Ухвала

від 02.12.2015 по справі 908/5565/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/156/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

02.12.2015 Справа № 908/5565/15

Суддя Корсун В.Л. розглянувши заяву (клопотання) ТОВ «СВІТС ЛЕНД» викладену в п. 2 прохальної частини позовної заяви у цій справі стосовно накладення арешту на грошові кошти та майно ФОП ОСОБА_1

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТС ЛЕНД», 02156, м. Київ, вул. Братславська, буд. 8

адреса для листування: 02660, м. Київ, вул. М. Раскової, буд. 11-Б, с/с 33

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 69120, АДРЕСА_1

про стягнення 28 321,39 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 01.09.15 б/н

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

03.11.15 до господарського суду Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «СВІТС ЛЕНД» (далі ТОВ «СВІТС ЛЕНД») з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ФОП ОСОБА_1О.) заборгованості за договором поставки від 05.06.15 № П 13-15 на загальну суму 28 321,39 грн.

03.11.15 автоматизованою системою документообігу суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено вищевказану позовну заяву до розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 03.11.15 судом порушено провадження у справі № 908/5565/15, якій присвоєно № провадження 17/156/15. Судове засідання призначено на 02.12.15.

У пункті 2 прохальної частини своєї позовної заяви ТОВ «СВІТС ЛЕНД» просить суд накласти арешт на грошові кошти ФОП ОСОБА_1, що знаходяться на її банківських рахунках, накласти арешт на належне відповідачу майно, у т. ч. нерухоме та рухоме майно, цінні папери тощо, заборони витрачання зазначених майна та грошових коштів на власні потреби, відчуження його у будь-який спосіб та передачі у користування третім особам, у сумі позову та судових витрат позивача.

В судовому засіданні 02.12.15 представник позивача підтримав свою заяву (клопотання) про забезпечення позову.

Відповідач в судове засідання призначене на 02.12.15 об 10 год. 40 хв. не з'явився.

Судом враховано, що відповідно до абз. 2 п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (у відповідній редакції), місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст. 17 Закону України В«Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємцівВ» ); порядок доступу судів загальної юрисдикції до відомостей названого реєстру визначено відповідним Положенням, затв. наказом Міністерства юстиції України від 31.07.13 № 1556/5 (з подальшими змінами).

Згідно із абз. 6 п. 3.1. вказаної постанови, … у випадках, передбачених ст. 56 ГПК України, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

На підставі ст.ст. 17 та 22 1 Закону України В«Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємцівВ» , судом за електронним запитом від 04.11.15 за № 21385260 отримано Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Як вбачається із Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманого судом, станом на 02.11.15, тобто станом на час порушення провадження у цій справі, місцем проживання ОСОБА_3 Олегівни є: 69120, АДРЕСА_2.

Таким чином, відповідні процесуальні документи надіслані судом згідно з поштовими реквізитами учасників процесу. Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі заходи щодо повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляду справи.

Розглянувши заяву (клопотання) про накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача суд дійшов висновку про те, що заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених ст. 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду

Згідно із ст. 67 ГПК України, позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку (ч. 1). Про забезпечення позову виноситься ухвала (ч. 2). Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено (ч. 3). Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами (ч. 9). Не допускається забезпечення позову заходами, не передбаченими цим Кодексом (ч. 11).

Згідно із п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 16 В«Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позовуВ» (із змінами), … відповідно до ст. 66 ГПК України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора, або з ініціативи суду, як гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову . З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову . У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також ін. учасників судового процесу ; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування (п. 3 зазначеної вище постанови Пленуму …) заходів по забезпеченню позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у т.ч. грошові суми …), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. (…) Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (…). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову … визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Розглядаючи вказану заяву (клопотання) про забезпечення позову судом прийнято до уваги, що позивачем не наведено достатніх обґрунтувань для застосування заходів до забезпечення позову (як того вимагає Пленум Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 16) у вигляді накладення арешту на грошові кошти, на все рухоме та нерухоме майно відповідача, цінні папери тощо, заборони витрачання зазначених майна та грошових кошті на власні потреби. Так, зокрема, заявником:

- не зазначено наявність зв'язку між накладенням арешту на все рухоме та нерухоме майно відповідача і предметом позовної вимоги про стягнення коштів за договором поставки від 05.06.15 № П 13-15 на загальну суму 28 321,39 грн.;

- не вказана вартість такого майна (рухомого та нерухомого) та не надано доказів того, що воно (майно) належить саме відповідачу на праві власності;

- не надано доказів та обґрунтувань, що відповідач має намір розпорядитись грошовими коштами або майном на власні потреби в таких розмірах (кількості, сумі), що призведе до неможливості або утруднення виконання рішення суду (за умови повного або часткового задоволення позову) у майбутньому.

- не надано доказів того, що відповідач знаходиться у скрутному матеріальному становищі.

Судом також враховано, що в доданих до позову матеріалах відсутні докази на підтвердження того, що запропоновані заявником заходи до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача, що знаходяться на банківських рахунках, накладення арешту на належне відповідачу майно, у т. ч. нерухоме та рухоме майно, цінні папери тощо, (…), не матимуть наслідком повне припинення підприємницької діяльності відповідача та порушення його законних прав та інтересів, чи інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, що є не припустимим.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та ін. учасниками судового процесу.

Частинами 1, 2 ст. 36 ГПК України встановлено, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії ….

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги те, що з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими позивачем пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову, що підставою для задоволення заяви (клопотання) про забезпечення позову є її обґрунтованість, що заява позивача про забезпечення позову не підтверджена жодними відповідними доказами, а ґрунтується виключно на припущеннях позивача, залишаючи при цьому поза увагою ту обставину, що згідно з вимогами ст. 66 ГПК України, такі припущення мають бути обґрунтованими, а саме підкріплені доказами про наявність фактичних, а значить реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість у майбутньому виконати рішення господарського суду, вказана заява (клопотання) ТОВ «СВІТС ЛЕНД», яка викладена в п. 2 прохальної частини позовної заяви у цій справі, судом визнається такою, що не підлягає задоволенню через її необґрунтованість.

Керуючись ст. ст. 4 5 , 22, 33, 36, 66, 67, 86 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви (клопотання) позивача про вжиття заходів до забезпечення позову (викладеної в п. 2 прохальної частини позовної заяви у цій справі) через необгрунтованість.

Екземпляр ухвали надіслати сторонам у справі.

Суддя В.Л. Корсун