Ухвала

від 03.12.2015 по справі 705/6917/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2954/15Головуючий по 1 інстанції Категорія : 47 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2 суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16 жовтня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа: Уманська міська рада Черкаської області, про встановлення порядку користування земельною ділянкою, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2014 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

В обгрунтування своїх позовних вимог вказував, що на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності від 29 вересня 1970 р., укладеного з Виконкомом Уманської міської ради депутатів трудящих, позивач є власником 1/2 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель i споруд № 6-А по вулиці Інженерній в м. Умань Черкаської області.

Власником іншої частини вказаного будинку є ОСОБА_7, який придбав його у попереднього власника.

Вказаний житловий будинок знаходиться на земельній ділянці, площею 0,0929 га, яка знаходиться у власності територіальної громади.

З метою отримання у власність частини земельної ділянки, яка відповідає належній позивачу частині будинку, позивач звертався до міської ради та замовив документацію із землеустрою, проте ОСОБА_7 відмовився погоджувати схему розподілу, надану землевпорядним підприємством.

ОСОБА_6 зазначив, що оскільки сторони не можуть у добровільному порядку досягти згоди щодо порядку користування земельною ділянкою він просив суд, після уточнення позовних вимог, після проведення у справі судової будівельно-технічної експертизи, розділити спірну земельну ділянку, площею 0,0929 га, розташовану по вул. Інженерній, 6-А в м. Умані Черкаської області по варіанту № 3 висновку експерта і виділити йому 0,0400 га, відповідачеві - 0,0400 га, а земельну ділянку, площею 0,0129 га залишити в їх спільному користуванні.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16 жовтня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково. Встановлено порядок користування земельною ділянкою, площею 0,0929 га по вул. Інженерній, 6 А, в м. Умані Черкаської області за вар. № 2 поділу земельної ділянки Висновку № 8/15/буд. судової будівельно-технічної експертизи, складеного 17 квітня 2015 року, за яким: загальна площа земельної ділянки становить 0,0929 га, де: ОСОБА_6 виділено в користування земельну ділянка, площею 0,0413 га - позначена заливкою сірого кольору; ОСОБА_7 виділено в користування земельну ділянку, площею 0,0413 га (0,0086 га та 0,0327 га) - позначена заливкою синього кольору; земельна ділянка площею 0,0103 га, яка позначена заливкою жовтого кольору, залишено в спільному користуванні ОСОБА_6 - частка 1/2, і ОСОБА_7 - частка 1/2, для забезпечення можливості проходу, проїзду ОСОБА_6, ОСОБА_7 до житлового будинку і господарських будівель та споруд.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 121, 80 грн. судового збору і 1 625 грн. на проведення судової експертизи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції змінити та встановити порядок користування земельною ділянкою згідно варіанту 3 Висновку № 8/15/буд. судової будівельно-технічної експертизи від 17 квітня 2015 року.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи із наступного.

Згідно з вимогами п. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення суду відповідає даним вимогам закону.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_6 та встановлення порядку користування земельною ділянкою саме за варіантом № 2 експертизи, районний суд виходив з того, що вказаний варіант порядку користування земельною ділянкою забезпечить безперешкодний доступ для обох землекористувачів до належних їм частин житлового будинку, до господарських будівель і споруд; можливість безперешкодного користування необхідною за розмірами частиною земельної ділянки перед гаражем і сараєм власнику ОСОБА_7 без використання при цьому частини земельної ділянки, яка буде в спільному користуванні сторін.

Судом вказано, що такий варіант передбачає можливість позивачу і відповідачу вільно використовувати частини земельної ділянки з тильної сторони будинку, навпроти належної кожному з них частини житлового будинку, у тому числі, для нормального обслуговування, ремонту будинку, не створюючи при цьому явних незручностей для іншої сторони.

Крім того, даним варіантом визначено більшу площу частин земельної ділянки, які будуть в користуванні кожної зі сторін, на відміну від Варіанту № 3. Відхиляючи вар. № 3, на застосуванні якого при встановленні порядку користування земельною ділянкою наполягав позивач, судом враховано, що існування залишків будівлі і оглядової ями, які вказані в Технічному паспорті на житловий будинок ОСОБА_6, не може слугувати підставою для обмеження чи створення перешкод для відповідача ОСОБА_7 в користуванні наявними в його власності гаражем і сараєм шляхом залишення частини земельної ділянки перед цими будівлями в спільному користуванні сторін.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до положень ст. 103 ЗК України, землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо); землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України, а суд згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Статтею 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 зводяться до того, що обраний судом другий варіант розподілу земельної ділянки обмежує останнього у користуванні транспортним засобом, оскільки апелянт не має доступу до свого гаража, що перебуває у стадії реконструкції, що позначений «літ.Г» і оглядової ями «літ. Г1».

Проте, такі посилання колегія суддів оцінює критично, оскільки із матеріалів експертного дослідження та технічного паспорта, виготовленого 15 січня 2015 року, вбачається, що об'єкт «літ.Г» є зруйнованим гаражем з оглядовою ямою «літ. Г1», а позивачем не надано суду у силу ст. 59 - 60 належних та допустимих доказів щодо проведення будівництва чи реконструкції вказаних об'єктів; придбання будівельних матеріалів чи замовлення будівельних робіт; передбачення будівництвом воріт гаража саме зі сторони земельної ділянки, виділеної ОСОБА_7 ( 5, 95 м, а не з боку земельної ділянки ОСОБА_6П.), що обмежило б апелянту можливість заїзду в гараж транспортного засобу.

Залишення у спільному користуванні сторін частини земельної ділянки перед сараєм та гаражем відповідача (що передбачено вар. 3 експертного дослідження) може створити перешкод відповідачу чи обмежити право користування ОСОБА_7 вказаними будівлями, які останній використовує за призначенням, про що було вірно вказано судом під час ухвалення рішення.

Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_6 зазначає, що при вирішенні спору судом не було враховано, що житловий будинок з відповідними господарськими будівлями і спорудами був збудований та зданий в експлуатацію ще у 1977 році, а у позивача із попереднім співвласником будинку уже склався порядок користування спірною земельною ділянкою, що відповідає вар. № 3 експертного дослідження.

Такі посилання апелянта колегією суддів до уваги не приймаються, враховуючи слідуюче.

Частиною 1 ст. 88 ЗК України передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній часткові власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Таким чином, оскільки володіння та користування земельною ділянкою, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед, їхньою угодою, при вирішенні спорів як між співвласниками так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або житловий будинок слід брати до уваги цю угоду. Суд може визнати таку угоду про порядок користування земельною ділянкою, якщо вона не ущемляє законні права когось із співвласників, не позбавляє йог можливості незалежно користуватися своєю частиною будинку, фактично не виключає його з числа користувачів спільної земельної ділянки, не суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам.

Апелянт вказував, що між ним та попереднім співвласником будинку було досягнуто угоди про порядок користування спірною земельною ділянкою в результаті чого історично склався порядок користування, відображений у ва. № 3 експертизи, проте такі посилання ОСОБА_6 не підтверджені належними доказами, така домовленість не була зафіксована у письмовій формі, у зв'язку із чим не може бути врахована судом як доказ установленого порядку користування спірною земельною ділянкою.

Судом першої інстанції було встановлено, що що договір про порядок користування земельною ділянкою по вул. Інженерній, 6-А, в м. Умані, ні між сторонами, ні між ОСОБА_8 та попереднім власником 1/2 житлового будинку ОСОБА_9 не укладався, та вірно прийшов до висновку, що посилання позивача на усну домовленість користування земельною ділянкою, не були підтверджені доказами під час судового розгляду, тому не можуть братися судом за основу при ухваленні рішення.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на законність ухваленого рішення. Підстав для скасування рішення з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, п. 1 ст. 308, ст. ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили одразу після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів після її проголошення.

Головуючий :

Судді :