Постанова

від 13.11.2018 по справі 820/5200/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 листопада 2018 року

Київ

справа №820/5200/15

касаційне провадження №К/9901/27873/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Колективної науково-виробничої та комерційної фірми КОРУШ на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2016 (суддя Водолажська Н.С.) у справі №820/5200/15 за позовом Колективної науково-виробничої та комерційної фірми КОРУШ до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання дій протиправними, визнання акту протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Колективна науково-виробнича та комерційна фірма КОРУШ звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому просить: визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів України в Харківській області при проведенні позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 01.10.2014; визнати протиправним акт від 26.12.2014 № 7791 20-31-22-03-07/19466675 про результати виїзної позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.10.2011 по 01.10.2014, а також лист Державної податкової інспекції в Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів України в Харківській області від 27.01.2015 № 927/10/20-31-22-03-15; скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.01.2015 №0000522203 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 106653грн., в тому числі: в сумі 85322 грн. основного платежу та в сумі 21331 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 23.11.2015 (повний текст складено 30.11.2015) позов задовольнив частково. Скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 30.01.2015 №0000522203 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 32172,6грн., в тому числі: в сумі 25738,08 грн. основного платежу та в сумі 6434,52 грн. штрафних (фінансових) санкцій. У задоволенні іншої частини позову відмовив.

Колективна науково-виробнича та комерційна фірма КОРУШ звернулася 15.01.2016 до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2015, до якої долучено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження. В обґрунтування підстав поважності пропуску строку звернення з апеляційною скаргою позивач вказує на те, що копію оскарженого судового рішення суду першої інстанції отримано в другій декаді грудня 2015 року; директор підприємства у другій половині грудня 2015 року перебував у відрядженні за межами м. Харкова; штатним розписом позивача не передбачена посада юриста, а залучити третіх осіб до підготовки апеляційної скарги у Колективної науково-виробничої та комерційної фірми КОРУШ не було можливості.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21.01.2016 визнав наведені позивачем підстави пропуску строку апеляційного оскарження неповажними. Цією ж ухвалою суд апеляційної інстанції залишив апеляційну скаргу без руху на підставі положень абзацу 1 частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України та запропонував скаржнику у тридцятиденний строк з моменту отримання копії ухвали усунути недоліки апеляційної скарги шляхом звернення до суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням у ній обґрунтування інших підстав пропуску цього строку.

Визнаючи підстави пропуску строку апеляційного оскарження неповажними, суд апеляційної інстанції керувався тим, що позивач є господарюючим суб'єктом, що функціонує на постійній основі та не позбавлений можливості залучати осіб для представництва своїх інтересів. Крім того, копію оскарженої постанови Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2015 отримано 12.12.2015, а директор позивача перебував у відрядженні з 15.12.2015.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення копію вказаної ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2016 було отримано позивачем 23.01.2016.

Колективна науково-виробнича та комерційна фірма КОРУШ на виконання вимог ухвали від 21.01.2016 надіслала на адресу суду додаткові пояснення щодо заявленого клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження. В обґрунтування підстав поважності пропуску строку апеляційного оскарження позивач посилався на ті ж обставини, які були викладені у первинному клопотанні, а також на те, що необхідність залучення фахівця в галузі права з метою вчинення дій для оскарження постанови Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2015 в апеляційному порядку виникла лише після отримання в січні 2016 року копії апеляційної скарги податкового органу на таке рішення.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу від 09.02.2016 про визнання наведених причин пропуску строку апеляційного оскарження неповажними та відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі абзацу 2 частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України .

Визнаючи підстави пропуску строку апеляційного оскарження неповажними, суд апеляційної інстанції керувався тим, що наведені позивачем обґрунтування поважності підстав пропуску строку апеляційного оскарження не підтверджують наявність об'єктивних причин, що перешкоджали чи створювали труднощі у реалізації права на апеляційне оскарження в межах строку, встановленого частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колективна науково-виробнича та комерційна фірма КОРУШ звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2016 та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, частини першої статті 102, статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Зокрема, вказує на те, що копію постанови Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2015 суд першої інстанції направив позивачу з порушенням встановленого частиною третьою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) строку.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою) особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою) встановлено порядок і строки апеляційного оскарження судових рішень.

Враховуючи викладене, особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями суду першої інстанції, можуть скористатися правом їх оскарження в апеляційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений процесуальним законом строк та у визначеному порядку.

Частина друга статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою) покладає на осіб, які беруть участь у справі, обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Лише наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в судовому порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення до суду з поважних причин.

Некомпетентність представників позивача в правових питаннях, відсутність у штаті юридичної особи фахівців в галузі права, а також труднощі в організації пошуку кваліфікованого спеціаліста для оформлення апеляційної скарги належним чином не є об'єктивними та непереборними обставинами, які перешкоджають оскаржити рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах встановленого процесуальним законодавством строку.

Посилання позивача в підтвердження поважності підстав пропуску строку апеляційного оскарження на те, що необхідність звернення з апеляційною скаргою на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2015 у Колективної науково-виробничої та комерційної фірми КОРУШ виникла лише за наслідками аналізу змісту апеляційної скарги податкового органу на вказане судове рішення обґрунтовано відхилено судом апеляційної інстанції.

Пунктом 3 частини першої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) закріплено рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах, що виключає наявність будь-яких привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу (частина друга статті 10 цього Кодексу).

Таким чином, кожна особа, яка має право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, повинна після отримання копії/ознайомлення з копією повного тексту такого рішення вживати заходів з метою встановлення підстав для реалізації такого права в межах процесуального строку, зокрема, шляхом оцінки застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення.

Подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції особою, яка бере участь у справі, або особою, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки або не зупиняє і не перериває перебігу строку апеляційного оскарження для інших осіб, які мають право на таке оскарження.

Непогодження з апеляційною скаргою іншої особи, яка реалізувала своє право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, є підставою для подання суду апеляційної інстанції заперечень на таку апеляційну скаргу в порядку, встановленому частиною першою статті 191 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Сам факт виявлення за результатами аналізу мотивів апеляційної скарги іншої особи підстав для самостійного оскарження рішення суду першої інстанції не є поважною причиною пропуску строку на таке оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, так як не спростовує обставин наявності рівних процесуальних умов для реалізації права на апеляційне оскарження.

Доводи позивача щодо порушення судом першої інстанції строків направлення на його адресу копії постанови Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2015 також не є поважною підставою пропуску строку апеляційного оскарження такого рішення.

Частина друга статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою) пов'язує початок перебігу строку апеляційного оскарження судового рішення суду першої інстанції, повний текст якого складено пізніше, ніж в день проголошення його вступної та резолютивної частин (за правилами частини третьої статті 160 цього Кодексу), саме з датою отримання копії повного тексту такого рішення, а не з датою направлення судом першої інстанції копії судового рішення учасникам справи.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою поважними.

Відповідно до пункту четвертого статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Суд апеляційної інстанції правильно застосував вказані норми процесуального права.

Підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Колективної науково-виробничої та комерційної фірми КОРУШ без задоволення, а оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Колективної науково-виробничої та комерційної фірми КОРУШ залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2016 у справі №820/5200/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк