Постанова

від 30.11.2015 по справі 914/2512/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2015 р. Справа № 914/2512/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Кордюк Г.Т.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Лялька Н.Р.,

за участю представників:

позивача: не з'явились;

відповідача: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства В«ГаличинаВ» б/н від 16.10.15

на рішення Господарського суду Львівської області від 15.09.15 (суддя Запотічняк О.Д.)

у справі № 914/2512/15

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю В«Чумак ЛТДВ» , м. Радехів Львівська область

до відповідача: приватного акціонерного товариства В«ГаличинаВ» , м. Радехів, Львівська область

про стягнення 294 747, 44 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Чумак ЛТДВ» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до приватного акціонерного товариства В«ГаличинаВ» про стягнення 294 747, 44 грн, з яких: 70 025, 00 грн основного боргу, 138, 49 грн пені, 4 901, 75 грн штрафу, 215 529, 59 грн інфляційних втрат та 4 152, 61 грн 3 % річних.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.09.2015 позовні вимоги задоволено частково.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 70 025, 00 грн основної заборгованості, 4 152, 61 грн - 3% річних, 23 887, 28 грн інфляційних втрат та 1 961, 30 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - ПрАТ В«ГаличинаВ» звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 15.09.2015 в частині стягнення 23 887, 28 грн інфляційних втрат та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи свої доводи порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права.

Зокрема, покликається на те, що місцевий господарський суд безпідставно погодився з розрахунком позивача щодо нарахування інфляційних втрат, оскільки останній обрав неправильний метод нарахувань, не врахувавши рекомендації Верховного суду України, викладених в листі № 62-97р від 03.04.1997.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 в складі колегії суддів: головуючий суддя: Юрченко Я.О., судді Зварич О.В. та Хабіб М.І. прийнято апеляційну скаргу до провадження, зобов'язано скаржника надати суду докази зарахування судового збору, сплаченого згідно з квитанцією про сплату № 24378 на суму 1 339, 80 грн, до спеціального фонду Державного бюджету України; докази, що підтверджують призначення ОСОБА_2 тимчасово виконуючим обов'язки генерального директора ПАТ В«ГаличинаВ» ; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на момент подання апеляційної скарги, розгляд справи призначено на 16.11.2015.

9 листопада 2015 року позивач, скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 96 ГПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі з огляду на незмінну заборгованість відповідача в період з 30.01.2015 по 02.03.2015 та з 03.03.2015 по 09.07.2015, відтак, просить залишити рішення Господарського суду Львівської області від 15.09.2015 у справі № 914/2512/15 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розпорядженням голови суду від 16.11.2015 у склад судової колегії внесено зміни, замість суддів Зварич О.В. та Хабіб М.І. введено суддів Давид Л.Л. та Данко Л.С.

В судове засідання 16.11.2015 сторони явку повноважних представників не забезпечили, скаржник вимог ухвали суду від 29.10.2015 не виконав. Розгляд справи відкладався на 30.11.2015.

З огляду на невиконання скаржником вимог ухвали суду від 29.10.2015, судом надіслано запит до Управління Державної казначейської служби у Личаківському районі м. Львова Львівської області з проханням надати інформацію щодо зарахування судового збору, сплаченого згідно з квитанцією № 24378 від 16.10.2015 на суму 1 339, 80 грн, до спеціального фонду Державного бюджету України.

24 листопада 2015 року Управління Державної казначейської служби у Личаківському районі м. Львова Львівської області надіслало відповідь та підтвердило зарахування, сплачених відповідачем коштів до спеціального фонду Державного бюджету України.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 у склад судової колегії внесено зміни, замість суддів Давид Л.Л. та Данко Л.С., введено суддів Кордюк Г.Т. та Хабіб М.І.

В дане судове засідання сторони явку повноважних представників не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча про час, місце та дату розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.

Враховуючи те, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Львівської області від 15.09.2015 у справі № 914/2512/15 - залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 20 серпня 2013 року ТОВ В«Чумак ЛТДВ» (продавець) та ПрАТ В«ГаличинаВ» (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 4/08, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію на умовах викладених у договорі згідно виставлених рахунків: сіль таблетована В«ЕкстраВ» .

Відповідно до п.1.2 договору кількість та асортимент продукції, яка продається, вказані у накладних, які складаються до даного договору.

Оплата вартості продукції у відповідності з узгодженими цінами здійснюється за згодою сторін перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 30-ти календарних днів (п. 1.4 договору).

На виконання умов вказаного договору позивач в період з січня по травень 2014 року, поставив відповідачу товар на суму 378 330, 00 грн, що підтверджується видатковими та податковими накладними.

Як вбачається з підписаного та скріпленого печатками обох сторін акту звірки взаєморозрахунків, заборгованість відповідача станом на 01.01.2014 по договору № 4/08 становила 249 160, 00 грн.

Надалі, 10.01.2014 ТОВ В«Чумак ЛТДВ» (продавець) та ПрАТ В«ГаличинаВ» (покупець) було укладено ще один договір купівлі-продажу № 2/01, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити продукцію - сіль таблетована В«ЕкстраВ» на умовах викладених у договорі згідно виставлених рахунків.

Відповідно до п. 1.2 договору сторони погодили, що кількість та асортимент продукції, яка продається, вказані у накладних, які складаються до даного договору.

На виконання умов даного договору, позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 293 919, 00 грн, що підтверджується видатковими та податковими накладними.

Оплата вартості продукції у відповідності з узгодженими цінами здійснюється за згодою сторін перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 30-ти календарних днів (п. 1.4 договору).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, всупереч взятих на себе договірних зобов'язань, відповідач не провів повної оплати за отриманий товар.

Згідно з долучених позивачем до справи банківських виписок, відповідач оплатив частину отриманої продукції в сумі 801 384, 00 грн і станом на 09.07.2015 його заборгованість становить 70 025, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та змісту апеляційної скарги, скаржник не заперечує проти наявності вказаної заборгованості.

Відтак, колегія суддів погоджується з правомірністю присудження до стягнення з відповідача на користь позивача 70 025, 00 грн основного боргу.

Також колегія суддів погоджується з підставністю відмови в задоволенні вимог в частині стягнення 138, 49 грн пені, 4 901, 75 грн штрафу в порядку ч. 2 ст. 231 ГК України, оскільки ні позивач ні відповідач не належать до державного сектора економіки, укладені між ними договори купівлі-продажу не містять ознак державного контракту та виконання зобов'язань за цими договорами не фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту. Більше того, штрафні санкції, передбачені абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Крім того, колегією суддів перевірено розрахунок позивача щодо вимог в частині стягнення 215 529, 59 грн інфляційних втрат та 4 152, 61 грн 3% річних та встановлено правомірність присудження до стягнення 4 152, 61 грн 3% річних та часткового задоволення вимог в частині інфляційних витрат, а саме, на суму 23 887, 28 грн.

Відтак, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та безпідставними, відтак, не можуть слугувати підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення.

Щодо судового збору за подання апеляційної скарги, судова колегія зазначає наступне.

У пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/2093/15 від 12.11.2015 В«Про деякі питання практики застосування Закону України В«Про судовий збірВ» (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 №484-VIII)В» зазначено, що законом передбачено сплату судового збору з апеляційної та касаційної скарг на рішення суду, виходячи з розміру ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви незалежно від того, чи оскаржується все рішення (постанова) суду в цілому чи його частина.

Предметом позову є стягнення 294 747, 44 грн. При поданні позовної заяви судовий збір підлягав сплаті в розмірі 5 894, 94 грн.

Відповідно до пп. 4 п. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 110 відсотків, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, що становить в даному випадку 6 484, 43 грн.

Однак, скаржником при поданні апеляційної скарги сплачено лише 1 339, 80 грн судового збору.

Відтак, з відповідача в доход Державного бюджету України підлягає стягненню 5 144, 63 грн за подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки скаржник, у встановленому законом порядку, не подав належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність заявленого позову, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Львівської області відповідає законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав його для зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 15.09.2014 у справі № 914/2512/15 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Стягути з приватного акціонерного товариства В«ГаличинаВ» ідент. код 25553579; місцезнаходження: 80200, Львівська область, Радехівський район, місто Радехів, вул. Б.Хмельницького, будинок 120 - 5 144, 63 грн судового збору за перегляд в апеляційній інстанції.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повна постанова складена 03.12.2015

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Хабіб М.І.