Ухвала

від 02.12.2015 по справі 2а/0470/9202/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2015 року м. Київ К/800/10997/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2012 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року

у справі № 2а/0470/9202/12

за позовом Приватного підприємства «Фірма «Аркос»

до Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Фірма «Аркос» (надалі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправними дій щодо проведення відповідачем перевірки, за результатами якої складено акт № 63/222/30001694 від 09 липня 2012 року; зобов'язання відповідача вилучити з АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результати перевірки позивача, оформленої актом перевірки № 63/222/30001694 від 09 липня 2012 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року, адміністративний позов задоволено.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11 червня 2012 року відповідачем на підставі ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 78.2 ст. 78 Податкового кодексу України та у зв'язку зі зверненням платника податків (вх. № 971/10 від 11 травня 2012 року) було прийнято наказ № 382 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства «Фірма «Аркос»» з питання дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 31 березня 2012 року».

09 липня 2012 року за результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 63/222/30001694.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено податок на прибуток на 718004,00 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на 6779,0 грн.

Податкові повідомлення-рішення на підставі вищезгаданого акта перевірки відповідачем не приймались. Водночас, податковим органом було внесено до АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та додаткового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію за наслідками перевірки позивача.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

У пункті 61.1 статті 61 ПК України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. (підпункт 62.1.3 пункту 62.2 статті 62 ПК України).

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України закріплено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок та перелік їх вичерпних підстав визначений положеннями статті 78 ПК України.

Водночас, як зазначено вище, наказ на проведення перевірки позивача видано на підставі п. 78.2 ст. 78 Податкового кодексу України у зв'язку зі зверненням платника податків.

Так, відповідно до п. 78.2 ст. 78 Податкового кодексу України обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах порушеної кримінальної справи.

Судом першої інстанції витребовувалось у податкового органу звернення платника податків від 11 травня 2012 року (вх. № 971/10), про яке зазначено у наказі № 382 від 11 червня 2012 року та на підставі якого проведено перевірку позивача.

Водночас, вказаного звернення податковим органом не надано, як і не обґрунтовано підстав проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача.

Враховуючи вищевикладене, а також відсутність підстав для проведення перевірки, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправності дій відповідача, які полягали у проведенні документальної позапланової виїзної перевірки позивача.

Щодо правомірності рішень судів попередніх інстанцій в частині зобов'язання відповідача вилучити з АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та додаткового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результати перевірки позивача, оформленої актом перевірки № 63/222/30001694 від 09 липня 2012 року, колегія суддів зазначає наступне.

Способом здійснення податкового контролю також є інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.2 статті 62 ПК України).

Відповідно до статті 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

У пункті 74.1 статті 74 ПК України зазначено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Виходячи із системного тлумачення статей 71, 72, 74 ПК колегія суддів приходить до висновку, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю і не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Додатково колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із частиною 1 статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Частина 3 статті 10 цього Закону визначає, що розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані, зокрема, виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.

За відсутності протилежних приписів у Податковому кодексі України наведені норми підлягають застосуванню також і щодо податкової інформації.

Тому платник податків має право вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої податкової інформації про себе, виключення податкової інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону.

Відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені (частина 5 статті 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Відповідно до частини 1 статті 23 названого Закону України «Про доступ до публічної інформації» рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. При цьому згідно з частиною 2 названої статті оскаржені можуть бути будь-які рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

За таких обстави, з огляду на визнання дій суб'єкта владних повноважень щодо проведення перевірки позивача протиправними, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо коригування показників податкової звітності позивача, на підставі інформації, отриманої за наслідками проведення такої перевірки. Вищезазначене також узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, у постанові від 09 грудня 2014 року у справі № 21-511а14.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року у справі № 2а/0470/9202/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Лосєв Судді: (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна