Ухвала

від 26.11.2015 по справі 809/2913/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2015 року м. Київ К/800/24081/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Сіроша М.В., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю представника позивача Остап’юка М.П.,

представника відповідача Яремака Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 липня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 травня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2013 року Приватне акціонерне товариство «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» (далі - позивач, ПрАТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод») звернулося до суду із позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області № 0000672203 та № 0000662203 від 12.06.2013 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 травня 2015 року, адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області № 0000672203 від 12.06.2013 року.

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області № 0000662203 від 12.06.2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 233425 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 107836 грн.

- в задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області № 0000662203 від 12.06.2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 15497 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 7748 грн. - відмовлено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що висновки відповідача про завищення позивачем витрат (по собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року (рядок 05.1 податкових декларацій), внаслідок чого зменшено податок на прибуток, по фінансово-господарських операціях з ТОВ «Оріон ЛТД», ТОВ ТД «Лайнер», ПП «Баварія-Ф», ТОВ «Час Фортуни», ТОВ «Авитек груп ЛТД», ТОВ «ТД Продсервісторг-плюс», ТОВ «Дніпропетровський завод промоснастки», ТОВ «Віп Союз», ПП «Троник», ТОВ «Атака», ТОВ «МОК», ФОП ОСОБА_6 та ТОВ «Укр Авто Дизель» спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств з вказаних операцій на суму 253054 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на суму 80769 грн. за податковим повідомленням-рішенням № 0000672203 від 12.06.2013 року та таке підлягає скасуванню. Крім того, господарські операції між позивачем та зазначеним контрагентами мали реальний характер, що підтверджено належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а тому позивач мав право віднести до податкового кредиту в період з квітня 2011 року по травень 2012 року включно суму 233425 грн. податку на додану вартість, нарахованого (сплаченого) в ціні товару, в зв'язку з його придбанням. В свою чергу, позивачем порушено п. 198.1, п. 198.2 ст.198, п. 201.1., п. 201.4 ст. 201 Податкового Кодексу України, оскільки двічі включено в податкові декларації з податку на додану вартість за жовтень-грудень 2011 року, січень 2012 року та розрахунки коригувань від 22.12.2011 року № 9012909871, від 07.02.2012 року № 9003848035, від 21.02.2012 року № 9007264926, від 26.03.2012 року № 9014389063 податкові накладні видані ТОВ «Електропромсервіс», КП «Полігон-ТПВ», ДТГО «Львівська залізниця», ПАТ «Прикарпаттяобленерго», а тому податкове повідомлення-рішення № 0000662203 від 12.06.2013 року є правомірним лише в частині збільшення суми грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 15497 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 7748 грн.

Державну податкову інспекцію у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області замінено правонаступником Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що позивачем порушено вимоги п. 138.1, пп. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1., п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість. Посилається на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 КАС України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську проведена планова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року.

Планова виїзна перевірка позивача проводилась згідно направлень від 08.02.2013 року № 00000246, № 00000262, № 00000247, № 00000250, № 00000248 та № 00000249 на підставі п. 75.1 ст. 75, п. 77.1 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 глави 8 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання та наказів ДПІ у м. Івано-Франківську від 31.01.2013 року № 196, від 08.02.2013 року № 274, від 11.03.2013 року № 544, за присутності представника позивача в період з 11.02.2013 року по 11.03.2013 року.

За наслідками проведеної перевірки складено акт за № 2709/22-3/13655435 від 01.04.2013 року, згідно висновків якого встановлено порушення ПАТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» вимог податкового законодавства:

1. п. 198.1, п. 198.2 ст. 198; п.201.1., п.201.4 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ (зі змінами і доповненнями), ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV із змінами та доповненнями, пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1, пп. 2.4, пп. 2.5 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 262001 грн., в т.ч. в квітні 2011 року - 917 грн., травні 2011 року - 12542 грн., червні 2011 року - 6230 грн., липні 2011 року - 1665 грн., жовтні 2011 року - 4039 грн., листопаді 2011 року - 41412 грн., грудні 2011 року - 25151 грн., січні 2012 року - 76459 грн., лютий 2012 року - 19191 грн., березень 2012 року - 30700 грн., квітень 2012 року - 42257 грн., травень 2012 року - 1438 грн.

2. п.п 138.1.1 п.138.1 ст. 138, п.138.2, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996- XIV із змінами та доповненнями, п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2, п. 2.15,п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 267 161 грн., у тому числі: за 2-4 квартали 2011 року в сумі 95 809 грн., а саме: за 2 квартал 2011 року заниження - 22 643 грн., за 2-3 квартал 2011 року заниження - 24558 грн., за 2-4 квартал 2011 року заниження - 95 809 грн., за 1 квартал 2012 року заниження - 125472 грн., за півріччя 2012 року заниження - 171 352 грн., за 3 квартали 2012 року заниження - 171352 грн., за 2012 рік заниження в сумі 171352 грн. по господарським операціям з ТОВ «Оріон ЛТД», ТОВ ТД «Лайнер», ПП «Баварія-Ф», ТОВ «Час Фортуни», ТОВ «Авитек груп ЛТД», ТОВ «ТД Продсервісторг-плюс», ТОВ «Дніпропетровський завод промоснастки», ТОВ «Віп Союз», ПП «Троник», ТОВ «Атака», ТОВ «МОК», ФОП ОСОБА_6 та ТОВ «Укр Авто Дизель».

