Ухвала

від 01.12.2015 по справі 804/7998/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" грудня 2015 р. м. Київ К/800/66641/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А. за участю секретаряТитенко М.П. та представників сторін: від позивача Лозовий О.А., Сідякін В.М., Стойчева І.І. від відповідачане з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуЗахідно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2014 та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014 у справі № 804/7998/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Агро-Соя» доЗахідно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Агро-Соя» звернулось до суду з адміністративним позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000262220, №0000252220 від 04.06.2013.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 04.06.2013 року №0000262220 та №0000252220, винесені Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що рішення судів попередніх інстанції були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення суда першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі (ч.2 ст.220 КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.09.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт №131/22-2-37252990 від 16.05.2013;

- названим актом перевірки встановлено, що позивачем:

· в порушення вимог п.1.22 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включено до складу скоригованого валового доходу за 4 квартал 2010 року суму 1 086 660 грн., в порушення вимог пп.135.5.4 п.135 ст.135 Податкового кодексу України не включено до складу доходів, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податку на прибуток, за 1 квартал 2012 року суму 115 786 грн.;

· порушено вимоги пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 200 408 грн.;

· порушено вимоги п.198.3. ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит на суму 62 542 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій не погодилися з доводами позивача щодо наявності порушень позивачем вимог податкового законодавства, встановлених актом перевірки.

Колегія суддів касаційної інстанції такі висновки судів попередніх інстанцій вважає передчасними, як такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного встановлення всіх обставин справи, у зв'язку з чим зазначає наступне.

У відповідності до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

За змістом частин 4, 5 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд зобов'язаний вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи оскаржуваних судових рішень, розглядаючи справу по суті, суди попередніх інстанцій, в порушення вимог процесуального законодавства, взагалі не дослідили та не встановили факт прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень №0000262220, №0000252220 від 04.06.2013, не дослідили їх зміст та не встановили визначені ними підстави для нарахування (зменшення) податкових зобов'язань позивачу, суми нарахованих (зменшених) основних податкових зобов'язань та розміри грошових зобов'язань, визначених цими податковими повідомленнями-рішеннями.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що з метою дотримання вимог ч.3 ст.2, ч.3 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, для повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи судам при вирішенні даного спору необхідно дослідити спірні податкові повідомлення-рішення та встановити, які порушення позивачем вимог податкового законодавства слугували контролюючому органу підставою для визначення позивачу спірних сум грошових зобов'язань, з врахуванням чого перевірити по суті висновки відповідача, викладені в акті перевірки, якими обґрунтовано наявність таких порушень.

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

З огляду на неповноту встановлення судами усіх обставин справи, що входять до предмету доказування, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014 скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний