Постанова

від 23.11.2015 по справі 820/5200/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

23 листопада 2015 р. №820/5200/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар'єнко Л.М.,

при секретарі судового засідання - Ахвердян Р.А.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Колективної науково-виробничої і комерційної фірми "Коруш" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання дій протиправними, визнання акту протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Колективна науково-виробнича і комерційна фірма «Коруш», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправними дії ДПІ в Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів України в Харківській області при проведенні позапланової документальної перевірки Колективної науково-виробничої та комерційної фірми В«КорушВ» , код ЄДРПОУ 19466675, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 01.10.2014 року; визнати протиправним акт про результати виїзної позапланової документальної перевірки з питань дотримання Колективною науково-виробничою та комерційною фірмою В«КорушВ» , код ЄДРПОУ 19466675, вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.10.2011 року по 01.10.2014 року від 26.12.2014 року № 7791 20-31-22-03-07/19466675, а також лист ДПІ в Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів України в Харківській області від 27.01.2015 року № 927/10/20-31-22-03-15; скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів України в Харківській області від 30.01.2015 року № НОМЕР_1, що винесене на підставі акту перевірки від 26.12.2014 року № 7791 20-31-22-03-07/19466675 щодо податку на додану вартість в розмірі 85322 грн. та штрафних санкцій в розмірі 21331 грн.

Ухвалою суду, яка занесена до журналу судового засідання 07.10.2015 року, замінено на підставі ст. 55 КАС України відповідача ОСОБА_3 податкову інспекцію у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на ОСОБА_3 податкову інспекцію у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі акта виїзної позапланової документальної перевірки Колективною науково-виробничою і комерційною фірмою «Коруш» від 26.12.2014 року №7791/20-31-22-03-07/19466675, податковим органом збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, при цьому, на думку позивача, складений акт перевірки є протиправним, а прийняте на підставі зазначеного акту податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню, оскільки позиція відповідача спростовується наявністю первинної документації щодо господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Відповідач проти позову заперечував, від представника відповідача ОСОБА_2 через канцелярію суду, були надані письмові заперечення на адміністративний позов, в яких представник відповідача у задоволенні позову просив відмовити, зазначив, що податковим органом проведена перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 01.10.2014 року, за результатами якого складено акт. Зазначена перевірка проводилася на підставі постанови слідчого УФР ГУ Міндоходів у Харківській області від 20.11.2014 року. Також представник відповідача посилається на висновки акту ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 02.12.2014 року №7282/20-31-22-03-07/33901201 «Про результати перевірки ТОВ «Юрпосліс Компані» з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валового та іншого законодавства за період з 01.11.20111 по 10.11.2014 року», а також на висновки акту перевірки Західної МДПІ м. Харкова від 26.09.2012 року №422/22-417/3577839 «Про результати перевірки ПП «Промкомплект Україна» щодо документального підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями, їх реальності та повноти відображення в обліку за період березень 2011 року - червень 2012 року».

Представник позивача - ОСОБА_1, в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та доповненнях до адміністративного позову.

Представник відповідача ОСОБА_2, у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на наведені у письмових запереченнях обставини.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Колективна науково-виробнича і комерційна фірма «Коруш» (далі - КНВК фірма «Коруш») зареєстрована як юридична особа 05.11.1991 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (т. 1 а.с.175) та перебуває на обліку в ДПІ Київського району м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, є платником податку на додану вартість (т.1 а.с.181).

Відповідно до Довідки від 30.12.2005 року №14574 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданої Головним управлінням статистики у Харківській області, видами діяльності фірми «Коруш» за КВЕД є загальне будівництво будівель (нові роботи, роботи з заміни, реконструкції та відновлення); діяльність у сфері архітектури; інженерна та технічна діяльність, пов'язана з будівництвом; водопровідні і каналізаційні роботи; оптова торгівля будівельними матеріалами; оптова торгівля залізними виробами, водопровідним та опалювальним устаткуванням; оптова торгівля іншим промисловим обладнанням (т.1 а.с.182).

Судом встановлено, що КНВК фірма «Коруш» має ліцензію від 09.03.2011 року серії АГ №574824, яка видана Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Харківській області, термін дії якої з 09.03.2011 року по 09.03.2016 року (т.1 а. с. 176-177), якою визначено, що підприємство має право здійснювати господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури за переліком робіт, визначених в додатку.