На підставі вищевказаного акту перевірки, відповідачем 01.04.2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000672203 від 12.06.2013 року (форма «Р») про визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на суму 333823,00 грн. (253054 грн. за основним платежем та 80769 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 0000662203 від 12.06.2013 року (форма «Р») про визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 364506,00 грн. (248922 грн. за основним платежем та 115584 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

З приводу висновків податкового органу щодо завищення позивачем витрат (по собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, внаслідок чого зменшено податок на прибуток та завищено податковий кредит, по господарським операціям між позивачем та ТОВ «Оріон ЛТД», ТОВ ТД «Лайнер», ПП «Баварія-Ф», ТОВ «Час Фортуни», ТОВ «Авитек груп ЛТД», ТОВ «ТД Продсервісторг-плюс», ТОВ «Дніпропетровський завод промоснастки», ТОВ «Віп Союз», ПП «Троник», ТОВ «Атака», ТОВ «МОК», ФОП ОСОБА_6 та ТОВ «Укр Авто Дизель», суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій та правомірності включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та формування валових витрат по господарських операціях з ТОВ «Оріон ЛТД», ТОВ ТД «Лайнер», ПП «Баварія-Ф», ТОВ «Час Фортуни», ТОВ «Авитек груп ЛТД», ТОВ «ТД Продсервісторг-плюс», ТОВ «Дніпропетровський завод промоснастки», ТОВ «Віп Союз», ПП «Троник», ТОВ «Атака», ТОВ «МОК», ФОП ОСОБА_6 та ТОВ «Укр Авто Дизель» подано суду копії: договорів, специфікацій до договорів, видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, інвентаризаційних описів, прихідних ордерів, актів виконаних робіт, банківських виписок та інші документи.

Вказані документи оформлені належним чином, що встановлено судами попередніх інстанцій.

Позивач здійснював оплату за отримані товари/послуги/виконані роботи шляхом безготівкових розрахунків через банківську установу з урахуванням ПДВ.

Крім того, на момент здійснення господарських операцій ТОВ «Оріон ЛТД», ТОВ ТД «Лайнер», ПП «Баварія-Ф», ТОВ «Час Фортуни», ТОВ «Авитек груп ЛТД», ТОВ «ТД Продсервісторг-плюс», ТОВ «Дніпропетровський завод промоснастки», ТОВ «Віп Союз», ПП «Троник», ТОВ «Атака», ТОВ «МОК», ФОП ОСОБА_6 та ТОВ «Укр Авто Дизель» були включені до Єдиного державного реєстру та перебували на обліку платників податків.

Судами попередніх інстанцій не встановлено порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, які б вказували на безпідставне віднесення до валових витрат сплачених грошових сум та позбавляли позивача права на податковий кредит за наслідками здійснення господарських операцій із зазначеним контрагентами.

Суд касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту та валових витрат по господарським операціям з ТОВ «Оріон ЛТД», ТОВ ТД «Лайнер», ПП «Баварія-Ф», ТОВ «Час Фортуни», ТОВ «Авитек груп ЛТД», ТОВ «ТД Продсервісторг-плюс», ТОВ «Дніпропетровський завод промоснастки», ТОВ «Віп Союз», ПП «Троник», ТОВ «Атака», ТОВ «МОК», ФОП ОСОБА_6 та ТОВ «Укр Авто Дизель», оскільки реальність виконання взятих зобов'язань позивачем за укладеними договорами, підтверджується належно оформленими первинними документами, які у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники, а також підтверджують факт використання придбаного товару/послуг/робіт у господарській діяльності позивача. Факт транспортування придбаних товарів підтверджено належним чином оформленими товарно-транспортними накладними.

Крім того, колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на акти перевірок контрагентів позивача, оскільки висновки викладені в таких не можуть однозначно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань перед позивачем, на момент виникнення спірних правовідносин вказані юридичні особи не була позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання договори з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності, були належним чином зареєстровані.

Таким чином, правильним є висновок судів попередніх інстанцій, що податкове повідомлення-рішення № 0000672203 від 12.06.2013 року підлягає повному скасуванню, а податкове повідомлення-рішення № 0000662203 від 12.06.2013 року - скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 233425 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 107836 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення відповідача № 0000662203 від 12.06.2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 15497 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 7748 грн., то суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що таке не підлягає скасуванню в зазначеній частині, оскільки позивачем подвійно включено в податкові декларації з податку на додану вартість за жовтень-грудень 2011 року, січень 2012 року та розрахунки коригувань від 22.12.2011 року № 9012909871, від 07.02.2012 року № 9003848035, від 21.02.2012 року № 9007264926, від 26.03.2012 року № 9014389063 податкові накладні видані ТОВ «Електропромсервіс», КП «Полігон-ТПВ», ДТГО «Львівська залізниця», ПАТ «Прикарпаттяобленерго» чим порушено вимоги п. 198.1, п. 198.2 ст.198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 ПК України.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 липня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 травня 2015 року у справі № 809/2913/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної з моменту проголошення, оскарженню не підлягає та може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

М.В. Сірош

Т.М. Шипуліна

Повний текст виготовлено 01.12.2015 року.