Рішення

від 26.11.2015 по справі 655/689/15-ц

ГОРНОСТАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 655/689/15-ц

Провадження № 2/655/210/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2015 року Горностаївський районний суд Херсонської області

в складі: судді Штифурко Л.А.,

секретаря Ткаченко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Горностаївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1, поданим від імені та в інтересах ОСОБА_2, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „УкраїнаВ» , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Горностаївське районне управління юстиції Херсонської області, Відділ Держземагенства у Горностаївському районі Херсонської області про визнання договору оренди земельної ділянки припиненим, визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, діючи від імені та в інтересах позивача ОСОБА_2, звернувся в суд з вищевказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки загальною площею 13,81 га., розташованої на території Великоблаговіщенської сільської ради Горностаївського району Херсонської області, яка складається з двох земельних ділянок розміром 8,57 га і 5, 24 га на різних контурах.

20 лютого 2004 року ОСОБА_2 передала належну їй земельну ділянку в оренду відповідачеві ТОВ „ТД „УкраїнаВ» строком на п'ять років, про що між сторонами був укладений договір оренди землі. 06 квітня 2005 року цей договір був зареєстрований у Горностаївському районному реєстраційному відділі Херсонської РФ ДП В«Центр ДЗКВ» .

21 січня 2010 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ „ТД „УкраїнаВ» укладена додаткова угода № 31 до вказаного договору оренди земельної ділянки, якою продовжено строк дії основного договору оренди на десять років - до 06 квітня 2020 року. Ця додаткова угода 23 грудня 2010 року зареєстрована у Горностаївському районному відділі Херсонської РФ ДП В«Центр ДЗКВ» .

Позивач вважає, що, оскільки основний договір оренди був укладений 20 лютого 2004 року, строк його дії закінчився 20 лютого 2009 року. Таким чином додаткова угода до нього є недійсною, оскільки укладена між сторонами 21 січня 2010 року після закінчення строку дії основного договору. На підставі викладеного, представник позивача просить:

-договір оренди земельної ділянки, укладений 20 лютого 2004 року між ОСОБА_2 та ТОВ „ТД „УкраїнаВ» , визнати припиненим з 20 лютого 2009 року;

-визнати недійсною додаткову угоду № 31 від 21 січня 2010 року до договору оренди земельної ділянки, укладеного 20 лютого 2004 року між ОСОБА_2 та ТОВ „ТД „УкраїнаВ» , і скасувати державну реєстрацію вказаної додаткової угоди;

-зобов'язати відповідача ТОВ „ТД „УкраїнаВ» повернути позивачеві орендовану земельну ділянку.

20 серпня 2015 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 22-23), в якому він зазначає, що укладений 20 лютого 2004 року між ним та позивачем договір оренди земельної ділянки слід визнати укладеним з моменту його державної реєстрації, а саме з 06 квітня 2005 року, з терміном дії до 06 квітня 2010 року. Таким чином, додаткова угода до договору оренди від 20 січня 2010 року укладена до закінчення його дії, а тому немає підстав для визнання її недійсною. Вважає позов необґрунтованим. Крім того, просить відмовити в його задоволенні з підстав пропуску позивачем трирічного строку позовної давності, який слід відраховувати з 21.01.2010 року - дня укладення додаткової угоди до договору оренди, оскільки позивачеві було відомо про те, що ТОВ «ТД Україна» користується її земельною ділянкою та що між ними існують відносини оренди.

В судове засіданні представник позивача ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Від нього до суду надійшло письмове клопотання, в якому він просить розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

В судове засідання представники відповідача ТОВ „ТД „УкраїнаВ» ОСОБА_3 та Марченко не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином. Від представника відповідача ОСОБА_3 до суду надійшла заява з проханням розглянути справу у його відсутність та відмовити у позові у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Горностаївського районного управління юстиції Херсонської області Відділу Держземагенства у Горностаївському районі Херсонської області в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від них до суду надійшли заяви з проханням розглянути справу за їх відсутності.

Суд вважав можливим розглянути справу за відсутності представників сторін та третіх осіб на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до ч. 2 ст.197 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалась у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивачеві ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 13,81 га., розташована на території Великоблаговіщенської сільської ради Горностаївського району Херсонської області, та складається з двох земельних ділянок на різних контурах розміром 8,57 га, кадастровий номер 6522680500:06:004:0015 та 5, 24 га, кадастровий номер 6522680500:06:005:0008. Право власності позивача підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ХС № 068037, виданим 03 березня 2004 року на підставі розпорядження голови Горностаївської районної державної адміністрації Херсонської області від 09 січня 2004 року № 2-з (а.с. 10).

Також судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 передала належну їй земельну ділянку розміром 13,81 га в оренду строком на п'ять років відповідачеві ТОВ „ТД „УкраїнаВ» , про що 20 лютого 2004 року між ними укладено договір оренди земельної ділянки. Договір зареєстрований Горностаївським районним реєстраційним відділом Херсонської регіональної філії державного підприємства В«Центр державного земельного кадаструВ» , про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 06 квітня 2005 року за № 040572201656 (а.с. 8).

