Постанова

від 04.11.2015 по справі 816/4598/14

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоТерлецького О.О., суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., вЂ'

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Магнітопровід» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Полтавській області (далі - Інспекція), Державної фіскальної служби України (далі - ДФС) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2014 року ТОВ «Магнітопровід» звернулося до суду з позовом, у якому просило: визнати неправомірними дії Інспекції щодо висновків, зроблених в акті перевірки від 17 жовтня 2014 року № 2459/16-03-22-03-08/30130963 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Магнітопровід» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період червеньвЂ'липень 2014 року та за наслідками перевірки ТОВ «Мелана» (далі - Акт); визнати неправомірними дії Інспекції щодо внесення змін до підсистеми «Аналітична система» автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» (далі - АІС), зокрема, показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за період червеньвЂ'липень 2014 року в сумі 71 528 грн на підставі Акта; зобов'язати відновити в АІС показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період червеньвЂ'липень 2014 року в сумі 71 528 грн, відкориговані на підставі Акта.

На обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що будь-які зміни до електронних баз даних можуть бути внесені податковою інспекцією лише на підставі самостійно складеної та поданої платником податків до контролюючого органу за місцем реєстрації податкової звітності або на підставі сформованого останнім за результатами документальної перевірки та узгодженого у встановленому законом порядку податкового повідомлення-рішення. Оскільки у спірних відносинах Інспекція жодних рішень про збільшення (зменшення) грошових зобов'язань позивача зі сплати податків не приймала, то здійснені відповідачем на підставі Акта коригування показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ не відповідають обсягу повноважень контролюючого органу.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 11 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року, позов задовольнив частково: зобов'язав ДФС відновити в АІС показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період червеньвЂ'липень 2014 року в сумі 71 528 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

При цьому суд дійшов висновку, що зміна відповідачами в АІС показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача на підставі Акта без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання декларацій (розрахунків) і без визначення платникові податків зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку порушує права та законні інтереси позивача, оскільки останній як добросовісний платник податків має право розраховувати на те, що задекларовані ним у податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності. Оскільки за наслідками документальної перевірки ТОВ «Магнітопровід» податкові зобов'язання не нараховувались, здійснення коригувань в зазначеній системі на підставі Акта є передчасним.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19 березня 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою Інспекції на зазначені судові рішення на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Не погоджуючись з ухвалою касаційного суду, ДФС звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстав, встановлених пунктами 1, 5 частини першої статті 237 КАС, у якій просить скасувати зазначену ухвалу в частині задоволення позову щодо зобов'язання відновити в АІС показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ ТОВ «Магнітопровід» за червеньвЂ'липень 2014 року в сумі 71 528 грн та прийняти нове судове рішення - про відмову у задоволенні позову в цій частині.

На обґрунтування заяви додала ухвалу Вищого адміністративного суду України від 1 липня 2014 року (справа № К/800/10128/14), яка, на думку ДФС, підтверджує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме пункту 61.1 статті 61, пункту 62.1 статті 62, статей 71, 72, пункту 73.5 статті 73, статті 74 Податкового кодексу України (далі - ПК).

У цій справі касаційний суд зазначив, що дії відповідача щодо внесення до АІС інформації, отриманої внаслідок проведення зустрічної перевірки позивача, в цьому випадку є лише службовою діяльністю працівників податкової інспекції на виконання своїх службових обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження господарських операцій. Зазначені дії самі по собі не створюють для суб'єкта господарювання жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для позивача обов'язкових юридичних наслідків.

До того ж ДФС посилається на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України від 9 грудня 2014 року (справа № 21-511а14) висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява ДФС про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 19 березня 2015 року підлягає задоволенню з таких підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані ПК.

У пункті 61.1 статті 61 цього Кодексу визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК).

Відповідно до статті 71 ПК інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК результати перевірок оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до статті 74 ПК податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2).

Верховний Суд України вже висловлював свою позицію щодо застосування статей 71, 72, 74 ПК. Зокрема, у справі № 21-511а14, постанова в якій ухвалена 9 грудня 2014 року, на яку в своїй заяві посилається ДФС, він дійшов висновку, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, і така інформація не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

За таких обставин дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, у тому числі й складеного за її результатами акта, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.

На підставі аналізу зазначених норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, урегульовані ПК. Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Дії контролюючого органу щодо внесення до АІС змін показників податкової звітності суб'єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов'язань на підставі акта перевірки без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовується для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України і у постанові від 3 листопада 2015 року (№ 21-99а15).

Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах зазначає, що оскільки висновок судів у справі, що розглядається, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та не відповідає практиці Верховного Суду України з розгляду справ цієї категорії, то всі ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню в частині зобов'язання відновити в АІС показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ ТОВ «Магнітопровід» за червеньвЂ'липень 2014 року в сумі 71 528 грн , та ухвалює в цій частині нове рішення - про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву Державної фіскальної служби України задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 19 березня 2015 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року скасувати в частині зобов'язання відновити в підсистемі «Аналітична система» автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Магнітопровід» за червеньвЂ'липень 2014 року в сумі 71 528 грн та ухвалити в цій частині нове рішення - про відмову в задоволенні позову. В іншій частині залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.О. Терлецький Судді: О.Ф. ВолковМ.І. Гриців О.А. Коротких О.В. Кривенда В.В. КривенкоВ.Л. Маринченко П.В. ПанталієнкоО.Б. Прокопенко І.Л. Самсін