Також позивачем до матеріалів справи надано дозвіл від 27.05.2011 року на проведення ним виконання робіт підвищеної небезпеки при монтажі, ремонті, налагодженні обладнання паливо - енергетичного комплексу (т.1 а.с.179-180).

Судом встановлено, що працівниками ДПІ у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області з 15.12.2014 року по 19.12.2014 року було проведено виїзну позапланову документальну перевірку з питань дотримання Колективною науково - виробничою то комерційною фірмою «Коруш», код ЄДРПОУ 19466675, вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.10.2011 року по 01.10.2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 26.12.2014 року №7791/20-31-22-03-07/19466675 (т.1 а.с.16-66), яким встановлено порушення п.198.2, 198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200, п.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся всього у сумі 71728,00 грн. в т.ч. за 1 квартал 2012 року на суму 4511,00 грн., за 2 квартал 2012 року на суму 8457 грн., за 3 квартал 2012 року на суму 9800 грн., за 4 квартал 2012 року на суму 7200 грн., за 1 квартал 2013 року на суму 5840 грн., за 2 квартал 2013 року на суму 10080 грн., за 3 квартал 2013 року на суму 8080,00 грн., за 4 квартал 2013 року на суму 8640,00 грн., за 1 квартал 2014 року на суму 6720,00 грн., за 2 квартал 2014 року на суму 2400,00 грн.

Листом ДПІ у Київському районі м.Харкова ГУ Міндоходів Харківської області від 26.01.2015 року №857/10/20-31-22-03-15 виправлено методологічні (друкарські) помилки в акті перевірки від 26.12.2014 року №7791/20-31-22-03-07/19466675, в тому числі в розділі «Висновок», а саме: п.198.2, 198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 п.200.2 п.200.3 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся всього у сумі 85332,00 грн. в т.ч. за 4 квартал 2011 року на суму 13604 грн., за 1 квартал 2012 року на суму 4511,00 грн., за 2 квартал 2012 року на суму 8457 грн., за 3 квартал 2012 року на суму 9800 грн., за 4 квартал 2012 року на суму 7200 грн., за 1 квартал 2013 року на суму 5840 грн., за 2 квартал 2013 року на суму 10080 грн., за 3 квартал 2013 року на суму 8080,00 грн., за 4 квартал 2013 року на суму 8640,00 грн., за 1 квартал 2014 року на суму 6720,00 грн., за 2 квартал 2014 року на суму 2400,00 грн.

Зазначений акт перевірки оскаржено позивачем в адміністративному порядку до ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів Харківської області.

Листом ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів Харківської області від 27.01.2015 року №927/10/20-31-22-03-15 визначено, що викладені в акті перевірки від 26.01.2015 року №857/10/20-31-22-03-15 висновки та з урахуванням змін, що викладено у листі від 26.01.2015 року №857/10/20-31-22-03-15 є вірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства (т.1 а.с.84-107).

За результатами висновків, викладених в акті перевірки від 26.12.2014 року № 7791/20-31-22-03-07/19466675 винесено податкове повідомлення - рішення від 30.01.2015 року №0000522203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 106653,00 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 85332,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 21321,00 грн. (т.1 а.с.82).

Зазначений акт перевірки та податкове повідомлення - рішення оскаржено позивачем в адміністративному порядку до ГУ Міндоходів Харківської області (т.1а.с.121-128).

Рішенням ГУ Міндоходів Харківської області від 07.04.2015 № 375/10/20-40-10-04-14 року (т.1 а.с. 114-120), скаргу директора КНВ та КФ «Коруш» ОСОБА_4 від 13.02.2015 року №12/02-15 залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення від 30.01.2015 року №0000522203 - без змін.

Перевіряючи обґрунтованість висновків ДПІ у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, викладених в акті перевірки від 26.12.2014 року №7791/20-30-22-03-07 в частині взаємовідносин позивача та ПП «Промкомплект Україна», суд встановив наступне.

Як вбачається з акту перевірки від 26.12.2014 року №7791/20-31-22-03-07/19466675, податковим органом не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) отримання підрядних робіт від ПП «Промкомплект Україна». Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Також згідно акту перевірки, податковим органом враховую висновки акту перевірки Західної МДПІ м. Харкова від 26.09.2012 року №422/22-417/3577839 «Про результати перевірки ПП «Промкомплект Україна» щодо документального підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями, їх реальності та повноти відображення в обліку за період березень 2011 року - червень 2012 року» визначено, що господарська діяльність вказаного контрагента позивача не обумовлена розумним змістом та не направлена на отримання доходу.

Згідно матеріалів справи, між КНВК фірмою «Коруш» (замовник) та ПП «Промкомплект Україна» (підрядник) укладено договори підряду:

- від 05.03.2012 року №05/03 (т.2 а.с.53-54). Згідно п.1.1 зазначеного договору підряду, визначено, що замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання наступних робіт: налаштування автоматики регулювання захисту та сигналізації ктола ДКВР 4/13 на котельні КП «ХКВ» за адресою : м. Харків, пр. Гагарина,354;

- від 03.04.2012 року №03/04 (т.2 а.с.13). Згідно п.1.1 зазначеного договору підряду, визначено, що замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання наступних робіт: ремонт технологічних трубопроводів та облаштування цехів ПАТ «Кондитерська фабрика «Харків'янка» за адресою : м. Харків, вул.Коцарська,24/26;

- від 10.11.2011 року №10/11(т.2 а.с.92). Згідно п.1.1 зазначеного договору підряду, визначено, що замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання наступних робіт: запуск та налаштування зовнішніх теплових мереж та систем теплопостачання споруд на ТОВ «Красноградська млиниця» за адресою : Харківська область, м. Красноград, вул.. полтавська, 186;

- від 05.12.2011 року №05/12 (т.2 а.с.102-103). Згідно п.1.1 зазначеного договору підряду, визначено, що замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання наступних робіт: налаштування деаератора та сепараційного устаткування в котельні ТОВ «Завод сучасних харчових технологій» за адресою : м. Харків, вул.. Клочківська,309.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції за вказаними договорами підряду позивачем надано розрахунки договірної ціни щодо зазначених послуг по договору, акти приймання виконаних будівельних робіт, локальні кошториси,платіжні доручення, оборотно - сальдові відомості по рахунку 63, податкові накладні (т.2 а.с.14-21,26-55-62,93-101, 104-113, т.3 а.с.6).

Також на підтвердження подальшої реалізації отриманих підрядних робіт позивачем до суду надано договори підряду:

- від 16.08.2011 року №32, який укладено позивачем та КП «ХКВ»;

- від 02.04.2012 року №4, від 03.05.2012 року №5, від 01.06.2012 року №6, які укладено між позивачем та ПАТ «Кондитерська фабрика «Харків'янка»;

- від 01.08.2011 року №31, який укладеного між позивачем та ТОВ «Красноградська млинниця»;

- від 06.12.2011 року №39, який укладено між позивачем та ТОВ «Красноградська млиниця», а також протокол узгодження цін, локальний кошторис, розрахунки загальновироблених витрат, розрахунки договірної ціни, акти приймання виконаних робіт, податкові накладні, оборотно - сальдові відомості, виписки з банку по рахунку (т.2 а.с.22-52 , 63-91, 114-124).

В ході розгляду справи судом встановлено, що ПП «Промкомплект Україна» має відповідну ліцензію від 10.05.2011 року серії АГ №575573, яка видана ОСОБА_3 митною службою України, термін дії якої з 10.05.2011 року по 10.05.2014 року (т.3 а. с. 2).

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ ПП «Промкомплект Україна», відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України.

Позивачем відповідні суми ПДВ по взаємовідносинам з ПП «Промкомплект Україна» були включені до складу податкового кредиту та відображені в декларації з податку на додану вартість, поданої до податкового органу.

Таким чином, ПП «Промкомплект Україна» - виконало свої зобов'язання за вказаними вище договорами, а КНВК фірмою «Коруш» прийняло роботи за цими договорами, які відображені у податковому та бухгалтерському обліку позивача.

На підставі зазначених вище обставин суд дійшов висновку, що подані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесені позивачем - КНВК фірмою «Коруш» витрати у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару, виконаних робіт та наданих послуг) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Крім того, факт наявності у позивача - КНВК фірмою «Коруш» матеріально - технічних ресурсів, а саме наявності ліцензії для надання підрядних робіт по будівництву та відповідного дозволу, а також персоналу (т.1 а.с.185-189), свідчить про наявність умов необхідних для здійснення основаного виду діяльності - виготовлення цементу та здійснення позивачем зазначеного виду діяльності, що не заперечується відповідачем. Порядок формування податкового кредиту здійснювався у перевіряємому періоді відповідно Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг;

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п.198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 200.1. ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно до п. 200.3 ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Посилання відповідача на акт Західної МДПІ м. Харкова від 26.09.2012 року №422/22-417/3577839 «Про результати перевірки ПП «Промкомплект Україна» щодо документального підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями, їх реальності та повноти відображення в обліку за період березень 2011 року - червень 2012 року» - суд не бере до уваги, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Також, суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі В«БУЛВЕСВ» АД проти БолгаріїВ» (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ В«Мукачівський лісокомбінатВ» до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ В«Фірма «²КВ» до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між ПП «Промкомплект Україна» та правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податковим накладним, які виписані на виконання умов договірних відносин.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 30.01.2015 року №0000522203 в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 32172,60грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 25738,08 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 6434,52 грн.

Перевіряючи обґрунтованість висновків ДПІ у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, викладених в акті перевірки від 26.12.2014 року №7791/20-30-22-03-07 в частині взаємовідносин позивача та ТОВ «Юрполіс компані», суд встановив наступне.

Як вбачається з акту перевірки від 26.12.2014 року №7791/20-31-22-03-07/19466675, податковим органом не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) отримання юридичних послуг від ТОВ «Юрполіс Компані».

Згідно матеріалів справи, між КНВК фірмою «Коруш» (замовник) та ТОВ «Юрполіс компані» (виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг від 04.06.2012 року №04/06-12 (т.1 а.с.190-193). Згідно п.1.1 зазначеного договору про надання юридичних послу - виконавець відповідно до потреб замовника зобов'язується надавати юридичні послуги та консультації в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором на платній основі. Відповідно до п. 3.1 вказаного договору, за послуги, що зазначені цим договором замовник виплачує виконавцю винагороду в безготівковому порядку на рахунок виконавця. Згідно положень п.3.2 зазначеного договору, підставою для виплати винагороди, є належним чином підписаний сторонами (або їх уповноваженими представниками) акт прийому - передачі виконаних робіт, що є невід'ємною частиною договору.

На підтвердження виконання даних послуг, позивачем надано акти прийому - передачі наданих послуг по договору №04/06-12 від 04.06.2012 року та протоколи встановлення договірної ціни до актів до договору №04/06-12 від 04.06.2012 року, платіжні доручення, податкові накладні, виписані ТОВ «Юрполіс компані», оборотно - сальдові накладні по рахунку 63 (т.1 а.с.194-250, т.2 а.с.1-12), та суми вказані у податкових накладних, включені до податкового кредиту.

Відповідно до п.п.14.1.108 ПК України, визначено, послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

При цьому, суд зазначає, що юридичні послуги - це послуги із захисту прав та інтересів, зокрема, юридичних осіб, в тому числі держави, у державних органах і в суд, перед будь-якими фізичними і юридичними особами.

Відповідно до ст.3 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що в актах здачі - прийняття юридичних послуг не зазначено при, яких саме обставинах (господарських операцій) із захисту яких прав позивачу надавалися вказані послуги.

Отже, надані позивачем до справи акти здачі - прийняття послуг не відповідають вимогам до первинних документів, визначених ч.2 ст. 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» в частині змісту та обсягу господарських операцій, тобто не є належним доказам реальності господарської операції.

Крім того, суд зазначає, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів реального виконання результатів отриманих послуг у господарській діяльності, а саме - первинних документів на підтвердження використання позивачем наданих юридичних послуг, тобто не надано доказів на підтвердження впливу на господарську діяльність підприємства юридичних послуг, придбаних у ТОВ «Юрполіс компані».

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 185.1 ст. 185 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу).

Згідно із п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою подальшого їх використання у господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про правомірність висновків відповідача щодо порушення КНВК фірмою «Коруш» вимог податкового законодавства, а саме безпідставного включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, витрачених на придбання у ТОВ «Юрполіс компані» юридичних послуг, оскільки позивачем не надані документи, які б підтверджували реальне виконання послуг, факт надання послуг, мету та сенс таких послуг, а також їх вплив на господарську діяльність підприємства позивача.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 30.01.2015 року № НОМЕР_1 в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 74480,40 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 59583,92 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 14896,48 грн. , через щодо у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.01.2015 року №00522203 в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 74480,40 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 59583,92 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 14896,48 грн. належить відмовити.

Перевіряючи протиправність дій ДПІ в Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів України в Харківській області при проведенні позапланової документальної перевірки Колективної науково-виробничої та комерційної фірми В«КорушВ» , код ЄДРПОУ 19466675, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 01.10.2014 року, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.11.2014 року старшим слідчим управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів Харківської області підполковником міліції ОСОБА_5 в рамках досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32013220000000089 від 15.02.2013 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 212 КК України, винесено постанову про призначення документальної перевірки фінансово - господарської діяльності підприємства КНВК фірма «Корш», код ЄДРПОУ 19466675, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.10.2011 року по 01.10.2014 року (т.2 а.с.149-150).

На підставі постанови слідчого управління ФР ГУ Міндоходів у Харківській області від 20.11.2014 року, наказу в.о. начальником ДПІ в Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів України в Харківській області від 11.12.2014 року №1780, а також керуючись п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.11 п.78.1 ст. 78 ПК України податковим органом було проведено виїзну позапланову документальну перевірку Колективної науково-виробничої та комерційної фірми В«КорушВ» , код ЄДРПОУ 19466675, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 01.10.2014 року.

Відповідно до приписів ч. 41.1 ст. 41 ПК України, контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Згідно ч. 41.4 ст. 41 ПК України, інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, у тому числі на запит правоохоронних органів.

Згідно ч.61.2 ст. 61 ПК України, податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у ст. 41 ПКУ, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Згідно із п. 20.1.4 ч.20.1 ст.20 ПК України, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Приписами п.75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові та позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно абз. 5 п.75.1.2 ч.75.1 ст.75 ПК України визначено, що документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до ч. 78.4. ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно положень п.п.78.1.11 п. 78.1 ст.78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої обставини як отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесеної ними відповідно до закону.

Відповідно до абз. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 3 КПК України законом, що визначає повноваження слідчого та відповідно до якого здійснюється провадження у кримінальних справах, є КПК України.

Статтею 66 КПК України визначено, що особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор і суд у справах, які перебувають в їх провадженні, вправі викликати в порядку, встановленому цим Кодексом, будь-яких осіб як свідків і як потерпілих для допиту або як експертів для дачі висновків; вимагати від підприємств, установ, організації, посадових осіб і громадян пред'явлення предметів і документів, які можуть встановити необхідні в справі фактичні дані; вимагати проведення ревізії, вимагати від банків інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб у порядку та обсязі, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Згідно ст. 130 КПК України про рішення, прийняті слідчим або прокурором під час провадження досудового слідства у випадках, зазначених у цьому Кодексі, а також у випадках, коли це визнає за необхідне слідчий або прокурор, складається мотивована постанова.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 40 КПК України, слідчий уповноважений призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом.

При цьому відповідно до ст. 114 КПК України, постанови слідчого, винесені відповідно до закону в кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами.

Отже, постанова слідчого відповідно до п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України є підставою для проведення органом державної податкової служби позапланової документальної перевірки платника податків.

