Постанова

від 22.11.2019 по справі 2а-12937/11/2670

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 листопада 2019 року

Київ

справа №2а-12937/11/2670

адміністративне провадження №К/9901/6719/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Бужак Н.П., суддів: Костюк Л.О., Твердохліб В.А. від 01.12.2015 у справі №2а-12937/11/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.09.2011 №0000722305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств в розмірі 235554,00 грн., з яких: 188443,00 грн. за основним платежем та 47111,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000732305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (далі - ПДВ) в розмірі 40825,00 грн., з яких 32660,00 грн. за основним платежем та 8165,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000082341, яким застосовано штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки в розмірі 123185,48 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство, окрім іншого, вказувало на помилковість висновку податкового органу щодо заниження позивачем податку на прибуток внаслідок невключення у 4 кварталі 2010 року до валових доходів суми в розмірі 810000,00 грн., отриманої від продажу покупцю (в/ч 1471), оскільки відповідачем у ході перевірки не враховано, що до валових витрат за цей період Товариством помилково не було включено 765131,00 грн., що, як наслідок, взагалі свідчить про відсутність об`єкту оподаткування цим податком у згаданому періоді; також зазначало, що відповідачем безпідставно збільшено Товариству грошове зобов`язання з ПДВ за жовтень 2009 року в сумі 32660,00 грн., адже вказана в декларації з ПДВ сума за даний період повністю підтверджується податковими накладними згідно з даними реєстру податкових накладних.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.12.2011 в задоволенні позову відмовлено. Суд прийшов до висновку про обґрунтованість рішень відповідача щодо збільшення Товариству грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та ПДВ й нарахування штрафних санкцій.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким позов задоволено у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкові повідомлення - рішення, суд апеляційної інстанції, з урахуванням обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги, виходив з того, що при визначенні платнику податку податкових зобов`язань за певний період контролюючий орган зобов`язаний врахувати не тільки факти заниження податкових зобов`язань, а й випадки їх завищення, що відповідачем під час перевірки зроблено не було, а позивач мав право на коригування валових доходів на суму доходів, неврахованих в попередніх періодах, а отже донараховане відповідачем податкове зобов`язання з податку на прибуток є протиправним. Стосовно донарахованих податкових зобов`язань з ПДВ суд зазначив, що висновки державного податкового органу про відсутність у Товариства права на податковий кредит є також безпідставними, оскільки такі висновки зроблені лише з посиланням на дані Системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та без врахування наявної податкової накладної та реєстру податкових накладних. Також суд дійшов висновку і про безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій за перевищення ліміту залишку готівки в касі, оскільки оригінал видаткового касового ордеру містить усі необхідні реквізити, зокрема, і підпис одержувача коштів.

Вищий адміністративний суд України, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд до цього ж суду, в ухвалі від 08.10.2015 погодився із його висновком про обґрунтованість визначення позивачеві податкового зобов`язання зі сплати ПДВ, однак вказав на безпідставне скасування цим судом податкового повідомлення-рішення від 02.09.2011 №0000732305 у повному обсязі з огляду на обставини його оскарження позивачем лише в частині збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 40 825,00 грн. (за основним платежем на суму 32 660,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 8 165,00 грн.).

Водночас в частині правомірності збільшення позивачу податку на прибуток, суд касаційної інстанції визнав передчасним висновок апеляційного суду про наявність підстав для скасування відповідного рішення податкового органу, зазначивши про залишення судами поза увагою, що предметом доказування у цій справі є обставини, які підтверджують або спростовують обґрунтованість формування позивачем валових доходів та витрат, оскільки наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів; пославшись на приписи статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом касаційної інстанції; далі - КАС України), вказав на необхідність дослідження господарських операцій, які стали підставою для формування позивачем валових витрат, їх фактичного здійснення та підтвердження належно оформленими первинними документами.

За результатами повторного судового розгляду постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 02.12.2011 в частині вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 вересня 2011 року №0000082341, яким застосовано до позивача штрафні санкції за перевищення ліміту залишку готівки в касі, та ухвалено в цій частині нову постанову, якою позов задоволено; в решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва залишено без змін.

Своє рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог апеляційний суд обґрунтував тим, що у ході розгляду справи на вимогу суду не надано первинних документів (доказів), які б підтверджували розмір понесених підприємством витрат у ході здійснення своєї господарської діяльності, про який вказував позивач, а тому, за висновком суду, Товариству правомірно збільшено грошове зобов`язання по податку на прибуток внаслідок невключення у 4 кварталі 2010 року до валових доходів суми, отриманої від продажу покупцю (в/ч 1471); крім того, виходив з того, що оскільки під час перевірки встановлено різницю між задекларованою та підтвердженою сумою податкового кредиту у розмірі 32 660 грн., що не спростовано позивачем в ході розгляду справи, також дійшов висновку про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення, яким Товариству збільшено грошове зобов`язання з ПДВ.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаюсь на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його змінити в частині залишення без змін постанови суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

У доводах касаційної скарги по суті вказує на помилковість позиції суду апеляційної інстанції про наявність законних підстав для збільшення позивачу грошових зобов`язань по податку на прибуток та ПДВ, посилаючись на обставини, якими обґрунтовувались позовні вимоги. Крім того зазначає, що всупереч приписам статті 227 КАС України судом не взято до уваги висновки суду касаційної інстанції про безпідставність нарахування позивачу грошового зобов`язання з ПДВ в сумі 40825,00 грн.