21 січня 2010 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ „ТД „УкраїнаВ» укладена додаткова угода № 31 до вказаного договору оренди земельної ділянки, якою був продовжений строк дії основного договору оренди на десять років, до 06 квітня 2020 року. Додаткова угода зареєстрована Горностаївським районним відділом Херсонської регіональної філії державного підприємства В«Центр державного земельного кадаструВ» , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23 грудня 2010 року за № 041072200061 (а.с. 9).

Згідно ч.1 ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Згідно ч.1 ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч.2 ст.792 ЦК України та ч.8 ст.93 ЗК України відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом. Спеціальним Законом, який регулює орендні відносини, є Закон України „Про оренду земліВ» .

Статтею ст.13 Закону України „Про оренду земліВ» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статей 18, 20 Закону України „Про оренду земліВ» (в редакції, яка діяла на момент укладення та реєстрації договору оренди та додаткової угоди) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Разом з тим, цивільні права та обов'язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладення договору.

Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року в справі № 6-162цс13, яка за приписами ч.1 ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що п'ятирічний строк дії договору оренди земельної ділянки, укладеного 20 лютого 2004 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ „ТД „УкраїнаВ» , закінчився 20 лютого 2009 року. Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що строк дії спірного договору оренди обчислюється з дати його державної реєстрації, не заслуговують на увагу, оскільки державна реєстрація договору оренди землі вказує на його чинність і не може змінювати день укладення договору та строк його дії.

Судом встановлено, що в межах строку дії основного договору сторони не вирішували питання про продовження його дії, а після закінчення строку його дії не вирішували питання про його поновлення в порядку, визначеному ст.33 Закону України „Про оренду земліВ» .

За змістом ч.1 ст.31 Закону України „Про оренду земліВ» договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно п.7 ч.2 ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.

З аналізу досліджених доказів, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання договору оренди земельної ділянки, укладеного 20 лютого 2004 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ „ТД „УкраїнаВ» , припиненим з 20 лютого 2009 року, у зв'язку із закінченням строку, на який цей договір було укладено.

Обґрунтованою, на думку суду, є вимога позивача про визнання недійсною додаткової угоди № 31 від 21 січня 2010 року до основного договору оренди, укладеної між сторонами.

Так, судом встановлено, що укладення та державна реєстрація додаткової угоди № 31 від 21 січня 2010 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ „ТД „УкраїнаВ» були здійснені з порушенням вимог ст.ст. 651 - 654 ЦК України та Закону України „Про оренду земліВ» , оскільки основний договір оренди на момент внесення до нього змін вже був припинений. Після закінчення 20 лютого 2009 року строку дії договору оренди, укладеного 20 лютого 2004 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ „ТД „УкраїнаВ» , договірні відносини між сторонами припинились, а тому неможливо було вносити будь-які зміни до такого договору.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом частини третьої ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Суд приходить до висновку, що зміст правочину, вчиненого 21 січня 2010 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ „ТД „УкраїнаВ» , суперечить актам цивільного законодавства, що є підставою для визнання його недійсним.

Згідно ч.2 ст.26 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмеженьВ» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно ч.1 ст.34 Закону України „Про оренду земліВ» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Згідно ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Виходячи з обставин справи та наданих сторонами доказів, суд приходить до висновку про наявність правових підстав длявизнання недійсною додаткової угоди № 31 від 21 січня 2010 року до договору оренди земельної ділянки, укладеного 20 лютого 2004 року між сторонами, скасування державної реєстрації вказаної додаткової угоди та зобов'язання відповідача повернути орендовану земельну ділянку.

Разом з тим, згідно ч.1 ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч.1 ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.1, ч.5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, початок перебігу позовної давності за вимогою про визнання договору оренди припиненим слід вважати - 20 лютого 2009 року (закінчення строку дії договору), за вимогами про визнання додаткової угоди недійсною, скасування державної реєстрації та зобов'язання повернути земельну ділянку - 21 січня 2010 року (підписання позивачем додаткової угоди). Тому , звернувшись до суду з позовом лише 06 серпня 2015 року, позивачем пропущено строк позовної давності за даними вимогами .

При цьому, відповідач у відзиві на позовну заяву від 20.08.2015 року та представник позивача у заяві від 26.11.2015 року заявили про застосування позовної давності, а позивач не заявляв клопотання про поновлення строку давності.

Згідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов ОСОБА_1, поданий від імені та в інтересах ОСОБА_2, до ТОВ „ТД „УкраїнаВ» , про визнання договору оренди земельної ділянки припиненим, визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку задоволенню не підлягає, у зв'язку зі спливом позовної давності.

У зв'язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати, здійснені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.15, 16, 203, 215, 216, 256 - 267, 638 - 640, 651 - 654, 792 ЦК України, ст.ст.93, 152 ЗК України, Законом України „Про оренду земліВ» від 06.10.1998 року № 161-XIV, Законом України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» від 01.07.2004 року № 1952-ІV, Постановою Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійснимиВ» від 06.11.2009 року № 9, ст.ст.10, 11, 57-60, 88, 158, 197, 209, 212 - 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1, поданого від імені та в інтересах ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „УкраїнаВ» треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Горностаївське районне управління юстиції Херсонської області, Відділ Держземагенства у Горностаївському районі Херсонської області про визнання договору оренди земельної ділянки припиненим, визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Херсонської області через Горностаївський районний суд Херсонської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Л.А. Штифурко