Постанова

від 01.12.2015 по справі 2а-12937/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-12937/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Баранов Д.О.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

Головуючого судді: Бужак H.П.

Суддів: Костюк Л.О., Твердохліб В.А.

За участю секретаря: Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство» «Компанія ДіСі» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 грудня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство» «Компанія ДіСі» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство» «Компанія ДіСі» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.09.2011 року:

-№ 0000722305, яким визнано ТОВ «Виробниче підприємство «ДіСі» зобов»язання по податку на прибуток в сумі 188 443 грн за основним платежем та 47 111 грн штрафних (фінансових) санкцій;

-№0000732305, в частині яким визначено зобов»язання з ПДВ в частині 40 825 грн. у тому числі 32 660 грн за основним платежем та 8 165 грн за трафними (фінансовими) санкціями;

-№0000082341, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 123 185, 48 грн.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 грудня 2011 року позовні вимоги залишено без задоволення.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ТОВ «Виробниче підприємство «Компанія ДіСі» подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги залишити без задоволення.

Відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012 року вищезазначена постанова Окружного адміністративного суду м. Києва була скасована та ухвалено нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.201.2015 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012 року було скасовано, а матеріали справи направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з»явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Дніпровському районі м. Києва проведено виїзну перевірку в магазині ТОВ «Виробниче підприємство «Компанія ДіСі» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства в період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року.

За результатами перевірки податковим органом було складено акт від 12.08.2011 року №4220/23-222-31350429 у якому зазначено виявлені під час перевірки порушення, а саме:

-порушення п.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; п.198.6, ст. 201 ПК України в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 43 244 грн, у т.ч. за жовтень 2009 року на суму 32 660 грн, за березень 2010 року на суму 2 676 грн, за серпень 2010 року на суму 1 939 грн, за вересень 2010 року на суму 1 660 грн, за грудень 2010 року на суму 2 438 грн, за лютий 2011 року на суму 1 871 грн;

- пп. 4.1.1 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 188 443 грн, у т.ч. за 4 квартал 2010 року в сумі 188 443 грн;

-п.328.2, п.328.3 ст. 328 розділу ХУІ ПК України в результаті неподання до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва податкової декларації по збору за спеціальне використання води за І квартал 2011 року на суму 6,51 грн;

-ч.9 ст. 7 , ст.13 Закону України «Про плату за землю» від 03 липня 1992 року №2535-ХІІ в результаті чого занижено суми земельного податку за період з 01.10.2009 року по 31.12.2009 року по ДПІ у Печерському районі м. Києва на суму 1488,40 грн;

-пп.4.3.25 п.4.3, ст. 4, пп.9.12.2 п.9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до заниження податкового зобов»язання на доходи з фізичних осіб на суму 2456,10 грн, в т.ч. по роках: за 2009 рік - 1991,25 грн; за 2010 рік - 464,85 грн;

-п.2.8, п.3.5, п.3.9 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 року №636 в результаті чого перевищено ліміт залишку готівки в касі на суму 61 592,74 грн;

-п.1 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

За наслідками перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.09.2011 року:

-№ 0000722305, яким визнано ТОВ «Виробниче підприємство «ДіСі» зобов»язання по податку на прибуток в сумі 188 443 грн за основним платежем та 47 111 грн штрафних (фінансових) санкцій;

-№0000732305, яким визначено зобов»язання з ПДВ в сумі 43 244 грн за основним платежем та 10 811 грн штрафних (фінансових) санкцій;

-№0000082341 яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 123 185,48 грн.

Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що в ході перевірки виявлено, що згідно оборотно-сальдових відомостей по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними виробниками», 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» та звітам про використання РРО дохід від продажу товару за ІУ квартал 2010 року становить 23564922 грн, а згідно декларації з податку на прибуток підприємств поданої до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва дохід від продажу товару за ІУ квартал 2010 року становить 22754922 грн. Крім того, у декларації з ПДВ за листопад 2010 року в р. 8.1 «Самостійне виправлення помилки, що міститься в раніше поданій декларації» вказана сума 810000грн та в додатку №1 до Декларації з ПДВ зазначене дане коригування податкового зобов»язання, а саме найменування покупця в/ч 1471, податкова накладна №Д000979 від 11.10.2010 року на суму 810 000 грн без ПДВ (товар черевики-хромові).

Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року встановлено їх завищення на суму 2 258 784 грн, у т.ч. за ІУ квартал 2009 року.

ТОВ «Виробниче підприємство «Компанія ДіСі» за перевіряємий період до валових витрат віднесло вартість послуг у розмірі 2 258 784 грн.

Пунктом 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

В ході розгляду справи у суді першої інстанції позивач вказав, що заниження податкового зобов»язання відбулося через не включення до складу валових доходів суми продажу 810 000 грн покупцю в/ч 1471, відображеної в декларації про ПДВ за листопад 2010 року.

Із розрахунку валових витрат за четвертий квартал 2010 року вбачається, що сума валових витрат склала 23 503 125 грн, тоді як у декларації про податок на прибуток за цей же період відображена сума 22 749 352 грн.

В Декларації з ПДВ за листопад 2010 року у розділі 8.1 «самостійне виправлення помилки, що міститься в раніше поданій декларації» вказана сума 810 000 грн та у додатку 1 до Декларації з ПДВ зазначене дане коригування податкового зобов»язання, а саме найменування покупця в/ч 1471, податкова накладна від 11.10.2010 року №Д000979 на суму 810 000 грн без ПДВ.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що сума заниження валових витрат у четвертому кварталі 2010 року становить 753 773 грн, а не 810 000 грн.

Доказів, які б підтверджували здійснення позивачем та його контрагентом господарських операцій, які є підставою для формування позивачем валових витрат, а також первинні документи, які підтверджують факт такої господарської операції, представник позивача в судовому засіданні не надав, незважаючи на давання судом строку для надання додаткових пояснень та доказів.

Крім того, судом встановлено, що в результаті перевірки за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року позивачем задекларовано податкового кредиту на додану вартість у сумі 10 542 693 грн. В ході перевірки встановлено його завищення на суму 43 244,12 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року встановлено його завищення на суму 43 244,13 грн, у т.ч. числі за жовтень 2009 року на 32 660 грн, за березень 2010 року на 2 676 грн, за серпень 2010 року на 1939 грн, за вересень 2010 року 1 659,8 грн, за грудень 2010 року - 2 438,5 грн, за лютий 2011 року - 1 870,83 грн.

Перевіркою відображених у рядку 10.1 Декларацій «придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з ПДВ на митній території України показників за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року у розмірі 9 475 483 грн встановлено, що суб»єкт господарювання здійснював операції з придбання форменного одягу та взуття, зброї та боєприпасів до неї.

Під час перевірки податковим органом на підставі наданих до перевірки документів було встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 10.1 декларації -«підлягають оподаткуванню за ставкою 20% на суму 43 244,13 грн, у т.ч. за жовтень 2009 року на суму 32 660 грн, за березень 2010 року на 2 676 грн, за серпень 2010 року на 1939 грн, за вересень 2010 року 1 659,8 грн, за грудень 2010 року - 2 438,5 грн, за лютий 2011 року - 1 870,83 грн.

У подальшому позивачем було сформовано податковий кредит за жовтень 2009 року, березень, серпень, вересень, грудень 2010 року, лютий 2011 року на суму ПДВ 43 244,13 грн за рахунок сум не підтверджених податковими накладними та податкових накладних виписаних в минулих періодах.

Зокрема, позивач безпідставно відніс до податкового кредиту дані суми, а саме: за жовтень 2009 року по ПП «Проспер» підтверджено податковими накладними суму 40 447 гр, за березень 2010 року по ТОВ «Компанія «Центробуд-комплект» підтверджено податковими накладними на суму 2676 грн, за серпень 2010 року по ПП «Актуал-Транс» підтверджено податковими накладними суму 252,7 грн, за вересень 2010 року по ТОВ «Міжнародний виставковий центр» підтверджено податковими накладними суму 1659,8 грн, за грудень 2010 року по ТОВ «НВП «Медан» підтверджено податковими накладними суму 772,5 грн.

Із пояснень відповідача вбачається, що по ПП «Проспер» має місце відхилення податкового кредиту в сумі 33 333,33 грн, що підтверджується податковими накладними. Так, різниця між задекларованою сумою та підтвердженою сумою товариства склала 32 660,60 грн (73 107,60 грн - 40 447 грн).

Крім того, в ході розгляду справи представник позивача пояснив, що у поданій декларації та додатку до декларації товариством невірно було зазначено код підприємства, а тому виявилась різниця між задекларованою та підтвердженою сумою у розмірі 32 660 грн.

Проте, зазначені доводи позивача колегія суддів не бере до уваги, оскільки під час перевірки було встановлено різницю між задекларованою сумою та підтвердженою сумою товариства на суму 32 660 грн.

Доводи представника позивача про те, що податковий орган повинен був здійснити перевірку відповідності даних податкової накладної та даних декларації, є безпідставними, оскільки обов»язок надання правдивих та вірних даних у податній декларації покладено на платника податку.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що прийняті податковим органом податкові повідомлення-рішення від 02 вересня 2011 року №0000722305 та №0000732305 в частині, прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства України і підстав для їх скасування не має.

Що стосується податкового повідомлення-рішення №0000082341, яким були застосовані штрафні санкції до позивача у розмірі 123 185 грн, то колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

Як вбачається із акту перевірки, під час перевірки встановлено, що 26.11.2009 року відповідно до видаткового касового ордера №1338, видано готівкові кошти ОСОБА_2 у сумі 140 000 грн про що зроблено відповідний запис у касовій книзі від 26.11.2009 року. Проте, видана сума не підтверджена підписом одержувача.

Відповідно до Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637 (на момент виникнення спірних правовідносин) касова книга - документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі; Термін "касова книга" пункту 1.2 глави 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 252 від 29.04.2009

-касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Форми касових ордерів, що використовуються спеціалізованими підприємствами та установами Національного банку України, які не мають оборотної.

Пунктом 3.1 Положення визначено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Згідно з п.3.5 Положення у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері

або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Відповідно до п. 1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного Банку України від 15.12.2004 № 637, ліміт залишку готівки в касі - граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.2 Положення про ведення касових операцій підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку (касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей або книзі обліку розрахункових операцій (абзац п'ятнадцятий пункту 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні).

У пункті 2.6 Положення про ведення касових операцій уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Згідно пункту 4.2 глави 4 Положення про ведення касових операцій кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів).

Позивачем велась касова книга у 2009 році, що підтверджується її випискою (а.с.286, т.1).

Судом в ході розгляду справи встановлено, що позивач видав громадянину ОСОБА_2 140 000 грн відповідно до видаткового касового ордера про що внесено відповідний запис до касової книги. Зазначена сума 140 000 грн увійшла у загальну суму виданих за день грошових коштів у касі, що становить 156 994,80 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відсутність у видатковому касовому ордері підпису одержувача коштів, не може бути доказом того, що зазначені кошти не були видані касиром та, що позивачем було порушено п.2.8, 3.5, 3.9 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в України №637 від 15.12.2004 року в результаті чого перевищено ліміт залишку готівки в касі на суму 61 592,74 грн, що стало підставою для винесення ППР №0000082341.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в ході розгляду справи представником позивача надано касовий ордер у якому міститься підпис особи, яка отримала 140 000 грн. Доказів того, що зазначений підпис є підробним судом не встановлено.

Відповідно до аб.2 ч.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року №436/95 у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу:

- за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Колегія суддів вважає, що незважаючи на ту обставину, що в ордері не було виявлено під час перевірки підпису особи, що отримала кошти, зазначена обставина не може свідчити про те, що ці кошти цій особі не видавались та, що мало місце перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у разі виявлення порушення, яке виразилось у відсутності підпису особи у видатковому касовому ордері, дане порушення не тягне за собою відповідальності, передбаченої абз.2 ч.1 вищезазначеного Указу Президента України.

Також, судова колегія враховує наступне.

За своєю суттю передбачена статтею 1 Указу № 436/95 фінансова санкція є адміністративно-господарською санкцією, а тому її застосування регулюється нормами глави 27 ГК. При цьому колегія суддів зазначає, що адміністративно-господарська санкція як захід організаційно-правового або майнового характеру застосовується уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, а отже, встановлений статтею 250 ГК строк адміністративно-господарської санкції застосовується при її реалізації.

Згідно зі статтею 238 ГК за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Статтею 239 ГК передбачено, що однією із адміністративно-господарських санкцій може бути адміністративно-господарський штраф, який стягується із господарюючого суб'єкта до державного бюджету за порушення визначених законодавством України правил здійснення господарської діяльності.

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 ГК, відповідно до частини першої якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Зі змісту цієї статті випливає, що законодавець встановив граничні строки застосування уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання за порушення зазначеними суб'єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Аналіз приписів наведеної статті дає підстави для висновку про те, що при виявленні факту вчинення суб'єктом господарювання порушення норм з регулювання обігу готівки (неоприбуткування в касах готівки) податковий орган, приймаючи рішення про накладення штрафу, має діяти в межах граничних строків, встановлених частиною першою статті 250 ГК. Закінчення будь-якого зі встановлених зазначеною статтею строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає застосування таких санкцій.

Враховуючи те, що застосований згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням ДПІ від 02 вересня 2012 року № 0000082341 штраф є адміністративно-господарською санкцією, то він винен бути застосований у межах строків, визначених статтею 250 ГК.

Судом встановлено, що ДПІ виявлено порушення під час перевірки 12.08.2011 року, тому строк застосування адміністративно-господарських санкцій підлягає застосуванню протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Проте, річний строк для застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки закінчився у 27 листопада 2010 року.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення в цій частині позовних вимог.

Відповідно до ст. 198,202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції в частині вимог щодо визнання протиправними та скасування ППР №0000082341 та прийняття нового рішення про задоволення в цій частині позовних вимог.

В решті постанову суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Компанія ДіСі» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 грудня 2011 року скасувати в частині вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 вересня 2011 року №0000082341 та ухвалити в цій частині нову постанову наступного змісту.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02 грудня 2011 року 0000082341, прийнятого ДПІ у Дніпровському районі м. Києва відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Компанія ДіСі»

В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.

Повний текст рішення виготовлено: 02 грудня 2015 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.