Відповідач правом на подання заперечень на касаційну скаргу не скористався.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 18.07.2011 по 05.08.2011 ДПІ у Дніпровському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства з період з 01.10.2009р. по 31.03.2011, за результатами якої складено акт №4220/23-222-31350429 від 12.08.2011, у якому, окрім іншого, встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 198,6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України; підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Такий висновок обґрунтовується встановленими у ході перевірки обставинами заниження Товариством в 4 кварталі 2010 року валових доходів внаслідок невключення до їх складу суми продажу покупцю (в/ч 1471), відображеної в декларації з ПДВ за листопад 2010 року шляхом коригування податкового зобов`язання при самостійному виправленні помилки, допущеної в попередньому періоді, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на 188443,00 грн.; безпідставного віднесенння до податкового кредиту суми ПДВ по підприємству Проспер у розмірі 33 333,3 грн., в результаті чого занижено ПДВ за жовтень 2009 року на суму 32 660 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, встановлені судами, Верховний Суд дійшов наступного висновку.

За правилами частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття даної постанови) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Правовідносини з приводу формування платником податку валових доходів та витрат у період до 01 квітня 2011 року регулювалися Законом України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР Про оподаткування прибутку підприємств (далі - Закон №334/94-ВР).

Валовий доходом визнається загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами (пункт 4.1 статті 4 Закону №334/94-ВР).

Згідно пункту 3.1 статті 3 Закону №334/94-ВР об`єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону №334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

За правилами абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток витрати мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судами встановлено, що підставою для висновку про заниження позивачем у четвертому кварталі 2010 року податкового зобов`язання з податку на прибуток стали встановлені у ході перевірки обставини невключення Товариством до складу валових доходів суми продажу у розмірі 810 000 грн покупцю (в/ч 1471), відображеної в декларації з ПДВ за листопад 2010 року.

Позивач, стверджуючи про помилковість такого висновку податкового органу, вказував на неврахування останнім понесеної Товариством суми витрат, яку помилково не було включено до декларації за цей період, й, як наслідок, відсутність об`єкту оподаткування цим податком у згаданому періоді.

Як зазначив суд апеляційної інстанції, наведені позивачем обставини у ході судового розгляду не підтвердились й Товариством не надано суду первинних документів (доказів), які б свідчили про розмір фактично понесених підприємством витрат у ході здійснення своєї господарської діяльності, які останнє мало право включити до валових витрат декларації з податку на прибуток четвертого кварталу 2010 року, хоча судом надавався додатковий строк для подання відповідних пояснень та доказів.

За таких обставин, висновок апеляційного суду щодо правомірності збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємства внаслідок заниження доходу, отриманого (нарахованого) ним протягом звітного періоду, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права й доводи Товариства, наведені у касаційній скарзі, такого висновку не спростовують.

Натомість, що стосується донарахування податкових зобов`язань з ПДВ, слід зазначити наступне.

Вищий адміністративний суд України, переглядаючи судові рішення в касаційному порядку, в ухвалі від 08.10.2015 визнав неправомірним визначення позивачу податкового зобов`язання зі сплати ПДВ. Підставою ж для направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції слугував лише помилковий висновок цього суду щодо результату вирішення спору й визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.09.2011 №0000732305 в цілому, а не в частині оскаржуваної позивачем суми податкових зобов`язань з ПДВ у розмірі 40 825,00 грн. (за основним платежем на суму 32 660,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 8 165,00 грн.), які відповідачем визначені безпідставно.

Отже при новому розгляді справи апеляційному суду необхідно було лише виокремити частину рішення суб`єкта владних повноважень, яка не відповідає вимогам чинного законодавства, й визнати його у такій частині протиправним та скасувати.

Таким чином, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їх зміст та юридичну природу, Верховний Суд вважає, що при постановленні оскаржуваних рішень суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що частина позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.09.2011 №0000732305 в частині визначення суми податкового зобов`язання з ПДВ у розмірі 40 825,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 32 660,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 8 165,00 грн., не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, постановлені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.09.2011 №0000732305 в частині визначення суми податкового зобов`язання з ПДВ у розмірі 40 825,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 32 660,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 8 165,00 грн. підлягають скасуванню, з прийняттям нового - про задоволення позову у цій частині.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.09.2011 №0000082341, яким застосовано до позивача штрафні санкції за перевищення ліміту залишку готівки в касі, які були задоволені, то в цій частині рішення судів, враховуючи положення частини першої статті 341 КАС України, касаційним судом не переглядаються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Компанія ДіСі задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.12.2011 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.09.2011 №0000732305 в частині визначення суми податкового зобов`язання з ПДВ у розмірі 40 825,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 32 660,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 8 165,00 грн., скасувати та прийняти у цій частині нове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Компанія ДіСі задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.09.2011 №0000732305 в частині визначення суми податкового зобов`язання з ПДВ у розмірі 40 825,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 32 660,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 8 165,00 грн.

В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.12.2011 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

.........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду