Ухвала

від 01.12.2015 по справі 803/42/15-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2015 року Справа № 876/3259/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П.

за участю секретаря судового засідання Мартинишина Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдорс» до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

14.01.2015 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдорс» звернулося до суду з позовом до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 25.12.2014 року за №0008291501, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість в розмірі 178 878,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 119 252,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 59 626,00 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2015 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 25.12.2014 року за №0008291501.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що 10.09.2012 року між ТзОВ «Українські лісові ресурси - Коломия» (постачальник) та ТзОВ «Укрдорс» (покупець) укладено договір поставки №0409-12, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар - дошку зрошену-торцьовану. Реальність здійснення господарських операцій ТзОВ «Укрдорс» з його контрагентом - ТзОВ «Українські лісові ресурси - Коломия» підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: видатковими та податковими накладними, платіжними доручення, актами здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) та копіями товарно-транспортних накладних. Всі первинні документи відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.

Суд першої інстанції звертає увагу на те, що чинним податковим законодавством передбачена презумпція правомірності рішень платника податків, яка передбачає, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Крім того, суд першої інстанції зазначає, що необхідно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Таким чином, позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з ПДВ по договору поставки від 10.09.2012 року №0409-12, а висновки податкового органу про завищення податкового кредиту на загальну суму 119 252 грн., не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, Ковельська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2015 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що у зв'язку з отриманням суми бюджетного відшкодування, позивачем занижено суми податку на додану вартість, які підлягають нарахуванню за підсумками, поточного-звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету на загальну суму ПДВ 119252 грн., в т.ч. за: травень 2013 року на суму 73040 грн.; липень 2013 року на суму 26767 грн.; листопад 2013 року на суму 19445 грн.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що відповідні висновки сформовані на підставі дослідження господарських операцій між позивачем та ТОВ «Українські лісові ресурси-Коломия» - постачальником товарів та по «ланцюгу» між ТОВ «Українські лісові ресурси-Коломия» та його постачальником ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ» на підставі акта перевірки Коломийської ОДПІ від 13.10.2014р. №1767/09-07-22-01-12/35065359 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмежено відповідальністю «Українські лісові ресурси-Коломия» з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Грант Тайм» (код за ЄДРПОУ 38123047), їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий-вересень 2013 року».

Зауважує, що податкові повідомлення-рішення, що були прийняті за наслідками проведення перевірки контрагента позивача - ТОВ «Українські лісові ресурси-Коломия», у судовому порядку не оскаржувалися, а отже висновки зазначені у згаданому вище акті перевірки Коломийської ОДПІ є актуальними та не спростованими.

Звертає увагу на те, що позаплановою невиїзною перевіркою ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ТОВ «Українські лісові ресурси-Коломия», акт перевірки від 16.04.2014 р. №1057/2659/22- 02/38123047 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ», щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з 01.02.2013 р. по 28.02.2014 р., документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із платником податків ТОВ «Грант Тайм», їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий-вересень 2013 року. Висновки згаданого акта у судовому порядку за адміністративними позовами відповідним особами також не оскаржені.

Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів, надання послуг (виконання робіт) ТОВ «Українські лісові ресурси-Коломия» у періоді, що перевірявся, контрагенту покупцю ТОВ «Укрдорс» на загальну суму 119252,00 грн. у наступних періодах: березень 2013 року на суму ПДВ 26767,00 грн.; квітень 2013 року на суму ПДВ 46273,00 грн.; червень 2013 року на суму ПДВ 26767,00 грн.; липень 2013 року на суму ПДВ 19445,00 грн., чим порушено ст.185 Податкового Кодексу України.

У зв'язку з наявністю розбіжностей по Податковому блоку «Автоматизована система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» по постачальнику товарів ТОВ «Українські лісові ресурси-Коломия», Ковельською ОДПІ на адресу Позивача надіслано лист від 21.10.2014 р. № 6706/03-06-1501-10 «Про надання пояснення та документального підтвердження». На лист Ковельської ОДПІ платником податків надано підтверджуючі документи на придбання, транспортування та проведення розрахунків із ТОВ «Українські лісові ресурси-Коломия» (відповідь від 03.11.2014р. №244)

Однак, отриманими Ковельською ОДПІ від Коломийської ОДПІ матеріалами перевірки (акт від 13.10.2014р. №1767/09-07-22-01-12/35065359 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмежено відповідальністю «Українські лісові ресурси-Коломия» (код за ЄДРПОУ 35065359) з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Грант Тайм», їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий-вересень 2013 року»), не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТзОВ «Українські лісові ресурси-Коломия» із платником податків ТОВ «Грант Тайм», їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий-вересень 2013 року, який був постачальником реалізованих в адресу ТзОВ «Укрдорс» товарно-матеріальних цінностей. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів ТОВ "Українські лісові ресурси-Коломия» у періоді, що перевірявся, контрагенту покупцю ТОВ «Укрдорс» на загальну суму 119252,00 грн.

Апелянт посилається на те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що в період з 02.12.2014 року по 08.12.2014 року Ковельською ОДПІ ГУ ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТзОВ «Укрдорс» бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку та від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту ПДВ за вересень 2014 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 15.12.2014 року №61/03-06-1501-33354933, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, внаслідок чого ТзОВ «Укрдорс» завищено податковий кредит з вартості отриманих від ТзОВ «Українські лісові ресурси-Коломия» ТМЦ на загальну суму ПДВ 119 252 грн., в тому числі за березень 2013 року на суму ПДВ 26 767 грн., за квітень 2013 року на суму ПДВ 46 273 грн., за червень 2013 року на суму ПДВ 26 767 грн., за липень 2013 року на суму ПДВ 19 445 грн.

ТзОВ «Укрдорс» за вищевказані періоди отримано бюджетне відшкодування в розмірі 119 252 грн. згідно із поданими податковими деклараціями з ПДВ, зокрема:

- березень 2013 суму ПДВ 26 767 грн. по податковій декларації з ПДВ за травень 2013 року;

- квітень 2013 року на суму ПДВ 46 273 грн. по податковій декларації з ПДВ за травень 2013 року;

- червень 2013 року на суму ПДВ 26 767 грн. по податковій декларації з ПДВ за липень 2013 року;

- липень 2013 року на суму ПДВ 19 445 грн. по податковій декларації з ПДВ за листопад 2013 року.

В результаті чого, ТзОВ «Укрдорс» занижено суми ПДВ, які підлягають нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та сплачується до загального спеціального фонду державного бюджету на загальну суму ПДВ 119 252 грн., в тому числі за: травень 2013 року на суму 73 040 грн., липень 2013 року на суму 26 767 грн., листопад 2013 року на суму 19 445 грн.

Не погодившись з висновками перевірки, позивач подав заперечення на акт перевірки, проте листом від 23.12.2014 року №998/03-06-1501-10 Ковельська ОДПІ ГУ ДФС повідомила, що викладені в акті перевірки від 15.12.2014 року №61/03-06-1501-33354933 висновки є правомірними та такими, що відповідають нормам діючого податкового законодавства.

Висновки перевірки базуються на акті перевірки Коломийської ОДПІ ДФС в Івано- Франківській області від 13.10.2014 року №1767/09-07-22-01-12/35065359 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Українські лісові ресурси- Коломия» з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТзОВ «Грант Тайм», їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий- вересень 2013 року», яким не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТзОВ «Українські лісові ресурси-Коломия» із платником податків ТзОВ «Грант Тайм», їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий-вересень 2013 року, який був постачальником реалізованих ТзОВ «Укрдорс» ТМЦ. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів ТзОВ «Українські лісові ресурси-Коломия» у періоді, що перевірявся, контрагенту ТзОВ «Укрдорс» на загальну суму 119 252 грн.

На підставі акта перевірки Ковельською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Волинській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.12.2014 року за №0008291501, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість в розмірі 178 878,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 119 252,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 59 626,00 грн.

Встановлено, що між ТзОВ «Українські лісові ресурси-Коломия» (постачальник) та ТзОВ «Укрдорс» (покупець) укладено договір поставки №0409-12 від 10.09.2012 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар - дошку зрошену-торцьовану.

На виконання умов договору, ТзОВ «Укрдорс» за період з березня 2013 року по липень 2013 року придбано у ТзОВ «Українські лісові ресурси-Коломия» товар на загальну суму 715 512 грн., в тому числі ПДВ 119 252 грн. 01 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових та податкових накладних.

Оплата за поставлений товар здійснювалася шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника ТзОВ «Українські лісові ресурси-Коломия», що підтверджується копіями платіжних доручень.

Транспортування товару здійснювалося фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за рахунок покупця відповідно до договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 10.10. 2012 року №10/10-12, про що свідчать копії актів здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) та копії товарно-транспортних накладних.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Встановлено, що всі первинні документи відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.

Пунктом 198.2 ст.198 ПКУ України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбудеться раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.3 ст.198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до етапі 39 цього Кодексу, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст.201 ПКУ податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, підставою для нарахування податкового кредиту є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується ДПІ, а отже видача ним податкових накладних, є правомірною.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазаначає, що статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

На думку суду апеляційної інстанції, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок або визначенню правочину як такого, що є нікчемний, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили або рішення суду про визнання правочину недійсним. Однак, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем таких доказів надано не було.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст.160, ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2015 року у справі №803/42/15-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдорс» до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Р.Б. Хобор

ОСОБА_2

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 02.12.2015 року.