Оскільки законодавством України передбачено право слідчого у межах Кримінально-процесуального кодексу України відповідною постановою призначати проведення перевірок суб'єктів господарювання, такі постанови є обов'язковими до виконання органами державної податкової служби України.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що, оскільки слідчим Слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Харківській області у межах КПК України прийнято обов'язкову до виконання відповідачем постанову про призначення перевірки від 01.10.2014 року, відповідач при проведенні позапланової документальної перевірки Колективної науково-виробничої та комерційної фірми В«КорушВ» , код ЄДРПОУ 19466675, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 01.10.2014 року, діяв правомірно та в межах власної компетенції.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З наявних у справі документів слідує, що у спірних правовідносинах відповідач забезпечив дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України, оскільки діяв в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача при проведенні позапланової документальної перевірки КНВК фірми В«КорушВ» , код ЄДРПОУ 19466675, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 01.10.2014 року, через що у задоволенні позовних вимог про визнання дій протиправними ДПІ в Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів України в Харківській області при проведенні позапланової документальної перевірки Колективної науково-виробничої та комерційної фірми В«КорушВ» , код ЄДРПОУ 19466675, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 01.10.2014 року належить відмовити.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним акту про результати виїзної позапланової документальної перевірки з питань дотримання Колективною науково-виробничою та комерційною фірмою В«КорушВ» , код ЄДРПОУ 19466675, вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.10.2011 року по 01.10.2014 року від 26.12.2014 року № 7791 20-31-22-03-07/19466675, а також листа ДПІ в Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів України в Харківській області від 27.01.2015 року № 927/10/20-31-22-03-15, суд зазначає наступне.

Згідно з п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 12 січня 2011 р. за № 34/18772, визначено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно п.6 розділу ІV - у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) документальної перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки), які у випадку їх подання, є невід'ємною частиною (додатком) до акта (довідки) перевірки.

Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 розділу II Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Заперечення можуть бути винесені на розгляд передбачених пунктом 1 цього розділу постійних комісій при відповідних органах державної податкової служби.

Суд зазначає, що акт перевірки не містить владних управлінських приписів щодо позивача, а лише містить інформацію про виявлені під час перевірки порушення.

Висновки зазначені в акті перевірки не породжують та не змінюють права та обов'язки позивача, а тому вимоги про визнання таких висновків неправомірними не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Тобто, дії службової особи щодо включення до акта перевірки висновків не можуть бути предметом розгляду в суді, оскільки як вбачається з Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 12 січня 2011 р. за № 34/18772, заперечення до акту та висновки на них є невід'ємною частиною акта. Це свідчить про те, що дії, пов'язані з включенням до акта висновків, є обов'язковими, тоді як самі висновки такими не є.

Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжуються певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язків характер. Висновки, викладені в акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків.

За таких обставин, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні ч.2 ст.17 КАС України, оскільки не породжує ніяких правових наслідків для позивача, а отже, не підлягає окремому оскарженню в порядку адміністративного судочинства.

Зазначена позиція викладена в постанові Верховного суду України від 10.10.2013 року №21-237а13, прийнятій за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.237 КАС України.

Згідно ч.2 ст.161 КАС України - при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Також суд зазначає, що лист ДПІ в Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів України в Харківській області від 27.01.2015 року № 927/10/20-31-22-03-15 є листом про розгляд заперечень на акт перевірки, отже він не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні ст. 17 КАС України.

Крім того, суд зазначає, що в даному випадку належним способом захисту прав позивача є скасування податкового повідомлення - рішення в тій частині, в якій воно є неправомірним.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З наявних у справі доказів встановлено, що у спірних правовідносинах відповідач забезпечив дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України, оскільки діяв в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог. Позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 30.01.2015 року №0000522203 в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 32172,60грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 25738,08 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 6434,52 грн. - належить задовольнити.

У задоволенні позовних вимог про визнання дій протиправними ДПІ в Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів України в Харківській області при проведенні позапланової документальної перевірки КНВК фірми В«КорушВ» , код ЄДРПОУ 19466675, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 01.10.2014 року; про визнання протиправним акт про результати виїзної позапланової документальної перевірки з питань дотримання КНВК фірмою В«КорушВ» , код ЄДРПОУ 19466675, вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.10.2011 року по 01.10.2014 року від 26.12.2014 року № 7791 20-31-22-03-07/19466675, а також лист ДПІ в Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів України в Харківській області від 27.01.2015 року № 927/10/20-31-22-03-15; про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів України в Харківській області від 30.01.2015 року № НОМЕР_1 в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 74480,40 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 59583,92 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 14896,48 грн. - належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Колективної науково-виробничої і комерційної фірми "Коруш" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання дій протиправними, визнання акту протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 30.01.2015 року №0000522203 в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 32172,60грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 25738,08 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 6434,52 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 30 листопада 2015 року.

Суддя Мар'єнко Л.М.