/6258/13-а та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог фінансово-лізингової компанії «Електрон-Лізинг» дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства «Концерн Електрон» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення постанови в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

судді Н.Г. Левицька

ОСОБА_1

Повний текст виготовлено 30.11.2015 року